Позбавлення спадщини та недійсність заповіту.

Відповідно до ч.2 ст.1235 ЦК заповідач може у заповіті позбавити права на спадкування будь-кого з числа спадкоємців за законом без зазначення причин такого рішення, окрім необхідних спадкоємців.

Спадкоємець позбавлений права на спадкування за заповітом,, який буде визнаний судом недійсним, одержує право на спадкування на загальних підставах.

Відповідно до ст. 1257 ЦК, заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Спадкування за законом.

Спадкування за законом має місце у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини.

При спадкуванні спадщина переходить до осіб, зазначених у законі. Передбачається п’ять черг спадкоємців за законом:

До першої черги віднесені такі особи:

- діти, походження яких засвідчується у встановленому законом порядку;

- друге з подружжя як таке має право на спадкування, якщо перебувало у зареєстрованому шлюбі з померлим на момент відкриття спадщини;

- батьки померлого (усиновителі);

- онуки померлого за умови відсутності (смерті) батька чи матері на момент відкриття спадщини.

До другої черги входять:

- рідні брати та сестри;

- дід та баба померлого як з боку матері, так і з боку батька.

До третьої черги відносяться:

- рідні дядько та тітка,

До четвертої черги належать:

- особи, які були членами сім’ї спадкодавця протягом щонайменше останніх п’яти років його життя. Тобто, їх коло формується за ознакою сімейних зв’язків;

- інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

До п’ятої черги входять:

- утриманці спадкодавця, які являють собою осіб, які не були членами сім’ї спадкодавця, але не менше п’яти років отримували від нього матеріальну допомогу, що була для нього матеріальну допомогу, що була для них єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Спадкування за правом представлення.

Спадкоємство за правом представлення відбувається лише тоді, коли спадкоємець, який був би закликаний до спадкування, якщо був би живий, вмирає раніше за спадкодавця, тобто до відкриття спадщини. За таких обставин до спадкування за законом після смерті спадкодавця закликаються особи, які заступають місце спадкоємця, який помер раніше спадкодавця.

Коло осіб, які закликаються до спадкування за правом представлення, обмежений. Це онуки та правнуки, прабаба та прадід, племінники, а також двоюрідні брати та сестри спадкодавця.

Розподіл спадщини між спадкоємцями.

Спадкова маса, як об’єкт універсального правонаступництва, незалежно від місця її знаходження, у момент відкриття спадщини юридично виступає як єдиний комплекс.

Розмір часток у спадщині кожного із спадкоємців за законом визначається рівним, якщо спадкодавець у заповіті сам не розділив спадщину між ними. Спадкоємці мають можливість домовитись між собою щодо зміни розміру частки когось із них стосовно рухомого майна. Якщо йдеться про нерухоме майно – закон вимагає укласти таку угоду в письмовій формі та нотаріально її посвідчити.

Якщо хтось із спадкоємців не прийме спадщину, його частка переходить до інших спадкоємців, закликаних до спадкування, і ділиться між ними порівну.

Здійснення спадкових прав.

Право на прийняття спадщини є суб’єктивним цивільним правом, змістом якого є альтернативна можливість спадкоємця прийняти або відмовитись від спадщини. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови їх бажання прийняти спадщину. Право на прийняття спадщини може бути здійснено як шляхом прямого волевиявлення (поданням спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини), так і шляхом вступу спадкоємця у володіння або управляння спадковим майном.

Для прийняття спадщини у законі встановлено шестимісячний термін, який рахується з моменту її відкриття. Якщо спадкоємець у зазначений термін не прийме спадщину, то він втрачає на її прийняття. Проте, якщо строк на прийняття спадщини пропущений спадкоємцем з поважних причин, суд може його продовжити на певну, чітко визначену кількість днів, достатню для подання заяви до нотаріальної контори.

Якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями, спадкоємцеві, який пропустив зазначений строк, передається лише те з майна, що збереглося в натурі, а також гроші, виручені від реалізації решти належного йому майна..

Відмова від спадщини.

Змістом права, яке виникає у спадкоємця у момент відкриття спадщини, охоплюється не тільки можливість її прийняття, а й можливість відмовитись від неї. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитись від спадщини шляхом подання про це заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Таку заяву спадкоємець може подати протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.

Спадкоємець може відмовитись від спадщини на користь будь-кого з інших спадкоємців за заповітом або за законом, а також на користь держави, окремих юридичних осіб, громадських організацій.

Спадкоємець, який має право на обов’язкову частку також має право відмовитись від неї. Відмова від спадщини, яким би способом вона не була здійснена, тягне припинення права на прийняття спадщини без перетворення його у будь-яке інше право.