Основні етапи-розвитку радянської господарської системи (1917-1991 рр.).

Ревоолюційний уряд здійснив низку радикальних заходів,спрямованих на посилення державного управління економікою. Пректично це означало відмову від ринкових відносин і перехід до воєнного комунізму.Економічно політика воєнного комунізму означала воєнну диктатуру із широким застосуванням примусових заходів у господарстві.

1-ий період. На прикінці 1920-х роківрадянська влада поставила завдання перетворити СРСР на могутню мілітаризовану державу і було вирішено прискорити індустріалізацію народного господарства.

Також в цей період було впровадження НЕПу(нової економічної політики) Складовою моделі в економіці була адміністративно-ринкова система господарювання,що грунтувалась на таких засадах: державна власність на велику та значну частину середньої промисловості,торгівлі, транспорті; державна монополія у зовнішній торгівлі; нееквівалентний обмін із селом на основі продподатку; гальмування розвитку великого індивідуального господарства на селі В цей період (в роки правління Сталіна) права людей максимально обмежувались, заборонялась приватна власність, фактично знищувалось село. 2-ий період

Відлига.У цей період Хрущов вів бурхливу реформаторськудіяльність, обіцяв в недалекому майбутньому великі соціальні блага, комунізм. У цей період багато людей були амністовані,розширились їхні права тощо. 3-ій період. иЗастій в економіці.В ці роки правив Брєжнєв.Штучна обгороженість від світу сприяла пануванню тоталітарної системи в СРСР,вела до економічного відставання країни і погіршення умов життя трудящих. Радянська економіка опинилася у кризовому стані. 4-ий період

Перебудова і розпад.Горбачов,прийшовши до влади почав масові реформи,обіцяв покращення життя,забезпечити всіх житлом тощо.Але нестабільність в державі,низький р-нь життя,все це призвело до розпаду СРСР.

 

125. Політика „воєнного комунізму" та її відображення в дискусіях 20-х років XX ст..

Ревоолюційний уряд здійснив низку радикальних заходів,спрямованих на посилення державного управління економікою. Пректично це означало відмову від ринкових відносин і перехід до воєнного комунізму.

Економічно політика воєнного комунізму означала воєнну диктатуру із широким застосуванням примусових заходів у господарстві й мала такі складові:

1. націоналізація всіх підприємств

2. запровадження продовольчої диктатури

3. заборона свободи торгівлі

4. запровадження карткової системи розподілу продуктів

5. запровадження загальної трудової повинності

6. мілітаризація н/г, встановлення державного контролю за виробництвом

7. запровадження продовольчої розкладки на хліб,а потім й на інші сільськогосподарські продукти

8. згортання продовольчого обігу

У промисловості воєнний комунізм означав суцільну націоналізацію із жорсткою централізацією управління через Вищу раду народного госродарства.

Запроваджувалась також позаекономічні методи господарювання, зокрема загальна трудова повинність, а також трудові армії, мобілізація праці.

Гроші поступово вилучалися з обігу (вони практично втратили свою купівельну спроможність)

Більшовики проголосили перехід від одноосібного господарства до товариського,конфісковували землі нетрудового використання,не квапилися розподіляти між селянами, резервуючи їх для створення радгоспів.

Заборона приватної власності практично у всіх сферах народного господарства. І намагання зробити всіх людей рівними призвело до втрати зацікавленості людей для розвитку,а з цього вже почалось гальмування розвитку економіки.

 

126. Становлення адміністративно-командної системи та її теоретичне обґрунтування в українській економічній літературі 20-30-х років

Ревоолюційний уряд здійснив низку радикальних заходів,спрямованих на посилення державного управління економікою. Пректично це означало відмову від ринкових відносин і перехід до воєнного комунізму.

Економічно політика воєнного комунізму означала воєнну диктатуру із широким застосуванням примусових заходів у господарстві й мала такі складові:

1. націоналізація всіх підприємств

2. запровадження продовольчої диктатури

3. заборона свободи торгівлі

4. запровадження карткової системи розподілу продуктів

5. запровадження загальної трудової повинності

6. мілітаризація н/г, встановлення державного контролю за виробництвом

Впровадження політики більшовиків здійснювалась за рахунок реформ практично у всіх галузях народного господарства.

Складовою моделі в економіці була адміністративно-ринкова система господарювання,що грунтувалась на таких засадах: державна власність на велику та значну частину середньої промисловості,торгівлі, транспорту; державна монополія у зовнішній торгівлі; нееквівалентний обмін із селом на основі продподатку; гальмування розвитку великого індивідуального господарства на селі

Один з українських вчених Туган-Барановський у своїх працях глибоко аналізує централістської системи соціалізму і попереджує про небезпечність її негайного запровадження. Він звертає увагу на вади надмірної централізації,що можуть призвести до обмеження особистої свободи й ініціативи, панування примусовості тощо.

Негативно ставилися до економічної програми більшовиків В.Косинський,В. Левитський,К. Волбий. Вони звертали увагу на негативних майбутніх соціальних та економічних наслідках,до яких може призвести реалізація аграрної частини цієї програми.

Негативні наслідки адміністративного впливу на ціни як такого,що викликає кризові потрясіння в економіці, глибоко аналізували М.Соболєв,Я.Діманштейн, Л.Діц. Довільне формування цін на продукти с/г,попереджували вони,може призвести лише до розриву звязків між цими галузями господарства.