Еволюція господарських форм в країнах Західної Європи на етапі розпаду натурального господарства.

У процесі свого розвитку ремесло поступово почало переходити у стадію товарного виробництва – ремісники починають працювати на замовлення споживачів, а виробі продавати торговцям. Формами такого виробництва стають реміснича майстерня, цех, мануфактура. Цехи: Об'єднання ремісників отримало назву цехів Функції цехів:1) захист особи, май­на та правильно організованого суду; 2) здійснити матеріальну самодопомогу та охорону виробництва від взаємної конкуренції; 3) забезпечити задоволення релігійних потреб. Членами цеху були майстри, при кожному з яких перебували підмайстри та учні, які працювали поза цехом. Відносини між майстрами будувалися на принципах рівно­правності та солідарності, виключали будь-яку конкуренцію. Виробництво здійснювалося за спільними правилами, які за­кріплювалися у цехових статутах та регламентах У цехах не існувало поділу праці, кожен майстер виготовляв виріб від початку до кін­ця. Будь-які технічні новації якнайсу­воріше заборонялися. Середньовічне ремесло відзначалося досить глибоким рівнем спеціалізації окре­мих виробництв

Мануфактури. величезний зріст продуктивності праці внаслідок її поді­лу зумовлений: 1) зростанням майстерності та збільшенням вправ­ності робітника; 2) збереженням часу, який витрачається в процесі переходу від одного виду праці до іншого; 3) технічним удоскона­ленням виробництва, «винайденням усіх машин, які полегшують і скорочують працю» Саме мануфактури створили перед­умови для перемоги машинної техніки, адже чим простіша вироб­нича операція, тим легше замінити людину машиною.

Вплив цивілізаційних факторів на становлення ринкового господарства в західноєвропейських країнах.

Без дослідження цивілізаційних факторів неможливо об'єк­тивно вивчити й усвідомити зміни, що відбувалися в економіч­ному житті країн європейської цивілізації в період розкладу фео­далізму та формування передумов для виникнення й становлення ринкових інститутів. Політичні фактори. Основною подією в політичній сфері можна вважати утвердження нової форми державного устрою — абсолютної монархії. її опорою стає не феодальне ополчення, а наймана масова армія, на озброєння якої витрачаються величезні кошти. Абсолютизм покінчив із феодальною роздрібненістю, пе­ретворив сеньйорів на офіцерів королівської армії, які стають чи­новниками королівського апарату. Вплив соціальних факторів пов'язаний із тим, що у цей пері­од у країнах Європи відбуваються зрушення у соціальній струк­турі населення, формується так званий європейський тип шлюбу, який характеризується різким зменшенням народжуваності. Водночас, переживши кризу XIV ст.. населення Європи починає стрімко, хоча і дуже нерівномірно зростати. Ще одним соціальним фактором було швидке зростання місь­кого населення на фоні розвитку міст як осередків нових госпо­дарських відносин, де відбувається процес його диференціації й розшарування на власників та найманих працівників, а також фор­мування середнього прошарку. Духовно-культурні фактори. Період XV — середини XVII ст. в європейській цивілізації отримав назву епохи Відродження. Відродження, або Ренесанс, — це період, коли в країнах Західної Європи відбувається відновлення духу і технічного рів­ня Античності. З винаходом техніки друкарства потреба в писемності і знан­нях, необхідних для успішної діяльності у світі, що ускладнюєть­ся, привела до створення паралельно з церковними світських шкіл: муніципальних, торгових, ремісничих. Успішно розвива­ються гуманітарні, природничі науки, література, мистецтво. Падає престиж ка­толицької церкви; у деяких країнах вона реформується, з'яв­ляються нові, протестантські релігії (лютеранство, кальвінізм), що відображають дух буржуазного підприємництва.