Міжнародні відносини України у сфері туризму

 

Вітчизняна туристська індустрія є невід'ємною складовою світового туристського процесу. Впродовж останніх років в Україні змінюється на краще ставлення до туризму як з боку державних владних структур, так і суспільства в цілому. У туризмі починають вбачати дієвий засіб формування ринкових механізмів поповнення державного й місцевих бюджетів, забезпечення зайнятості населення, одну з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, оздоровлення людей, залучення широких верств українства до пізнання власної історії, вивчення історико-культурної спадщини, зростання національної свідомості громадян Української держави.

За своїм туристсько-рекреаційним потенціалом Україна має всі можливості стати туристською державою світового рівня. Розширення міжнародних зв'язків відкриває великі можливості для просування національного туристського продукту на світовому ринку, а також залучення до українського інформаційного простору світового передового досвіду організації туристської діяльності. Україна відкрита для міжнародного співробітництва. Цілеспрямована й системна діяльність щодо розвитку міжнародних туристських зв'язків є чинником інтеграції нашої країни до європейської спільноти, розвитку національної економіки та культури, ефективного використання туристських ресурсів, розбудови транскордонної інфраструктурної мережі.

У рекомендаціях Гаазької міжпарламентської конференції з туризму (10-14 квітня 1989 р.) - найавторитетнішого туристського форуму сучасності - зазначено: „Країни повинні визначити свої національні пріоритети та роль туризму в „ієрархії” таких пріоритетів, а також оптимальну стратегію розвитку туризму в рамках цих пріоритетів”.

Рекомендації конференції містять також тези, що мають винятково важливе значення для розвитку туризму. Вони стосуються ролі парламентських, урядових та інших державних інституцій в організації туристської діяльності, а також планування розвитку туризму:

• необхідна активізація ролі державної влади на всіх рівнях у справі створення сприятливих умов для туризму, зокрема надання фінансових та інших ресурсів для реалізації всеохоплюючих програм з туризму;

• активна підтримка з боку уряду в плані інформації та просування туризму, забезпеченні інфраструктури, освоєнні нових ринків, забезпеченні співпраці в усіх сферах - державних і приватних - в інтересах максимального заохочення сектору туризму;

• планування туризму на комплексній основі, беручи до уваги всі аспекти законодавства, що стосуються інших секторів, таких як транспорт, зайнятість, охорона здоров'я, сільське господарство, зв'язок та ін.

Першочерговим напрямом діяльності у цій сфері залишається розбудова договірно-правової бази зовнішніх зносин, укладання міжнародних угод міжурядового та міжвідомчого характеру про співробітництво в галузі туризму. Пріоритетним є встановлення договірних відносин з країнами, що є перспективними для України туристськими ринками, вивчення та впровадження практики створення нормативно-правової бази туризму, організаційних засад функціонування високорентабельної туристської індустрії країн розвиненого туризму, прогресивного досвіду державного регулювання та стимулювання галузі.

Безумовною складовою міжнародних зв'язків єрозвиток інституційного співробітництва. Через безпосередню участь у діяльності світових і міжнародних структур усіх рівнів практично реалізуються договірні відносини, активізується входження України до світового туристського простору.

У жовтні 1997 р. на 12-й сесії Генеральної асамблеї Всесвітньої туристської організації (ВТО), що відбулася у м. Стамбулі (Туреччина), Україна стала дійсним членом цієї організації. А вже через два роки, у вересні 1999 р., на 13-й сесії Генеральної асамблеї ВТО, що проходила у м. Сантьяго (Чилі), Україну було обрано до Виконавчої ради ВТО.

Членство України у Всесвітній туристській організації, то є головною міжнародною міжурядовою організацією у галузі подорожей і туризму, виконавчим органом ООН, відповідальним за активізацію та розвиток туризму, розробку та впровадження світової туристської політики, значно підвищило імідж і авторитет нашої держави у туристському співтоваристві, створило передумови подальшого розвитку національного туризму відповідно до тенденцій світового туристського ринку із залученням до інформаційної мережі, інвестиційних пропозицій, системи підготовки кадрів, науко­вих досліджень, відкрило нові можливості налагодження взаємовигідної співпраці з країнами-членами на всіх рівнях - двосторонньому, багатосторонньому, регіональному, ознайомлення з передовим надбанням найбільш розвинених туристських держав світу.

Виконавча рада ВТО є керівним органом цієї організації, що формує світову туристську політику, активно впливає на її впровадження, контролює бюджетні питання. Включення України до складу Виконавчої ради ВТО має стратегічне значення з огляду на можливості використання механізмів цієї організації для підвищення ефективності національної туристської галузі з урахуванням процесів глобалізації, що відбуваються в світі, просування українського турпродукту на міжнародному ринку, збільшення надходжень до державного бюджету, підвищення авторитету й впливо­вості України у світі, розширення державно-приватного партнерства, впровадження передових методів підготовки і підвищення кваліфікації туристських кадрів відповідно до світових стандартів.

У 1999 р. щорічному Міжнародному туристському салону «Україна» - найбільшому виставковому заходу на теренах нашої країни - надано статус заходу, що проходить під егідою Всесвітньої туристської організації, з використанням символіки ВТО, а також включено до Календаря міжнародних туристських заходів ВТО.

Розвиток співробітництва України з країнами-членами Чорноморського економічно­го співробітництва (ЧЕС) відбуватиметься на основі багатосторонньої Угоди про співробітництво в галузі туризму між країнами ЧЕС 1994 р. і Декларації Ялтинського саміту, підписаної 5 червня 1998 р.

Стратегічною метою розвитку туристського співробітництва України з ЧЕС є створення додаткових можливостей використання туристсько-рекреаційного потенціалу регіону ЧЕС, створення конкурентоспроможного туристського продукту країн-учасниць, його просування на міжнародному ринку, збільшення туристських потоків, підвищення економічної ефективності туризму як передумови соціально-економічного розвитку країн Чорноморського басейну.

Співробітництво України з Центрально-Європейською ініціативою (ЦЕІ) в галузі туризму здійснюється відповідно до Комплексного плану співробітництва України з ЦЄІ в 1996 р. (проекти ЦЄІ „Стратегічний туристський маркетинг”, „Мережа центрів туристичної інформації у країнах ЦЄІ”, „Розвиток сільського туризму в країнах ЦЄІ”, „Розвиток культурного туризму в країнах ЦЄІ”).

Результатом такої співпраці є зростання обсягів туристського обміну між Україною та іншими країнами - членами Центрально-Європейської ініціативи через удосконалення спільної діяльності щодо використання природно-рекреаційного потенціалу Балканського регіону.

Останніми роками відбувається розширення зв'язків з міжнародними, регіональними й національними туристськими асоціаціями, зокрема з РАТА (Російська асоціація туристських агентств), ТААТР (Туристська асоціація Азіатського та Тихоокеанського регіону), АSТА (Американська асоціація туристських агентств), НАТА (Грецька асоціація туристських агентств), БАТА (Болгарська асоціація туристських агентств), АБТА (Асоціація британських туристських агентств), FIJЕТ (Всесвітня асоціація журналістів і письменників, які працюють у галузі туризму) та ін.

Зарубіжний досвід свідчить про децентралізацію, підвищення ролі місцевих органів влади в розвитку туристських регіонів багатьох країн, тому саме регіони мають більше усвідомлювати важливість розширення міжнародних зв'язків, укладання обласними й місцевими адміністраціями міжнародних і міжрегіональних договорів і угод.

Невід'ємною складовою розбудови міжнародних відносин у сфері туризму є поглиблення співпраці з іншими міжнародними органами в галузі туризму.

Для підвищення ефективності туристських зв'язків України з іншими країнами доцільним є:

* регулярна участь у чергових засіданнях міжнародних органів в галузі туризму для узгодження основних напрямів туристської політики;

* створення конкурентоспроможного туристського продукту та його ефективне просування на міжнародному ринку;

• розроблення проектів освоєння туристських регіонів;

• узгодження дій щодо оптимізації туристської інфраструктури;

• аргументування форм і методів стимулювання інвестицій у сферу туризму;

• формування єдиної інформаційної туристської мережі;

• відкриття постійно діючих представництв за кордоном з метою розвитку співробітництва, спрямованого наефективне освоєння туристських ресурсів, формування спільного туристського простору, просування національного турпродукту на міжнародному ринку, надання оперативної інформації щодо наявної туристської інфраструктури й туристських можливостей своєї країни;

• укладання міжурядових і міжвідомчих угод з іншими країнами про співробітництво у сфері туризму;

• спрощення прикордонних та митних формальностей;

• забезпечення особистої безпеки туристів й збереженості їхнього майна;

• впровадження єдиних стандартів обслуговування туристів;

• здійснення гнучкої податкової політики для туристських підприємств, що займаються дитячим, молодіжним, соціальним та екологічним туризмом;

• здійснення комплексу заходів щодо відродження соціально спрямованих видів туризму: лікувального, спортивно-оздоровчого, молодіжного, дитячого, пізнавального, інших;

• розширення виставкової діяльності й участі у міжнародних рекламно-інформаційних заходах: туристичних біржах, ярмарках, салонах;

• обмін досвідом у сфері організації туристсько-екскурсійної діяльності, ліцензування, стандартизації та сертифікації туристських послуг.

Розвитку міжнародного туристського співробітництва сприяє активне створення в Україні різноманітних недержавних громадських туристських організацій, а саме асоціацій у різних напрямах туристської діяльності (турагентства, туроператори, виставкові організації, підприємства готельного господарства, туристські видання, навчальні заклади тощо), їх входження до світових об'єднань, міжнародних організацій та асоціацій різного спрямування, результатом чого є розширення туристських обріїв, запровадження міжнародних стандартів якості туристських послуг, розвиток реклам­ної діяльності та бізнесових партнерських стосунків.

Рекламно-інформаційна діяльність визначена одним із основних напрямів реалізації державної політики в галузі туризму.

Розвиток виставкової діяльності, планомірна й систематична участь Держкомтуризму, українських туристських підприємств у міжнародних виставках, організація туристських салонів, ярмар­ків, бірж в Україні є важливим засобом підвищення економічної ефективності індустрії туризму, проведення широкомасштабної та комплексної реклами туристського потенціалу України, просуван­ня українського туристського продукту на міжнародному ринку, входження нашої країни до світової туристської спільноти.

Практичний досвід країн з розвиненим туризмом доводить необхідність створення єдиної загальнодержавної інформаційно-рекламної і маркетингової системи, що передбачає належну організацію виставково-ярмаркової справи та є передумовою розвитку внутрішнього й міжнародного туризму, створення високоякісного та конкурентоспроможного туристського продукту.

Виставки, ярмарки, салони, біржі є засобами встановлення цивілізованих договірних відносин між туристськими бізнес-партнерами, вивчення та освоєння туристських ринків, визначення перспектив розвитку туристської пропозиції, збільшення обсягів туристських обмінів, валютних надходжень до державних бюджетів, соціально-економічного розвитку країн.

Специфіка туристського потенціалу і ринків країн зумовила певну класифікацію рекламно-інформаційних заходів за масштабом і цілями:

• всесвітні;

• міжнародні;

• національні;

• регіональні.

Вони є місцем реалізації туристського продукту, спілкування представників туристського бізнесу, формування туристської стратегії та стандартів обслуговування, цінової політики конкретного сезону тощо. Участь у міжнародних туристських виставках та ярмарках забезпечує вихід на міжнародний ринок, дає можливість залучитися до інформаційного простору, передового досвіду організації туристської діяльності.

Аналіз принципів організації туристської галузі країн, які мають розвинену індустрію туризму, доводить необхідність надання державної підтримки розвитку туризму, зокрема у сфері інформаційно-рекламної діяльності.

Цікавим є приклад Великобританії, де існує державна структура, що займається дослідженнями туристського ринку та рекламно-інформаційною діяльністю, пропагуванням Великобританії як туристської країни на світовому ринку. Її складовою є мережа з 70 туристських представництв Великобританії у різних країнах світу, що є найперспективнішими ринками для реалізації британського турпродукту. З державного бюджету виділяється 80 млн. фунтів стерлінгів на рік для проведення ринкових досліджень, рекламно-маркетингової діяльності, у тому числі участі у міжнародних туристських салонах, ярмарках, виставках і біржах, видання рекламно-інформаційної продукції різними мовами, а також утримання закордонних туристських представництв. Аналіз проведених у Великобританії маркетингових досліджень свідчить, що 1 фунт стерлінгів, вкладений у туризм, дає 27 фунтів прибутку від кожного туриста, що відвідує країну, з них 4 фунти повертаються до державного бюджету у вигляді податків.

Протягом останніх років в Україні склалася система туристських виставок, салонів і ярмарків, що активно впливає на стан туристської індустрії, розширює ділові зв'язки між українськими й зарубіжними туроператорами, сприяє залученню іноземних туристів, розвитку внутрішнього туризму. Традиційним став Міжнародний туристський салон „Україна”, що проводиться щоосені у м. Києві. З року в рік зростає його міжнародний авторитет і популярність, розширюється географія учасників. Щорічно проводиться весняна міжнародна туристська виставка „Україна: туризм і відпочинок UIТТ” у м. Києві. Розвиваються регіональні туристські ярмарки, зокрема в Криму, на Закарпатті, в містах Львові, Одесі, Харкові, Бердянську, Донецьку, Запоріжжі, Ужгороді.

Таким чином, забезпечується комплексний підхід до формування попиту та пропозиції на туристському ринку України на зимовий і літній туристські сезони, реалізації національного та регіонального туристського продукту, запобігання впливу сезонності, максимального задоволення потреб вітчизняних та іноземних туристів.

Подальший розвиток індустрії туризму України вимагає створення конкурентоспроможного національного туристського продукту, організації ефективної системи його просування на внутрішньому й міжнародному туристському ринках, забезпечення з цією метою якісно нового рівня виставково-ярмаркової діяльності, зосередження її на двох основних напрямах:

• підвищення ефективності рекламно-інформаційних туристських заходів усіх рівнів, що проводяться в Україні;

• активізація участі в міжнародних туристських заходах, що проводяться в зарубіжних країнах.

Активізації участі України в міжнародних туристських заходах, що проводяться в зарубіжних країнах, сприяє:

• визначення пріоритетних міжнародних туристських заходів, участь в яких якісно вплине на розвиток українського туристського ринку („ІТВ” (Берлін), „WТМ” (Лондон), „FITUR” (Мадрид), „ВІТ” (Мілан), „МІТТ” (Москва), складання графіка участі в них представників туристської галузі України єдиним національним стендом;

• надання підтримки участі, переважно єдиним стендом, українських турпідприємств у міжнародних регіональних туристських біржах і виставках (у Варшаві, Салоніках, Санкт-Петербурзі, Акапулько, Празі (або Брно), Жиліні, Варні, Ташкенті, Тель-Авіві, Вільнюсі тощо), що мають стратегічне значення з огляду на розширення ділового партнерства, вивчення кон'юнктури світового туристського ринку та розповсюдження інформації про туристські можливості України;

• закріплення за кожним міжнародним туристським заходом відповідального працівника та призначення однієї з українських турфірм, у тому числі на тендерній основі, технічним організатором участі у заході представників туристської галузі України.

Традиційними для України стали туристські виставки світового й міжнародного значення: „ІТВ” (Берлін), „WТМ” (Лондон), „МІТТ” (Москва), „FITUR” (Іспанія) „ВІТ” (Італія), „ТТ WARSAW ТОUR + ТRAVEL” (Варшава).

Для підвищення ефективності участі в міжнародних заходах, конкурентоспроможності національного турпродукту, його маркетингу на світовому ринку доцільно:

• створити систему організаційних і економічних важелів залучення до цієї справи всіх суб'єктів туристської діяльності України; використовувати можливості світової інформаційної мережі, маркетингових досліджень;

• здійснювати економічне обґрунтування та аналіз результативності заходів;

• кількісно і якісно поліпшувати стан рекламно-інформаційної (друкованої, аудіо-, відео-, електронної) продукції, що презентує туристські можливості України на міжнародних туристських заходах;

• впровадити єдину національну систему інформаційно-рекламної та виставкової діяльності туристської галузі України, що займалася б дослідженнями туристського ринку, пропагуванням України як туристської держави у світі;

• запровадити державне цільове фінансово-економічне забезпечення єдиної інформаційно-рекламної системи туристської галузі України, організаційну підтримку її функціонування через залучення усіх суміжних туризму сфер національної економіки та культури.

Відкриття туристських представництв України за кордоном підвищує економічну ефективність туристської індустрії.

Туристське представництво за кордоном - це дієва система просування національного туристського продукту на міжнародно­му ринку, проведення реклами туристських можливостей України, розширення зв'язків з туристськими відомствами та підприємства­ми країни перебування, налагодження прямих контактів українських туристських підприємств із зарубіжними партнерами. Нагальність потреби створення туристської представницької структури зумовлюється і можливістю залучення більшої кількості іноземних туристів в Україну, забезпечення захисту прав та інтересів українських туристських підприємств і вітчизняних туристів за кордоном, залучення іноземних інвестицій у туристську галузь нашої країни.

Ефективний розвиток міжнародної діяльності безпосередньо залежить від надання організаційно-методичної та фінансово-економічної підтримки туризму з боку держави. Туризм - високоприбутковий сектор економіки, чинник підвищення міжнародного авторитету. Визнання туризму як індустрії вимагає виділення відповідних ресурсів з боку держави, зокрема на розбудову інфраструктури, будівництво й реконструкцію шляхів, аеропортів, очисних мереж, реставрацію історичних пам'яток, музеїв та природно-рекреаційних центрів, підтримку єдиної державної інформаційно-рекламної системи туристської галузі України. Досвід країн розвиненого туризму доводить, що без державних вкладень розвиток туризму неможливий, при цьому вкладення є, по суті, не витратами, а інвестиціями у галузь, що дає високі й швидкі прибутки.

Міжнародний туризм як одна з форм міграції населення, основний зміст якої полягає у досягненні рекреаційного та пізнавального ефекту, виконує важливі функції зміцнення здоров'я, підвищення загальноосвітнього й культурного рівня людей. На частку туристів, що подорожують з метою відпочинку та розширення своїх знань, припадає приблизно 60% здійснюваних у світі закордонних подорожей.

Вплив міжнародного туризму на економічний розвиток виявляється у підвищенні ділової активності і розширенні виробництва товарів і послуг у результаті збільшення платоспроможного попиту за рахунок іноземних відвідувачів. Ділова активність посилюється із збільшенням обсягів активного туризму і відповідного розширення індустрії туризму.

Країни - члени ЄС використовують податковий механізм для стимулювання розвитку індустрії гостинності, вважаючи, що туристський продукт країн з високим рівнем податку на додаткову вартість (ПДВ) менш привабливий. Розмір ПДВ для готелів у цих країнах коливається від 5,5% (Франція) до 22% (Данія), при цьому використовується „стандартний” розмір 14-20%, який сплачують висококласні 4- та 5-зіркові готелі й „скорочений” - 4-9%, що встановлений для невеликих підприємств. Із 12 країн ЄС у 9 країнах застосовується скорочений ПДВ для готелів та у 73 з них він зменшений для підприємств ресторанної індустрії. Якщо у Франції для готелів установлено скорочений розмір ПДВ, рівний 5,5%, то для ресторанної індустрії він становить стандартний розмір, рівний 18,6%. В Іспанії, що сприяє розвитку свого туризму, встановлено скорочений ПДВ на рівні 6% для підприємств як готельної, так і ресторанної індустрії. Такі середземноморські країни, що не є членами ЄЕС, як Кіпр та Мальта, існуючи за рахунок туризму, зовсім не обкладають продукт гостинності ПДВ. В Ізраїлі для підтримки в'їзного туризму для іноземних туристів зовсім не застосовується цей податок.

Позитивний досвід пільгового ставлення до туристських підприємств має наш чорноморський сусід - Туреччина. Розроблений тут на парламентському й урядовому рівнях комплекс заходів, як-то: виділення земельних ділянок під будівництво готелів, пільгові кредити (у т. ч. валютні), звільнення від податків, дали феноменальні результати. Частка туризму в експорті країни збільшилася з 3 до 25%. Якщо в 1990 р. галузь принесла Туреччині 3,225 млрд. дол., то в 1996 р. дохід становив 6,536 млрд. дол. Тобто за шість років дохід від туризму збільшився вдвоє. Порівняємо: якщо частка прибутку Туреччини у світових доходах від туризму становить 1,55%, для України ця цифра становить лише 0,13%. Враховуючи унікальні можливості туристських ресурсів України, можна зробити сум­ний висновок про те, які величезні резерви ми не використовуємо. Наведений приклад досить переконливо підтверджує високу рентабельність та мінімальні строки окупності витрат.

То ж мало декларувати потребу розвитку туризму в Україні, треба створити необхідні економічні й правові умови для функціонування туристських організацій як державних, так і комерційних з тим, щоб у перспективі вони могли зайняти належне місце на цивілізованому світовому туристському ринку. Туризм цього вартий.

Вплив міжнародного туризму па економіку окремих країн залежить від їх масштабів, рівня розвитку, особливостей структури, а також від природнокліматичних та культурно-історичних умов.

Питання для самоконтролю

1. Які законодавчо-правові акти регулюють туристську діяльність в Україні?

2. На якому рівні здійснюються міжнародні відносини України в сфері туризму?

3. Які перспективи міжнародних відносин України в сфері туризму?

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про туризм» від 15.09.1995 р. № 324/95-ВР.

2. Закон України „ Про внесення змін до закону України „Про туризм” від 18.11.2003 р. №1282-IV.

3. Закон України „Про державний кордон України” від 3 квітня 2003 р. N 662-IV

4. Закон України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” від 3 червня 2004 р. N 1742-IV

5. ПРАВИЛА оформлення візових документів для в'їзду в Україну, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 1999 р. N 227.

6. Биржаков М.Б. Введение в туризм: Учебник. – Издание 6-е, перераб. и доп. – СПб.: «Издательский дом Герда», 2004. – 448 с.

7. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. - Чернівці: Книги - XXI, 2003. – 300 с.

8. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 272 с.

9. Организация туризма: Учеб. пособие/А. П. Дурович, Н. И. Кабушкин, Т. М. Сергеева и др.; Под общ. ред. Н. И. Кабушкина и др. – Минск.: Новое знание, 2003. – 632 с.

10. Рудяк Ю., Кузнєцов В., Клименко А. Усе про облік та організацію туристичної діяльності. – 3-тє вид., перероб. і доп. – Харків: Фактор, 2006. – 278 с.

11. Туристична діяльність. Нормативна база. / Роїна О.М. – К.: КНТ, 2005. – 448 с.

12. Уніфіковані технології готельних послуг: Навч. посібник / За ред. проф. В.К. Федорченка; Л.Г. Лук’янова, Т.Т. Дорошенко, І.М. Мініч. – К.: Вища шк., 2001. – 237 с.

13. Черных Н.Б. Технология путешествий и организация обслуживания клиентов: Уч. пособие. – М.: Советский спорт, 2002. – 320 с.

14. Чорненька Н.В. Організація туристичної індустрії: Навчальний посібник. – К.: Атака, 2006. – 264 с.

ДОДАТОК А

ГЛОСАРІЙ

А

Авіатариф - вартість перевезення одного пасажира на літаку на певну відстань. У міжнародних перевезеннях розрізняють індивідуальні, групові, звичайні й спеціальні авіатарифи.

Агентські (конфіденційні) тарифи - ціни на готельні послуги, пропоновані для реалізації турагенту, що виражаються у вигляді відсоткових знижок від опублікованих тарифів.

Агентський договір - вид договірних відносин в підприємницькій діяльності, згідно з яким одна сторона (агент) зобов'язала за винагороду зробити за дорученням іншої сторони (принципала) юридичні і інші дії від свого імені, але за рахунок принципала. У туристській діяльності як принципал виступає туроператор, а як агент - турагент.

Американський план - готельний тариф, що включає вартість розміщення і триразового харчування.

Англійський сніданок - повний сніданок, звичайно включає фруктовий сік, яєчню з шинкою, тости, масло, джем і каву або чай.

Ануляція - відміна туристської поїздки.

Ануляція замовлення - відмова туроператора (турагента) від всього замовлення або якої-небудь його частини.

Ануляция поїздки - відмова (письмово) туриста, туроператора або турагента від виконання зобов'язань за договором про туристське обслуговування.

Апарт-готель - готель, номери в якому складаються з апартаментів.

Апартаменти - тип номерів у готелях, по своєму оформленню наближені до виду сучасних квартир, включаючи місця для приготування їжі (вартість харчування звичайно не включається у вартість номера).

Апгрейд - надання послуги розміщення (номеру) з підвищенням категорії без стягування з туриста додаткової платні.

Б

Багажна квитанція - оформляється авіакомпанією і видається пасажиру при реєстрації багажу; підтверджує, що авіакомпанія бере на себе перевезення цього багажу й видачу його пасажиру після закінчення перевезення.

Безповоротне квотування - зобов'язання туроператора і засобу розміщення, згідно з яким засіб розміщення передає туроператору право на реалізацію квоти на період дії договору; при цьому туроператор оплачує повну вартість квоти незалежно від фактичної кількості розміщених туристів, а об'єкт розміщення зобов'язаний надати повний комплекс обумовлених в договорі послуг без права зупинки продажу.

Берегове обслуговування - сукупність послуг (екскурсій, театральних уявлень і т.ін.), що надаються учаснику круїзу в портах заходу круїзного судна в період його стоянки.

Безмитне ввезення - перепустка для перевезення через митний кордон відповідної країни товарів без обкладення їх в’їзними митами. Звичайно безмитно пропускаються предмети особистого побуту в розумних межах.

Блок-чартер - аренда певної частини транспортного засобу на один або декілька регулярних рейсів.

Бонусная система авіакомпаній - система премій для клієнтів конкретної авіакомпанії за досягнення встановлених показників числа тривалості польотів, льотного годинника і т.ін.

Бронювання - попереднє закріплення за певним туристом (пасажиром) місць в готелях або на транспортних засобах, квитків до культурно-видовищних установ на певну дату.

Бронювання готельних послуг на договірних умовах - вид довготривалої співпраці і партнерських відносин засобу розміщення з туроператорами, турагентами, корпоративними клієнтами на основі висновку взаємовигідних договорів, пов'язаний з такими поняттями, як «продаж за запитом» і «вільний продаж».

Бунгало - окрема споруда, що використовується для розміщення туристів, часто пропонується у тропічних і південних країнах.

Бюро обслуговування - бюро в готелі, яке здійснює різноманітний інформаційний сервіс, валютно-фінансові операції, забезпечення його транспортними квитками і квитками для відвідування культурно-видовищних заходів, організацію медичної допомоги.

В

Ваучер - документ, виданий туристською або транспортною фірмою на підтвердження того, що турист сплатив конкретні види послуг: мешкання в готелі, харчування, екскурсійне обслуговування, проїзд на транспорті і т.ін. і є підставою для отримання цього обслуговування.

Віза - спеціальний дозвіл відповідних органів іноземного уряду на в'їзд, виїзд, мешкання або проїзд через територію даної держави.

Ваучер (туристський ваучер) - документ-розпорядження туроператора своєму контрагенту (приймаючій стороні) про надання туристу (відповідно до укладеного договору) туристського обслуговування з гарантією його оплати останнім в установленому порядку.

Види розміщення в готелі - визначаються місцем або приміщенням, що складається з одного або декількох місць, придатних для мешкання в готелі, у тому числі: місце (койко-місце) - площа з ліжком, призначена для однієї людини; номер- приміщення (кімната, декілька кімнат), що складається з одного або декількох місць.

Все включено (all inclusive) - система обслуговування в готелях, при якій харчування, напої (найчастіше місцевого виробництва) і окремі види послуг не вимагають додаткової оплати. Різновидом даної системи обслуговування є система max inclusive, коли перелік додаткових послуг може бути істотно розширений і включати безкоштовне користування сауною, перукарською, заняття різними видами спорту і т. ін.

Високий сезон - період найбільшої діяльної активності в туризмі, найпопулярніша пора року для поїздок (подорожей); період найвищих тарифів на туристські послуги. Високий сезон не завжди співпадає з порами року. У ряді країн він не може бути менше трьох місяців.

Г

Гарантоване бронювання - вид «прямого» бронювання, при якому засіб розміщення надає клієнту номер до розрахункової години дня, наступного за днем запланованого заїзду. При цьому застосування штрафних санкцій залежить від форми оплати замовлення. У разі пізньої ануляції поїздки або незаїзду розмір штрафних санкцій, як правило, складає вартість одного дня перебування (ночівлі).

Гід - провідник-професіонал, що показує туристам визначні пам'ятки міста або саму місцевість.

Готельна діяльність - діяльність юридичних осіб і індивідуальних підприємців, які володіють або наділяють в установленому порядку майновими правами на який-небудь колективний засіб розміщення по безпосередньому розпорядженню і управлінню ним, для надання послуг розміщення і обслуговування громадян, а також інша діяльність з організації і надання готельних послуг, включаючи їх реалізацію.

Готельний каталог - офіційне інформаційно-довідкове видання, туроператора, що містить перелік і види готелів-контрагентів, а також їх формалізований опис, включаючи адресу, телефони і системи бронювання, перелік послуг, що надаються готелем та ін.

Група туристів - група осіб, які мандрують разом, що прибуває і відбуває в один і той же час, на однакових умовах (стандартний пакет послуг) і є для турагента і готелю окремою одиницею.

Д

Дайвінг - підводне занурення з аквалангом.

День заїзду - дата прибуття туриста в засіб розміщення.

День від'їзду - дата виїзду туриста із засобу розміщення.

Договір доручення - вид договірних відносин в підприємницькій діяльності між виробником послуги (туроператором) і її продавцем (турагентом).

Договір комісії - вид договірних відносин, згідно з яким одна сторона (комісіонер) зобов'язала за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або декілька операцій від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір про туристське обслуговування - угода між споживачем туристської послуги (туристом) і туроператором або турагентом, який реалізує пакет послуг.

Додаткові послуги - перелік і обсяг послуг, що перевищує обсяг і перелік придбаних основних послуг, і оплачуваних туристами додатково, в місці споживання даних послуг.

Дорожній чек - банківський платіжний засіб, який може бути змінений на готівку в тій валюті, в якій він виписаний, або на еквівалентну суму в іноземній валюті за діючим курсом. Банки, які видають дорожні чеки, гарантують повне повернення грошей у разі втрати цих чеків у результаті крадіжки, знищення і т.ін.

З

Залізничний круїз - залізнична туристська поїздка протягом декількох днів по круговому маршруту з використанням потягу не тільки для пересування, але і для надання туристам розміщення, харчування і т. ін. із зупинками по маршруту для проведення екскурсій.

Замкнутий круговий маршрут - круговий маршрут з транспортуванням пасажирів до місця призначення і назад одним і тим же видом транспорту.

Замовлення - одноразовий акт бронювання певних послуг на певні терміни для певних туристів.

Заява про місію готелю - декларативний документ про головну мету діяльності даного засобу розміщення.

Зелений коридор - місце перетину кордону для провезення речей, що не підлягають обов'язковому митному декларуванню.

Знижка - зниження продажної первинної ціни від опублікованої, довідкової. Знижки сезонні, групові, вихідного дня, для постійних клієнтів, дітей і т.д.

Зустріч і проводи - набір послуг (допомога перекладача, піднос багажу, автотранспорт), що надаються туристам при їх доставці з залізничного вокзалу, з аеро- або морського порту в готель і назад.

І

Індивідуальний тур - тур з певним набором туристських послуг, замовлених клієнтом (або невеликою групою) на свій розсуд, включаючи розміщення, харчування, трансфер, екскурсійну і розважальну програму.

Індивідуальні туристи - туристи, які мандрують за індивідуально організованою програмою перебування, і, як правило, не користуються груповими знижками і пільгами.

Інклюзив-тур - основний вид індивідуального або групового туру. Як правило, уявляє собою жорстко сплановану за маршрутом, часом, терміном, набором і якістю послуг поїздку, що продається споживачу як нероздільний на елементи товар за загальною ціною, який звичайно включає вартість як обслуговування, так і проїзду по маршруту.

К

Картка прибуття - спеціальний бланк, який заповнює пасажир, що прибуває до іншої країни літаком або теплоходом і який здає прикордонній службі.

Категорія готелю - класифікація готелів за категоріями, заснована на комплексі вимог до будівель, матеріально-технічного обладнання, номенклатури і якості послуг, що надаються, рівня обслуговування. Категорії позначаються символом * (зірка).

Кайонінг - спуск по гірських річках і водопадах в гідрокостюмах без застосування плавзасобів.

Квота - кількість номерів, що виділяються засобом розміщення туроператору (турагенту) на підставі договору і в певний період.

Кінець маршруту - місце і час надання туристу останньо