Класифікація транспортних подорожей і транспортних засобів

 

Подолання простору – одна з найважливіших передумов туристської подорожі. Послуги перевезення – постійний компонент у структурі туристської справи.

Перевезення – це сукупність засобів транспорту, шляхів сполучення, засобів управління і зв’язку, а також різноманітних технічних пристроїв, механізмів і споруд, що забезпечують їхню роботу. До засобів транспорту належить рухомий склад різних видів транспорту – локомотиви, вагони, морські й річкові судна, літаки, автобуси, автомобілі тощо.

Шляхи сполучення – це автомобільні дороги, залізничні й водні шляхи, повітряні лінії, монорейкові й канатні дороги, спеціально змонтовані для руху транспорту та перевезення вантажів і пасажирів.

До споруд, що забезпечують роботу транспорту, належать локомотивні й вагонні депо, гаражі, стоянки, автобази, станції техобслуговування, пасажирські станції, вокзали, літовища, пристані.

Розвиток туризму і транспорту тісно пов’язаний і взаємозумовлений процес. Загальновизнано, що туризм як масове соціально-економічне явище став наслідком виникнення і розвитку транспорту. Ті види транспорту, що з’явились пізніше, здійснювали ще більший вплив на розвиток туризму. Високі темпи зростання обсягів туристських поїздок, що спостерігаються в останні десятиріччя, безпосередньо пов’язані з досягненням науково-технічного прогресу в галузі транспорту. Прикладом є будівництво морських пасажирських кораблів з великою тоннажністю, які можуть перевозити 2-3 тис. мандрівників, або введення в експлуатацію літаків, які беруть на борт 350-400 осіб. Для короткочасних подорожей використовують двоповерхові автобуси й вагони, що мають значно більшу кількість місць, ніж транспортні засоби попередніх років.

З інтенсивним зростанням кількості туристських поїздок здійснюється будівництво нових літовищ, залізничних і морських вокзалів, інших споруд, розширюються чинні потужності, збільшується їхня пропускна спроможність. Якісне вдосконалення матеріально-технічної бази транспорту, пов’язане з розвитком туризму, визначається передусім активними вимогами туристів до комфорту, безпеки, швидкості й зручності під час подорожі. Конкретно воно здійснюється за такими напрямками:

- збільшується технічна швидкість транспортних засобів. У повітряному транспорті, наприклад, максимальна швидкість з 400-500 км/год у 50-ті роки ХХ ст. досягла сьогодні 900- 1000 км/год. На залізничному транспорті деяких країн швидкість поїздів досягає 160-200 км/год, а на деяких дільницях – 250 км/год. Якісне покриття автодоріг, як і технічне вдосконалення конструкцій сучасного автомобіля, збільшило швидкість його руху (140-160 км/год);

- скорочується час подорожі завдяки встановленню прямих транспортних сполучень на основних напрямках туристських потоків;

- останнім часом значно підвищена комфортність транспортних засобів. Поліпшено інтер’єр, що особливо характерно для тих засобів, якими найчастіше користуються туристи.

Специфіка туристського споживання визначає велике значення якісних показників у виборі того чи іншого транспортного засобу. В окремих країнах введені категорії транспортних засобів. Наприклад, у ФРН ще 1974 р. була введена зіркова категоризація автобусів. У її основі лежать певні вимоги і стандарти, конкретизовані за 25 пунктами, від яких залежить якість транспортних послуг. Найважливішими з них є: відстань між сидіннями, висота і кут відбивання світла вікнами, стан і наявність аудіо- та відеотехніки, системи кондиціонування повітря, параметри багажного відділення, ступінь ізоляції від довкілля, наявність туалету, ступінь обладнання автобуса столиками, холодильником, гардеробом тощо. За конкретними показниками туристські автобуси поділяють на чотири категорії – від однієї до чотирьох зірок.

У туристській практиці застосовують також транспортні засоби, як, наприклад, рикші, велорикші, вози, запряжені кіньми, верблюдами, биками тощо, а також коні й верблюди для верхової їзди. Ці транспортні засоби переважно застосовують у пересуванні туристів на маршруті.

Транспортні подорожі розглядають як самостійний вид туризму. Транспортні подорожі – це подорожі організованих груп туристів за путівками (ваучерами) за розробленими маршрутами з використанням різноманітних транспортних засобів. Їх класифікують за такими ознаками:

- засобом пересування на маршруті (залізницею, автомобільний, авіаційний, морський, комбінований);

- видом транспорту, яким користуються (поїзди, автобуси, літаки, теплоходи, пароми, яхти, човни);

- побудовою маршруту (лінійний, кільцевий, радіальний, комбінований);

- сезонністю (цілорічні, сезонні, разові);

- тривалістю подорожі (короткотермінові, багатоденні, типу „Уікенд”).

Найбільшою популярністю користуються автобусні, авіаційні, залізничні подорожі (майже 88% від загального обсягу транспортних подорожей). Туристська транспортна подорож реалізується декількома видами транспорту: залізничним + автобусним (легковий автомобіль), авіаційним + автобусним і т.ін. Наймобільніший вид транспорту – автобус і легковий автомобіль використовують як на самостійному маршруті, так і у вигляді трансферного транспорту, що доставляє туристів з летовища (вокзалу) до готелю і навпаки.

У плануванні подорожі турист враховує такі чинники, як швидкість прибуття до кінцевого пункту, комфорт подорожі, вартість, можливість перевозити багаж, його вага, можливість зупинятися на маршруті, умови харчування, рівень шуму, вібрації, умови для сну і відпочинку, можливість якнайбільше і якнайповніше оглянути довкілля і, звичайно, безпека.

За пріоритетністю ці вимоги розташовані в такій послідовності:

- безпека подорожі;

- вартість та різноманітні знижки й пільги;

- комфортабельність;

- швидкість доставки;

- інші чинники.

Чим більший набір позитивних чинників, тим вища вартість транспортної подорожі, однак жодний транспортний засіб не задовольнить усього комплексу вимог.

Перевезення туристів повітряним транспортом здійснюють як рейсовими, так і чартерними літаками. Туристи користуються послугами як національних, так і закордонних перевізників.

Авіаційні подорожі здійснюються на регулярній, сезонній або разовій основі.

Туристів перевозять на внутрішніх водних артеріях спеціальними річними (в деяких випадках класу «ріка-море») комфортабельними пароплавами місткістю 250, 300 і 400 пасажирів. Каюти поділяються на одномісні, двомісні, три-чотиримісні й сімейні. Пароплави цього класу обладнані усіма атрибутами комфорту і відпочинку: м’якими меблями в каютах, кондиціонерами, холодильниками, міні-баром; до послуг пасажирів солярії, бари, сауни, музичні салони, відео кінозали. На морських міжнародних лініях працюють переважно багатопалубні висококомфортабельні круїзні судна місткістю від 96 до 788 пасажирів. До цих атрибутів комфорту слід додати обладнані бізнес-класи для семінарів і симпозіумів, басейни, ліфти, спортивний комплекс, можливість приймати на борт туристів з автомобілями, телефонізація, комплекси побутових послуг. Водні туристські мандрівки й екскурсії здійснюються також на інших транспортних засобах: річкових „трамваях”, підводних човнах, яхтах, вітрильниках, катамаранах, човнах, байдарках, плотах тощо.

У туристському сполученні залізницею використовують спеціалізовані туристські потяги, що працюють як у графіковому, так і спеціальному режимі руху. Вони складаються із 12 пасажирських вагонів, 2-3 вагонів-ресторанів, вагона-клубу.

Реалізація залізничних туристських подорожей пов'язана з будівництвом пунктів тривалого відстою поїздів і їх забезпечення потрібними засобами. Переважно залізничні подорожі планують в режимі кільцевого маршруту. Перелічені транспортні засоби, як правило, не є власністю туристських компаній і використовуються як фрахт, оренда тощо. Розвиток туризму суттєво змінює систему транспортного обслуговування. Зростання кількості подорожей і особливо їх концентрація в певний період року потребує вдосконалювати інформаційну систему на транспорті, поліпшувати обслу­говування клієнтів-туристів у період, що передує початку їхньої подорожі. Для задоволення цих вимог на транспорті вводиться нова техніка для служб інформації і резервування місць на транспортних засобах. Наука організаційних змін у транспортному обслуговуванні туристів пов'язана з потребою поєднати транспортне пересування з елементами туристського обслуговування загалом. Наприклад, у повітряному транспорті вводяться чартерні подорожі, або інклюзив-тури, які пропонують туристам прямі транспортні сполучення і низку додаткових туристських послуг, що входять до загальної вартості путівки. Встановлюється загальна ціна на весь комплекс послуг, враховуючи і повне транспортне забезпечення. Ціна такої подорожі (інклюзив-туру) менша від ціни всіх послуг окремо, у разі їх роздрібного придбання.

Особливою формою туристської подорожі є круїзи. Круїзом називається туристська поїздка на водному або залізничному транспорті, де безпосередньо на транспортному засобі забезпечуються перевезення, ночівля, харчування і програма обслуговування поза транспортними засобами під час тривалих стоянок.

Сьогодні все частіше використовують круїзні кораблі для проведення своїх заходів організатори симпозіумів, конференцій і фестивалів. На світовому ринку круїзного судноплавства з'явився термін „конгресний туризм”.

Цікавою і перспективною формою відпочинку і лікування людей є оздоровлювальні круїзи. Вони суміщують морську подорож і лікування захворювань. Найскладнішим видом цього типу круїзів є лікувальні рейси. Першовідкривачами „плаваючих клінік” є німці.

У науковій літературі з туризму виокремлюють освітні рейси. Поширеними стають комбіновані круїзи.