Поняття цивільних правовідносин. Елементи та види цивільних правовідносин.

Цивільні правовідносини – це особисті немайнові та майнові відносини, врегульовані нормами цивільного права, що виникають між автономними і рівноправними суб’єктами, які наділені суб’єктивними цивільними правами та суб’єктивними цивільними обов’язками.

Цивільно-правові відносини мають низку особливостей, які відокремлюють їх від інших правовідносин. По-перше, це особисті немайнові та майнові відносини, що регулюються нормами цивільного права. По-друге, цивільні відносини ґрунтуються на засадах рівності їх учасників і відсутності елементів влади та підпорядкування однієї сторони другій. По-третє, учасники цивільних правовідносин мають автономію (відокремленість) та можуть здійснювати суб’єктивні права на власний розсуд. По-четверте, цивільні правовідносини можуть бути захищені специфічними цивільно-правовими засобами захисту, які в першу чергу мають майновий і компенсаційний характер.

Цивільні правовідносини можуть існувати тільки за наявності певних елементів, до яких відносять: учасників або суб’єктів правовідносин, тобто осіб, які беруть участь у них; об’єктиправовідносин, що являють собою немайнове або майнове благо, стосовно якого виникає певний зв’язок між суб’єктами певного правовідношення; зміст правовідносин, який складають суб’єктивні цивільні права та суб’єктивні цивільні обов’язки їх учасників.

1. Учасниками цивільних правовідносин, перш за все є фізичні та юридичні особи, тобто суб’єкти приватного права. Крім того цивільні правовідносини можуть виникати за участю суб’єктів публічного права, до яких належать держава Україна, АРК, територіальні громади, іноземні держави тощо.

2. Об’єкти правовідносин:

- майновими об’єктами цивільних правовідносин є речі, гроші, цінні папери, а також майнові права. Об’єктами виступають також результати деяких видів діяльності людини – робіт та послуг.

- серед немайнових об’єктів цивільних правовідносин розрізняють: а) результати інтелектуальної, творчої діяльності або об’єкти права інтелектуальної власності (твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи тощо); б) інформацію (документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, які мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі); в) особисті немайнові блага (честь, гідність, ділова репутація, ім’я, приватне життя тощо).

3. Юридичний зміст – суб’єктивні права та обов’язки суб’єктів цивільного права.

- Суб’єктивне цивільне право – міра дозволеної поведінки, що належить учаснику цивільних правовідносин.

- Суб’єктивний цивільний обов’язок – це міра належної поведінки зобов’язаного учасника цивільного правовідношення, яка може полягати в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Види цивільних правовідносин:

1. Залежно від особливостей суб’єктивного складу:

- абсолютні правовідносини (управомочена особа завжди чітко визначена, напр.: власник майна; що ж до зобов’язальної сторони, то нею будь-який суб’єкт, який так чи інакше взаємодіє з власником майна і в силу цього має обов’язок утримуватися від будь яких дій, які порушують інтереси власника)

- відносні правовідносини (встановлюється між чітко визначеними суб’єктами, коли управомоченій особі протистоять не всі особи, а лише визначений, конкретний суб’єкт, напр.: при укладенні договору підряду має бути встановлена особа як замовника так і підрядника).

2. Залежно від характеру вимог, що належать управомоченій особі:

- речові правовідносини (управомочена особа має права, об’єктом яких виступає безпосередньо річ);

- зобов’язальні правовідносини (управомочена особа має права, об’єктом яких виступають дії боржника).

3. Залежно від об’єкта правовідносин:

- особисті немайнові правовідносини;

- майнові правовідносини.

4. За функціональним призначенням:

- регулятивні правовідносини (виникають при позитивному розвитку взаємодії сторін у здійснюються у правомірних діях суб’єктів);

- охоронні правовідносини (виникають лише в наслідок скоєння правопорушення).