Основи теорії Міллера-Модільяні.

Модільяні і Міллер математично довели, що ринкова вартість підприємства (а відповідно і середньозважена вартість капіталу, що ним використовується) залежить тільки від сумарної вартості його активів незалежно від складу елементів капіталу, авансованого в ці активи. Початковим положенням цього доказу є їх твердження, що в процесі господарської діяльності підприємства його доходність генерують не окремі елементи капіталу, а сформовані ним активи. Функціонування ринку капіталу в процесі обгрунтування теорії обмежено рядом умов: 1) ринок є "досконалим"; 2) на ринку діє єдина для всіх інвесторів і кредиторів безризикова ставка проценту на капітал, що вкладається і передається в позику; 3) всі підприємства на ринку можуть бути класифіковані по рівню ризику своєї господарської діяльності тільки на основі показників розміру очікуваного доходу на сформовані сукупні активи і ступеню ймовірності його отримання; 4) вартість будь-якого елементу залучаємого капіталу не пов’язана з діючою системою оподаткування прибутку підприємства; 5) в розрахунок вартості окремих елементів капіталу не включаються витрати, пов’язані з його купівлею-продажем. З урахуванням викладених передумов зміст концепції механізму формування середньозваженої вартості капіталу підприємства, висунутої Модільяні і Міллером, зводиться до наступного: ринкова вартість підприємства (а відповідно і середньозважена вартість його капіталу) не залежить від структури капіталу. Зростання питомої ваги позикового капіталу в загальній його сумі не призводить до відповідного зниження рівня середньозваженої вартості капіталу незважаючи на те, що рівень вартості позикового капіталу набагато нижче рівня вартості власного капіталу. Будучи принципово правильною в умовах висунутих авторами обмежень, концепція незалежності механізму формування середньозваженої вартості капіталу і ринкової вартості підприємства від його структури носить лише теоретичний окремий характер, який не сумісний з ситуацією формування підприємством структури капіталу в реальній практиці.

Теорія ММ розглядалася на прикладі компаніїї, яка найближчим часом збиралася припинити свою діяльність. У момент ліквідації - ліквідаційна вартість активів, В – борг. Якщо вимоги кредиторів можна повністю задовільнити, то . Акціонери компанії у такому випадку отримують . Якщо , то акціонери не отримують нічого. Отже, вартість акцій в момент ліквідації , величина боргу .

Вартість капіталу V=S+B або

r – ставка дисконтування, n – кількість періодів до ліквідації.

Отже, в будь-якому випадку

Тому структура капіталу не впиває на ринкову вартість компанії в момент ліквідації, а вартість визнач-ся виключно майбутніми доходами від ліквідації активів.