Виховна система В. А. Караковського

Авторська виховна система В.А. Караковського впроваджена у школі №825 м.Москва. Шкільна виховна система є динамічною, вона має своє минуле, теперішнє та майбутнє. Розвиток її йде не рівномірно, а в процесі подолання внутрішніх та зовнішніх протиріч. На цьому шляху є підйоми та спади. Вічної системи не має.

Школа працює на ідеї Я.А. Коменського щодо гуманного підходу до дитини.

Можна назвати деякі концептуальні положення педагогічного колективу школи:

· виховання є педагогічне управління процесом розвитку особистості: “Ми не даємо керувати особистістю, а керуємо процесом її розвитку”;

· ціль виховання – максимальний розвиток особистості. Для педагога завжди принципову важність має формулювання цілей виховання;

· виховання – це лише одна з трьох іпостасей, у яких розвивається особистість: соціалізація, виховання, саморозвиток;

· ведучим принципом виховання є принцип природо відповідності;

· виховання повинно бути культуровідповідним, будуватися з урахуванням мовного середовища підростаючого покоління;

· виховання успішне, якщо воно системне.

Отже, головними принципами школи є:

· принцип природовідповідності;

· принцип культуровідповідності;

· принцип системності.

Певною відмінністю та ознакою виховної системи школи є те, що річний цикл сконцентрований навколо восьми ключових справ.

Виховна система школи ґрунтується на загальнолюдських, вічних моральних цінностях. Такими в школі є наступні поняття:

1. Земля – спільний дім людства, що вступило в цивілізацію 21 століття. Земля людей та живої природи.

2. Вітчизна – єдина, унікальна для людини Батьківщина, наділена долею, яка передалась від її предків.

3. Сім’я – первинна структурна одиниця суспільства, перша людська спільнота дитини та природне середовище її розвитку.

4. Праця – основа людського буття, вид діяльності, який виділив людину з живого світу, адекватний сутності людини.

5. Знання – результат різноманітної і перш за все творчої діяльності, могутній засіб розвитку особистості.

6. Культура – духовне багатство, накопичене розвитком людських цивілізацій.

7. Мир – спокій та злагода між людьми, народами та державами, головна умова існування Землі та людства.

8. Людина – найвища, абсолютна цінність, об’єкт та результат виховної системи школи.

Річний цикл виховної системи школи № 825 концентрується навколо декількох ключових справ шкільного колективу. Це педагогічні комплекси, що інтегрують значну частину навчально-виховного процесу, охоплюючи як урочну, так і позаурочну життєдіяльність всього шкільного населення. Ключові справи – це, як правило, яскраві події, періоди підвищеної напруги, “виховання великими дозами”. Головною структурною одиницею в них є клас, колектив, якому надається можливість для творчої самореалізації, достатньо свободи вибору змісту, форми його участі в загальній справі. При цьому клас одночасно відчуває себе частиною єдиного цілого і живе ідеями та настроєм усієї школи. Ключові справи аналізуються. Все, що відбувається у школі, повинно бути педагогічно доцільним, тобто таким, що в кінцевому рахунку корисно для розвитку людини. Цим і вимірюється у школі педагогічна мудрість та професіоналізм.

В основу організації навчально-виховного процесу в школі №825 покладена ідея цілісності. Виховання, навчання та розвиток людини здійснюються в єдиній педагогічній, особистісно-орієнтованій системі. В її основу покладено пріоритет виховання як цілеспрямовану дію на процес розвитку особистості. Такий підхід дозволив зробити головною метою школи не знання, уміння та навички, а саму дитину. Виховна система стала основою для поєднання в єдине ціле різноманітних та різнорідних компонентів.

Головним композиційним вузлом системи є комунарський збір, який проводиться під час весняних канікул старшокласниками школи, вчителями та випускниками. Його важко віднести до якогось певного виду діяльності. Це складна педагогічна композиція. Разом з тим, збір – це самостійна духовна цінність, феномен шкільної культури, який передається від покоління до покоління. Умовно можна відзначити, що комунарський збір – діюча модель оптимальних людських відношень. Збір займає за часом менше 1% навчального року, є найсильнішим засобом об’єднання, створення почуття “ми”.

Головним виховним засобом є колективна творча справа. Форми, методи, прийоми, які поєднують навчання й виховання в спільний процес:

громадський огляд знань, робота штабів знань, інтегровані уроки, міжвікові уроки, різноманітні творчі роботи учнів, уроки творчості, спільна (з активом учнів) підготовка, проведення й аналіз уроків, створення ситуації вибору, проведення уроків учнями педкласів, інтегровані заліки, нові форми іспитів, ділові та рольові ігри, комунарська методика, година питань і відповідей, усний журнал “Надзвичайне поруч”, “Що? Де? Коли?”, подорож до предмету, аукціон знань, п’ятихвилинки допитливих, дидактичний театр, екскурсії, поїздки, походи, експедиції, читай-місто, історичні ігри, захист фантастичного проекту, суд над предметом, організація персональних виставок учнів і вчителів, навчальні зустрічі на уроках, інтерв’ю з історичною особистістю, п’ятихвилинка рефлексії, конкурс запитань, конкурс шпаргалок, навчально-виховна діагностика тощо.

У школі створена система великих і малих традицій. Так, до Дня вчителя готується спеціальна творча програма, в якій беруть участь всі педагоги. Однією із складових частин її є урочистий ритуал посвяти в учителі школи. Нове поповнення педагогічного колективу зобов’язано ознайомитися та прийняти шкільні заповіді:

1. Школа – твій рідний дім. Дорожи дахом дому свого, навіть якщо він протікає.

2. Нехай у нашому домі плачуть тільки від радощів, а зморшки будуть слідами колишніх посмішок. Хай буде сонце! Хай сховається темрява!

3. Не красива хата кутками, а красива пирогами. Але в кожному пирозі головне – начинка. Пироги з поганою начинкою або пироги ні з чим – це халтура і обман.

4. Говори, що знаєш, роби, що вмієш. При цьому пам’ятай, що знати і робити більше – нікому не завадить.

5. Шкільна справа – це і наука, і мистецтво, і художня самодіяльність. Сьогодні навіть у самодіяльності цінується професіоналізм.

6. Не відчуваєш любові до дітей – сиди смирно, не кажи багато. Право на голос у нас має тільки справжній друг дітей.

7. Пам’ятай, що адміністрація – друг людини. Копаючи, вона шукає свіжий, життєдайний струмок. Не плюй у колодязь: знадобиться...

Цим семи заповідям відповідають сім доброчинників, які повинен виховувати в собі кожен учитель школи:

1. Вірність школі.

2. Добронравність.

3. Чесне ставлення до справи.

4. Високий професіоналізм.

5. Потяг до самовдосконалення.

6. Любов до дітей.

7. Повага до адміністрації.

Говорять, що жарт має долю правди. ЇЇ частка велика в цьому жартівливому обряді. У будь-якому разі вона допомагає підтримувати в доброму робочому та психологічному стані шкільний колектив.

В.А. Караковський та його колеги вважають, що школа, по типу стосунків у ній, ближче до сім’ї, ніж до парламенту.

У школі з’явився смак до колективного планування, аналізу, педагогічних дискусій.

Педагогічний процес у школі підпорядкований трьом доцільностям:

· природній,

· культурній,

· педагогічній.

Авторська виховна система Караковського – це динамічне, розвиваюче явище. У школі склався дієвий механізм наукової корекції та регуляції. Результатом виховної системи школи є виховання людини, зорієнтованої на загальнолюдські цінності.