Синдром тривалого стиснення (компартмент-синдром) та його лікування (фасціотомія)

Компартмент синдром у несприятливому середовищі є важким станом і вимагає швидкого виявлення та діагностування. Пригадайте визначення з секцій по джгутах та циркуляції.

А. Гострий синдром тривалого стиснення виникає, коли тиск у міофасціальному компартменті перевищує перфузію через капілярне русло.

1. якщо синдром не діагностований, це може призвести до гіпоксії тканин та смерті клітин.

2. існує можливість ішемії та смерті м’язів навіть, якщо артеріальний тиск достатньо високий та пульс відчутний.

Б. Стани, які можуть призвести до синдрому тривалого стиснення:

1. переломи, опіки, вогнепальні порання, високоенергетичні травми, наприклад контузія

2. поранення, типові для бойових дій та катастроф.

В. Суворі медичні умови можуть різнитися в залежності від доступного діагностичного та хірургічного обладнання.

1. особливо доречно при обговоренні синдрому тривалого стиснення, який історично був клінічним діагнозом

2. часто підсилюється заходами при синдромі тривалого стиснення

Г. Важливо розуміти, як правильно діагностувати синдром тривалого стиснення і надати належне лікування в суворих умовах з обмеженими ресурсами.

 

Синдром тривалого стиснення: Клінічна картина

А. Синдром тривалого стиснення може настати внаслідок травми будь-якої кінцівки.

Б. При таких травмах медик повинен мати великі підозри на виникнення сидрому.

В. Клінічні сценарії:

1. Відкриті переломи

2. Закриті переломи

3. Проникаючі рани

4. Роздавлення тканин

5. Ушкодження судин

6. Реперфузія

Г. Важливо розуміти, що фасціальний дефект, викликаний пораненням, часто не знімається декомпресією відповідної частини.

Діагностика

А. Класичні фізичні показники під час огляду:

1. Біль

2. Блідість

3. Відсутність пульсу

4. Парестезія

5. Параліч

Б. Біль при пасивному розгинанні м’язів є клінічною картиною яка передує початку ішемічної дисфункції.

В. Пальпація напружених або набряклих фасціальних футлярів може дати додаткову інформацію в постановці клінічного діагнозу, однак за останніми дослідженнями цей спосіб діагностики визнають ненадійним.

Г. Якщо потерпілий в загальмованому стані або без свідомості, вимірювання напруженості футляра буде єдиним об’єктивним критерієм для діагностики.

Д. Рекомендації при суворих умовах:

1. при відсутності інвазивного контролю, продовжуйте, використовуючи найкращу доступну клінічну інформацію.;

2. ранній клінічний діагноз:

- сильний біль

- біль при пасивному розгинанні м'язів

- напружений, набряклий фасціальний футляр.

 

Інвазивні заміри

В суворих умовах може не бути обладнання для інвазивних замірів тиску футляра.

1. Може не бути можливості провести послідовний огляд, якщо потерпілого швидко готують до евакуації в медичний заклад.

2. Застосування різних методів діагностики дає можливість хірургу використовувати те обладнання, яке є під руками.

3. Рекомендації при суворих умовах:

а. вимірювати тиск футляра не обов’язково, якщо є клінічні підозри та відсутнє обладнання.

б. проведіть фасціотомію профілактично, якщо в потерпілого високоенергетичне поранення, проведено реконструкцію судин, чи є висока підозра на синдром тривалого стиснення.

в. особливої уваги потребують потерпілі, яким провели інтубацію, потерпілі, що утримуються на заспокійливих препаратах чи в коматозному стані, з внутрішньо мозковими травмами, з круговими пов’язками або потерпілі при тривалому транспортуванні.

Військовий медик повинен вміти показати правильні техніки виконання фасціотомії на верхніх та нижніх кінцівках.

І. Початок ушкодження тканин.

А. М’язи та нерви можуть витримати до 4-х годин ішемії без розвитку незворотнього ушкодження.

Б. На 4-й годині може початись нейропраксія, а подальше тривання ішемії спричинить незворотні ушкодження, в тому числі аксонотмезис на 8-й годині.