Формування Тимчасового робітничо-селянського уряду України. X. Раковський

— 28 листопада 1918 р. — створення у Курську Тимчасового робітничо-селянського уряду України, до складу якого здебільшого входили неукраїнці, переїзд уряду до Суджі.

Словник

Тимчасовий робітничо-селянський уряд України — другий радянський уряд України, створений для політичного завуалювання інтервенції РРФСР проти УНР.

— 29 листопада 1918 р. — оголошення Тимчасовим робітничо-селянським урядом Маніфесту про повалення влади гетьмана і поновлення радянської влади, скасування всіх законів, наказів і договорів як гетьмана та його уряду, так і Центральної Ради; заклик до боротьби проти Директорії.

— 6 січня 1919 р. — постанова Тимчасового робітничо-селянського уряду України про зміну назви УНР на Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УСРР).

— 25 січня 1919 р. — видання Тимчасовим урядом Декларації, в якій було заявлено про розгортання програми соціалістичного будівництва.

— Суперечності між різними угрупованнями всередині уряду (боротьба в уряді між прихильниками П’ятакова і Артема), які призвели до заміни його керівництва.

— 29 січня 1919 р. — перейменування Тимчасового робітничо-селянського уряду України в Раду Народних Комісарів — РНК, яку очолив X. Раковський.

Раковський Християн — політичний і державний діяч УСРР. У 1918 р. вступив у партію більшовиків.

Із січня 1919 р. до липня 1923 р. (з перервами) очолював уряд, радянської України. Ставив під сумнів існування окремої української нації, проте до кінця 1921 р, змінив свої погляди. Наполягав на більшій повазі до українського національного питання, вимагав розширення політичної та економічної самостійності УСРР. На XII з’їзді Російської Комуністичної партії в квітні 1923 року різко критикував позицію Й. Сталіна в національному питанні. Після зміщення з посади голови Раднаркому УСРР був послом СРСР у Великій Британії та Франції. Будучи висланим із Франції за революційну діяльність, восени 1927 р. повернувся в Україну і протягом місяця організував «ліву опозицію». У грудні 1927 р. на XV з’їзді Російської Комуністичної партії був виключений із її рядів, а через місяць висланий в Астрахань. Із 1929 р. був визнаним всесоюзним лідером «лівої опозиції». У 1934 р. підкорився партійній дисципліні й отримав дозвіл на повернення в Москву, де став керувати науково-дослідним інститутом наркомату охорони здоров’я. У 1936 р. був заарештований за звинуваченням у шпигунстві й у березні 1938 р. засуджений до 20 років ув'язнення. Розстріляний в Орловській в’язниці.

— 10 березня 1919 р. — затвердження першої Конституції УСРР за зразком прийнятої раніше Конституції РСФРР, яка закріпляла диктатуру пролетаріату, скасування приватної власності, встановлення влади трудового народу представленої радами тощо.

Націоналізація промисловості

— Націоналізація підприємств важкої, середньої та дрібної промисловості.

Словник

Націоналізація — вилучення з приватної власності осіб у гласність держави землі, промислових і транспортних підприємств або цілих галузей народного господарства; політика переведення промисловості і сфери послуг країни в суспільну власність.

— Жорстка централізація економіки; створення для управління господарським життям Української ради народного господарства (УРНГ), яка діяла під безпосереднім контролем Вищої ради народного господарства (ВРНГ).

— Встановлення державного контролю над виробництвом.

— Спроба побудувати державу-фабрику з тотальним плануванням розподілу матеріальних благ.

— Уведення загальної трудової повинності.

— Мілітаризація праці.

— Зрівняльний розподіл продуктів харчування серед працівників, карткова система постачання міського населення, перехід до прямого товарообігу, заборона вільної торгівлі, спроба ліквідувати товарно-грошові відносини.