Правове регулювання благодійної діяльності

В Україні створена розгалужена нормативно-правова база регулювання благодійної діяльності, які в цілому відповідають європейськими та міжнародним нормам. Так, благодійна діяльність регулюється Законами України: "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р. № 2460-XIІ; "Про благодійництво та благодійні організації" від 16 вересня 1997 р. № 531/97; "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. № 283/97; "Про гуманітарну допомогу" від 22 жовтня 1999 р. № 1192-XIV; "Про кредитні спілки" від 20 грудня 2001 р. № 2908-ІІІ та ін.

У Верховній Раді України зареєстровано низку законопроектів, які покликані сприяти удосконаленню нормативно правового поля регулювання сфери: Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" № 2571 від 28.05.2008; Проект Постанови про прийняття у першому читанні проекту Закону України про внесення змін до Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" № 2571/П від 28.11.2008; Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" № 3108 від 03.09.2008; а також законопроекти "Про волонтерський рух" № 4345 від 13.04.2009; “Про громадські організації” № 3371 від 14.11.2008. З метою реформування "благодійного" законодавства, за активної участі благодійних і громадських організацій, розроблена Концепція розвитку законодавства України про благодійну діяльність та зміни до ряду інших законодавчих актів, які потребують свого подільного впровадження. Не зважаючи на важливість цих законодавчих ініціатив, законопроекти досі не винесені на розгляд Верховної Ради.

Значною мірою стримує розвиток благодійної діяльності у сфері культури та мистецтва відсутність спеціального законодавства про меценатство. Згідно зі статтею 1 Закону України “Про благодійництво і благодійні організації” меценатство є специфічною формою благодійництва. Водночас, специфіка меценатства не відображена в зазначеному Законі, а отже меценатська діяльність потребує регламентації в окремому нормативно-правовому акті. Однак, проект закону „Про меценатство” №. 6176 від 22.09.2004 р. визнаний експертами як такий, що потребує істотного доопрацювання: положення законопроекту значною мірою дублювали, або суперечили положенням Закону “Про благодійництво і благодійні організації”.

Нова редакція проект закону „Про меценатство”, розроблена Міністерством культури і туризму України у 2007 році, вже містить не лише більш розроблену термінологію щодо меценатської діяльності, а й систему державного протекціонізму стимулювання розвитку галузі. Однак досі законопроект не поданий до Верховної Ради України, хоча на важливості і терміновості його прийняття неодноразово наголошувала як громадськість, так і ряд представників владних структур.

Відсутнє законодавче регулювання й ряду новітніх тенденцій розвитку благодійної діяльності, поширеній в світі, зокрема: не містять новітніх форм.

Відсоткова філантропія – правова норма ряду кран Східної Європи, зміст якої полягає у можливості переадресувати 1 % сплаченого податку на суспільні/культурні потреби безпосередньо окремій організацій у цій сфері.

Довідково:

Ініційована Угорщиною в 1996 році, ця практика благодійної діяльності отримала своє поширення в Словаччині з 2002 року, потім в Польщі, в Литві – з 2004 року (впроваджена 2 % філантропія), а в Румунії – з 2005 року. Ця законодавча норма отримала широку суспільну підтримку за можливість адресувати визначені кошти на важливі, з персональної точки зору донорів, справи громади. Крім поліпшення податкової дисципліни, був встановлений зв’язок між зростанням довіри до уряду і відсоткової філантропії.

Стимулювання цього виду благодійної діяльності позитивно впливатиме на впровадження демократичних принципів у врегулюванні сферою та розвитку громадської відповідальності за культуру:

· Сприяє участі громадян в управлінні бюджетним процесом, справах громади та вирішенні суспільно-важливих питань;

· Децентралізації влади та розподілу її між громадянами та урядовими структурами;

· Зростання відповідальності організацій соціокультурного сектору, цінності та значення цих організацій в суспільстві.

Цей механізм надання благодійної допомоги є не так вагомим джерелом позабюджетного фінансування культури, скільки ефективним засобом залучення широких верств суспільної підтримки розвитку та формування громадської відповідальності за культуру.

Впровадження відсоткової філантропії фактично не зменшує базу надходжень до державного бюджету, а сприятиме формування громадянського суспільства, популяризації благодійної діяльності у суспільстві.

Корпоративна благодійність – благодійна діяльність комерційних компаній, основними мотиваціями якої є створення іміджу престижності компанії, або використання благодійності в якості непрямої реклами. В Україну це вид благодійної діяльності прийшов з розвинених країн Заходу, де ця практика нині становить важливу складову соціальної відповідальності бізнесу.

Довідково:

У США 88 % компаній мають свої корпоративні фонди та благодійні програми. За останніми даними Комітету підтримки корпоративної філантропії, кожна із 150 найпотужніших американських компаній виділила на благодійність 23,5 мільйона доларів.

Корпоративне благодійництво в Україні набирає дедалі значніших обертів, створюючи можливості надання значної підтримки громадським організаціям, а також реалізації численних благодійних програм у культурно-мистецькому середовищі. Основними мотивами, що спонукають представників бізнесу спрямовувати кошти на культурний розвиток є:

- рекламні можливості (промоція бренду чи продукції компанії) в рамках культурного проекту;

- створення позитивного іміджу компанії, демонстрація політики соціальної відповідальності.

Однак, значне ускладнення бюрократичних процедур, що супроводжують ведення благодійної діяльності, стримує темпи розвитку цього напрямку благодійності та зумовлює не бажання комерційних організацій офіційно займатись благодійністю.

Ендавмент – цільовий фонд, що формується переважно за рахунок благодійних пожертв. В подальшому він використовується як недоторканий капітал. А вже прибуток від розміщення ендавменту в банках або інвестиційних кампаніях спрямовується на благодійні цілі. Фактично всі великі організації культури, музеї, благодійні фонди Заходу мають ендавменти, які складають 10-15 % річного прибутку.

Довідково:

За ініціативи громадськості уряд РФ прийняв закон „Про порядок формування та використання цільового капіталу некомерційних організацій” № 275-ФЗ від 30.12.2006 р. Документ надав широкі та гнучкі можливості здійснення цього виду благодійної діяльності, а також ним передбачено, що фактично весь „шлях” фінансових коштів від пожертводавця до кінцевого утримувача не підлягає оподаткуванню.

Ендавмент створюється, як правило, для підтримки окремої організації та покликаний забезпечити:

- часткову незалежність від разового пожертвування та інших доброчинних надходжень;

- фінансову стабільність за рахунок гарантованого прибутку;

- формування довготривалого джерела фінансування окремої некомерційної організації в соціокультурній сфері.

В Україні тільки починає усвідомлюватися цей інструмент здійснення благодійної діяльності та можливості, які він дає. Все більше організацій зацікавлені у створені ендавменту, проте, розвиток його стримується відсутністю спеціального законодавства.

Венчурна філантропія (соціальні інвестиції) – підхід до благодійної діяльності, який використовує принципи венчурного капіталу – довгострокові інвестиції та безпосередньої підтримки.

Венчурна філантропія виникла в сер. 90-х років у США, проте дуже швидко поширилась у Європі та набула тут свого подальшого розвитку у різноманітних національно-специфічних формах. Благодійна допомога спрямована на досягнення цілей:

- допомогти некомерційній організації реалізувати свої ідеї;

- допомогти їй працювати більш професійно та стати стабільною.

В українському суспільстві розвиток цього напряму викликає все більше зацікавлення з боку бізнесових кіл, створюються експертні громадські організації, проводяться профільні семінари, тощо. Однак, подальший розвиток венчурної філантропії потребує підготовку професійних фахівців, проведення фундаментальних та прикладних досліджень, обмін міжнародним досвідом.

Для досягнення високих результатів щодо стимулювання вітчизняної благодійності важливе значення має характер взаємодії держави із суб’єктами благодійності. На підставі дослідження проведеного Інституту Економіки Міста, можна наступні моделі державної політики стимулювання благодійної діяльності:

1. Добровільно-примусова благодійність. Вибір напрямків благодійних програм здійснюється „з верху” органами державної влади, а так зване „соціальне навантаження” для представників бізнесу є умовою долання адміністративних бар’єрів.

2. Партійна благодійність – фінансування багодійних програм, акцій в рамках виборчих кампаній політичних партій. Характерна „сезонна” активізація благодійної діяльності – підчас виборів, що супроводжується замовним інформаційним висвітленням у засобах масової інформації.

Основним їх недоліком застосування є відсутність громадської ініціативи та суперечність етичним нормам правової держави.

3. Соціальне партнерство на основі взаємовигідного співробітництва. Саме в об’єднанні ресурсів та професійної експертизи кожного сектора вбачається найоптимальніша модель розв’язання соціальних завдань.