Розрізняють загальний і спеціальний анамнез. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розрізняють загальний і спеціальний анамнез.



Загальний анамнез – ставить метою визначити ступінь впливу спадкових, соціальних

і сімейних чинників, шкідливих звичок, умов праці на розвиток захворювання. Звертається увага на супутні або перенесені захворювання, які можуть стати обмеженням до застосування анастетиків (серцево – судинні захворювання, алергії). Обов’язково потрібно вияснити чи були у пацієнта алергічні реакції. Потрібно вияснити де працює пацієнт, виявєити, якщо є шкідливі умови праці. Опитування має проходити активно - лікар направляє розповідь хворого в певне русло. Необхідно врахувати стан психіки пацієнта, не слід акцентувати його увагу на факти, які його можуть насторожи-ти, тобто при опитуванні необхідно дотримуватись норм деонтології.

Спеціальний анамнез – це збір інформації, яка стосується щелепно-лицевої ділянки. Можна задавати питання, а краще попросити хворого самому розповісти про скарги в даний момент. Скарги можуть бути на біль, печію, асиметрію обличчя і інше. Потрібно вияснити коли і як появились перші ознаки захворювання, причини, що їх викликали і характер больових відчуттів, їх локалізацію. Під час опитування лікар уточ-нює деталі, що його цікавлять, виясняє інтенсивність болю (гостра, пульсуюча, ниюча) їх локалізацію (в ділянці певного зуба, щелепи, віддає в вухо, ніс і т.д.).

Біль при карієсі короткочасна, в ділянці певного зуба, виникає від подразника.

Біль при пульпіті – пульсуюча, довготривала (не зникає після припинення дії подраз-ника), характерна іррадіація болю (у вухо, скроню і т.д.).

Біль при періодонтиті -постійна, ниюча, яка наростає і зуб стає болючий при накушу-ванні (зуб стає ніби вищим). Часто біль при захворюваннях зубів буває подібна до болю при захворюваннях с.с.с. і ЦНС, тому завжди потрібно проводити диф.діагностику. Крім болю мають бути і інші факти, а саме- наявність каріозної порожнини, біль при перкусії, рухливість зуба і інше.

Часто у стоматологічного хворого бувають скарги на порушення слиновиділення – гіпо- і гіперсалівація. Гіпосалівація (дійсна) супроводжується сухістю і гіперемією слизової і затрудненим ковтанням, часто супроводжується сухістю слизової очей.

Несправжня гіпосалівація виникає після хвилювання, приймання ліків, анестезії, після припинення дії фактора вона зникає.

Гіперсалівація частіше спостерігається у дітей або у пацієнтів з захворюванням ЦНС. Скарги на неприємний запах з рота (галітоз) часто буває у пацієнтів з захворюванням травного тракту, при діабеті і при недотриманні гігієни порожнини рота.

Скарги на спотворення смаку частіше виникають при ураженнях ЦНС. Після вияснення скарг, вияснимо чи проводилось лікування і його ефективність.

Опитування і скарги дають можливість поставити попередній діагноз, а клінічне обсте-ження дає можливість поставити остаточний діагноз.

Клінічне обстеження - це вже об’єктивні дані. До клінічних методів обстеження відно-ситься огляд, перкусія, пальпація, термометрія, колірні тести, Rg – діагностика.

Зовнішній огляд. Загальний вигляд пацієнта (активний дуже або пасивний внаслідок інтоксикації), наявність асиметрії обличчя, стан шкіри, стан лімфатичних підборідних, піднижньощелепних вузлів (їх розмір, щільність, рухливість, болючість при пальпації). Звертаємо увагу на червону кайму губ, особливо на кутики рота(чи є тріщини,шкірочки) і на внутрішню поверхню губ (в нормі бугриста).

Огляд ротової порожнини починаємо з вестибулярної частини р. порожнини(присінок). Проводять огляд за допомогою інструментів для огляду.Спочатку зімкнуті зуби і огляда-ємо присінок. Під час огляду присінка ротової порожнини звертають увагу на глибину його, ступінь вираженості вуздечок губ, місце їх прикріплення до альвеолярного відростка, колір і консистенцію слизівки.

Огляд власне порожнини рота починаємо з огляду слизової щік. На рівні 7 зубів в/щ знаходиться вивідна протока навколовушної слинної залоз і є жовтуваті вузлики –сальні залози Фордайса. Дослідження слизівки передбачає визначення її кольору, характер і ло-калізацію елементів ураження. Далі оглядаємо тверде і м’яке піднебіння, язик (розмір, колір, вираженість сосочків).

Огляд зубів. Після огляду СОПР оглядаємо зуби і результати заносять у зубну формулу.

Огляд проводять починаючи з 8 I і закінчують І8. Дивляться на всі зуби, а не тільки на

той який показує пацієнт. Уважно потрібно дивитись на контактних поверхнях. Огляда-ють раніше накладені пломби, чи є анатомічна форма і крайове прилягання. Всі резуль-тати огляду заносять у зубну формулу за допомогою спеціальних позначень.

Зараз двох-цифрова система (по ВООЗу). До порядкового номера зуба ставиться номер квадранта, в якому знаходиться зуб.В зубній формулі є позначення поверхонь зуба і схема коренів, це дозволяє позначити локалізацію виявленої патології. Можна викорис-товувати і раніше введену систему(позначаємо лініями праву, ліву сторони в.і н.щелеп).

Під час обстеження зубів і зубних рядіввиявляють:

Колір тимчасових і постійних зубів. Тимчасові зуби мають біло -голубий відтінок, постійні - жовтуватий колір.По­чатковий карієс характеризуєтеся появою вогнищ демі-нералізації у вигляді білих (крейдяних) матових плям. Колір емалі на си­метричних ділянках зубів може мінятись при вроджених некаріозних ураженнях зубів (гіпоплазія, флюороз). Тем­ніють зуби після травмах, пломбуванні мідною або срібною амальгамою.

Форму коронок зубів. Кожен зуб має певну визначену форму. Зміни форми коронок пов'язують в основному із спадковими факторами або порушеннями закладки зубів. Фор­ма може змінюватися залежно від індивідуальних особливостей людини, різних регі-онів проживання, етнічних ознак. Розміри коронок, які виходять за межі норми в бік збіль-шення це макродентія, в бік зменшення - мікродентія;

Структуру емалі. Структура емалі є стабільною після прорізування і оста­точного дозрі-вання, яка підтримується динамічною рівновагою взаємно пов'язаних процесів де- і ремі-нералізаації. В нормі емаль має рівну поверхню, добре зволожену слиною;

Кількість зубів. У сучасної людини вва­жають нормою наявність 32 зубів. Найчастіше бу-вають відсут­німи треті моляри і другі різці верхньої щелепи. Відсутність третіх молярів в. і н. щелепи вважають варіантом норми в сучасної людини. Проте, відсутність других верхніх різців слід вважати відхиленням від норми, через порушення цілісності зубного ряду і виникненням косметичного дефекту.

 

Причиною адентії бувають за­пальні процеси і травми щелеп, загальні захворювання дитини і вагітної жінки. Часто зустрічається збіль­шення кількості зубів - гіпердентія. Надкомплектні зуби здебіль­шого розташовуються на верхній щелепі в ділянці різців або іклів і можуть мати неприродну форму.

Зони ризику. Дуже важливо обстежити зони, де найчастіше виникають каріозні порож-нини, це так звані зони ризику (фісури, боріздки) жувальної поверхні молярів і премоля-рів, пришийкові ділянки, контактні поверхні.

Після огляду зубів визначають прикус – співвідношення зубних рядів в/щ і н/щ.

Існує три види фізіологічного прикусу – ортогнатичний, прямий і біпрогнатія. Патологічні прикуси – дистальний, медіальний, глибокий, відкритий, косий.

Далі оглядають ясна – в нормі вони блідо-рожевого кольору, щільно охоплюють ший-ку зуба, ясенні сосочки займають міжзубні проміжки. При запаленні ясен виникає їх набряк і почервоніння при пародонтиті- ясенні кишені, їх вимірюють пародонтальним зондом. Пізніше визначають рухливість зубів за допомогою пінцета. Розрізняють три ступені рухливості зубів:

1 ступінь – ледь замітна в горизонтальному напрямку, в межах 1мм.

2 ступінь – рух в горизонтальному напрямку більш як 1мм.

3 ступінь – рух як і при 2 ступенні і добавляється рух в вертикальному напрямку.

При необхідності пацієнта скеровують на допоміжні дослід­ження: → рентгенологічне,

лабораторне тощо. Перкусія і пальпація. Після огляду проводять перкусію (постукування) зубів ручкою зонда або пінцета. Починають перкусію із здорового зуба, щоб пацієнт міг визначити різницю у відчуттях. Перкусія буває вертикальна (постукують по ріжучому краї або по жувальній поверхні зуба) і горизонтальна ( постукують по боковій поверхні зуба). Вертикальна перкусія позитивна при патології на верхівці кореня, а позитивна горизон-тальна перкусія вказує на патологію пародонту.

Пальпацію (обмацування) проводять для виявлення припухлості, ущільнення, болю-чості ділянки. Пальпують м’ягкі тканини обличчя, ротової порожнини, лімфатичні вузли. Щоки пальпуємо двома руками – пальці однієї руки всередині, іншої зовні. Вестибулярну ділянку порожнини рота пальпуємо вказівним пальцем, якщо є потреба тоді двома – великий зовні, а вказівний- з оральної сторони. Лімфатичні вузли пальпу-ємо правою або лівою рукою і усіма пальцями. Пальпацію починають зі здорових ділянок і поступово наближаються до патологічного вогнища. Якщо є припухлість виявляють її локалізацію, розмір, консистенцію (тверда чи м’яка). Якщо на СОПР є виразки, виявляють щільність країв, спаяність з підлеглими тканинами.

№6 Допоміжні методи обстеження стомат.хворого. Медична



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-10; просмотров: 194; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.223.39.199 (0.01 с.)