Правові основи договірних відносин. Агентський договір

Правова основа договірних відносин в області туризму полягає у взаємодії всіх суб'єктів туристської діяльності, направленій на реалізацію туристського продукту і комплексу супутніх туристських послуг. При цьому перелік суб'єктів туристської діяльності включає як осіб, які самостійно створюють і просувають на ринку туристський продукт (туроператорів), так і тих, які зайняті реалізацією туристського продукту, створеного стороннім підприємством. Останні виконують посередницькі функції та їх роль в цілому зводиться до реалізації продукту або окремих туристських послуг кінцевому споживачу.

Перерахованих вище суб'єктів договірних відносин туристської діяльності можна об'єднати в такі групи (див. рис. 3.1):

— туроператори - створюють туристський продукт на основі власних туристських послуг і/або туристських послуг сторонніх організацій;

— турагенти - займаються реалізацією вже створеного турпродукту і одиничних туристських послуг;

— суб'єкти підприємницької діяльності - надають одиничні туристські послуги туристам або за посередництвом туроператорів або турагентів.

Всі договірні відносини в туристському бізнесі необхідно розглядати з наступних напрямів:

§ посередницький договір (агентський договір) між туроператором і турагентом про надання туристських послуг кінцевому споживачеві (туристу);

§ договір (договір про надання послуг) між туроператором і суб'єктом господарювання, який надає одиничні туристичні послуги, що входять до складу турпродукта (при створенні турпродукта);

§ посередницький договір (агентський договір) між турагентом і суб'єктом господарювання, який надає одиничні послуги (мешкання, харчування) з продажу одиничних послуг кінцевому споживачу (туристу);

§ прямий договір між туристом і страховою компанією на страхування життя і здоров'я туриста, який також може укладатися за посередництвом туроператора або турагента (агентський договір).

 

 

 

Рис. 3.1 - Схема договірних відносин суб’єктів туристської діяльності

 

Схеми вказаних видів договірних взаємостосунків подані на рис. 3.1, 3.2.

Враховуючи викладене вище, можна відзначити, що найпоширенішими є два види договорів - агентський і договір про надання послуг.

Агентський договір укладається між турагентом і туроператором (для просування туристського продукту, а крім того, може застосовуватися в тому випадку, коли турагент реалізує туристам окремі туристські послуги (екскурсійне обслуговування, мешкання і т. д.), що надаються іншими суб'єктами туристського бізнесу (не туроператорами).

Що стосується договорів про надання послуг, то вони частіш за все застосовуються в ситуації, коли туроператор використовує послуги сторонніх організацій (у тому числі туристські послуги) для створення власного туристського продукту.

 

Рис. 3.2 - Договори про надання суб’єктам туристської діяльності послуг кінцевому споживачу

Як бачимо, агентський договір застосовується досить часто під час організації договірних взаємостосунків. При цьому чітко потрібно визначити істотні умови агентського договору, оскільки від цього залежатиме не тільки податковий і бухгалтерський облік, а й порядок відшкодування збитків (збитку), заподіяних неналежним виконанням договору.

До агентського договору в даний час застосовуються положення про комерційне представництво, регульовані ст. 243 Цивільного кодексу (ЦК) і розділом 31 Господарського кодексу (ГК). В даному випадку, слід визначити, в чому ж полягають ключові аспекти агентського договору (договори про комерційне представництво) і чим саме він відрізняється від договорів щодо надання послуг.

Відповідно до ст. 295 ГК сутність агентської діяльності - в наданні комерційним агентом послуг шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок сторони, що представляється (принципала).

Підставою для надання послуг з комерційного представництва є агентський договір, укладений у письмовій формі.

Ключовим моментом агентського договору є той факт, що агент (представник) при виконанні договору діє від імені принципала, тобто, по суті, агентський договір можна порівнювати з договором доручення.

Предметом агентського договору є надання послуг з укладання договорів на користь принципала - від його імені та за його рахунок. Крім того, цим договором також можуть бути обумовлені межі території, в межах якої договір має юридичну силу.

Виходячи із суті агентських відносин, особливо стосовно туристської діяльності, турагент, який у будь-якому випадку виступатиме за договором як комерційний представник, має право укладати від імені туроператора (або іншого суб'єкта господарювання, що надає одиничні турпослуги) договори про туристське обслуговування. При цьому агент виступає тільки як проміжна ланка між туристом і туроператором, а тому всі права і обов'язки туриста і туроператора (іншого суб'єкта господарювання) за агентським договором не делегуються. Тобто, навіть укладаючи договір з агентом (турагентом), фактично турист укладає договір з представником туроператора, що юридично дорівнюється прямому договору між туристом і туроператором.

Відзначимо, що відповідно до ст. 298 ГК агент зобов'язаний повідомляти принципала про кожний факт посередництва в укладанні договору, і про кожний договір, укладений на користь принципала.

Звернемо увагу, що згідно із ст. 302 ГК сторони агентського договору можуть укласти окрему угоду про захист конфіденційної інформації суб'єкта, якого представляє комерційний агент (договір про не розголошування). Комерційний агент несе відповідальність за розголошування конфіденційної інформації згідно такої угоди і закону.

Слід ще раз відзначити найважливіший відмітний момент договору комерційного представництва (агентського договору) - агент виступає тільки представником принципала. При укладанні договору він виступає від імені і за рахунок принципала, а відповідно і сам договір про надання туристських послуг - від імені принципала. Тому якщо вже після укладання договору виникає претензія до неналежної якості туристських послуг, то відповідати по позовах (претензіям) буде не агент, а принципал.

Оскільки агент виступає за договором від імені принципала, то і всі вимоги до відшкодування збитків пред'являються до принципалу (агент просто виконує функції по пошуку клієнтів і укладання договорів).

Разом з тим зазначимо, що згідно із ст. 303 ГК комерційний агент несе відповідальність в повному обсязі за збитки, заподіяні суб'єкту, якого він представляє, в результаті невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, якщо інше не передбачено агентським договором. Крім того, якщо інше не передбачено договором, комерційний агент не гарантує суб'єкту, якого він представляє, виконання третіми особами зобов'язань за угодами, укладеними за його посередництвом. У разі порушення агентського договору суб'єктом, якого представляє комерційний агент, останній має право на отримання винагороди в розмірах, передбачених агентським договором, а також на відшкодування збитків понесених їм в результаті невиконання або неналежного виконання договору іншою стороною.