Страхові компанії та ломбарди

 

Страхова компанія - це юридична осо6а, яка залучає ко­шти клієнтів під певні зобов'язання і сплачує цим клієнтам ви­значену суму коштів у разі настання страхового випадку.

Одним із перших законодавчих актів, що регламентував діяльність страхових компаній був «Закон відносно справ зі страхування серед купецтва», прийнятий у 1601 р. в Англії.

Перші страхові компанії нашої держави виникають у Західній Україні, що входила до складу Австрійської імперії, у вигляді ор­ганізації суспільних зерносховищ (шпіхлерів), які забезпечували натуральний захист селянських господарств. Перші шпіхлери ви­никли у 1784 р. і проіснували до 1821 р.

Майнове страхування в Галичині існувало вже в ХІХ ст., але здійснювалось іноземними страховими компаніями, і тільки в 1892 р. виникло перше самостійне українське страхове товарист­во «Дністер», яке зосередилось на страхуванні від вогню. Воно успішно діяло аж до початку Першої світової війни, коли росій­ські війська зайняли Галичину, а створена Росією окупаційна влада заборонила діяльність усіх центральних українських орга­нізацій.

Особисте страхування на землях Західної України здійснювало товариство «Карпатія», створене 1911 р. професором Черніве­цького університету Стефаном Смаль-Стоцьким.

У царській Росії страхування виникло в кінці ХУІІІ ст. і діяло до кінця 1918 р., коли страхова справа була націоналізована. Гро­мадянська війна, викликана нею і революцією розруха зробили страхування практично неможливим і в 1919-1920 рр. анулюються спочатку угоди зі страхування життя, а потім і майнове страхування. Відновлюється страхова справа тільки з 1922 р., а остаточно отримує нормативне оформлення в 1925 р. Цим зако­нодавством у СРСР встановлювалась державна монополія на страхування і були утворені дві організації: Держстрах СРСР, який монополізував усе внутрішнє страхування, та Індержстрах, який спеціалізувався на зовнішньому страхуванні.

Розпад Радянського Союзу, а головне, перебудова економічної системи в молодих державах, що виникли на руїнах імперії, при­вели до кардинальних змін в організації страхової справи. Так, в Україні колишній Укрдержстрах було реорганізовано в державну страхову компанію «Оранта». Поряд з нею виникла ціла низка приватних страхових компаній. Серед них і досить великі, такі як «Омега», «Саламандра» та ін. Поява недержавних страхових компаній стала важливим моментом у системі ринкових перетво­рень в Україні.

Другим важливим і принципово новим явищем у розвитку страхування в нашій державі стала поява тих видів страхування, які раніше в Україні не існували і які конче потрібні в умовах становлення підприємництва. До них слід віднести страхування підприємницьких ризиків, перестрахування і т. п.

Першим спеціальним нор­мативним актом, що регламентував страхову діяльність в Україні став Декрет Кабінету Міністрів України «Про страхування», прийнятий на початку 1993 р. Він виявив­ся досить недосконалим і вже в 1996 р. був прийнятий Закон України «Про страхування».

Згодом, а саме в кінці 2001 р., прийнято Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про страхування”. З метою підви­щення рівня капіталізації було змінено мінімальний розмір статут­ного фонду, який встановлено у сумі 1 млн. євро для всіх страхови­ків, що займаються будь-яким видом страхування, крім страхування життя. Останній вид страхування передбачає для страховика ство­рення статутного фонду в сумі не менше як 1,5 млн. євро. Для діючих страховиків встановлено термін 3 роки для виконання нових вимог.

Активи страхових компаній можуть бути розміщені:

• на депозитні банківські вклади;

• у цінні папери, що передбачають отримання доходу, в тому числі й державні цінні папери;

• нерухомість;

• права вимог до перестрахувальників;

• залишки готівки, розмір яких регламентується НБУ;

• гроші на розрахунковому рахунку;

• довгострокові інвестиційні проекти, призначені для креди­тування житлового будівництва за рахунок резервів, сформова­них на базі угод про страхування життя.

Певною ланкою в системі небанківських кредитних установ є ломбарди. Вони виникли у Франції в ХV ст. Оскільки перші ломбарди заснували лихварі - вихідці з італійської провінції Ломбардія, то й ці установи отримали таку назву. Згодом ломба­рди досить швидко поширюються по інших країнах.

Сучасні ломбарди – це фінансові посередники, що спеціалізуються на виданні позичок населенню під заставу рухомого майна. Найчастіше предметами заста­ви виступають ювелірні вироби, а кредит, що отримує позичальник, видається на короткий термін. Найчастіше - на 1-3 місяці.

Віддані в заставу речі, як правило, на 25-50 % за вартістю перевищують суму виданого кредиту. У разі неповернення кре­диту ломбард має право реалізувати заставлені речі і покрити з виручки як втрати від непогашеного кредиту, так і отримати свій прибуток. До закінчення строку погашення кредиту власність на заставлені речі залишається за позичальником.

В Україні ломбарди не набули поширення. Причиною цього зна­чною мірою став досить високий відсоток з кредитів, що надають ломбарди та відносна незаможність широких верств населення.

 

Список рекомендованої літератури

[1, 30, 58, 60, 62, 72, 84]

Питання для самоконтролю

 

1. Що таке фінансове посередництво? У чому полягає призначення фінансового посередництва?

2. Хто такі фінансові посередники? У якому секторі грошового ринку вони працюють?

3. Назвіть фінансових посередників, що здійснюють свою діяльність на грошовому ринку України?

4. Що таке банк? Які функції виконують банки?

5. Що таке базові операції грошового ринку?

6. Що таке банківська системи? Які причини спонукали до її створення?

7. Які типи побудови банківських систем Ви знаєте? За яким типом побудована банківська система України?

8. Які інститути входять до структури банківської системи України? У чому полягає принципова відмінність їх діяльності?

9. Охарактеризуйте функції банківської системи. Яка функція є головною і чому?

10. Назвіть основні етапи становлення банківської системи України.

11. Що таке небанківські фінансово-кредитні установи? Що спільного та відмінного між НФКУ та банками?

12. Які інститути відносять до договірних фінансово-кредитних установ?

13. Які інвестиційні фінансово-кредитні установи працюють на українському грошовому ринку?

14. У чому полягає різниця між механізмами залучення коштів договірними та інвестиційними НФКУ?

15. Які види інвестиційних фондів Ви знаєте? Що таке взаємні фонди грошового ринку?

Теми рефератів

1. Роль фінансових посередників у зменшенні ризиків інвесторів.

2. Інформаційна функція фінансового посередництва.

3. Інституціональна структура фінансового посередництва в Україні.

4. Банки як провідна ланка фінансового посередництва, їх вза­ємодія з небанківськими посередниками.

5. Дискусії щодо сутності банку та банківської системи.

6. Стан та перспективи розвитку кредитних спілок в Україні.

7. Роль страхових компаній у фінансовому посередництві та їх взаємодія з банками.

8. Державне регулювання фінансового посередництва.

9. Державний нагляд за діяльністю фінансових посередників.

10. Роль банківської системи в регулюванні фінансового посередництва.

Тести для перевірки знань

 

1. До фінансових посередників належать:

а) валютні біржі;

б) НБУ;

в) пенсійні фонди.

 

2. Базовими операціями грошового ринку є:

а) страхові послуги;

б) розрахункове-касове обслуговування;

в) емісія цінних паперів.

 

3. Банківська системи України за типом буває:

а) однорівнева;

б) дворівнева;

в) трирівнева.

 

4. До структури банківської системи України входять:

а) страхові компанії;

б) інвестиційні фонди;

в) комерційні банки.

 

5. Функції банківської системи:

а) перерозподільча;

б) трансформаційна;

в) фіскальна.

 

6. До небанківських фінансово-кредитних установ належать:

а) комерційні банки;

б) фондові біржі;

в) лізингові компанії.

 

7. На підставі договору з кредитором недепозитні залучення коштів здійснюють:

а) фінансові компанії;

б) комерційні банки;

в) страхові компанії.

 

8. Механізм залучення коштів інвестиційними фінансово-кредитними установами:

а) укладення договору між кредитом та позичальником;

б) продаж власних цінних паперів;

в) залучення депозитів.