Франції (середина хуп - середина хїх ст. ). Висвітлення цих процесів у теоріях Ж. Б. Сея та Ф. Бастіа.

З 1789 р. по 1791 р. у Франції було проведено ряд реформ, які сприяли утвердженню буржуазного устрою. Був скасований ста­новий поділ, спадкові титули дворянства, церкву відділили від держави, а її землі конфіскували, оголосили «національним май­ном» і розпродали невеликими ділянками. Були скасовані також цехи, відмінена урядова регламентація промислового виробництва. Знищувались внутрішні мита й подібні обмеження, що пере­шкоджали розвитку промисловості та торгівлі. Усе це створюва­ло передумови для ринкового підприємницького господарювання.

З приходом до влади якобінців було прийнято знамените аг­рарне законодавство 1793 року. Воно проголошувало конфіска­цію дворянського землеволодіння, знищення всіх дворянських привілеїв і повинностей, передачу общинних земель у власність селян без будь-якого викупу.

Сукупність у Франції кінця XVIII ст. таких факторів, як при­в'язаність селян до землі, низький рівень народжуваності, пар-целяризація села, заборгованість лихварям і неминуче низька ку­півельна спроможність селян негативно впливала на загальний економічний розвиток країни.

Але саме революція 1789 р. була тією вирішальною подією, яка визначила у Франції початок промислового перевороту і роз­чистила дорогу для розвитку капіталістичної економіки. Промис­ловий переворот в країні тривав майже все XIX ст.

На 20—40-і роки XIX ст. припадає творчість представників французької класичної економічної школи Ж. Б. Сея та Ф. Бастіа. Економічна теорія у Франції мала свою специфіку: вона хоч і ус­падкувала класичні традиції, але не поставилася ортодоксально до цієї інколи надто абстрактної теорії, а з прагматичних позицій вирішувала проблеми розвитку буржуазного суспільства.

Жан Батист Сей (1767—1832)-- родоначальник і головний представник французької економічної думки цього періоду. Як у першій своїй роботі «Трактат політичної економії» (1803), так і в узагальнювальній — «Повний курс практичної політичної економії» (1828—1829) у шести томах він наслідує і пропагує ідеї А. Сміта. Разом з тим Ж. Б. Сей звертає увагу на помилки та суперечності в теорії вченого й намагається їх виправити. У цілому правомірно стверджувати, що він не просто популяризував класичне вчення, а збагатив його власними ідеями і став засновником нового на­пряму в економічній теорії.

Відповідно до теорії Ж. Б. Сея, виробництво створює не певну матерію, а корисність, яка надає речам цінність. Саму корисність він розглядає як послугу. Так, якщо в А. Сміта йшлося про вироб­ництво товарів, то у Ж. Б. Сея виробництво — це надання послуг і, навпаки, будь-яке надання послуг є виробництвом. І навіть від­ношення між капіталістами і робітниками представлені вченим у вигляді взаємного надання послуг.

Другим представником французької політичної економії цього часу був Фредерік Бастіа (1801—1850). Найбільшою популярні­стю користуються дві його роботи - - «Економічні софізми» (1847) і «Економічні гармонії» (1850).

Ф. Бастіа, як і А. Сміт, пов'язував прогрес суспільства з реалі­зацією вільної ініціативи кожної людини. Він відстоював теорію природного порядку та заперечував існування соціальних анта­гонізмів. Учений вважав, що за умов економічної свободи взає­мовідносини між людьми «не можуть бути нічим іншим, як взаєм­ним обміном послуг, які знижуються в цінності і зростають у ко­рисності». Таким чином, Ф. Бастіа, наслідуючи Ж. Б. Сея, трактував цінність як відношення послуг. Останню він ви­значив як будь-яке зусилля, яке зберігає зусилля інших. З боку продавця послуга вимірюється його зусиллями затраченими на виробництво товару. А послуга з боку покупця вимірюється зу­силлями, які економляться в результаті придбання товару. Вихо­дячи з цієї власної теорії послуг, Ф. Бастіа визначав ринкову еко­номіку як «царство волі та гармонії», економічної свободи та взаємовигідного співробітництва різних класів.