Особливості формування гендерних стереотипів та їх вплив на формування образу особи протилежної статі

В 1958 році психоаналітик Роберт Столлер, який працював в університеті Каліфорнії (Лос-Анджелес, США), ввів термін «гендер» – соціальний вияв приналежності до статі або «соціальна стать». В 1963 році він виступив на конгресі психоаналітиків у Стокгольмі з доповіддю про поняття соціостатевого (або, як він назвав його, гендерного) самоусвідомлення. Його концепція базувалася на розподілі «біологічного» та «культурного» вивчення статі (англ. – sex), вважав Р. Столлер, являє собою предметну область біології та фізіології, а аналіз гендера (англ. – gender) може бути розглянутий як предметна область досліджень психологів та соціологів.

Пропозиція Р. Столлера про відокремлення біологічного та соціального компонентів при вивченні питань пов’язаних зі статтю, і дала поштовх для формування окремого напрямку в сучасних гуманітарних науках – гендерних дослідженнях. Гендерні дослідження (англ. – gender studies) – міждисциплінарна дослідницька практика, яка використовує пізнавальні можливості теорії соціальної статі (гендера) для аналізу суспільних явищ та їх аналізу.

Відповідно до теорії соціальних ролей (А. Іглі) багато гендерних розходжень є продуктами різних соціальних ролей, що підтримують чи придушують у чоловіках і жінках певні варіанти поводження. Ульям і Бест припустили, що гендерні стереотипи розвилися як механізм для підтримки статеворольової диференціації [4]. На їхню думку, жінка прийшла до ролі домогосподарки тому, що догляд за дитиною накладав обмеження на її мобільність, а ведення домашнього господарства прекрасно задовольняло необхідність залишатися вдома. Зазначивши, що такий розподіл ролей дуже зручний, суспільство намагається переконати себе в тому, що ці ролі підходять їх носіям. Для цього воно породжує вірування про деякі якості чоловіків і жінок, що служать для обґрунтування того, що їх ролі підходять їм як найкраще. Закріпившись, ці вірування починають служити нормами поводження для дорослих і моделями поведінки для соціалізації дітей.

Соціальні норми – це основні правила, що визначають поводження людини в суспільстві. На думку соціальних психологів, пояснення багатьох гендерних розходжень варто шукати не в гормонах і хромосомах, а в соціальних нормах, що приписують нам різні типи поводження, аттитюди й інтереси відповідно до біологічної статі. Набори норм, що містять узагальнену інформацію про якості, властиві кожній зі статей, називаються статевими чи гендерними ролями [13]. Частина цих соціальних норм впроваджується у свідомість через телебачення і популярну літературу, ряд інших ми одержуємо безпосередньо, наприклад, отримуючи несхвалення з боку суспільства, коли відхиляємося від очікуваного гендерно-рольового поводження та успадковуємо від батьків.

Гендерні стереотипи часто діють як соціальні норми. Нормативний і інформаційний тиск змушує нас підкорятися гендерним нормам. Дія нормативного тиску полягає в тому, що ми намагаємося відповідати гендерним ролям, щоб одержати соціальне схвалення й уникнути соціального несхвалення. Про інформаційний тиск можна говорити, коли ми починаємо вважати гендерні норми правильними, тому що знаходимося під впливом соціальної інформації. Ми живемо в культурі, де чоловіки зазвичай займаються одними речами, а жінки – іншими, де гендерні відмінності вважаються природними; тому ми приймаємо гендерні ролі і відповідаємо їм.

Підпорядкування гендерним нормам може спостерігатися в поводженні, але не в системі вірувань (поступливість), або і у поводженні, і в системі вірувань (схвалення), або може визначаться бажанням бути схожим на однолітка чи рольову модель (ідентифікацію). Люди в різному ступені підкоряються традиційним гендерним ролям, причому деякі надзвичайно статево-типізованими у тих, хто мав досвід критичного переживання гендерної соціалізації, коли будь-яке відхилення від статевої ролі неминуче спричиняло жорстокі соціальні наслідки.

Стереотипні гендерні атрибути вважаються «істинними» не тільки тому, що їх сприймають як внутрішні диспозиції, але так само тому, що суспільство прийшло до одностайної думки про істинність цих стереотипів. Поводження, у якому присутні всі риси, у тому числі і гендерні стереотипи, завжди виробляється за допомогою умозаключень. Коли факти неоднозначні, „істина” визначається шляхом соціального прийняття. Таким чином, прийняття одночасно визначає і підтверджує думки індивідуумів.

Гендерні стереотипи прийняті всіма членами суспільства тому, що незважаючи на те, що на рівні свідомості ми від них відмовляємося, ми і надалі діємо відповідно до них і бачимо, як інші люди роблять теж саме в повсякденному житті, у якому чоловікам і жінкам визначаються нерівні ролі і статус. Так само гендерні стереотипи тиражуються в засобах масової інформації, і неправильні уявлення все ж проникають у наші судження і думки, хоча ми цього не усвідомлюємо. У результаті вважається, що чоловіки і жінки мають стереотипні риси. Навіть коли об'єктивні факти йдуть у розріз із загальноприйнятою думкою, ми як і раніше вважаємо стереотип правильним.

Оскільки прийняття визначає «істину», то воно також трансформує гендерні стереотипи, перетворюючи їх з гіпотетичних фактів у цінності. Оскільки не існує об'єктивного критерію, що дозволив би визначити, що таке насправді «істинна фемінінна особистість», так, якщо усі погодяться з тим, що жінки емоційні, несамостійні і турботливі, тоді емоційність, несамостійність і дбайливість стануть ознаками «істинної фемінності». У результаті ці риси стають нормативними і бажаними якостями жінок, оскільки їхня демонстрація одночасно визначає і підтверджує «істинну фемінність». Прийняття здобуває цінність, тому що воно служить критерієм істинності і валідності. Так само загальне для всіх спостереження, відповідно до якого посади начальників завжди займали чоловіка, сприяє створенню норми, що начальниками повинні бути чоловіки.

Оскільки стереотипи стають якщо не явними, то непрямими цінностями, чоловіки і жінки намагаються культивувати в собі стереотипні риси, щоб подобатися особам протилежної статі. Насправді люди намагаються підтримувати такий образ «Я», щоб він був соціально бажаним і в той же час відповідав їхнім думкам про самих себе. Незважаючи на те, що зазначені мотиви можуть вступати в конфлікт, вони спільно сприяють гендерно-стереотипному поводженню, таким чином, створюючи ще один доказ «істинності» стереотипів. Оскільки стереотипи є умовними соціальними цінностями, те як чоловіки, так і жінки поводяться на людях більш стереотипно, ніж наодинці. Проблема, що створена стереотипами, полягає в тому, що вони змушують нас вірити в стереотипні думки навіть тоді, коли стереотипні риси насправді не існують. Перцепції і дії людей обумовлені їхньою поінформованістю про соціальні очікування, що в той же час визначаються їх поводженням.

Незважаючи на те, що на усвідомлюваному рівні ми віримо в рівність статей, традиційні стереотипи в закодованій формі зберігаються в інформаційних чи структурах схемах, що не усвідомлюються нами й автоматично керують сприйняттям, інтерпретаціями, судженнями, спогадами і відношенням до чоловіків і жінок. Відповідно до стереотипів чоловіка описуються компетентні й вольові якості, необхідні для того, щоб стояти при владі, а жінки – як чуттєві і чуйні; вважається також, що представникам кожної статі бракує якостей, типових для представників протилежної статі. Ми схильні помічати і запам'ятовувати ту інформацію і робити такі висновки, що співпадають з нашими схемами; ми вважаємо таку інформацію більш актуальною і такою, що заслуговує більшої довіри. Люди часто не вміють відрізнити судження від реальних фактів. Результатом такої упередженості на користь інформації, що відповідає нашим схемам, є очікування, що збуваються.

По-перше, начебто чоловіки і жінки мають стереотипні риси, незалежно від реального положення речей, і, таким чином, помилково подумки «підтверджуємо» стереотипні пророцтва. По-друге, ми відносимося до чоловіків і жінок так, ніби-то їм властиві стереотипні риси. Оскільки особа схильна поводитися так, щоб відповідати очікуванням спостерігачів, то її поводження насправді служить підтвердженням пророцтв, і в стереотипах з'являється крупиця істини. По-третє, стереотипи змушують нас надавати перевагу чоловікам, як керівникам і очікувати, що жінки будуть мати підлеглий статус. У результаті поведінка, необхідне для виконання керівної ролі, здається типово маскулінною, а поводження, необхідне в підлеглому положенні, - фемінінним. Традиційні гендерні стереотипи фактично є характеристиками статусу. Оскільки чоловіки і жінки дотепер мають нерівний статус, усі ми в наших соціальних взаємодіях знаходимося у відповідності зі стереотипами і щодня бачимо, як інші теж відповідають їм. Таке поводження і такі спостереження є головним підтвердженням стереотипних пророцтв. Стереотипи відображають розходження в статусі й у той час сприяють їх збереженню.

Можна виділити три шляхи засвоєння стереотипної поведінки, притаманної певній статі:

- по-перше, це біологічно обумовлені моменти. Сприйняття індивідуумом себе як чоловіка чи як жінки до певної міри визначаються генетичними та гормональними факторами. Тобто за соматичним ознаками існують виразні відмінності між чоловіками та жінками. Але ці ознаки не жорстко детермінують поведінкові реакції;

- по-друге, значну роль відіграють соціальні фактори. Література, засоби масової інформації та оточуючі люди формують у дитини поняття про поведінку притаманну та бажану конкретній статі;

- по-третє, елементи наслідування. Яскравою ілюстрацією може служити едіпів комплекс, при якому хлопчик ідентифікує себе з батьком.