Особливості господарського розвитку українських земель у ХУІ-ХУЇЇ століттях.

У період з XVI по першу половину XVIII ст. український на­род існував без своєї держави, господарський розвиток українських земель визначався економічними системами Речі Посполитої та Мос­ковської держави, до яких вони належали. В Україні утвердилася панщинно-кріпосницька си­стема.

З'яви­лися величезні магнатські латифундії із сотнями сіл, міст, мі­стечок, тисячами господарств селян та міщан. Це були держави в державі, з якими мусили рахуватися королі, віддавати їм час­тину державних доходів. Одним з наслідків Великих географічних відкриттів для України було виникнення фільварків. Фільварок — це товарне багатогалузеве господарство, базоване на примусовій праці крі­паків. Зростання фільваркової системи та поширення панщини зміц­нило землеволодіння магнатів і шляхти. Селяни почали втра­чати право переходу, опиняючись в особистій, поземельній, судово-адміністративній залежності від хазяїна чи пана.

Відбувається процес соціального розшарування селянства. Зростає прошарок заможного селянства, яке займалося торговель­ним землеробством, промислами, використовувало найману пра­цю, проте розвиток капіталістичних відносин стримувався пану­ванням феодальних. Взагалі, мануфактурне виробництво в Україні мало свої особ­ливості. Основними видами мануфактур, що існували в українсь­ких землях, були кріпосна та капіталістична мануфактури. 1667р відбувся розподіл України: Правобережжя залишилося під владою Польщі, Лівобережна Україна - під Росією Особливо важливим етапом у формуванні певної структури народного господарства України стали роки правління Петра І. Він спрямовував свою політику щодо України на перетворення її у ринок збуту та сировинний придаток Росії. Великої шкоди петровська політика завдала українській торгівлі — як зовнішній, так і внутрішній. Дуже дошкульною для українського купецтва була й митна політика, внаслідок якої значно зросли митні збори на українські товари, а для деяких товарів вивіз на певний час зовсім заборонявся. У період правління Катерини II відбувається перетворення на кріпаків більшості насе­лення українських земель, скасовується гетьман­ство в Україні, знищується За­порізька Січ, законодавчо утверджується поділ українського суспільст­ва на стани. Для другої половини XVIII ст. характерним було збільшення питомої ваги мануфак­тур, що використовували вільнонайману працю. Унаслідок трьох поділів Польщі (1772, 1793 та 1795 рр.) Пра­вобережна Україна увійшла до складу Російської імперії, а біль­шість західноукраїнських земель — Галичина, Північна Букови­на, Закарпаття — опинилися під владою Австрії. На цих землях тривали такі самі процеси, як і в Наддніпрянській Україні: обез­земелення селян, їх покріпачення, зростання експлуатації.

 

56.Особливості меркантилістської політики західноєвропейських держав в період зародження

Ринкового господарства.

Для забезпечення припливу грошей до країни меркантилісти пропонували збільшити і розвивати зовнішню торгівлю. Але загаль­ною теоретичною підкладинкою меркантилізму було переконання про енергійне втручання державної влади в справи промисловості й торгівлі. Обстоювання державного втручання в господарське жит­тя, за якого тільки й можливо забезпечувати грошовий та торговий баланс, було тим спільним, то об'єднувало всіх меркантилістів.

Виникнення меркантилізму як першого систематизованого знання про зміни економічного та суспільного середовища пов'язане з розвитком торговельного і купецького капіталу, фор­муванням національних економік на ринкових засадах.

Як першу економічну концепцію епохи первісного нагрома­дження капіталу меркантилізм характеризують такі теоретико-методологічні особливості. Дослідження економічних явищ у його рамках відбувалося емпіричним шляхом, без системного аналізу усіх сфер економіки. Гроші трактувалися як найвища та абсолютна форма багатства й ототожнювалися із золотом та сріб­лом. Джерелом багатства вважалося здійснення зовнішньої тор­гівлі на основі активного торгового балансу. Шляхи збагачення нації бачилися у нееквівалентному зовнішньоторговельному обміні, у проведенні політики «розору сусіда», що обумовлювала антагонізм економічних інтересів конкуруючих на світовому ринку держав. Меркантилізм був спрямований на вмотивування процесу становлення національних держав, необхідності сильної централізованої влади та активної діяльності уряду з накопичен­ня багатства країни у грошовій формі. Сфера виробництва трак­тувалася як передумова успішного розвитку торгівлі, як джерело постачання необхідних для продажу товарів. На основі переко­нання в тому, що імпортні товари є капіталомісткими, а експорт готових виробів передбачає інтенсивне використання праці, об­ґрунтовувалася необхідність забезпечення високої зайнятості на­селення.

Завдяки меркантилізму як першій економічній школі було за­початковане позитивне знання, створені умови для переходу від сприйняття економічних явищ на рівні здорового глузду до їх на­укового осмислення та аналізу. Меркантилізм розглядав не ба­гатство окремої людини, а багатство нації.