Класифікація програмних продуктів

Багато проблем виробництва і розповсюдження ПЗ для ПК розв’язано лише теоретично. Користувачам на ринку пропонується велика кількість ПЗ, а створення їх та розповсюдження вимагають величезних ресурсів. Для можливості орієнтуватися, для оцінки і порівняння якості ПЗ передусім необхідно провести класифікацію ПЗ і побудувати систему показників якості та їх оцінки. Загальноприйняту класифікацію програмних продуктів наведено на рис. 12.1.

У розвинутих країнах номенклатура ринку програмного забезпечення включає такі групи продуктів:

• адміністративно-інформаційні засоби;
• антивірусне програмне забезпечення;
• графічні пакети;
• графічні засоби для проведення презентацій;
• інтегровані пакети;
• операційні системи та мережеві засоби;
• програмне забезпечення для робочих груп;
• програмне забезпечення для видавничих систем;
• програми анімації та віртуальної реальності;
• програми діагностики і тестування;
• програми і пакети для наукових та інженерних розрахунків;
• сервери БД і додатків, додатки клієнт-сервер;
• системи автоматичного проектування і побудови алгоритмів;
• системи обробки тексту;

Рис. 12.1. Загальна класифікація програмних продуктів

• СУБД;
• системи фінансового обліку;
• засоби передавання даних і комунікаційні пакети;
• утиліти;
• електронні таблиці;
• мови програмування та інструментальні засоби розроблення програм;
• комп’ютерні ігри;
• компресійні програми;
• клієнтські програми (броузери, FTP, пошта і т. д.);
• засоби зв’язку;
• серверні продукти;
• засоби розроблення Internet-додатків, WEB-публікацій;
• мультимедіа, дизайн;
• програми перекладу;
• системи обробки звукових сигналів;
• програми розпізнавання;
• засоби створення бізнес-додатків;
• засоби захисту інформації від несанкціонованого доступу;
• проміжне програмне забезпечення.

Зупинимося на останній групі програмних продуктів, потреба в яких виникла не так давно. Проміжне програмне забезпечення зв’язує додатки користувачів, даючи їм можливість взаємодіяти один з одним по мережі [102].

Додаткам, які використовують різнорідне програмне забезпечення або працюють на різних комп’ютерних платформах, для організації взаємодії потрібна програма, що діє як посередник-перекладач, встановлений між додатками, розміщеними на одному сервері, і будь-якою кількістю клієнтів, які хочуть отримати доступ до цих додатків, і дає користувачам можливість взаємодіяти один з одним і з додатками в єдиному обчислювальному середовищі.

Проміжне програмне забезпечення зв’язує разом клієнтські та серверні операції, різнорідні системи, такі як Web-додатки і більш старі системи на базі мейнфреймів, підключає старі системи до новіших систем, а також використовує нові додатки.

У швидко змінюваному світі електронної комерції проміжне програмне забезпечення може допомогти компанії досягнути успіху за рахунок зв’язку їх систем оплати, бухгалтерських розрахунків, виробництва і випуску продуктів з Internet-додатками, орієнтованими на споживача.

Залежно від виконуваних функцій проміжне програмне забезпечення може бути поділене на три основні категорії: ПЗ, орієнтоване на конкретні додатки; ПЗ обміну інформацією; ПЗ управління і підтримки.

Проміжне програмне забезпечення, орієнтоване на конкретні додатки, обслуговує служби розподілених баз даних, обробку розподілених транзакцій даних та об’єктів, спеціалізовані служби для мобільних обчислень і мультимедіа.

Проміжне програмне забезпечення обміну інформацією використовується для таких завдань, як пересилання даних, давання команд, отримання відповідей, перевірка статусу і пошук виходу з тупиків.

Проміжне програмне забезпечення управління і підтримки відповідає за визначення місцезнаходження ресурсів, взаємодію із серверами, підтримку захисту і обробку помилок, а також за контроль продуктивності.

Компанія вибирає тип проміжного ПЗ залежно від того, якою інформацією необхідно обмінюватися.

Треба зазначити, що номенклатура ринку програмних продуктів весь час поповнюється новими або поновлюваними програмними продуктами, причому з’являються не тільки нові продукти, але й нові групи програмних продуктів, що забезпечують принципово нові технології обробки інформації.

Серед багатьох віянь, так чи інакше пов’язаних з інформаційними технологіями, насамперед з Internet, останнім часом особливо помітною стала ідея оренди програмного забезпечення через служби Web. Забезпечують її провайдери прикладних служб — Application Service Providers (ASP), які стають помітними суб’єктами на ринку ПЗ [24]. Провідні компанії вже виробляють відповідні стратегії, ринкові аналітики вважають даний сегмент перспективним.

Однак оренда ПЗ, подібно до будь-якої іншої, має свої переваги і недоліки. Виникнення ідеї ASP-послуг пов’язане з розвитком інформаційних технологій. Чималу роль тут відіграло постійне збільшення витрат на інформатизацію, яке за останні п’ять років, за деякими оцінками, досягло понад 25%. Найсуттєвішим воно є для малих фірм з кількістю працівників до 50 осіб, тому саме вони на даний момент становлять основну масу клієнтів провайдерів прикладних служб. Фахівці вважають, що провайдери, які орієнтуються тільки на корпоративний сектор, ризикують упустити можливості на ринку ASP-поcлуг, оборот якого, за більшістю прогнозів, найближчими роками досягне декількох мільярдів доларів.

По-перше, в наш час ринок ASP-послуг для малих компаній — дуже містка ніша: так, у США очікується, що в 2003 р. кількість співробітників малих фірм, що матимуть доступ до Internet (тобто потенційних користувачів орендованих додатків), досягне 34 млн. По-друге, на думку більшості аналітиків, корпоративний сектор у найближчому майбутньому не вдаватиметься до послуг сторонніх провайдерів, тому що для будь-якої великої компанії перш ніж передати управління своїми бізнес-процесами сторонній фірмі, треба вирішити питання захисту і гарантії надійної роботи. З іншого боку, у корпоративних користувачів може виникнути необхідність інтеграції орендованих додатків з існуючими елементами інформаційних систем підприємств, таких як сховища даних. Це важливо як з технічної, так і з маркетингової точок зору, хоча саме рішення цієї проблеми багато в чому є ключем до впровадження ASP-послуг у всіх сегментах бізнесу в майбутньому.

Крім того, співпраці провайдерів прикладних служб між собою і з представниками інших галузей інформаційної індустрії перешкоджає відсутність у ASP стандартних бізнес-моделей просування своїх послуг на ринок, оскільки велика частина ASP-провайдерів має більш загальну спеціалізацію: провайдери Internet, телекомунікаційні оператори, системні інтегратори, постачальники програмного забезпечення.

Співпраця ASP-провайдерів один з одним важлива, тому що на даний момент немає провайдерів, здатних забезпечити вирішення всіх задач, які стоять навіть перед малими фірмами. Для клієнта зручніше мати справу з одним провайдером, щоб постачальник послуг надавав йому прозорий доступ до служб інших провайдерів.

Класифікація провайдерів (за версією журналу «Fortune»)

• Провайдери прикладних служб (Application Service Providers) — здійснюють ліцензування, підтримку та оренду програмних систем, розроблених іншими компаніями.
• Провайдери бізнес-служб BSP (Business Service Providers) — розробники ПЗ нового покоління, що пропонують для оренди пакети служб, як правило, орієнтованих на якусь певну галузь.
• Провайдери комп’ютерних служб CSP (koмpiler Service Providers) — пропонують оренду апаратного забезпечення для запуску додатків клієнтів, до яких звичайно входять ASP, BSP і фірми, що спеціалізуються у сфері електронної торгівлі.

Що стосується прогнозів відносно темпів розвитку ринку ASP-послуг, то вони поки дуже суперечливі — від декількох мільярдів до декількох десятків мільярдів доларів. Такі фірми, як Microsoft, Oracle, Sun, уже розробили і впроваджують свої стратегії на ринку ASP-послуг.

Сегментація ринку ПЗ

Важливим моментом аналізу ринку є виявлення таких споживачів, які реально висувають (або можуть висувати) істотно різні вимоги до даного виду товару або послуги. Це є метою сегментації ринку.

Сегментація застосовується винятково до споживачів. Ринок характеризується особливим видом товару, а сегмент — модифікаціями товару всередині даного виду. Багатовимірність сегментації споживачів дає змогу ширше використовувати можливості фірми.
Для економіки «перехідного періоду» в умовах дефіциту (ринок продавця) характерні «усереднені товари», сегментація тут майже не використовується. Для інформаційних товарів, яких виробляють досить багато, існує поняття широкого товарного асортименту. А для тих, що випускаються як один вид товару, але зі значною кількістю модифікацій (типів), які покривають усі або більшість споживчих сегментів, — поняття глибокого асортименту.

Сегментація дає змогу ефективно конкурувати на будь-якому ринку за рахунок переходу фірми на сегмент ринку (нішу), раніше ніким не освоєний. Сегментація — атрибут достатку, а в економіці дефіциту переважаєтяжіння до «середнього товару» на суцільному ринку.

Зараз спостерігається «стихійна сегментація» нашого ринку. Одними з перших на сегментацію ринку звернули увагу торговці персональними ЕОМ і програмними продуктами, які опинилися в умовах затоварювання ринку.

Варто наголосити, що зайве збільшення кількості параметрів (характеристик) сегментації недоцільне. Через надмірне поглиблення сегментації може різко зменшитися місткість ринку всередині самого сегмента, скорочуючи прибуток підприємства ІОО. Множинність характеристик сегментації збільшує трудомісткість і вартість, подовжує терміни та ускладнює інформаційне забезпечення процесу сегментації.

Сегментація — безперервний процес, обумовлений динамікою характеристик споживачів даного товару і діями конкурентів, загальними обставинами на ринку.

Є суттєва відмінність сегментації ринку споживчих товарів і товару виробничо-технічного призначення. Інтернаціональність будь-якої технології, менша залежність машин, приладів та інших засобів від умов їх споживання дає змогу виробникам товару виробничо-технічного призначення приділяти менше уваги сегментації ринку, ніж виробникам товару масового споживання.

Найбільш значущими змінними сегментації ринку ПЗ є:

1. Особливості функціонального використання ПЗ (найважливіший фактор) — високий ступінь раціональності та економії (кожний вид ПЗ за своїми технічними параметрами повинен відповідати задачам його експлуатації).

2. Поглиблення асортименту — дає змогу знаходити дуже вигідні ринкові «ніші».

3. Економічні можливості споживача (виділення сегментів заможних споживачів з високими вимогами до якості ПЗ і рівня сервісу, «середня група» з крайньою чутливістю до ціни і мінімальними вимогами до всього іншого.

Характер попиту визначає місткість ринку. Розрізняють три основних сегменти:

1) сегмент «перших установок» ПЗ для новостворюваних підприємств ІОО;

2) сегмент «модернізованого попиту»;

3) сегмент «реноваційного попиту» для повної актуалізації ПЗ.

Професійна належність має особливе значення в сегментації ринку «інтелектуальних товарів». Можливості тут дуже великі — від школяра до висококваліфікованого фахівця.

У багатьох випадках питання сегментації одного ринку тісно переплітаються із сегментацією «індукованої» продукції іншого.