Аплікація поверхонь коронок зубів фторвмісними препаратами

Методика проведення аплікації 1 - 2% розчином фториду нат­рію або 3%розчином "Ремоденту ":

- чищення зубів мануальною зубною щіткою і гігієнічною зуб­ною пастою

застосування предметів інтердентальної гігієни;

- ізоляція зубів від слини ватними валиками або застосуван­ня слиновідсмоктувача;

- висушування поверхні зу­бів теплим стисненим повітрям;

- нанесення на поверхню зубів пухких ватних тампонів з 2% розчином фториду на­трію

або 3 % роз­чином "Ремоденту ";

- зміна тампонів кожні 5 хвилин;

- тривалість процедури 15-20 хвилин.

Рекомендації. Можна використати аплікацію 1- 2 % розчином фториду натрію на мар-левих смужках,у попередньо підготовле­них зліплених формах або пластмасових капах, протягом 4-5 хв. Після проведення аплікацій не можна вживати їжу протягом З годин.

Тривалість курсу. Профілактичний курс - 10 процедур, 2 рази на рік.

Аплікація поверхонь зубів фторвмісним гелем за допомогою пензлика або аплікаційної ложки. Для підсилення дії препаратів F та збільшення часу кон­такту його з поверхнею зубів, використовують 1 - 2 % гель фто­риду натрію у вигляді аплікацій, які проводять за допомогою пензлика, аплікатора, відбиткової ложки або спеці­альної, двощелепної пластикової ложки. Аплікаційні ложки випус­кають різних розмірів. Більш зручніше та ефективніше викори­стовувати індивідуально виготовлені ложки. Методика нанесення фторвмісного гелю у вигляді аплікацій за допомогою пензлика: -індивідуальна гігієна порожнини рота; - професійна гігієна ротової порожнини;Зуби очищають від зубного нальоту за допомогою паст, що мають пемзу, із застосуван-нямторцевих щіточок та гумових циліндрів(ємностей, що наповнюються пастою і обер-таються). Можливе також очищення поверхні зуба, щіточ­кою, зволоженою перекисом водню (без застосування пасти); - усунення решток пасти, з фісур, сильним стру­менем води; - ізоляція зубів від слини, ватними валиками або зас­тосування слиновідсмоктувача; - висушування поверхні зуба теплим стисненим повітрям; - нанесення, за допомогою спеціального пензлика, на поверхню зубів тонким шаром фторвмісного гелю, уникаючи попадання пре­парату на слизівку; -для підсихання гелю потрібно 3-5 хвилин. Рекомендації. Апліка­цію проводити ретельно, щоб у процесі проведення процеду­ри, виключити або довести до мінімуму випадкове ковтання гелю. Після процедури не вживати їжу протягом 2 - 3-х годин. Втирання фторвмісної пасти "Нафестезин" на поверхню зубів Фториста 75 % паста (Лукомського),"Нафестезин", складаєть­ся з фтористого натрію та гліцерину, у співвідношенні 3:1. Методику профілактики карієсу зубів шляхо втирання "Нафестезину" називають флюоризацією. Методика втирання пасти "Нафестезину" на поверхню зубів: 1-5пункт як і при нанесені фторвмісного гелю а далі: - нанесення на поверхню зуба, що підлягає флюоризації, метале­вою гладилкою невеликої кількості пасти (кулька діаметром до 1 мм); - втирання пасти тією ж гладилкою протягом 30 секунд; - промивання та полоскання ротової порожнини, звертаючи увагу на зубоясенні борозни. За один сеанс обробити 2 - 4 зуби. Рекомендації. Після процедури утримуватись від їжі, полос­кання протягом 2-х годин. Тривалість курсу. Втирання проводять протягом 3-4 днів, на рік1-3 цикли.

Покриття зубів фторвмісними лаками Фторвмісний лак - це композиція природних смол рослин­ного походження, нерозчинних у воді (рН - 5,25).До складу лаків переважно входять

г; 24,0.

> фторид натрію

> бальзам ялицевий

> шеллак

> спирт етиловий

> хлороформ

Покриття зубів фторвміс­ними лаками є одним із найефективніших засобів екзо­генної профілактики карієсу.Лаки утворюють плівку, яка щільно покриває емаль і залишається на ній від кількох годин до кількох тижнів, здійснюючи пролонговану дію щодо

 

вивільнення фтору і надходження його до складу емалі.Доведено, що через рік після застосування фтор.лаку, карієс постійних зубів зменшується в середньому на50 %.

Переваги фторвмісних лаків:

> довготривале утримання лаку на поверхні емалі зуба зумов­лює більш високий рівень

переходу фтору з лаку в емаль;

> відсутність необхідності в додаткових процедурах (елек­трофорез та інші);

> оптимальна проникливість плівки лаку, яка забезпечує по­ступлення фтору в емаль

зуба в достатній кількості.

Покази до лакування:

Молочні зуби покривають до 5 р. постійні зуби з урахуванням термінів їх прорізування:

- перші моляри та різці - дітям 6-11 років;

- премоляри та ікла нижньої щелепи -9-14 років;

- другі моляри та ікла верхньої щелепи -11-16 років;

- дітям з прискореним розвитком постійні зуби покривають на 1 - 2 роки раніше.

Методика покриття зубів фторвмісним лаком:

- індивідуальна гігієна порожнини рота;

- професійна гігієна порожнини рота;

- усунення рештки пасти, що ввійшла в борозни сильним стру­менем води;

- ізоляція зубів від слини, ватними валиками або застосу­вання слиновідсмоктувача

з метою попередження попадання лаку на слизівку;

- висушування поверхні зуба стис­неним повітрям;

- нанесення на поверхню зубів тонким шаром лаку за допомогою спеціального пензли-

ка, пластмасової або дерев'яної палички, уникаючи попадання його на слизівку;

- підсихання лаку протягом 3-5 хвилин;

- розхід фтористого лаку: у дітей з вагою 40 кг - 0,4 мл, для дорослих - не більше 1 мл;

- покривають одночасно всі зуби на одній щелепі або окрему групу зубів.

Рекомендації після покриття зубів фторвмістім лаком:

- 2 години не їсти, протягом доби вживати лише рідку та м'яку їжу;

- не чистити зуби 24 години.
Тривалість курсу:

- 2 - 4 процедури протягом року;

- 3-х разове покриття зубів з інтервалом 1-2 дні; від 2-х до 12-ти разів на рік залежно від активності карієсу. Герметизація фісур Герметизація борозен та анатомічних заглиблень жувальної групи зубів, які щойно про-різались, а передусім перших постійних молярів, є суттєво новим напрямком профілак-тики карієсу. У постійному прикусі карієс найчастіше вражає жувальні поверхні першо-го та другого молярів.З каріє­сом у ділянках фісур та борозен неможливо боротися ні ретель­ною гігієною, ні раціональною дієтою, ні навіть систематичним фторуванням зубів, оскільки у щілини потрапляють як вуглево­ди, так і бактерії. Самоочищення та очищення щілин є складним або навіть неможливим процесом, бо щетина зубних щіток за­надто товста. Діаметр щетини зубних щіток, що виробляють сьо­годні, коливається в межах від 0,15 до 0,25 мм, міжгорбкові бо­розни молярів мають глибину 1,1 мм, ширину входу від 0,2 до 0,5 мм, а ширину дна борозни 0,1 мм.

Фісури сягають емалево-дентинної границі і в цьому випадку на дні з'являється не вкритий емаллю дентин. Єдиним ефектив­ним профілактичним методом, що запобігає карієсу в цих місцях, є герметизація. Фісури - це природні заглиблен­ня, борозни та ямки на жувальній поверхні зубів.

Фісури - ретенційні ділянки, в яких:є сприятливі умови для мікробів;

- дозрівання емалі відбувається значно пізніше і повільніше ніж на інших ділянках;

- емаль слабо мінералізована.

Типи фісур:

- відкриті;

- вузькі, V-подібні, які доходять до половини товщини емалі;

- глибокі V-подібні, які майже доходять до дентину;

- глибокі, у вигляді краплі, які доходять до емалево-дентинової границі і мають вузький

вхід (колбовидні).

Час проведення герметизації фісур:

- 3 ~ 4 роки - тимчасові моляри;

- 5 - 6 років - перші постійні моляри;

- 9-10 років - перші премоляри;

- 10-11 років - другі премоляри;

- 12 - 13 років - другі моляри.

Покази до герметизації фісур:

=> наявність глибоких інтактних фісур;

=> мінімальний термін з моменту прорізування;

=> незакінчена мінералізація жувальної поверхні зуба.

Протипокази до герметизації фісур:

- відсутність великих фісур, ямок на жувальній поверхні зуба;

- наявність каріозної порожнини на контактній або жу­вальній поверхнях зуба;

- незадовільна гігієна порожнини рота;

- невпевненість в інтакптості фісури; гіперсалівація (інтенсивне виділення слини).

Основні вимоги до герметиків:

> стійка адгезія до тканин зубів у вологому середовищі;

> висока міцність на стиск та стійкість до стирання;

> тверднення при кімнатній температурі у вологому середо­вищі протягом 2-3 хвилин;

> стабільність кольору, не змінювати забарвлення тканин зубів;

> технологія, яка дає можливість застосовувати в умовах клініки. Помилки під час герметизації фісури:

- герметизація каріозної фісури;

- недостатнє висушування,

- густа консистенція матеріалу;

- внесення герметика з надлишком;

- недостатня медикаментозна обробка фісури;

- герметизація зуба з каріозною порожниною.

Ускладнення, які виникають після герметизації фісур:

- випадання герметика протягом 6 місяців;

- розвиток фісурного карієсу;

- розвиток токсичного пульпіту, як результат ураження пульпи зуба протравлювачем (більше 1 хвилини) і недостатньо­го промивання водою фісури після протравлення;

- протравлення тих ділянок емалі зубів, які не підлягають герметизації, що спричиняє

розвиток каріозного процесу.

Методика герметизації фісур зубів:

- професійне очищення жуваль­ної поверхні від зубного нальоту твердою малою щіточ-кою з очища­ючим засобом (пемза з гліцерином, пемза з водою, 3 % перекисом вод­ню, очищаючою зубною пастою). Засоби для очищення не повинні містити сполук фтору, бо фтор порушує процес протравлення емалі і може стати причиною невдалої герметизації. Додатково очищають жувальну поверхню зуба гумовими щіліндриками - ємкостями, що наповнені пастою і обертаються;

- ретельне усунення решток пасти, що увійшла в борозни сильним струменем води;

- ізоляція зубів від слини і рідини ватними тампонами або кофердама з метою поперед-ження попадання 37 % ортофосфорної кислоти на слизову;

- висушування поверхні зуба стисненим повітрям протягом 30 секунд;

Рис. 10.12.Зубна паста "Klint"

Рис. 10.12.Зубна паста "Klint"

Рис. 10.12.Зубна паста "Klint"

- протравлення емалі 37 % розчином ортофосфорної кисло­ти, який нанести тонким м'яким пензликом або аплікатором тільки в тих місцях, які будуть покриватися герме-тиком. Не рекомендується вжи­вати ватні кульки, оскільки вони ускладнюють рівно-мірному розподілу протравлюючого розчину. Час протравлення не повинен перевищу-вати 15 - 30 се­кунд для постійних зубів, 30 - 60 секунд для молочних. Під час протрав-лення кілька разів зволожують емаль розчином кислоти. Таким чином вимиваються солі кальцію, що виділились під час хімічної реакції. Для кислотного протравлення більш зручний гель, ніж розчин. Кольорова гамма гелю (зелений, синій, голубий, червоний) дає можливість чітко контролювати якість нанесення та усунення гелю, попередити попа­дання ортофосфорної кис­лоти на слизівку;

Рис. 10.12.Зубна паста "Klint"

- після протравлюван­ня поверхню зуба промива­ють струменем води про­тягом 15-30 с., щоб не пошкодити тонку структуру демінералізованої емалі. Тривалість обпо­ліскування струменем води повинна дорівнювати тривалості протравлювання, якщо ж для протрав-лювання застосували кислоту у вигляді гелю, то час промивання слід збільшити вдвічі;

- інструментальний огляд фісури;

- висушування поверхні зуба малим струменем стисненого теплого повітря протягом 15 секунд на віддалі, щоб не пошкоди­ти ніжну структуру демінералізованої емалі (усунення вологи методом промокування і витирання неприпустимі);

- протравлена і висушена емаль повинна бути шорсткою, матовою або білястого кольору ("вкритою інеєм"), ремінералі­зована мікрошорохована емаль збільшує площу стикання герметика з емаллю зуба;

- герметик, у вигляді кульки, накладають на підготовлену по­верхню зубної емалі вузь-ким пензликом, аплікатором або шприцом. На жувальну поверхню нижніх зубів герме-тик на­носять тонким шаром на середину фісури і легко вирівнюють вздовж неї. На вер-хніх зубах герметик наносять в передню і цент­ральну частину фісури і легко вирівню-ють вздовж - неї (1 -3 рухи по всій фісурі);

- ущільнюють матеріал штопфером, рівномірно розподіля­ють його по фісурі зондом з метою видалення пухирців повітря;

- якщо герметизація проводиться геліокомпозитами, то пе­ред введенням герметика на-носять підшар, далі сам герметик. Полімеризація відбувається під дією світлової енергії галогенової лампи протягом 20 - 40 секунд;

- після затвердіння матеріалу перевіряють його ретенцію за допомогою зонду;

- перевіряють вільне змикання зубів в оклюзії;

- шліфують та полірують фісурну пломбу після повного зат­вердіння герметика алмазни-ми борами, гумовими чашечками, щіточками з абразив­ною пастою. Після полірування поверхня зуба повинна мати глад­ку і блискучу поверхню.

Контрольний огляд зубів після герметизації фісури проводиться через 6-8 місяців.

 

Рис. 10.12.Зубна паста "Klint"

№12 Профілактика некаріозних уражень зубів.

До патологій твердих тканин зуба некаріозного походження, які виникають під час фор-мування зуба або після його прорізування відносяться анатомічні та функціональні уш-кодження емалі і дентину внаслідок дії зовнішніх та внут­рішніх несприятливих чинників на зубні тканини за недостатньої стійкості останніх і організму в цілому. Крім того, до цієї групи відносять низку спад­ково зумовлених захворювань зубів. Свою назву ця група ура-жень зубів отри­мала через їх відмінності щодо появи, розвитку і клінічного перебігу.

Некаріозні ураження зубів поділяють на 2 групи (М.Й. Грошиков, 1985):

I. Ураження, що з'являються у період розвитку зубів (до прорізуванн):
- гіпоплазія емалі;

- гіперплазія емалі;

- ендемічний флюороз зубів;

- аномалії розвитку, прорізування, форми та кольору зубів;

- спадкові порушення розвитку зубів.

II. Ураження зубів, що з'являються після їх прорізування:

—зміна кольору зубів;

—стирання твердих тканин зуба;

—клиноподібний дефект;

—ерозія зубів;

—некроз твердих тканин зуба;

—травми зубів;

—гіперестезія зубів.

Найбільш важливі ''періоди ризику" розвитку дитячого орга­нізму, яків пливають на формування щ/л ділянки:

-час вагітності (антенатальний період);

-перший рік життя дитини;

-період прорізування зубів.

Перенесені і супутні захворювання матері, дитини істотно впливають на закладку і роз-виток зубних зачатків. Розвиток зачатків молочних зубів починається на 3-4 місяці вагіт-ності, розвиток постійних 6-7 місяць. З 5 місяця зубні фолікули вбирають солі Ca, P і інших мінеральних елементів, відбувається їх мінералізація.

Різноманітні захворювання матері, які за часом співпадають з основними періодами роз-витку зубів, впливають на формування твердих тканин зуба. Найбільш розповсюджені ранні гестози вагітності, в першу чергу впливають на стан тимчасових зубів, а пізні гесто-зи - в основному на стан постійних. Після закладки і розвитку зачатків, іде процес міне-ралізації зубів і перенесені або наявні загальні захворювання матері або малюка, явно послаблюють організм і створюють передумови для розвитку різних уражень твердих тканин порожнини рота– це аномалії форми, кількості і прорізування зубів, деформації кісток щ/л ділянки, гіпоплазію.

Гіпоплазія –недорозвиток тканин зуба. Крайній прояв– аплазія (відсутність емалі).

Виникає після перенесених під час вагітності або в дитячому віці інфекційних захворю-вань, рахіту, захворювань ендокринної системи. Частіше уражаються постійні зуби (рідко молочні). Вираженість форми гіпоплазії залежи-ть від важкості проникання соматичних або інфекційних захворювань.

Одна з форм системної гіпоплазії є зуби зі зміненою формою коронок (як наслідок недорозвиненого дентину), відомі вони під назвою зуби Гетчінсона, Фурньє, Плюгера.

Зуби Гетчінсона- центральні різці в.або н. щелеп подібні до викрутки або бочко-подібні (ширші біля шийки) і мають півмісяцеву вирізку по ріжучому краї.

Зуби Фурьє – така ж форма але без виїмки по ріжучому краї.

Рахують, що це є як наслідок спадкового сифілісу і має бути тріада (кератит, глухота і зуби), але це може бути і у здорових людей.

Зуби Плюгера – це конусоподібні шості зуби в і н.щелепи, бугри недорозвинуті.

Місцева гіпоплазія найчастіше виникає в результаті запального процесу в ділянці верхівки молочного зуба, неправильного його лікування, або після травматичного вида-лення молочних зубів. Це веде до порушення розвитку зачатка постійного зуба або і до його загибелі. Дефект емалі може бути у вигляді крейдоподібної плями, яка швидко піг-ментується після прорізування зуба, або може змінюватись форма коронки (їх називають зуби Турнера). Найчастіше уражаються постійні премоляри (бо їх зачатки між коренями молочних молярів).

Вогнищева гіпоплазія – уражаються зуби, які стоять поруч (але період розвитку у них різний). Частіше уражаються різці, ікла, перші моляри і часто на одній половині щелепи. Об-но: коронки зменшені, недорозвинуті, емаль жовта, шороховата.

Розвивається ця форма у практично здорових дітей. Причини її не вияснено, але для неї характерно – порушення форми зуба і затримка прорізування.

Профілактика гіпоплазії:

1 Турбота про здоров’я вагітної і малих дітей та профілактика захворювань у них;

2.Своєчасне і ефективне лікування захворювань у вагітних і малих дітей;

3.Стоматологічна санітарно-просвітницька робота.

Знаючи з анамнезу перебіг вагітності, а та­кож про перенесені майбутньою мамою захво-рювання, зокрема інфекційні, необхідно завчасно планувати профі­лактику порушення струк­тури твердих тканин і підвищення їх резистентності.

Дозрівання зубів після прорізування продовжується від 1 місяця до 3 років. В цей період велику роль відіграють не стільки перенесені, але і супутні ди­тячі хвороби.

Крім цього лікування наявних захворювань передбачає лікарські препарати, а вони не завжди сприятливі для зубів (тетрациклінові зуби.)(дивись далі).

Флюороз зубів (ендемічний флюороз) -це системна гіпоплазія емалі, яка розвивається внаслідок порушень мінералізації зуба під впливом ін­токсикації фтором.

Це захворюван-ня спостерігається у певних місцевостях,(де є підвищений вміст F в питній воді і має характер ендемії).

Етіологія. Фтор завдяки високій хімічній активності досить пошире­ний у природі. Він міститься у ґрунті та воді, звідки надходить у рослини, а з рослинною їжею і водоюдо організму людини. Фтор, який надхо­дить до організму в складі харчових продуктів, менш токсичний, ніж той, що потрапляє з водою. Останній затримується в організмі у великій кількості. Потрапляючи до організму, фтор безпосередньо токсично діє на енамелобласти, що призводить до порушень процесу утворення емалі і появи її дефектів.

Ендемічний флюороз уражує зуби дітей, які від народження або до 3-4 років живуть у місцевостях з підвищеним вмістом фтору в питній воді, оскільки патологічні зміни виникають в зубах у момент їх формування і мі­нералізації. Тимчасові зуби майже не уражуються флюорозом, оскільки їх мінералізація відбувається внутрішньоутробно. Винятком є райони з дуже високою концентрацією фтору у воді.

Оптимальним вважа­ється вміст фтору у воді 0,8-1,5 мг/л, і що вища його концентрація,

то бі­льший відсоток населення уражений флюорозом. Різні захворювання, що знижують опірність орга­нізму дитини (інфекційні дитячі хвороби тощо), сприяють появі і важкому перебігу флюорозу.

Профілактика флюорозу.

Здійснюється громадськими та індивідуальними заходами.

Дуже ефективними є громадські заходи. Вони включають заміну джерел водопостачання з високим вмістом фтору на інші, з оптимальною його концентрацією. Застосовують змішування води з двох або трьох джерел, що містять різну концентрацію фтору, з доведенням її до оптимального рівні.

Рекомендується також застосування спеціальних установок для дефторації води. Для очищення води від фтору рекомендується її фільтрування через кісткову масу.

У місцевостях, де не може бути організовано знефторювання води, рекомендується налагодити підвіз у дитячі заклади води з нормальним вмістом фтору.

Слушним є вивезення на літній період дошкільнят і школярів з осередків ендемічного флюорозу до місцевостей з оптимальним вмістом фтору у воді.

Обов'язковою є індивідуальна профілактика. Необхідно уникати штучного вигодову-вання дітей і раннього прикорму, рекомендується давати дитині більше молока, різних соків (бажано привезених з місцевостей з оптимальним вмістом фтору у воді). Крім того, у молоці містяться солі кальцію, що є своєрідним буфером щодо фтору, а в соках - вітаміни та мікроелементи. Доцільно додатково вводити у раціон солі кальцію і фосфору (кальцію глюконат, кальцію гліцерофосфат).

Аномалії роз­витку зубів Аномалії прорізування зубів. аномалія форми зубів Аномалія кількості зубів Зміни кольору зубів,які виникають під час їх формування. .(сам. Робота)

Аномалії роз­витку зубів найчастіше зустрічаються в дітей, які в період формування зубів перенесли захворювання, що значно порушують загаль­ний фізичний розвиток дитини загалом. Це можуть бути рахіт, туберкульоз, порушення ендокринної та нервової систем, інфекційні захворювання то­що. Є окрема група аномаліїйроз­витку зубів, яка носить спадковий характер (самостійна робота).

Аномалії прорізування зубів. Затруднене прорізування зубів (ретенція) часто пов’яза-не з недорозвитком щелепи, з передвчасним видаленням молочних зубів, або з термі-ном прорізування зуба. Коли є недорозвиток щелеп (ця вада може бути вродженою і набутою), найчастіше проблеми з прорізуванням мають ікла та треті моляри. Ці зуби найпізніше прорізуються у постійному прикусі і їм часто не має місця. Пацієнтів з такими вадами потрібно скерувати до ортодонта.

Досить поширеною є аномалія форми зубів. Найчастіше спосте­рігаються зміни будови коронок і коренів третіх кутніх зубів, рідше -другі фронтальн. Коронки можуть мати неправильну конусоподібну форму, більшу кількість горбків та їх аномальне розміщення або може бути повна відсут­ність горбків коронки. Розміри коронки можуть бути збіль-шеними або змен­шеними, непропорційно великими або малими (по відношенню до загаль­ної величини зуба разом з коренем). Дуже різноманітною буває величина і кіль-кість коренів — вони можуть мати непропорційно малі розміри по від­ношенню до ко-ронки, можуть бути зігнутими, загнутими на верхівках, у де­яких випадках (особливо у третіх кутніх зубів) згинатися під кутом до 90° щодо осі зуба.

Аномалія кількості зубів може проявлятися як у збільшенні, так і в змен­шенні їх кіль - кості. Частіше трапляється часткова адентія, рідше - повна, яка може бути як у тим-часовому, так і в постійному прикусі. Анома­лію можуть зумовлювати відсутність за-чатків зубів, ретенція зубів, раннє ви­далення тимчасових зубів тощо. Досить часто спостерігається зменшення кількості зубів, зумовлене загальною тенденцією до змен--шення величини щелеп. Так, часто бувають відсутні треті великі кутні зуби, латераль-ні різці, другі малі кутні зуби.

Збільшення кількості зубів найчастіше пов'язане з прорізуванням так званих над-комплектних зубів. Вони можуть розміщуватися в зубній дузі або поза нею, час-тіше у передніх відділах щелеп. Рідше зустрічаються надкомплектні великі кутні зуби, які розміщуються позаду третіх великих кутніх зубів. Форма надкомплект-них зубів може повністю відповідати зубам певної групи (різці, великі кутні зуби), але частіше вони мають відносно менші, або навпаки, більші розміри і змінену форму (остисті зуби з конічною коронкою, горбисті зуби тощо). Однією з причин виникнення надкомплектних зубів є розвиток більшої кількості зачатків, або злит­тя кількох зачатків. Надкомплектні зуби можуть стимулювати ріст щелеп, що призводить до деформацій прикусу, аномалій положення окремих зубів тощо.

Зміни кольору зубів,які виникають під час їх формування.. Здорові зуби в нормі мають білий колір з різними відтінками від голубуватого (молочні зуби) до біло-сірого і навіть жовтого (постійні зуби).

Зміни кольору зубівможуть відбуватися внаслідок різних причин. Це мо­же бути після гемолітичної жовтяниці, коли білірубін, що утворився, відкладається у тка-нинах зубів. Унаслідок цього молочні зуби набувають різ­них відтінків - від жов-того до голубого і навіть чорного. У разі такої зміни кольору особливого лікуван-ня не потрібно, оскільки тимчасові зуби змінюються на постійні.

"Тетрациклінові" зуби отримали свою назву тому, що зміна їх забарв­лення вини-кає внаслідок відкладання тетрацикліну в твердих тканинах зуба під час їх розвит-ку. Це може бути спричинено введенням з терапевтич­ною метою тетрацикліну (для лікування різних інфекційних захворювань) протягом тривалого часу і в достатньо великих дозах. Він про­никає в зуби і кістки дитини як у разі безносе-реднього введення в організм, так через організм матері під час вагітності. Великі дози тетрацикліну можуть спричинити не тільки забарвлення зубів, а й деформа-цію їх коронок, тобто гіпоплазію.

Клінічно тетрациклінові зуби, набу­вають жовтого забарвлення. Його ін­тенсивність (від світло-жовтого до тем­но-жовтого) залежить від дози тетра­цикліну, його виду і тривалості надхо­дження до організму. Можуть уражатися як постійні, так і тимча-сові зуби (че­рез організм матері), забарвлюються як повністю вся коронка зуба, так і окре­мі його ділянки, що формуються у пе­ріод надходження антибіотика.

З часом забарвлення зубів під впливом світла змінюється і зуби зі світло-жовтих пе­ретворюються на брудно-сірі або бу­ро-коричневі. Поверхні зубів, на які світло майже не потрапляє (язикові, піднебінні), зберігають своє світло-жов­те забарвлен-ня. Оскільки тетрациклін досить глибоко проникає у тверді тканини зубів особли-во в дентин, то забарвлення стійке і відбілити зуби неможливо За косметичними показаннями застосовують ортопедичне лікування -корон­ки з фарфору, пластмаси, комбіновані тощо. З метою профілактики реко­мендується не застосовувати тетра-циклін для лікування дітей (до 12років) і вагітних. Патології зубів, які виникають після їх прорізування. Стирання зубів. У процесі виконання своєї основної функції —жуван­ня, зуби поступово стираються, що краще виражено у людей серед­нього і похилого віку. Стирання супровод-жується втратою твердих тканин зубів без їх розм'якшення і без участі мікроорганізмів. Цей процес виражений дуже індивідуально, залежно від стану зубів, прикусу, пародонта, характеру їжі, шкідливих звичок та інших чинників.

Під патологічним стиранням зубів розуміють такий стан, коли за короткий термін на зубах утворюються атипові контактні площадки, оточені відносно гострими краями емалі. Такі зуби поступово втрачають свою анатомічну форму, змінюється взаємовідношення в зубних рядах, знижуєть­ся прикус, зубні ряди не можуть ви­тримувати функціональне на-вантаження без подальшого ушкодження твер­дих тканин.

На патологічне сти­рання зубів вказує - порушення функції зубо-щелепної системи, зміни висоти нижнього відділу обличчя та спричинені процесом стирання дегенеративні зміни у скронево-нижньощелепного суглобі тощо.

Патологічне стирання спричиняється екзогенними й ендогенними чинниками. Багато дослідників вважають, що воно виникає внаслідок нейро-дистрофічних процесів, пору­шення судинної та ендокринної систем або процесів, пов'язаних з пору­шеннями обміну речовин в організмі. (ендогенні чинники).

Екзогенні чинники. Неповноцінна структура твердих тканин зуба є основною умовою, за якої навіть незначне тертя харчо­вою грудкою, рухами губ, щік і язика протягом деякого часу виявляється достатнім для утворення дефектів твердих тканин зуба. Стирання поси-лю­ється при порушенні прикусу, бруксизму, перевантаження зубів унаслідок втрати біль-шості зубів зубного ряду, неправильно сконструйованих зубних протезів тощо. Серед зовніш­ніх чинників, які посилюють процес патологічного стирання, важливе міс­це посі-дають професійні шкідливості: кисло­ти, термічні подразники, запиленість повітря тощо. Причиною патологічного стирання зубів можуть бути деякі шкід­ливі звички. Загальновідомі випадки стирання у разі постійної механічної дії різних предметів, які тривалий час утримуються зубами. Це спостеріга­ється у шевців(відкушують нитку) та оббивальників меблів (утримують зубами цвяхи).В осіб, які полюбляють гризти мундштук або люльку, у художників, які мають звичку тримати у зубах пензлі. За такої умови утво-рюються ділянки стирання зу­бів, форма яких повторює обриси утримуваних зубами пред-метів. Подібні узори на передніх зубах також виникають у любителів лускати насіння со­няшника, у музикантів, які грають на духових інструментах, тощо.

Клиноподібний дефект. У людей середнього і похилого віку на присінкових поверхнях зубів у пришийковій ділянці нерідко утворюється дуже характерний дефект, який назива-ється клиноподібним. Він отримав свою назву внаслідок того, що цей блискучий, у виг-ляді заглиблення де­фект нагадує клин, вістря якого спрямоване до порожнини зуба. Клиноподібні де­фекти виникають у 8-10 % пацієнтів із захворюваннями пародонта (пародонтоз),коли оголені шийки зубів.

Етіологія. Причини появи клиноподібних дефектів недостатньо вивче­ні, існує декілька теорій їх утворення. Згідно з однією із них, ці дефекти є на­слідком механічної дії на зуби під час їх чищення зубною щіткою і порош­ком. Але в той самий час вони виникають і в людей, які взагалі ніколи не чистили зуби, спостерігаються у деяких тварин (коні, корови). Загалом ме­ханічний чинник, звичайно, має певне значення у появі дефектів, але його не можна вважати головним. Хімічна теорія пояснює виникнення клино­подібних дефектів демінералізуючою дією кислот, які утворюються під час бродіння залишків їжі.

Однак це не підтверджується клінічними даними (невелика частота уражень, відносно не­велика кількість у таких людей харчових залишків тощо).

Ерозія твердих тканин зубів. У деяких осіб, переважно серед­нього і похилого віку, на присінкових поверхнях фронтальних зубів вини­кають своєрідної округлої форми дефекти твердих тканин, які мають назву ерозій, етіологія їх недостатньо з'ясована.

Причиною ерозії може бути ме­ханічна дія зубного порошку, зубної щітки, вплив кислот їжі (цитрусових або їх соків). Водночас велике значення мають загальні чинники, які впли­вають на структуру твердих тканин зубів: ендокринні захворювання (тирео­токсикоз), порушення обміну речовин (подагра), нервово-психічні захво­рювання тощо.

Важливим елементом комп­лексного лікування є раціональний гігієнічний догляд за зубами, викорис­тання м'яких зубних щіток, зубних паст з F.

Некроз твердих тканин зубів — це своєрідне некаріозне ураження, яке виникає та роз-вивається під дією деяких немікробних зовнішніх чинників (кислоти, іонізуюче опромі-нювання) і характеризується прогресивним і незворотним руйнуванням їх тканин. Найчастіше спостерігається кислотний (хімічний) некроз зубів, який є результатом дії на зуби кислот або їх ангід­ридів. Променевий некроз виникає в осіб, хворих на гостру проме-неву хво­робу, внаслідок дії підвищених доз іонізуючої радіації. Кислотний некроз зубів виникає в осіб, які тривалий час зазнають дії мінеральних або, рідше, органічних кислот. Це захворювання спостеріга­ється у робітників, які працюють на виробництві різних кислот, особливо в цехах, де відсутні належні умови праці і у повітрі в великій кількості накопичуються пари кислот. Описані випадки ураження кис­лотним некрозом емалі зубів у хворих, які тривалий час вживали хлоридну кислоту, як лікувальний засіб. Першими в контакт з кислотами вступають фронтальні зуби,тому пере-важ­но уражаються присінкові поверхні різців та іклів. Одним із чинників, що можуть сприяти виникненню кислотного некрозу, є ротове дихання. Ушкодження зу­бів посилю-ється в осіб, які багато розмовляють під час роботи у приміщен­нях з підвищеним вмістом парів кислот у повітрі. Потрапляючи до порож­нини рота, пари кислот розчиняються в слині, внаслідок чого вона може набувати кислої реакції і підсилювати демінералізуючу дію кислот на тканини зуба. Таким чином, кислоти можуть діяти на зуби без­посередньо і розчиняючись у слині.

Ураховуючи професіональний характер кислотного некрозу зубів, важ­ливо визначити шляхи його профілактики. Насамперед вона повинна вклю­чати створення відповідних умов на робочих місцях, щодо недопускання проникнення парів кислот у повітря. Реко-мендуються часті полоскання по­рожнини рота содовими розчинами. У разі початкових про­явів захворювання застосовують ремінералізуючу терапію. Виражені дефекти плом-бують, у разі значного стирання коронок зубів необхідне ортопедичне лікування.

Променеве ураження (променевий некроз, променевий карієс) твердих тканин зубів виникає у разі дії іонізуючої радіації на зуби і на організм загалом.

Одним із перших проявів є ураження пульпи, а саме її запален­ня – пульпіту і часто-нек-розу пульпи. Останній перебігає без виражених бо­льових симптомів.

Променеве ураження твердих тканин зубів часто клінічно перебігає без будь-яких проявів больового симптомуВодночас з ураженням зубів у разі дії промене-вої радіації спостерігаються патологічні зміни на слизовій оболон­ці порожнини рота (крововиливи, виразково-некротичні стоматити тощо), що значно полегшує диф. діагностику променевого некрозу зубів.

З метою профілактики променевих уражень зубів перед опромінюван­ням рекоменду--ється виготовити на зуби пластмасові капи, а також застосовувати радіопротектори (препарати, які зменшують дію радіації).

Гіперестезія твердих тканин зубів. Гіперестезія (від грец. Ьурег — понад) означає підвищену больову чутливість в даному разі твердих тканин зубів до різних больових відчуттів, виникає від дії досить незначних механічних подразників. Так, наприклад, біль може виникати на певних ділянках зубів під час вживання звичайної їжі, чищення зубів тощо. Підвищена чутливість зубів дуже часто виникає в ділянках стирання та інших некаріозних уражень зубів, вона часто супроводжує захворювання пародонта у разі оголення шийок зубів. Зондування таких ділянок дуже болісне, може виникнути і на фоні певних патологічних станів організму наприклад за наявності психоневрозів, ендокринопатій, захворювань травного каналу, порушення обміну речовин.

Механізм виникнення гіперестезії твердих тканин зубів до цього часу остаточно не з'ясовано. Більш-менш зрозумілішим є її виникнення у разі анатомічного порушення цілості емалі (стирання тощо), оголення шийок зубів і цементу кореня, за наявності захворювань пародонта. Важко пояснити виникнення гіперестозії за відсутності порушення анатомічної цілості емалі зубів. Під час мікроскопічного дослідження можуть виявлятися незначна стертість емалі, майже повна облітерація дентинних канальців, відкладання вторинного дентину, відповідно вираженості того чи іншого некаріозного дефекту.