Фінансова санація як складова антикризового управління.

Фінансова санація підприємства – це інструмент антикризового фінансового управління. Він використовується, коли підприємство вже стоїть на межі банкрутства та потребує заходів для відновлення нормального фінансового стану.

Метою санації є покриття поточних збитків, яких зазнало підприємство та усунення причин їх виникнення, підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства, мобілізація активів та зменшення зобов’язань.

Санація проводиться за трьома етапами: 1)Розробка плану санації. Виконується консалтинговими компаніями та управлінськими службами підприємства за дорученням власників або керівників. 2)Проведення санаційного аудиту. Його метою є визначення санаційної спроможності підприємства, тобто визначення наявності у підприємства організаційних, фінансових, технічних можливостей, які роблять можливим проведення санації та відновлення нормальної діяльності. 3)Управління проведенням санації. На цьому етапі важливим є забезпечення ефективного управління санацією. Як правило, необхідно змінити керівництво компанією, адже саме воно призвело до виникнення такого стану.

Всі рішення та заходи, які проводяться в ході санації приймаються на основі визначеної санаційної спроможності підприємства.

Основним завданням менеджменту в ході санації є пошук фінансових джерел для її забезпечення.

За однією із класифікацій санація може бути профінансована без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство (за рахунок власних резервів) та із залученням додаткового капіталу. В першому випадку санація здійснюється у таких формах: зменшення номінального капіталу підприємства, конверсія власності у борг, конверсія боргу у власність, пролонгація заборгованості, добровільне зменшення заборгованості, самофінансування. В другому випадку: альтернативна санація (акціонери роблять внески із збереженням вартості їх акцій на попередньому рівні, або зниження номінальної вартості акцій), безповоротна фінансова допомога власників або персоналу, емісія облігацій, залучення позик.

 

 

58. Фінансове планування як основа фінансового механізму управління.

Особливістю фінансового планування на підпр-вах в ринковій економіці є те, що воно не носить елементів директивності і є внутріфірменним. Мета фінансового планування на підприємстві – забезпечення оптимального розміру коштів, необхідних для успішної господарської діяльності, а в кінцевому підсумку – досягнення прибутковості підприємства.

Планування направлено, з одного боку, на усунення помилкових дій в області фінансів, а з іншого – на зменшення невикористаних внутрішніх резервів.
Фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон’юнктуру, враховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.
Фінансове планування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.
Отже, фінансове планування представляє собою процес розроблення системи фінансових планів і планових (нормативних) показників по забезпеченню розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами та підвищенню ефективності його фінансової діяльності у майбутньому періоді.
Значення фінансового планування для підприємств полягає у:
- втіленні розроблених цілей у форму конкретних фінансових показників; -забезпеченні фінансовими ресурсами закладених у виробничому плані економічних пропорцій розвитку; -визначенні з його допомогою можливості життєздатності проекту підприємства за умов конкуренції; -залученні фінансових ресурсів від зовнішніх інвесторів.
Фінансове планування дає змогу підприємству визначити:
- розмір грошових коштів, що може мати підприємство в своєму розпорядженні; -джерела їх надходження; -відповідність фінансових ресурсів обсягу накреслених завдань; -частину коштів, яка має бути перерахована в бюджет, державні цільові фонди, банкам та іншим кредиторам; -механізм розподілу та використання прибутку на підприємстві; -ступінь забезпечення реальної збалансованості планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.