Змістовий модуль 2. Грошовий обіг і грошові потоки

 

Програмна анотація

 

Сутність грошового обігу як процесу руху грошей. Основні суб’єкти грошового обігу. Модель сукупного грошового обігу. Грошові потоки та їх взаємозв’язок у моделі. Структура грошового обігу. Готівковий і безготівковий сектори грошового обігу. Принципи організації безготівкового обігу. Форми безготівкових розрахунків та їх характеристики.

Закон грошового обігу. Грошова маса. Показники маси грошей: грошові агрегати, їх характеристика. Грошова база: її склад та економічний зміст.

Грошовий мультиплікатор та його значення. Показник монетизації ВВП та порядок його розрахунку.

Швидкість обігу грошей.. Чинники, які впливають на швидкість обігу грошей.

 

Грошовий обіг і його структура

Грошовий обіг — це процес безперервного руху грошових знаків в наявній і безготівковій формах. Він є частиною платіжного обороту країни; при цьому гроші знаходячись в обороті, виконують функції платежу, обігу, накопичення.

Грошовий обіг країни розглядають на двох рівнях: на мікро рівні (обслуговування домашніх господарств, фірм) та на макро рівні (на рівні суспільства).

Залежно від форми функціонуючих в грошовому обігу грошей його прийнято ділити на наявно-грошовий і безготівковий.

Наявно-грошовий обіг — це рух наявних грошових знаків (паперових грошей, розмінної монети, банкнот).

Сфера використання готівки в основному пов'язана з доходами і витратами населення: розрахунки населення з підприємствами роздрібної торгівлі і громадського харчування; оплата праці підприємствами і організаціями, виплата інших грошових доходів; внесення грошей населенням у внески і отримання по внесках; виплата пенсій, допомоги і стипендій, страхових відшкодувань за договорами страхування і ін.

Безготівковий обіг переважає у всіх країнах і обслуговується чеками, кредитними картками, жиронаказами, платіжними дорученнями, електронними засобами платежу і іншими розрахунковими документами (казначейськими векселями, сертифікатами і ін.).

Між наявно-грошовим і безготівковим обігом є тісний взаємозв'язок і взаємозалежність, оскільки гроші постійно переходять з однієї сфери обігу в іншу. Безготівковий грошовий обігом знаходить вираз в безготівкових розрахунках.

Безготівкові розрахунки — це платежі, здійснювані шляхом документообігу у вигляді матеріального обігу письмових документів і електронних засобів.

Перевагами безготівкового обігу є: створення необхідних умов для державного регулювання грошового обігу; прискорення грошового обігу; зменшення суспільних витрат обігу.

Грошовий обіг складається з конкретних грошових потоків.

Грошовий потік – це частина грошового обороту, що відображають певні платежі за реальні цінності (наприклад, за товари, послуги, працю), чи пов’язані з формуванням та використанням фінансових ресурсів держави тощо. Загальна схема руху товарів і грошей може бути представлена за допомогою моделі кругообігу продуктів і доходів.

Безготівкові розрахунки

Безготівкові розрахунки будуються за наступними принципами:

· принцип організації (після відпустки товарів і надання послуг, тільки за згодою платника, тільки за наявності коштів на рахунку платника або права на отримання кредиту);

· принцип контролю (тільки через банк і під його контролем);

· принцип черговості платежів.

Вимоги до безготівкового розрахунку такі:

· безготівковий розрахунок повинен забезпечувати своєчасність платежу за реалізовані товари і послуги;

· безготівковий розрахунок повинен створювати умови для взаємного контролю;

· за наявності вільних коштів, безготівковий розрахунок повинен дати можливість вкладати їх в інвестиційну діяльність.

Безготівкові розрахунки класифікуються за формами:

а) залежно від умови оплати операції –

· розрахунки по інкасо (акцептна, безакцептна)

· акредитивна;

· планові платежі;

· залік взаємної заборгованості.

б) залежно від використовуваних платіжних засобів безготівкові розрахунки класифікуються на наступні види:

· без їх використовування (розрахунок платіжними вимогами, дорученнями, вимогами-дорученнями);

· чекова;

· вексельна;

· розрахунки з використанням банківських карт.

Облік або покупка векселів банком– це фінансова операція короткострокового характеру з використанням дисконтної ставки.

Схема покупки векселів така: власник векселя на певну суму пред'являє вексель банку, який погоджується його врахувати, утримуючи частину вексельної суми – дисконт. В цьому випадку банк пропонує власнику векселя суму, обчислювану виходячи з оголошеної банком ставки дисконтування.

Розрахунок виплачуваної банком суми ведеться таким чином:

 

PV = FV(1 – t d / T 100), (2.1)

 

де PV – справжня вартість векселя;

FV – майбутня вартість (номінальна) векселя;

t – кількість днів від моменту обліку зобов'язання до моменту його погашення;

Т – розрахункова кількість днів в році (360);

d – коефіцієнт дисконтування.

Різниця між майбутньою і справжньою вартостями векселя – це комісійні банку. Оскільки терміни платежу за векселем різні, це впливає на суму дисконту, яка розраховується за формулою:

 

З = (FV х t х d) / (100х360) (2.2)

 

Безготівкові розрахунки за допомогою корпоративної банківської карти дозволяють її власнику виконувати операції по рахунку юридичної особи. Корпоративні банківські карти бувають двох видів: розрахункові і кредитні.

Розрахункова корпоративна карта – це банківська карта, яка дозволяє її утримувачу, уповноваженому юридичною особою, розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на рахунку в межах витратного ліміту.

Кредитна корпоративна карта – це банківська карта, яка дозволяє утримувачу, уповноваженому юридичною особою, здійснювати операції у розмірі наданої емітентом кредитної лінії і в межах витратного ліміту, встановленого емітентом відповідно до умов договору з клієнтом, згідно переліку дозволених операцій.

Закон грошового обігу

 

Між кількістю грошей в обігу і потребами в них господарського обороту існує тісний взаємозв'язок, порушення якого приводить до знецінення національних грошових одиниць, диспропорції в розвитку виробництва і економіки в цілому.

Теоретично кількість грошей, необхідних для сфери обігу М, повинна бути рівною сукупному об'єму продажів товарів і послуг, тобто:

 

М = ∑ Р_i q_i(2.3)

 

де Р_і — ціна i-го товару (послуги);

q_і — кількість і-го товару або послуги.

Кількість грошей дорівнювала б цій величині, якби кожна грошова одиниця використовувалася тільки один раз. Проте на практиці кожна грошова одиниця (купюра) використовується в процесі обігу неодноразово. Крім того, розмір грошової маси, необхідної для обслуговування господарського обороту, залежить від ряду інших чинників, вплив яких був встановлений ще К. Марксом, який сформулював закон грошового обігу, представлений у вигляді наступної формули:

(2.4)

де М — кількість грошей, необхідних для обігу;

РQ — сума цін реалізованих товарів і послуг;

К — сума цін товарів, проданих в кредит;

П — сума платежів за зобов'язаннями;

ВП — зобов'язання, що взаємно погашаються;

О — швидкість обороту однойменної грошової одиниці.

Даний закон був сформульований в умовах дії металевого стандарту і розповсюджувався на обіг паперових грошей, але розмінних на метал.

Цей закон зводиться до того, що випуск паперових грошей повинен бути обмежений тією кількістю, в якому дійсно оберталося б символічно представлене ними золото. У зв'язку з демонетизацією золота виникла необхідність аналізу чинників при вивченні дії закону грошового обігу.

Серед вчених, які зробили внесок у розвиток грошових відносин, слід назвати американського вченого І.Фішера (1867-1947). У сучасній економічній теорії широко використовується його формула кількості грошей:

 

MV = PQ (2.5)

де М - маса грошей;

V- швидкість обороту однойменної грошової одиниці;

P- ціни товарів;

Q - кількість товарів.

З цього рівняння нескладно визначити масу грошей:

 

M = PQ/V (2.6)

 

Співвідношення між попитом і пропозицією грошей визначає стан грошового обігу: якщо в обороті більше грошей, ніж їх потрібно, то наступає знецінення грошей, інфляція.

Найважливішим кількісним показником грошового обігу є грошова маса.

Грошова маса – це сукупний об'єм купівельних і платіжних засобів в наявній і безготівковій формах, які обслуговує господарський обіг і належить державі, підприємствам, приватним особам (окрім банків).

Для аналізу кількісних змін грошового обігу за певний період часу, в банківській практиці використовуються різні показники, які називаються грошовими агрегатами.

Грошовий агрегат – це визначена законодавством відповідно до рівня ліквідності специфічна група ліквідних активів, які можуть служити альтернативними вимірниками грошової маси.

У 1993 р. Національний банк України визначив таку структуру грошової маси по агрегатному методу:

М₀ – це готівка грошей в обігу, які не проходять через банк;

М₁ – включає агрегат М₀ і гроші на поточних рахунках в національній валюті (депозити до запитання, чекові депозити - трансакційні депозити, поточні рахунки підприємств, ті внески, які не приносять відсотки).

М₂ - включає агрегат М₁ і термінові депозити, ощадні термінові внески в національній і іншій валюті. Цей агрегат має менший ступінь ліквідності.

М₃ -включає агрегат М₂ і кошти клієнтів за трастовими операціями банку (операції поручительства по управлінню майном або грошима клієнта). По характеру це довгострокові активи, зокрема у формі цінних паперів і довгострокових позик, депозитних сертифікатів. Даний елемент агрегату М₃ має найменший ступінь ліквідності.

Швидкість обігу грошей – це показник, який характеризує частоту, з якою кожна грошова одиниця готівки в обороті грошей використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за конкретний період.

На швидкість обігу грошей впливають наступні чинники: об'єм, структура і ефективність суспільного виробництва; рівень розвитку ринкових взаємостосунків; рівень розвитку маркетингу; рівень інфляції; рівень розвитку економічної інфраструктури; баланс попиту і пропозиції на грошовому ринку.

Швидкість обігу визначається за формулою:

 

V=P · Q/M, (2.7)

 

де V – швидкість обігу грошової маси;

Р – рівень цін;

Q – об'єм виробництва;

М– грошова маса.

Зміна швидкості обігу грошей залежить від циклічного розвитку економіки країни; темпів економічного зростання; рівня відсотка на грошовому ринку; рівня цін.

Грошова маса знаходиться в конкретному зв'язку з валовим внутрішнім продуктом (ВВП). Цей зв'язок виражається через показник монетизації економіки(Кm), який визначається за формулою:

 

Кm = М₀ / ВВП х 100 (2.8)

 

Часто цей показник розраховується і щодо інших грошових агрегатів.

До складу грошової маси входить грошова база, яка ще має визначення як гроші підвищеної ефективності.

Грошова база — показник, що характеризує запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.

Між грошовою масою і грошовою базою існує конкретний взаємозв'язок, який прийнято виражати через грошовий мультиплікатор.

Ця залежність представлена наступною формулою:

 

ДМ =m х ДБ (2.9)

 

де ДМ – грошова маса;

m – грошовий мультиплікатор;

ДБ – грошова база.

Грошовий мультиплікатор – це коефіцієнт, який визначається шляхом розподілу 100 на норму обов'язкового банківського резерву (конкретна сума грошей, яку кожен комерційний банк зобов'язаний зберігати в центральному банку). Норма цих резервів встановлюється центральним банком.

Грошовий мультиплікатор дає можливість оперативно змінювати загальну грошову масу для забезпечення рівноваги на ринку в умовах зміни співвідношень грошової і товарної маси.

Слід зазначити, що грошовий мультиплікатор має конкретні межі своїх крайніх значень. Економічне значення взаємозв'язку між грошовою базою і грошовою масою, який реалізується за допомогою грошового мультиплікатора, полягає у тому, що центральний банк, не вдаючись до випуску додаткової готівки, може збільшити їх кількість в обороті.

Список рекомендованої літератури

[18, 24, 25, 27, 28, 46, 54, 65, 76]

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення грошового обороту і назвіть суб'єкти, між якими він здійснюється.

2. У чому полягають особливості грошового обороту, здійснюваного на мікро рівні?

3. Охарактеризуйте роль і функції грошового обігу на всіх фазах суспільного виробництва.

4. Дайте визначення грошовому потоку.

5. Охарактеризуйте грошові потоки, які пов'язані з сімейним господарством.

6. Визначте основні потоки, пов'язані з діяльністю підприємств.

7. У чому полягає проблема забезпечення рівноваги між виробництвом і грошовою сферою?

8. Дайте визначення безготівковому грошовому обороту.

9.Назвіть основні принципи організації безготівкових розрахунків.

10. Розкрийте порядок розрахунку за допомогою векселя.

11. Охарактеризуйте основні особливості наявного грошового обігу.

12. Дайте визначення грошовій масі.

13. Дайте визначення грошовим агрегатам.

14. Як визначається швидкість обігу грошей?

15. Сформулюйте закон грошового обігу.

16. Як визначити показник монетизації ВВП?

17. Що таке грошова база?

18. Що таке грошовий мультиплікатор?

Теми рефератів

1. Грошовий обіг: поняття та структура.

2. Основні ринки та економічні суб'єкти, які пов'язуються грошовим обігом.

3. Кількісна характеристика грошової маси в Україні за період 2005—2008рр.

4. Швидкість обігу грошей та її вимірювання.

5. Потоки грошового обігу, їх взаємозв'язок.

6. Балансування грошових потоків у грошовому обігу.

7. Модель грошового обігу.

8. Характеристика сучасних засобів платежу, які обслуговують грошовий обіг.

9. Маса грошей, що обслуговує грошовий обіг: поняття та структура.

10. Вимірники грошової маси: грошові агрегати, грошова база.

11. Монетизація економіки як показник і як економічний процес.

12. Причини та наслідки демонетизації економіки України у 1991—1995 рр.

Тести для перевірки знань

1. Скільки грошових агрегатів використовуються для вимірювання грошової маси в Україні?

а) 2;

б) 4;

в) 3.

 

2. Якщо ВВП – 12 млрд. грн., а кількість грошей по агрегату М3 – 3млрд. грн., то швидкість обігу грошей складає:

а) 36 раз/рік;

б) 9раз/рік;

в) 4 рази/рік.

 

3. Якщо маса грошей по агрегату М₃ складає 9 млрд. грн., а річний номінальний об’єм ВВП – 15 млрд. грн., то рівень монетизації має бути:

а) 0.9;

б) 0.6;

в) 0.4.

 

4. Грошово-кредитний мультиплікатор – це процес створення:

а) курсу долара;

б) повноцінних грошей;

в) безготівкових грошей.

 

5. Рівень монетизації економіки визначається:

а) відношенням грошової маси до валового внутрішнього продукту;

б) відношенням валового внутрішнього продукту до грошової маси;

в) відношенням грошової маси до загального обсягу платежів за рік.

 

6. Якщо грошова база складає 20 млрд. грн., а грошовий мультиплікатор – 5, то грошова маса має бути:

а) 15 млрд. грн..;

б) 100 млрд. грн.;

в) 4 млрд. грн.

 

7. Агрегат М₁ охоплює:

а) металеві й паперові готівкові гроші та чекові вклади;

б) металеві й паперові готівкові гроші та строкові вклади;

в) металеві й паперові готівкові гроші та всі банківські депозити.

 

8. Величина грошово-кредитного мультиплікатора залежить від:

а) курсу долара;

б) суми резервів комерційних банків;

в) готівки в касах комерційних банків.

 

9. Строкові вклади населення входять до складу грошових агрегатів:

а) М₀;

б) М₁;

в) М₂;

г) не входить до складу жодного з грошових агрегатів

10. Якщо обсяг готівки в обороті становить 210 млн. грн., поточних вкладів – 400 млн. грн., то грошовий агрегат М₂ дорівнює:

а) 610 млн. грн.;

б) 400 млн. грн.;

в) 210 млн. грн.;

г) 190 млн. грн.