Відмова від договору та розірвання договору дарування. Правові наслідки

Дарувальник має право відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився. Обдаровуваний має право у будь-який час до прийняття дарунка на підставі договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від нього.

Враховуючи безоплатний характер договору дарування, коментована стаття надає можливість дарувальнику при визначених умовах в односторонньому порядку розірвати договір, на підставі якого він зобов'язаний у майбутньому передати обдаровуваному майно, що є предметом договору.

Як зазначалося, консенсуальний договір дарування покладає на дарувальника обов'язки щодо передання майна у майбутньому обдаровуваному. За загальним правилом (ч. 1 ст. 525 ЦК) одностороння відмова від виконання договору не допускається, за винятками, встановленими договором або законом. Стосовно договору дарування законом передбачено можливість дарувальника відмовитись від договору в односторонньому порядку у випадку істотного погіршення його майнового стану після укладення такого договору. Водночас закон не регламентує питання щодо того, яким характерним критеріям має відповідати такий погіршений майновий стан дарувальника. Таким може бути втрата постійного заробітку, тяжка хвороба дарувальника або членів його родини, інші непередбачувані обставини на момент укладання договору, що негативно вплинули пізніше на його майновий стан. Таким чином, дарувальник повинен довести, що його майновий (матеріальний) стан дійсно погіршився, а також, що таке погіршення сталося вже після укладання договору дарування, і в момент укладання якого він не міг передбачити такого подальшого негативного перебігу подій. Якщо такі докази відсутні, дарувальник повинен передати обдаровуваному дарунок, передбачений договором дарування або відшкодувати його вартість.

 

Частина 2 коментованої статті надає обдаровуваному необмежену можливість одностороннього розірвання договору до передачі йому дарунку. Така можливість стосується випадків, коли між укладенням договору дарування та передачею дарунку наявний певний строк.

Зокрема, у зв'язку з тим, що обдаровуваний за договором дарування не зобов'язаний приймати дарунок, він вправі у будь-який час до фактичного прийняття дарунка відмовитись від нього. Це стосується і випадків укладення консенсуального договору дарування, яким встановлено обов'язок передати дарунок у майбутньому. Незважаючи на ту обставину, що при укладенні такого правочину обдаровуваний дав свою згоду на отримання дарунка у майбутньому, він може у подальшому у будь-який час відмовитись від нього без жодних негативних для себе правових наслідків. Проте закон передбачає, що така відмова від дарунку можлива лише до моменту прийняття дарунку обдаровуваним. Словосполучення "до прийняття дарунка" підлягає розширеному тлумаченню; воно застосовується як до обіцянки дарувальника передати певну річ, так і до обіцянки дарувальника звільнити обдаровуваного від майнового зобов'язання.

Причини відмови обдаровуваного жодного правового значення не мають. Якщо ж обдаровуваний вже прийняв дарунок, то договір дарування вважається виконаний його сторонами. У даному разі обдаровуваний може повернути дарунок дарувальнику лише за його згодою.

Необхідно також враховувати, що коментована стаття не передбачає можливості часткової відмови від дарунку. У такому випадку необхідно буде змінити умови договору дарування, що можливо лише за погодженням сторін правочину (ч. 1 ст. 651 ЦК).

Договір дарування не може бути розірваний в односторонньому порядку, за деякими виключеннями, зокрема, передбаченими ст. 724 ЦК та, якщо договір дарування виконується у момент його укладання.

Частина 1 коментованої статті враховує безоплатність договору дарування, а також ту обставину, що він зумовлюється особистим відносинами дарувальника і обдаровуваного та укладається з добрим ставленням до обдаровуваного, а тому містить особливі правила його розірвання, що не застосовуються до інших договорів. Загальною підставою для такого розірвання правочину є злісна невдячність обдаровуваного. Це обумовлено також і тим, що законом не може бути передбачено морального обов'язку для обдаровуваного, спрямованого на вдячність та повагу до дарувальника. Проте законом встановлені певні правові підстави розірвання договору дарування - у випадку вчинення обдаровуваним протиправних та аморальних дій відносно особи дарувальника.

У таких випадках дарувальник вправі вимагати розірвання договору дарування та повернення дарунка або відшкодування його вартості. Законом чітко сформульовані умови (підстави) виникнення такого права у дарувальника, причому незалежно від того, чи був договір дарування укладений з обов'язком передати дарунок у майбутньому, чи дарунок вже був переданий дарувальником та прийнятий обдаровуваним. До таких підстав закон відносить умисне вчинення злочину проти життя, здоров'я, власності дарувальника. Правова характеристика умисного злочину надається ст. 24 КК (злочин вважається умисно вчиненим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (прямий умисел), або хоча і не бажала, але свідомо припускала їх настання (непрямий умисел).

Слід врахувати, що для застосування коментованої норми обов'язковою умовою повинна бути наявність такого, що набрав законної сили, вироку суду щодо особи - обдаровуваного, яка вчинила злочин. Форма співучасті у вчиненні злочину значення не має. Злочин сам по собі є аморальним явищем. Тому поряд із застосуванням кримінального покарання правопорушник піддається громадському осуду. У даному випадку вчинення злочину має також і цивільно-правові наслідки. Такими наслідками закон визначає розірвання договору дарування, предметом якого є лише нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Тому, якщо дарунком є рухоме майно незначної вартості, дарувальник не вправі розірвати такий договір та повернути дарунок проти волі обдаровуваного, навіть за умов вчинення останнім умисного злочину.

У випадку смерті дарувальника, яка була спричинена умисними злочинними діями обдаровуваного - позбавленням життя дарувальника, право вимагати розірвання договору дарування одержують спадкоємці дарувальника.

Як зазначалось, відносини дарування мають як правовий, так і моральний аспект. Останній проявляється у тому випадку, коли предметом договору дарування є речі, що мають не лише матеріальну, а й велику немайнову цінність для дарувальника, і йому буде не байдужа доля такої речі, переданої у дарунок. Таким дарунком може бути будь-яка річ (наприклад, сімейна реліквія, що передається з покоління в покоління, з якою пов'язані певні події в родині дарувальника, скажімо, картина відомого живописця, подарована ним особисто, медалі про участь у певних історичних подіях, грамота як згадка про певну людину тощо). Якщо такому дарунку загрожує безповоротна втрата з вини обдаровуваного, дарувальник вправі розірвати договір дарування, предметом якого є такий дарунок. Таке розірвання правочину спрямоване на запобігання втрати дарунка.

Проте, при розірванні договору дарування на підставі, що передбачена ч. 2 коментованої статті, необхідно довести, що обдаровуваному було відомо про те, яку велику немайнову цінність має дарунок для дарувальника. Останнє, у свою чергу, зобов'язує обдаровуваного бережно та сумлінно ставитись до дарунка та забезпечувати його схоронність.

Частина 3 даної норми має за мету забезпечити збереження предметів, що становлять історичну, наукову або культурну цінність. Йдеться про речі, втрата яких має істотне значення не лише для дарувальника, а для суспільства.

Окремою підставою розірвання договору дарування з ініціативи дарувальника є недбале ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність. При цьому під недбалим ставленням слід розуміти таке поводження обдаровуваного з предметом договору дарування, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Тому при виникненні обставин, що можуть зумовити втрату або істотне пошкодження такого дарунка, дарувальник наділяється правом звернутися до суду з вимогою про розірвання договору дарування та повернення дарунка. Слід врахувати, що якщо зазначеної загрози (знищення або пошкодження) дарунку не існує, а дарувальник невдоволений лише тим, що обдаровувана особа поводиться з дарунком іншим чином, ніж бажає того дарувальник, то правові підстави для розірвання договору за даною нормою відсутні.

При визначенні правового режиму речей, що становлять історичну, наукову або культурну цінність необхідно враховувати положення законодавства про охорону пам'яток історії та культури.

Розірвання договору дарування допускається у виключних випадках, зазначених коментованою статтею, або у випадках визнання правочину недійсним за загальними підставами, передбаченими ЦК. Крім того, слід враховувати, що у випадках, встановлених даною статтею, право на розірвання договору виникає з певних моментів: з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду; з моменту вчинення дій обдаровуваного, що створюють загрозу безповоротної втрати дарунка; з моменту вчинення дій чи допущення бездіяльності обдаровуваним, які свідчать про недбале ставлення до дарунка, що становить історичну, наукову або культурну цінність. Проте право є строковим, адже воно існує доти, поки існує річ, яка є предметом договору. Розірвати договір дарування дарувальник вправі лише за умови наявності дарунка у натурі, тобто коли дарунок на момент пред'явлення такої вимоги є збереженим. Збереження дарунка передбачає знаходження його у власності обдарованого у стані, що відповідає його призначенню. Тому предмет договору дарування повинен бути річчю індивідуально визначеною, неспоживчою, відповідної цінності для дарувальника. При розірванні договору дарування дарунок повертається дарувальнику у тому вигляді, в якому він існує на момент розірвання договору. Отримані обдаровуваним продукція, плоди та доходи від речі, що є предметом договору дарування, залишаються у нього. У випадку відсутності дарунка (його знищення, відчуження третім особам тощо), ні вимога про розірвання правочину, ні вимога про повернення дарунка, пред'являтись не можуть.

Проте за наявності вини (доказаної) обдаровуваного щодо відчуження або знищення дарунка з метою уникнення його повернення дарувальнику, можливими є вимоги за зобов'язанням із завдання шкоди, шляхом подання відповідного позову.

Якщо дарунок повернуто дарувальнику за взаємною згодою сторін, таку обставину слід розглядати як новий договір дарування.

Розірвання договору дарування є правовою підставою припинення права власності на дарунок у обдаровуваного. Наслідком такого розірвання є застосування реституції, тобто повернення сторін у первинний стан, у зв'язку з чим, обдаровуваний зобов'язаний повернути дарувальнику річ, що є предметом договору, у натурі з урахуванням можливого природного зносу за період її перебування в обдаровуваного. Це означає, що обдаровуваний не може запропонувати дарувальникові грошову компенсацію замість дарунка або відшкодувати вартість дарунка, залишаючи його у себе. Таким чином подарована річ підлягає поверненню, незалежно від того, в якому стані вона перебуває. При цьому дарувальник не має права відмовитись від прийняття такої речі з мотивів втрати нею цільового призначення або істотного погіршення. Крім того, дарувальник не вправі вимагати відшкодування завданих збитків або моральної шкоди. Законом також не передбачено можливості відшкодування витрат обдаровуваному на утримання дарунка, на його поліпшення, у зв'язку із розірванням договору дарування із зазначених вище підстав.