Марія Монтессорі (1870-1952) – видатний італійський педагог, реалізувала ідеї раннього розвитку і вільного виховання.

У 1899 році Марії запропонували стати директором Римського Ортофренічного інституту. Вона взялася за дуже складну справу – виховання й освіту розумово відсталих дітей, кинутих батьками і взятих під опіку державою. Дітей, яких їй довірили, тримали замкненими і кидали їм їжу, як тваринам. Суспільство відмовилося від них, Монтессорі було дозволено експериментувати з ними скільки завгодно. Саме тут зароджується знаменитий “метод Монтессорі”, поширений у сьогоднішніх школах. Незабаром діти, поміщені в людські умови, показали надзвичайні результати.

Педагогічна система Монтессорі випливає з ідей двох французьких лікарів – Ітара і Сегена. Ітар відомий тим, що практично довів можливість за допомогою особливих вправ виховувати розумово відсталих дітей. Він же обґрунтував методичний розвиток слуху в глухонімих дітей. Едуард Сеген у вихованні фізично слабких дітей вправами для м’язів запропонував розвивати їхню рухову здатність, причому варто починати з імітації, як пасивної вправи, яка наслідує всі види довільних рухів. Після цього йде систематичне виховання зовнішніх відчуттів, ознайомлення з формами предметів, інтелектуальне і моральне виховання. Монтессорі вирізнила в методі Сегена провідну роль духовного моменту – педагог повинен уміти звертатися до людини, яка дрімає в душі дитини. Вчитель є каталізатором процесу виховання або його помічником.

Концептуальні положення:

Ø Методика Монтессорі є моделлю особистісно орієнтованого підходу до навчання і виховання. В її основі лежить ідея про те, що кожна дитина, з її можливостями, потребами, системою стосунків проходить свій індивідуальний шлях розвитку. Впродовж усього життя Марія Монтессорі уважно спостерігала за дітьми і зробила висновок, що діти проходять певні етапи розвитку. З двох до чотирьох років – час порядку, дитина вимагає точного виконання всіх церемоній. Якщо батьки привчають її до порядку в цьому віці, то це залишається з нею на все життя. Приблизно з 3,5 до 4,5 років дітям подобається писати, а з 4,5 до 5,5 дітям подобається читати. Тільки до 6 років “убирають” у себе запахи, кольори, звуки. Яким покажуть їй світ дорослі у цьому віці, таким вона його і сприйматиме на слух, на зір, на запах. У 5-6 років дитина виходить із власного світу і перетворюється на активного дослідника довкілля і людей. У неї розвивається здатність до абстракції. В 9 років діти починають почуватися вченими, їм самим хочеться пояснити світ.

Ø Три провідних положення характеризують сутність педагогічної теорії М. Монтессорі:

1) виховання повинно бути вільним;

2) виховання повинно бути індивідуальним;

3) виховання повинно спиратися на дані спостережень за дитиною.

Ø Девіз педагогіки М. Монтессорі: “Допоможи мені це зробити самому!”

Ø Феномен педагогіки Монтессорі полягає в її вірі у природу дитини, в її прагненні виключити будь-який авторитарний тиск на людину, яка формується, в її орієнтації на ідеал вільної, самостійної, активної особистості.

Ø Біологічною передумовою тут є ідея про те, що життя будь-якої людини є існуванням вільної активності, а, отже, дитина, яка розвивається, має природжену потребу в свободі і спонтанності. Виходячи з цього, Монтессорі відмовилася бачити сутність виховання у формуючому впливі на дитину, протиставивши йому проблему організації середовища, найбільш відповідного дитячим потребам, здібностям та інтересам. При цьому обов’язково враховувалися перспективи того, що Л.С. Виготський назвав “зоною найближчого розвитку”.

Ø Монтессорі була переконаним противником класно-урочної системи. Вона відмовилася від парт, за якими діти повинні сидіти нерухомо, від кафедри, що ставить учителя на авторитарну позицію, від колективних уроків, що не врахоіндивідуальних здібностей конкретної дитини. Вона виступала проти єдиних для всіх навчальних програм, що не дозволяють дитині просуватися своїм темпом і реалізовувати свої інтереси.

Ø Усе життя дитини – від народження до громадянської зрілості – є розвиток її незалежності і самостійності.

Ø Урахування сензитивності і спонтанності розвитку.

Ø Єдність індивідуального і соціального розвитку.

Ø У розумі немає нічого такого, чого колись не було б у почуттях.

Ø Сутність розуму в упорядкуванні і зіставленні.

Ø Замість навчання дітей потрібно надати їм умови для самостійного розвитку й освоєння людської культури.

Ø Мислення дитини повинно проходити всі необхідні стадії: від предметно-діючого до наочно-образного, і тільки після цього досягається абстрактний рівень.

Головна мета школи Марії Монтессорі – постачати “харчі” для природного процесу саморозвитку, створювати довкілля, яке сприяє цьому.

Завдання:

1. Навчити дитину якомога раніше здійснювати свій вибір.

2. Виробити в дитині уміння користуватися наданими свободою і довірою.

3. Допомогти дитині створювати і підтримувати навколо себе порядок.

4. Навчити в ранньому дитинстві шанувати закон.

5. Навчити терпимого і шанобливого ставлення до всіх оточуючих.

6. Створити умови для розвитку в дитини почуття любові й поваги до самого себе.

7. Тренувати волю дитини в ранньому дитинстві, щоб виробити цивілізовану поведінку в будь-якій ситуації.

8. У ранньому дитинстві сформувати культуру поводження з усіма навколишніми предметами.

9. Навчити дитину в ранньому дитинстві самостійно планувати свою діяльність і досягати наміченого.

Предметні зони:

у групі існує 6 предметних зон, в яких містяться матеріали з певних предметів. Дитина має право сама вибирати, з яким матеріалом вона хоче працювати. Кожна гра повинна бути в єдиному варіанті. Головне завдання – виховання терпіння. У групі існує такий порядок: дитина, яка взяла якусь гру, має право гратися скільки хоче, а та дитина, яка теж хотіла б пограти, повинна почекати, якщо їй не дозволили приєднатися до гравця.

Зона математики.

Тут містяться матеріали, що розвивають уявлення дитини про цифри, дроби та елементарні математичні дії. Також матеріали для розвитку просторового уявлення. Є різні об’ємні геометричні фігури.