Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР)

 

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) (засновано в 1991 р.) - важливий міжнародний фінансовий центр, з яким співпрацює Україна.

Сьогодні до ЄБРР входить 60 членів (58 країн, а також Євро­пейський союз і Європейський інвестиційний банк). Штабквартира банку і сам банк розташовані в Лондоні. Усі його активи і фінансова звітність розраховуються в євро.

Європейський банк реконструкції і розвитку, на відміну від інших міжнародних валютно-кредитних установ, ставить перед тими, хто з ним співпрацює політичні умови. Вони зводяться до трьох основних моментів. Країна повинна бути прихильником багатопартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки.

Європейський банк реконструкції і розвитку має функції:

• світової міжнародної організації, яка має право укладати міжнародні угоди;

• інвестиційного банку, який бере на себе гарантії з розміщення цінних паперів підприємств, а також виконує функцію консультанта під час розробки інвестиційних проектів;

• комерційного банку, бо має право залучати ресурси світового фінансового ринку і надавати на цій основі кредити.

ЄБРР проводить активні операції у 26 країнах, у кожній з них він має своє представництво.

Умови кредитування:

· ЄБРР надає кредити за ринковими ставками з урахуванням ризиків. За базу, як правило, бере ставки лібор;

· кредит надається на термін 5-10 років;

· забезпеченням, як правило, є застава у вигляді активів проекту, рухомого й нерухомого майна, виручки компанії у твердій валюті і т. ін.

· погашення кредитів зазвичай проводиться рівними частками кожні півроку;

· кредит надається в межах 50 % від вартості проекту.

· ЄБРР видає кредити тільки за умови, що не менше 60 % цих коштів піде на недержавний сектор і переважно на підтримку малого й середнього бізнесу;

· розміри кредитів відносно невеликі - у межах 15-150 млн. дол.;

· можливе кредитування проектів в державному секторі, але таких, що зорієнтовані на підтримку ініціатив приватних підприємств. Такий підхід не є випадковим, бо цей банк створено для сприяння переходу до ринку країн Центральної та Східної Європи і країн-членів СНД та приватній підприємницькій ініціативі.

В Україні ЄБРР здійснив ряд проектів: кредити під створення бездротового телефонного зв'язку у м. Львові; кредити на модернізацію виробництва на кондитерській фабриці «Світоч» та ін.

Потужною світовою валютно-кредитною установою є також Міжнародний інвестиційний банк (МІБ). Відповідно до свого статуту він призначений для середньо- і довгострокового кредитування. Його кредити спрямовані на посилення світової еконо­мічної інтеграції. З огляду на це МІБ видає кредити під проекти, пов'язані з розвитком кооперації виробництва, з посиленням його спеціалізації, з проектами, спрямованими на розвиток сировин­них та енергозабезпечувальних галузей країни.

У функціонуванні світової системи валютно-кредитних відно­син значне місце відводиться діяльності з координації і регулю­ванню цих відносин. У здійсненні цих функцій велика роль на­лежить таким організаціям як Паризький та Лондонський клуби країн-кредиторів. На засіданнях Паризького клубу, як правило, розглядаються питання, що стосуються державного боргу. Це можуть бути питання відстрочки, реструктуризації і взагалі всі­лякого регулювання такого боргу. На засіданнях Лондонського клубу вирішуються питання, пов'язані з урегулюванням заборгованості приватного сектору тієї чи іншої країни.

Крім цих, певною мірою загальносвітових валютно-кредитних установ, існують і регіональні установи такого типу. До них на­лежать такі організації, як Азіатський банк розвитку (створено у 1968 р.), Міжамериканський банк розвитку (почав функціонувати у 1959 р.), Африканський банк розвитку (заснований у 1963 р.). Ці установи створені за ініціативою високорозвинених країн для допомоги в розвитку країн відповідних континентів.

 

Список рекомендованої літератури

[9, 23, 33, 34, 37, 70, 84]

 

Питання для самоконтролю

1. Що таке міжнародні валютно-кредитні установи? Які міжнародні валютно-кредитні установи співпрацюють з Україною?

2. Що таке МВФ, коли і чому він був заснований? Які цілі реалізує МВФ у своїй діяльності?

3. За якими програмами співпрацює МВФ з Україною?

4. Що таке Світовий банк? Які інституції входять до Групи Світового банку?

5. Охарактеризуйте діяльність фінансових організацій, що входять до Групи Світового банку.

6. Назвіть напрями співпраці МБРР з Україною. На яких умовах МБРР надає кредити країні?

7. Що таке регіональні міжнародні кредитно-фінансові інститути? Які регіональні фінансові інститути Ви знаєте?

8. Що таке ЄБРР? Коли і з якою метою було створено цей банк?

9. Які інституціональні утворення входять до складу ЄБРР? У чому полягають основні завдання діяльності ЄБРР?

10. Які механізми та інструменти фінансування застосовує ЄБРР у своїй діяльності?

11. Назвіть пріоритетні напрями діяльності ЄБРР в Україні.

12. Які позитивні та негативні риси Ви можете назвати щодо співпраці України з міжнародними валютно-кредитними установами?

Теми рефератів

1. Проблеми інтеграції України до світового економічного простору.

2. Міжнародний валютний фонд та його відносини з Україною.

3. Міжнародний банк реконструкції та розвитку, результати його роботи в Україні та перспективи подальшого співробітництва.

4. Європейський банк реконструкції та розвитку. Форми співробітництва з Україною.

5. Регіональні міжнародні валютно-кредитні організації.

Тести для перевірки знань

1. Якого року було засновано МВФ:

а) 1921 р.;

б) 1944 р.;

в) 1976 р.

 

2. З якого року Україна є членом МВФ:

а) 1992 р.;

б) 1996 р.;

в) 2000 р.

 

3. Які функції виконує МВФ:

а) зміна грошової системи країни;

б) регулювання обсягів експортно-імпортних операцій країни;

в) консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин.

 

4. Які організації входять до групи Світового банку:

а) МВФ;

б) МБРР;

в) ЄБРР.

 

5. Мета діяльності Світового банку:

а) зменшення розміру державного боргу;

б) зменшення інфляції;

в) зменшення бідності.

 

6. МБРР надає Україні:

а) короткострокові кредити;

б) середньострокові кредити;

в) довгострокові кредити.

 

7. Регіональні міжнародні фінансово-кредитні установи:

а) Міжнародний банк реконструкції та розвитку;

б) Міжамериканський банк розвитку;

в) Міжнародна фінансова корпорація.

 

8. ЄБРР розпочав свою діяльність:

а) у 1944 р.;

б) у 1976 р.;

в) у 1991 р.

 

9. Пріоритетний напрям кредитування ЄБРР:

а) системна трансформація економіки держави;

б) розвиток енергетики;

в) надання довгострокових кредитів країнам-членам МВФ.

 

10. Фінансові інструменти ЄБРР:

а) кредити;

б) гарантії:

в) інвестиції;

г) все перелічене вірно.

Основні поняття і категорії

 

Абстрактна теорія грошей — підхід в економічній науці до вивчення теоретичних проблем функціонування грошей, представники якого досліджують внутрішню природу грошей.

Банкнота — вид грошового знака, що випущений банком у паперовому вигляді і є його простим векселем.

Бартер — форма обміну, за якої товари обмінюються безпосередньо, без участі грошей.

Білонна монета — розмінна монета з дрібною цінністю, яка карбується зі звичайного металу.

Біметалізм — грошова система, у якій роль загального еквівалента виконували два метали — золото та срібло; монети з цих металів карбувалися та оберталися на рівних засадах, банкноти розмінювалися на ці два метали.

Валюта – це будь-які грошові кошти, формування і використання яких прямо або опосередковано пов’язане із зовнішньоекономічними відносинами.

Валютна політика – це сукупність організаційно-правових і економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, направленихна досягнення визначених державою цілей.

Валютна система – це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин в межах певного економічного простору.

Валютний арбітраж – це комбінація з декількох операцій з купівлі продажу двох або більше валют за різними курсами з метою отримання додаткового доходу.

Валютний курс -це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої або в міжнародній грошовій одиниці.

Валютний ринок - це сукупність спеціальних інститутів і механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно купувати-продавати національну і іноземну валюту на основі попиту і пропозиції.

Валютний своп – це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на одну валюту.

Вексель — боргове зобов'язання, яке дає право його власнику вимагати від боржника сплати вказаної суми грошей у встановлений строк.

Гроші — специфічний актив, що має властивість обмінюватися на будь-які інші цінності та виконувати інші функції грошей.

Грошова база — показник, що характеризує запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.

Грошова інфляція — теорія, згідно з якою причиною інфляції є розширення грошової маси в обігу.

Грошова система - форма організації грошового обігу в країні, що визначена загальнодержавними законами.

Грошова реформа — створення та запровадження нової чи удосконалення існуючої грошової системи з метою стабілізації грошового обігу відповідно до нових соціально-економічних умов.

Грошовий агрегат — показник, що характеризує певну частку грошової маси залежно від рівня її ліквідності.

Грошовий мультиплікатор — це коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей центробанком і кінцевим збільшенням грошової маси в результаті цієї емісії.

Грошовий обіг — постійний рух грошових коштів між економічними суб'єктами в процесі суспільного відтворення.

Грошово-кредитний мультиплікатор — процес створення нових банківських депозитів під час кредитування банками клієнтів на основі вільних резервів, що надійшли в банк ззовні.

Грошові потоки — частини грошового обороту, що відображають певні платежі за реальні цінності (наприклад, за товари, послуги, працю) чи пов'язані з формуванням та використанням фінансових ресурсів держави тощо.

Грошовий ринок —особливий різновид ринку, на якому продаються і купуються гроші. Суб’єктами цього ринку є економічні суб'єкти — кредитори і позичальники.

Девальвація - офіційне зниження державою курсу національної валюти щодо іноземних валют.

Девізна політика -це сукупність заходів з метою коректування курсу національної валюти за допомогою валютної інтервенції і валютних обмежень.

Демонетизація золота — витіснення з обігу повноцінних грошей, виготовлених з дорогоцінних металів.

Деномінація – обмін старих грошових знаків на нові в певній пропорції (укрупнення грошової одиниці) з одночасним перерахунком в цій же пропорції всіх грошових показників.

Депозитні гроші - гроші, які існують у формі записів на рахунках у банках

Депозитний процент — ставка процента, який виплачується за банківськими вкладами населення та юридичних осіб.

Дефіцитне фінансування — спосіб розширення сукупного попиту через застосування державного регулювання. Як правило, це здійснюється шляхом перевищення державних видатків над доходами, наслід­ком чого є створення бюджетного дефіциту.

«Дешеві» гроші — грошово-кредитна політика утримання процентних ставок на низькому рівні, що проводиться з метою стимулювання економічної діяльності через зниження вартості кредитів та інвестицій.

Дисконтна політика – це сукупність заходів центрального банку, які полягають в цілеспрямованому підвищенні або зниженні облікової ставки, а також відповідної зміни ставки депозитного і позикового відсотка.

Довірчі товариства (або трастові компанії від англійського слова trust - довіряти) - товариства, що здійснюють управління майном, грошима, або цінними паперами, чи правами за дорученням власника.

«Дорогі» гроші — грошово-кредитна політика, що допускає обме­ження обсягів кредитів та високі процентні ставки за кредитами.

Електронні гроші — різновид безготівкових грошей, які здійснюють свій обіг по каналах системи електронного зв'язку.

Загальний еквівалент — товар, здатний обмінюватися на будь-який інший товар.

Заощадження — частина доходів, не використана на поточне споживання й виплату податків.

Інвестиції — вкладення коштів у розвиток виробництва, у цінні папери тощо для одержання прибутку.

Інвестиційна компанія - це інститут колективного інвестування, який за своїм головним функціональним призначенням є установою, що об'єднує індивідуальні за­ощадження і надає своїм пайовикам, у тому числі і тим, хто не має значних заощаджень, можливість вкласти їх у цінні папери та інші активи.

Інфляція (від лат. іnflatio — здуття) — знецінення грошей, яке проявляється переважно у формі зростання цін на товари та послуги.

Інфляція витрат — інфляція, що характеризується підвищенням рівня цін на вироблену продукцію при зниженні обсягів сукупного виробництва або зростання витрат на придбання засобів виробництва.

Інфляція попиту — характеризується зростанням рівня цін внаслідок збільшення грошового попиту на товари та послуги порівняно з обсягами сукупної пропозиції.

Касові залишки — частина сукупного доходу, яку економічні суб'єкти бажають тримати у грошовій (ліквідній) формі.

Касові операції – це купівля-продаж валюти на умовах постачання її не пізніше другого робочого дня з дня укладення угоди по курсу (короткострокові касові операції), узгодженому у момент її підписання (операція СПОТ-курс).

Конвертованість валюти – здатність валюти вільно обмінюватися на валюти інших країн і міжнародні платіжні засоби за діючим курсом.

Кон'юнктурна теорія грошей — полягає в тому, що загальний рі­вень цін, а отже і цінність грошей, визначається не тільки кількістю грошей, а й загальною кон'юнктурою товарного ринку. Кон'юнктурний варіант кількісної теорії сформулював відомий український економіст кінця XIX— поч. XX ст. М. І. Туган-Барановський. Зміна кон'юнктури ринку пропонується факторами, що діють з боку попиту і з боку пропозиції. З боку попиту – це кількість грошей і обсяг доходів та швидкість обігу грошей, а з боку пропозиції – це обсяг виробництва, рівень витрат на виробництво і рівень цін.

Комерційний банк – великі недержавні кредитні установи, які здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, організацій і громадян, головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді вкладів і депозитів, міжбанківських кредитів, випуску власних акцій та облігацій.

Кредит – це економічні відносини між суб’єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості, платності.

Кредитні гроші — неповноцінні гроші, які виникають і функціонують на основі кредитних відносин у суспільстві. Можуть існувати в готівковій і безготівковій формах.

Кредитні спілки -це корпоративні ощадні інститути, які утворюються групою осіб, об'єднаних загальними матеріальними інтересами.

Ломбарди – це фінансові посередники, що спеціалізуються на видані позичок населенню під заставу рухомого майна (ювелірні вироби, побутова техніка тощо).

Маржа — різниця між ставками позичкового та депозитного процента, що являє собою прибуток банку.

Маса грошей — сукупність грошових коштів у будь-якій їх формах яка є в розпорядженні економічних суб'єктів у даний момент.

Масштаб цін — фіксована вагова кількість грошового металу і його кратних частинок, прийнята в даній країні як грошова одиниця (величина грошової одиниці).У сучасних умовах масштаб цін являє собою величину грошової одиниці даної країни і змінюється стихійно під впливом інфляційних процесів.

Міжнародний валютний фонд – це валютно-фінансова організація міжурядового співробітництва, яка у своїй діяльності об’єднує функції регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин.

Монетаризм — школа в економічній науці, яка ставить гроші у центр макроекономічної політики. Монетаризм базується на кількісній теорії грошей, що пов’язує рівень цін з кількістю грошей у народному господарстві країни.

Монометалізм — грошова система, за якої роль загального еквівалента виконує один метал (золото або срібло); обіг обслуговують монети та банкноти, розмінні на цей грошовий метал.

Монетарна або грошово-кредитна політика — комплекс взаємозв'язаних, скоординованих заходів, які проводить держава через центральний банк монетарній сфері з метою досягнення певних соціально-економічних цілей.

Національний дохід — сукупність усіх доходів сімейних господарств від реалізації своїх ресурсів за певний період.

Національний продукт — сукупність цін усіх товарів і послуг, проданих сімейним господарствам для споживання, а також за державними закупівлями, для приватних інвестицій та для експорту.

Небанківські фінансово-кредитні установи (НФКУ) – це фінансовіпосередники, діяльність яких не пов’язана з базовими операціями грошового ринку.

Нуліфікація — оголошення державою знецінених грошей недійсними, якщо велике падіння купівельної спроможності робить недоцільним їх обмін на нові гроші.

Обліковий процент — процент, установлений центральним банком як орієнтовна ціна грошей, якою повинні керуватися суб'єкти грошового ринку.

Опціонні операції – це спеціальна угода, яка надає одному з учасників за сплачену премію право (але не обов'язок) купити або продати іншому певну суму валюти у встановлений термін і по узгодженому курсу.

Пенсійні фонди - це фінансові посередники, які на договірній основі акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб у цільових фондах, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку.

Платіжний баланс – це співвідношення між валютними платежами резидентів за кордон і валютними надходженнями із-за кордону від нерезидентів за певний період часу.

Платіжна система — сукупність визначених законом платіжних інструментів, норм, правил, механізмів та банківських процедур їх застосування всіма суб'єктами економіки у процесі безготівкових розрахунків.

Повна (структурна) грошова реформа — створюються або докорінно перебудовуються всі елементи грошової системи.

Позичковий процент — ставка процента, що виплачується позичальником банку за користування позичкою.

Попит на гроші — потреба суб'єктів економіки в певному запасі грошових коштів.

Пропозиція грошей — загальний обсяг монет, паперових грошей депозитів та інших ліквідних активів в економіці.

Прикладна (монетаристська) теорія грошей — підхід в економічній науці до вивчення теоретичних проблем функціонування грошей, представники якого, не заглиблюючись у дослідження природи грошей, шукають відповіді на питання, що пов'язані з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі.

Пряме фінансування — переміщення грошей по ринкових каналах безпосередньо від власників до позичальників.

Ревальвація— підвищення офіційного курсу грошей щодо інших валют.

Ринкова пропозиція заощаджень — сумарна пропозиція заощаджень усіх домашніх господарств.

Ринок грошей — сектор грошового ринку, на якому задовольняється короткостроковий попит на гроші (до одного року).

Ринок капіталу — сектор грошового ринку, на якому купуються і продаються середньострокові та довгострокові кошти (більше одного року).

Світовий банк – це група споріднених організацій, мета діяльності яких полягає в зменшенні бідності і підвищенні життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння їх економічному розвитку.

Світові гроші — функція, у якій гроші обслуговують рух коштів у міжнародному економічному обороті.

Світовий ринок капіталів – це сукупність міжнародних економічнихвідносин, які складаються у зв’язку з рухом грошей і грошового капіталу між різними країнами.

Ставка рівноваги — ставка процента, за якої попит та пропозиція на ринку грошей досягають рівноваги.

Стагфляція — застійний стан економіки, що супроводжується одночасним інфляційним зростанням цін. У першій половині 90-х років в Україні стагфляція супроводжувалась спадом обсягів виробництва і невпинним зростанням цін.

Страхова компанія - це юридична осо6а, яка залучає ко­шти клієнтів під певні зобов'язання і сплачує цим клієнтам ви­значену суму коштів у разі настання страхового випадку.

Таргетування – встановлення цільових орієнтирів щодо зростання обсягів грошової маси в обігу, що їх визначають і дотримуються у своїй політиці центральні банки. Т. покликане обмежувати грошову емісію, а отже, слугувати засобом стримування інфляції.

Тезаврація – процес створення скарбів.

Торговий баланс – це співвідношення між надходженнями по експорту і платежами по імпорту товарів.

Фіскально-бюджетна політика — це політика, яка зводиться до економічного регулювання через механізми оподаткування, інших вилучень до централізованих фондів фінансових ресурсів, фінансування витрат держави, пов'язаних з виконанням нею суспільних функцій.

Форвардні операції – це купівля-продаж валюти між двома суб'єктами з наступною передачею її в обумовлений термін (1, 2, 3, 6, 12 місяців) і по курсу, визначеному у момент укладення контракту.

Ф'ючерсні операції – це зобов'язання двох контрагентів купити-продати певну суму валюти в певний час за курсом, встановленим у момент укладення угоди на валютній біржі.

Центральний банк – орган державного регулювання грошового ринку і грошово-кредитної системи країни, якому надано право здійснення контролю діяльності кредитних установ, управління грошовим обігом, створення і збереження офіційних золотовалютних резервів, монопольне право емісії грошей.

Чек – письмовий наказ банку власника поточного рахунку виплатити його пред’явникові вказаної в ньому суми грошей.

Швидкість обігу грошей — показник, що характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період.

 

Список рекомендованої літератури

 

1. Алєксєєв І.В. та ін. Гроші та кредит: навч. посібник / І.В. Алєксєєв, М.К. Колісник, О.Й. Вівчар, П.Г. Ільчук, І.Ю. Кондрат. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2004. – 168 с.

2.Береславська О. Інтервенції на валютних ринках як інструмент курсової та грошово-кредитної політики // Вісник НБУ. – 2005. - № 10. – С. 36-39.

3.Береславська О. Ревальвація гривні: вплив на інфляційні процеси в Україні та рівень доларизації економіки // Вісник НБУ. – 2006. - № 2. – С. 20-25.

4. Буковинський С.А. Концептуальні засади управління бюджетними коштами в Україні // Фінанси України. – 2001. – № 5. – С. 24-33.

5. Бурлачков В. Попит на гроші: теорія і практика оцінки // Питання економіки. – 2002. – № 12. – С. 17-35.

6. Бутук О. Валютний контроль і конвертованість валют // Банківська справа. – 2004. - № 5-6. – С. 48-52.

7. Величко А. Становлення і розвиток грошово-кредитної системи України // Економіка України. – 2001. – № 5. – С. 8-13.

8. Гавриленко Т.В. Міжнародний імідж споживчого кошика України // Маркетинг в Україні. – 2001. – № 1. – С. 4-8.

9. Гриньова В.М., Проскура О.Ю. Гроші і кредит: навч. посібник. – Х. Видавничий Дім „Інжек”, 2003. – 208 с.

10. Гриценко А., Кричевська Т. Монетарна стратегія: шлях до ефективної грошово-кредитної політики // Вісник НБУ. – 2006. - № 7. – С. 8-22.

11. Грош А. Гроші в системі економічних відношень // Економіка України. – 2002. – № 4. – С. 51-58.

12. Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 602 с.

13. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Б.С. Івасіва. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 510 с.

14. Дзюблюк А. Грошова система України: глобалізаційні фактори впливу // Вісник НБУ. – 2007. - № 7. – С. 14-18.

15. Дзюблюк А. Стратегія монетарної політики Національного банку України та її вплив на економічний розвиток // Вісник НБУ. – 2008. - № 1. – С. 8-12.

16. Диба М., Бахтарі Е. Еволюція золота: історія і сучасність // Вісник НБУ. – 2008. - № 10. – С. 20-26.

17. Дмитрієва О.А. Вплив ринку фінансових послуг на інвестиційний процес // Фінанси України. – 2003. – № 5. – С. 20-24.

18. Дорофєєва Н., Страту А. Організація готівкового обігу в Україні // Вісник НБУ. – 2007. - № 6. – С. 4-7.

19. Євсюков Д.Є. Електронні гроші як нова складова кредитно-грошової системи // ЕКО. – 2002. – № 5. – С. 51-67.

20. Євтух А. Аналіз стану і перспектив розвитку іпотечного кредитування в Україні // Фінансова консультація. – 2002. – № 13-14. – С. 10-15.

21. Євтух О. Кредит як соціально-економічне явище // Вісник НБУ. – 2006. - № 4. – С. 44-48.

22. Євтух О. Гроші як соціально-економічне явище // Банківська справа. – 2006. - № 1. – С. 64-66.

23. Єременко О. Міжнародний банк реконструкції та розвитку: держави-члени, акціонерний капітал і розподіл голосів // Вісник НБУ. – 2005. - № 2. – С. 28-32.

24. Зборовська О.М. Аналіз грошових агрегатів з урахуванням впливу основних макроекономічних показників // Держава та регіони. – 2006. - № 5. – С. 118-122.

25. Ібатуллін Ш.І. Макроекономічний аналіз грошових потоків // Економіка АПК. – 2000. – № 3. – С. 51-58.

26. Ігнацька М. Фінанси, кредит і грошовий обіг в розвинених країнах // Економіст. – 2001. – № 12. – С. 66-78.

27. Кириченко І. Фінансовий аналіз в інформаційній системі управління потоками підприємств // Вісник КНТЕУ. – 2003. – № 2. – С. 95-100.

28. Козлюк А.М. Про розмежування понять «фінансовий» та «грошовий» потоки // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 6 – С. 17-20.

29. Компанієць С. Таргетування інфляції: питання політики та реалізації // Вісник НБУ. – 2005. - № 1. – С. 26-28.

30. Косова Т.Д. Становлення інституціональних інвесторів в Україні: проблеми теорії та практики. – Донецьк: ІЕП НАН України, 2004. – 296 с.

31. Косой А.М. Сучасні гроші // Гроші та кредит. – 2002. – № 6. – С. 42-52.

32. Костіна Т.В. Грошово-кредитна політика держави: Навч.-метод. посібник. – Донецьк: ДонДАУ, 2002. – 33 с.

33. Круглік С., Єременко О. Міжнародний валютний фонд перед новими викликами // Вісник НБУ. – 2008. - № 3. – С. 8-12.

34. Крупка М.І. Роль міжнародних фінансово-кредитних установ у формуванні інноваційного підприємства // Фінанси України. – 2003. – № 4. – С. 88-96.

35. Кузнецов О. Монетарна політика Великобританії: досвід подолання інфляції // Вісник НБУ. – 2008. - № 10. – С. 40-44.

36. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія, практика: навч. посібник. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. – 215 с.

37. Ліневич Ю. Місце іноземних банків у процесі кредитування економіки країн Центральної та Східної Європи // Вісник НБУ. – 2006. - № 4. – С. 31-35.

38. Луців Б. Грошово-кредитна політика держави та інвестиційна діяльність банків // Економіка України. – 2001. – № 10. – С. 20-25.

39. Лютий І. Державний кредит у фінансовій політиці України // Банківська справа. – 2004. - № 2. – С. 40-43.

40. Маклакелідзе Т. Стійка грошово-кредитна система – важливий інструмент забезпечення фінансової безпеки // Гроші та кредит. – 2002. – № 6. – С. 53-56.

41. Махаєва О. Електронні гроші: стан європейського ринку та його регулювання // Вісник НБУ. – 2006. - № 8. – С. 30-45.

42. Михальський В.В. Грошово-кредитний потенціал золота в умовах обмеженості ресурсів // Фінанси України. – 2007. - № 11. – С. 34-38.

43. Міхельс В., Вахович І. Визначена першочерговість сплати відсотків за кредит – джерело їх перевищення // Банківська справа. – 2003. – № 1. – С. 22-26.

44. Міщенко В. Методологічні та методичні проблеми запровадження таргетування інфляції // Вісник НБУ. – 2006. - № 5. – С. 40-45.

45. Міщенко В., Махаєва О. Електронні гроші: поняття, стан українського ринку та перспективи розвитку // Банківська справа. – 2007. - № 3. – С. 3-7.

46. Науменкова С. Основні тенденції розміщення грошової маси та їх вплив на формування грошово-кредитної політики // Вісник НБУ. – 2006. - № 1. – С. 19-22.

47. Нечаєв А.Н. Грошово-кредитні взаємозв’язки в структурі макроекономічних процесів // Вісник МДУ. Сер. 6. Економіка. – 2002. – № 3. – С. 59-79.

48. Общая теория денег и кредита: учебник для вузов / под ред. Е.Ф. Жукова. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 359 с.

49.Основні направлення єдиної державної грошово-кредитної політики на 2003 рік // Гроші та кредит. – 2002. – № 12. – С. 3-24.

50. Осецький В. Грошово-кредитна політика - детермінанта інвес­тиційних змін // Банківська справа. – 2003. – № 1. – С. 22-26.

51. Петрик О. Цілі та основні режими сучасної монетарної політики // Вісник НБУ. – 2006. - № 1. – С. 6-9.

52. Петрик О., Ніколайчук С. Визначення оптимального рівня інфляції для України // Вісник НБУ. – 2007. - № 6. – С. 10-14.

53. Петрик О. Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи // Вісник НБУ. – 2007. - № 3. – С. 2-5.

54. Платонова Є.І., Кузнєцов В.А. Сучасна інтерпретація поняття «електронні гроші»: модель грошових зобов’язань // Гроші та кредит. – 2002. – № 9. – С. 30-35.

55. Полозенко Д.В. Про гроші, інфляцію та фінанси у трансформаційній економіці // Фінанси України. – 2008. - № 2. – С. 56-59.

56. Примостка О. Місце та роль банківських установ у новій пенсійній системі // Вісник НБУ. – 2004. - № 1. – С. 52-56.

57. Про банки і банківську діяльність: Закон України // ВВРУ. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.

58. Про внесення змін до Закону України «Про страхування»: Закон України // ВВРУ. – 2002. – № 7. – Ст. 50.

59. Про інвестиційну діяльність: Закон України // ВВРУ. – 1991. – № 47. – Ст. 646.

60. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди: Закон України // ВВРУ. – 2001. – № 21. – Ст. 103.

61. Про захист іноземних інвестицій на Україні: Закон України // ВВРУ. – 1991. – № 46. – Ст. 616.

62. Про кредитні спілки: Закон України // ВВРУ. – 2002. – № 15. – Ст. 101.

63. Про Національний банк України: Закон України // ВВРУ. – 1999. – № 29. – Ст. 238.

64. Про обіг векселів в Україні: Закон України // Додаток до журналу Вісник НБУ. Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2001. - № 5. – С. 17-19.

65. Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон України // ВВРУ. – 2001. – № 29. – Ст. 137.

66. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України // ВВРУ. – 2006. – № 31. – Ст. 268.

67. Рогач Ф., Курза Ю. До системи валютних курсів // Вісник НБУ. – 2008. - № 4. – С. 56-59.

68. Рябініна Л. До проблем розвитку теорії сучасних грошей // Вісник НБУ. – 2008. - № 7. – С. 32-36.

69. Рябініна Л. Проблеми розвитку теорії сучасних грошей // Вісник НБУ. – 2008. - № 1. – С. 26-30.

70. Семко Т.В., Руденко М.В. Гроші та кредит у схемах і таблицях: навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 158 с.

71. Скрипник А., Варваренко Г. Вплив валютно-курсової політики на інфляційні процеси в Україні // Вісник НБУ. – 2007. – № 1. - С. 40-48.

72. Співак Л., Каракулова І. Функціонування та взаємодія банків і небанківських фінансових інститутів в Україні // Вісник НБУ. – 2006. - № 7. – С. 46-49.

73. Смислов Д.В. Світові гроші в минулому, теперішньому і майбутньому // Гроші та кредит. – 2002. – № 5. – С. 50-59.

74. Смислов Д.В. Світові гроші в минулому, теперішньому і майбутньому // Гроші та кредит. – 2002. – № 6. – С. 32-38.

75. Смовженко Т., Стеблій Г. Гроші з позиції сучасної економічної теорії // Вісник НБУ. – 2006. - № 5. – С. 28-32.

76. Федченко С.І. Методичні підходи до планування грошових потоків на підприємстві // Менеджер. – 2002. – № 3. – С. 73-76.

77. Финансы. Денежный оборот. Кредит: учебник / Под ред. проф. Л.А. Дробозиной. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 479 с.

78. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит: навч. посібник / За ред. проф. Г.Б. Поляка. – 2-ге вид. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 512 с.

79. Фролова Н.К. Регіональні проблеми управління боргом // Гроші та кредит. – 2002. – № 24. – С. 14-19.

80. Хоменко Т. Платіжний баланс України: основні тенденції та їх економічні значення // Банківська справа. – 2006. - № 4. – С. 14-18.

81. Чухно А.А. Природа сучасних грошей, кредиту та грошово-кредитної політики // Фінанси України. – 2007. – № 1. – С. 3-16.

82. Шамова І.В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 195 с.

83. Шаповалов А. Системні особливості розвитку інфляційних процесів в Україні // Вісник НБУ. – 2007. - № 12. – С. 3-7.

84. Щетинін А.І. Гроші та кредит: підручник: вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 432 с.

85. Шпанько А. Роль банківських установ на ринку спільного інвестування // Вісник НБУ. – 2008. - № 6. – С. 30-35.

86. Юхименко П. Монетарна політика і структурні реформи в економіці України // Банківська справа. – 2004. - № 1. – С. 58-62.

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………….
ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ ТА КРЕДИТУ……………………………………………………………………
Змістовий модуль 1. Сутність і функції грошей………………….……….
Змістовий модуль 2. Грошовий обіг і грошові потоки…………..……….
Змістовий модуль 3. Грошовий ринок…………………………….……….
Змістовий модуль 4. Грошові системи……………………………………
Змістовий модуль 5. Інфляція та грошові реформи………………………
Змістовий модуль 6. Кількісна теорія грошей та сучасний монетаризм…
Змістовий модуль 7. Валютний ринок і валютні системи…………………
ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 2. ГРОШОВО-КРЕДИТНА ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКІВ……………………………………………………………………….
Змістовий модуль 8. Кредит у ринковій економіці……………………….
Змістовий модуль 9. Фінансові посередники грошового ринку………….
Змістовий модуль 10. Центральні банки…………………………………..
Змістовий модуль 11. Комерційні банки……………………………………
Змістовий модуль 12. Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною………………………………………………
Основні поняття і категорії………………………………………………….
Список рекомендованої літератури…………………………………………