Змістовий модуль 10. Центральні банки 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Змістовий модуль 10. Центральні банки



Програмна анотація

Призначення, основи організації та роль центрального банку. Управління пропозицією грошей та банківською системою як призначення центральних банків. Засади організації центральних банків. Забезпечення стабільності грошей і банківської системи як прояв ролі центральних банків. Незалежний статус центральних банків. Функції центрального банку, їх сутність та відмінність від його операцій. Проведення грошово-кредитної політики центральними банками. Інструменти грошово-кредитної політики, порівняльний аналіз їх механізмів. Місце центрального банку в системі регулювання і контролю за банківською діяльністю.

Національний банк України: основні функції та види діяльності. Роль Національного банку в сфері валютного регулювання.

Емісійна діяльність НБУ. Види операції НБУ та роль цих операцій в роботі комерційних банків.

Призначення, статус та основи організації центральних банків

Центральній банк є визначальною одиницею всієї банківської системи країни, а за своєю головною функціональною роллю – це емісійний банк, тобто банк, якому належить монополія на випуск грошей.

Головне призначення центрального банку це управління грошовим оборотом з метою забезпечення неінфляційного розвитку економіки.

Реалізація призначення ЦБ в економічній системі здійснюється через його роль, як:

· емісійного банку;

· банка банків;

· органу державного управління, який відповідає за монетарну політику.

Правовий статус центрального банку – це державний орган управління з покладеними на нього особливими завданнями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності.

Правовий статус центрального банку пов'язаний з вирішенням питань щодо його діяльності, а саме:

· визначення на законодавчому рівні завдань і напрямів діяльності ЦБ;

· формування статутного капіталу ЦБ;

· визначення взаємин ЦБ з органами державної влади;

· порядок призначення і звільнення керівного складу ЦБ.

Правовий статус центральних банків закріплюється у певних нормативних актах держави. Найчастіше таким стає окремий закон про центральний банк або закон про банківську систему в цілому.

Найголовнішою складовою частиною таких нормативних актів є положення, яке фіксує взаємини між центральним банком і органами виконавчої влади. Такі взаємини можуть бути умовно подані у вигляді моделі:

· центральний банк – агент міністерства фінансів і провідник його грошово-кредитної політики;

· центральний банк незалежний від уряду, який самостійно проводить грошово-кредитну політику;

· проміжна модель, у рамках якої використовуються принципи взаємодії виконавчої влади з центральним банком при визначеному ступені його незалежності.

Організаційною формою центральних банків найчастіше є акціонерне товариство.

Порядок формування уставного капіталу центрального банку може бути таким:

1. Весь статутний капітал належить державі (Франція, Німеччина).

2. Частка статутного капіталу належить державі, а частина знаходиться у власності акціонерів (Австрія, Японія, Швейцарія).

3. Весь статутний капітал є власністю приватних акціонерів (США, Італія).

Організаційна структура центрального банку визначається формою державного ладу країни (федерація або унітарна держава), національними традиціями і особливостями банківського законодавства. Так, наприклад, у США функції центрального банку виконує Федеральна резервна система (ФРС), яка об’єднує 12 федеральних резервних банків; у Японії – центральний банк, 55% капіталу якого є державною власністю.

Функції центрального банку

Центральні банки виконують певні функції, а саме:

1. функцію емісійного центру;

2. функцію банку банків;

3. органу банківського регулювання і нагляду;

4. фінансового агенту уряду;

5. функцію кредитно-грошового регулювання економіки.

1. Емісійний центр наявного обороту – в історичному плані, саме потребу в централізації банкнотної емісії спричинило надання одному з банків статусу центрального банку. У сучасних умовах у всіх країнах банкнотна емісія має фідуціарний характер, а як забезпечення використовуються державні цінні папери.

Банкнотна емісія, яка не забезпечується золотим запасом банку, називається фідуціарною .

Функції центрального банку як емісійного центру:

· користуючись монопольним правом, здійснює емісію банкнотів і розмінної монети;

· організовує виготовлення грошей;

· регулює кількість грошей в обороті;

· вилучає із звернення фальшиві і зношені гроші і здійснює їх утилізацію.

2. Банк банків – центральний банк забезпечує касове, розрахункове і кредитне обслуговування комерційних банків.

1. Касове обслуговування комерційних банків:

· комерційні банки зберігають частину своїх резервів на рахівницях в центральному банку;

· центральний банк видає і приймає готівка від комерційних банків.

2. Розрахункове обслуговування комерційних банків:

При централізованій платіжній системі передбачає здійснення міжбанківських розрахунків через рахунки комерційних банків, які відкриті в центральному банку.

При децентралізованій платіжній системі передбачає розрахунки через приватні розрахунково-клірингові центри з проведенням остаточних розрахунків через центральний банк; або розрахунки через кореспондентські рахунки, які комерційні банки відкривають один у одного.

3. Кредитне обслуговування комерційних банків:

· Надання ломбардних кредитів прямим або тендерним методом.

Ломбардні кредити являють собою позику під заставу депонованих у банку цінних паперів.

Тендерний (аукціонний) метод може бути кількісним або ціновим.

· операції РЕПО; РЕПО – операція під заставу цінних паперів з їх зворотним викупом;

· редисконтування векселів.

3. Центральний банк як орган регулювання банківської діяльності:

· використання монетарних інструментів з метою впливу на об'єм і структуру банківських резервів, а також на рівень процентних ставок;

· ухвалення положень, які регламентують діяльність банків у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив;

· застосування превентивних і протекційних заходів, які направлені на забезпечення стабільного функціонування банківської системи і проведення ефективної монетарної політики:

До превентивних заходів відносять вимоги відносно:

а) розміру і структури капіталу;

б) ліквідності;

в) диверсифікації банківських рисок;

г) обмеження на деякі види діяльності.

До протекційних заходів відносять:

а) рефінансування комерційних банків;

б) створення систем гарантування банківських депозитів;

в) формування банками резервів для відшкодування можливих втрат від проведення активних операцій.

Під банківським наглядом розуміють моніторинг процесів, які відбуваються в банківській системі на різних стадіях функціонування банків: з моменту їх створення до моменту ліквідації.

Центральний банк як орган банківського нагляду:

· визначає вимоги і умови, які є обов'язковими для отримання ліцензії і здійснення нагляду за дотриманням цих вимог і умов;

· забезпечує регулювання банківської діяльності з метою мінімізації банківських рисок;

· отримує від банків звітність для контролю і нагляду за їх діяльністю;

· здійснює інспекційні перевірки в банках;

· застосовує заходи примусового впливу щодо проблемних банків;

· припиняє діяльність неплатоспроможних банків, проводить їх реорганізацію або ліквідацію.

4. Банкір і фінансовий агент уряду – центральний банк є головним банком щодо проведення фінансових операцій і радником уряду по питаннях монетарної і фіскальної політики.

Центральний банк як банкір і фінансовий агент уряду:

здійснює касове виконання державного бюджету;

веде рахунки уряду (казначейства);

здійснює емісію державних боргових зобов'язань і їх розміщення на вторинному ринку;

приймає заходи щодо підтримки курсу державних цінних паперів;

обслуговує державний борг, використовуючи наступні методи:

· податкове фінансування;

· боргове фінансування;

· фінансування шляхом емісії грошей.

5. Провідник монетарної політики центральний банк визначає і реалізує грошово-кредитну політику держави.

Центральний банк як провідник монетарної політики визначає цілі монетарної політики:

· стратегічні;

· проміжні;

· тактичні;

Виходячи з цілей, вибирає інструменти монетарної політики, до яких відносяться:

· політика відкритого ринку;

· облікова (дисконтна) політика;

· політика обов'язкових резервів;

· селективні інструменти.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 114; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.221.81.212 (0.018 с.)