Тема 21: зобов’язання з відшкодування шкоди (4 години)

 

Заподіяння шкоди відповідно до ст. 509 та ст. 11 ЦК України є однією із підстав виникнення зобов'язання. Зобов'язання із заподіяння шкоди називають також «деліктними зобов'язаннями» від лат. delictum - правопорушення.

При вивченні даної теми слід мати на увазі, що деліктні зобов'язання характеризуються наступними ознаками. По-перше, сфера їх дії розповсюджується як на майнові, так і на особисті немайнові відносини, хоча відшкодування шкоди носить майновий характер. По-друге, вони виникають в результаті порушення прав, що носять абсолютний характер, будь то майнові права (право власності) або особисті немайнові блага (життя, здоров'я, честь, гідність, ділова репутація тощо). По-третє, оскільки порушено абсолютне право, ці зобов'язання носять позадоговірний характер навіть тоді, коли абсолютне право порушено особою, з якою потерпілий знаходиться у договірних відносинах. По-четверте, такі зобов'язання спрямовані на повне відшкодування шкоди потерпілому. По-четверте, у випадках, передбачених законом (ст. 1172-1176; ст. 1178 ЦК України), обов'язок відшкодувати шкоду може бути покладений не тільки на заподіювана шкоди, але і на інших осіб.

Питання для обговорення:

 

Заняття 1.

1. Поняття і юридична природа зобов’язань, що виникають унаслідок заподіяння шкоди (деліктних зобов’язань).

2. Підстави і умови виникнення деліктних зобов’язань.

3. Боржник і кредитор у деліктному зобов’язанні.

4. Спільне заподіяння шкоди декількома особами і їх відповідальність.

5. Регрес на вимога при відшкодуванні шкоди.

6. Зміст зобов’язання, що виникає унаслідок заподіяння шкоди.

 

Заняття 2.

1. Поняття моральної шкоди та випадки її компенсації.

2. Відповідальність за шкоду, заподіяну громадянину, юридичній особі незаконними діями органів публічної влади чи посадових осіб при виконанні ними своїх обов’язків.

3. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

4. Відповідальність за шкоду, завдану малолітніми та неповнолітніми особами.

5. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатними особами та особами, дієздатність яких обмежена.

6. Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

7. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт чи послуг.

 

Практичні завдання.

(відобразити у конспекті підготовки до семінарського заняття)

№1.

До суду з позовною заявою проти АТП-11 звернулися пасажири автобусу, що належав АТП-11, який у серпні 2000 р. слідував за маршрутом Київ - Харків. Із обставин справи виявилося, що, переїжджаючи через залізничний переїзд, автобус зіткнувся з потягом. У результаті аварії пасажири автобусу отримали тілесні ушкодження, деякі з них стали інвалідами 2-ї та 1-ї групи.

Під час слідства водій автобусу показав, що переїзд, який знаходиться у віданні Південної залізниці, був регульованим, але на той момент світлофор не працював. Тому водій, не побачивши потягу, поїхав через переїзд, у результаті чого трапилася аварія.

Вирішити справу. На кого і в якому розмірі буде покладена відповідальність за шкоду, заподіяну здоров'ю громадян?

№2.

Громадянка Іванова звернулася в суд з позовом до редакції газети «Сім'я і дім. Народна трибуна» про відшкодування моральної шкоди. Підставою для вимоги була та обставина, що в вересні 1999 р. в цьому виданні була опублікована стаття, в якій висвітлені обставини загибелі сина позивачки, причому інформація була подана з негативним відтінком та критикою поведінки загиблого (він грубо порушив правила дорожнього руху), в результаті чого їй завдано моральних страждань і заподіяно моральну шкоду. В доповненнях до позову позивачка просила суд зобов'язати відповідача спростувати негативну інформацію про її сина та вибачитися перед рідними та близькими загиблого.

Яке рішення повинен винести суд?

№3.

У вересні 2003 р. громадянка Петрова звернулася в суд з позовом до ТОВ «Антарес» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У заяві зазначено, що 10 березня 2003 р. о 16 годині автомобілем ІЖ-2715 під керуванням працівника ТОВ «Антарес» Васькова їй завдано тілесні ушкодження. Через тривале лікування та моральні страждання позивачка зазнала матеріальних і моральних втрат, які вона просила відшкодувати.

ТОВ «Антарес» проти позову заперечувало, обґрунтовуючи це тим, що автомобіль ІЖ-2715 належить Васькову на праві власності, а отже, відповідальність повинна бути покладена на нього як на володільця джерела підвищеної небезпеки.

Вирішіть справу.

№4.

Від'їжджаючи у відрядження на 2 дні, батьки малолітнього Б. (13 років) попросили сусідку, гр-ку Іванову, доглядати за Б. та надавати йому в разі необхідності допомогу. В перший день, залишившись один дома, Б. почав пускати з балкону паперові літачки, підпалюючи їм хвости. Один з літачків попав на балкон гр-на Сидорова. Почалася пожежа, внаслідок якої Сидорову було заподіяно майнову шкоду в розмірі 10 000 грн.

Сидоров звернувся до батьків Б. з вимогою про відшкодування шкоди. Але останні заявили, що шкоду повинна відшкодувати сусідка Іванова, яка повинна була доглядати за Б. під час їх відрядження.

Хто має рацію в даному спорі?

№5.

Гр. Іванова Марія Вікторівна пред'явила в суді позов до Київського комбінату залізобетонних виробів № 5 про відшкоду­вання шкоди, завданої смертю годувальника. В позові було зазначено, що її чоловік Іванов Петро Петрович працював у відповідача електриком. 12 березня 2004 р. на робочому місці в результаті обвалу частини перекриття даху цеху № 1 його було смертельно травмовано. Посилаючись на те, що актом про нещасний випадок винним у загибелі її чоловіка було визнано відповідача, вона вимагала від комбінату відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, заподіяної її неповнолітньому сину Олегу, а також їй, оскільки вона перебуває у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Відповідач позов визнав частково, посилаючись на те, що позивачка є працездатною, а тому право на відшкодування має тільки її син.

Яке рішення повинен винести суд?

№6.

Робітник Сакського Хімзавода Жуков вкрав із цистерни, що належала Хімзаводу, метиловий спирт, яким пригостив свого приятеля Сомова. В результаті отруєння Жуков втратив зір на обидва ока та став інвалідом 1-ї групи, а Сомов втратив зір на 50% та став інвалідом 2-ї групи. Вважаючи, що використання та зберігання метилового спирту є джерелом підвищеної небезпеки, Жуков та Сомов пред'явили позов до Хімзаводу з вимогою відшкодувати шкоду, заподіяну їх здоров'ю.

Чи підлягає позов задоволенню?

Нормативно-правові акти та література:

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року// Голос України. - 2003. - № 47-48; з наступними змінами і доповненнями.
2. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984. - Додаток до № 51. - Ст. 1122; з наступними змінами і доповненнями.
4. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1961. - № 2. - Ст. 15; з наступними змінами і доповненнями.
5. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 1. - Ст. 1; з наступними змінами і доповненнями.
6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».
7. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
8. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна».
9. Шимон С.І. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди як спосіб захисту суб’єктивних цивільних прав: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 1998.