ТОП 10:

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ПИСЬМОВОГО ЕКЗАМЕНУ



З ДИСЦИПЛІНИ «СОЦІОЛОГІЯ»

1. Охарактеризуйте предмет і структуру соціології як науки і навчальної дисципліни.

2. Визначте основні функції соціології як науки.

3. Проаналізуйте завдання курсу «Соціологія».

4. Дайте характеристику об’єкту і предмета соціології, визначте категорії та закони соціології.

5. Охарактеризуйте загальні, спеціальні і галузеві соціологічні теорії.

6. Визначте значення соціології для розв’язання соціально-економічних і політичних проблем модернізації українського суспільства.

7. Проаналізуйте передумови виникнення соціології.

8. Проаналізуйте позитивізм О. Конта та його вплив на подальший розвиток соціології.

9. Охарактеризуйте соціологічну теорію Т. Спенсера, її основні положення, методологія.

10. Дайте визначення науковим поглядам К. Маркса, проаналізуйте їх вплив на розвиток соціологічної думки.

11. Дайте характеристику поглядам М. Вебера як основоположника «розуміючої соціології».

12. Охарактеризуйте психологічний напрям в соціології ХІХ століття та його вплив на подальший розвиток соціології.

13. Визначте особливості розвитку соціології у ХХ столітті.

14. Визначте особливості та основні напрямки розвитку соціологічної думки в Росії, Україні в кінці ХІХ-ХХ ст.

15. Дайте визначення поняттю суспільства, охарактеризуйте його сутність, типи, тенденції розвитку.

16. Визначте особливості перехідного стану сучасного українського суспільства.

17. Проведіть соціологічний аналіз соціально-економічних та політичних реформ в Україні.

18. Проаналізуйте соціальну структуру суспільства, його основні види і елементи.

19. Охарактеризуйте соціальну стратифікацію як центральне поняття при аналізі соціального.

20. Проведіть визначення і класифікацію соціальних інститутів, їх роль в життєдіяльності суспільства.

21. Дайте характеристику економічних інститутів суспільства.

22. Проведіть соціологічний аналіз економічних потреб, інтересів, цінностей різних соціальних груп.

23. Дайте характеристику політичних інститутів суспільства.

24. Охарактеризуйте сутність соціологічного вивчення політичних потреб, інтересів, електоральної поведінки різних соціальних груп.

25. Дайте характеристику сім’ї як соціального інституту і малої соціальної групи, визначте її функції.

26. Проаналізуйте освіту і науку як соціальні інститути.

27. Охарактеризуйте сутність соціологічної освіти в Україні.

28. Визначте сутність поняття особистості в соціології.

29. Визначте особливості співвідношення особистості з поняттями людина, індивід, індивідуальність.

30. Дайте характеристику процесу соціалізації особистості, визначте її основні чинники та канали.

31. Охарактеризуйте соціологію молоді, проаналізуйте її об’єкт, предмет, мету, завдання.

32. Визначте соціальні проблеми сучасної молоді.

33. Проаналізуйте стан розробки молодіжних проблем у вітчизняній соціології.

34. Охарактеризуйте соціології сім’ї і шлюбу як галузь соціологічної науки.

35. Визначте соціальні фактори кризи сучасної сім’ї.

36. Визначте сутність проблем оптимізації шлюбно-сімейних відносин.

37. Охарактеризуйте сутність сімейних конфліктів та визначте шляхи їх подолання.

38. Визначте проблеми сімейної політики в сучасній Україні.

39. Охарактеризуйте предмет, структуру, функції соціології освіти.

40. Дайте визначення системи освіти як соціального інституту.

41. Визначте сутність проблеми реформ освіти в умовах трансформації сучасного українського суспільства.

42. Охарактеризуйте специфіку і статус економічної соціології як галузі наукового пізнання.

43. Проаналізуйте особливості розвитку економічної соціології в Україні.

44. Проаналізуйте соціальні аспекти сучасних економічних процесів в Україні.

45. Визначте поняття, основні етапи і процедури соціологічних досліджень.

46. Охарактеризуйте функції та особливості соціологічних досліджень.

47. Дайте визначення поняття та особливості організації компонентів програми соціологічних досліджень.

48. Визначте значення програми соціологічних досліджень.

49. Дайте загальну характеристику спостереження.

50. Охарактеризуйте специфіку використання спостережень в соціологічних дослідженнях.

51. Визначте види спостереження, охарактеризуйте їх переваги, недоліки, труднощі використання.

52. Визначте поняття документу та визначте його значення у практиці соціального пізнання.

53. Охарактеризуйте переваги, недоліки, шляхи оптимізації ручної та машинної обробки даних соціологічних досліджень.

54. Проаналізуйте соціальну сутність культури.

55. Проаналізуйте працю як вид соціальної діяльності, дайте визначення характеру і змісту праці.

56. Охарактеризуйте категорії соціології праці та управління.

57. Охарактеризуйте роль соціології праці і управління у вирішенні соціально-економічних питань.

58. Дайте характеристику трудового колективу як соціальної організація.

59. Проаналізуйте функції соціального управління, визначте сутність управлінських рішень.

60. Визначте роль соціального прогнозування в управлінні.

61. Визначте і охарактеризуйте види і методи соціального прогнозування.

62. Охарактеризуйте предмет соціології культури.

63. проаналізуйте методологічні підходи соціологічного аналізу культури.

64. Дайте визначення і охарактеризуйте форми культури.

65. Охарактеризуйте цінності як основну категорію соціології культури.

66. Проаналізуйте соціологізм Е. Дюркгейма та дайте поняття соціального факту.

67. Визначте і охарактеризуйте сутність соціального статусу особистості.

68. Охарактеризуйте особливості оцінки соціальної ролі особистості.

69. Визначте місце соціології в системі суспільствознавства, її зв’язок з іншими науками.

70. Охарактеризуйте опитування як метод збору соціологічної інформації.


СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

 

Адаптація професійна- пристосування, звикання людини до умов професійної діяльності, засвоєння нею виробничо-технічних та соціальних норм поведінки, необхідних для виконання відповідних трудових функцій.

Адаптація соціальна- вид взаємодії людини чи соціальної групи із соціальним середовищем, під час якої узгоджуються вимоги і очікування його учасників.

Адаптація трудова- взаємодія працівника й організації (підприємства, установи тощо), за якої відбувається їхнє взаємне пристосування. Виявляється в таких аспектах психофізіологічному, соціально-психологічному, професійному.

Анкета- структурно організований набір запитань, кожне з яких пов'язане з програмними і процедурними завданнями дослідження. Заповнюється самостійно згідно із зазначеними в ній правилами.

Аномія соціальна- стан суспільства, за якого певне коло його громадян, 'знаючи про існування обов'язкових норм, ставиться до них негативно або байдуже. Теорію А.с. увів у соціологію Е. Дюркгейм (XIX ст.). Сучасні інтерпретації А.с. справляють вплив на соціологію права, злочинності, реалізацію практичних заходів щодо стабілізації суспільних систем.

Багатство- накопичені прибутки, тобто кількість грошей або речей.

Вибіркова сукупність- частина об'єктів генеральної сукупності, яка становить суму вихідних одиниць спостереження, вивчення та аналізу.

Виховні та культурні інститути- інститути, створені для розвитку культури, соціалізації молодого покоління, передачі йому культурних цінностей суспільства. До них відносять сім'ю як виховний інститут, школу, інші навчальні, наукові, художні заклади.

Відчуження соціальне- відносини між соціальним суб'єктом і будь-якою ного соціальною функцією, що виникають внаслідок розриву з початковою єдністю. Феномен В.с. можливий у відносинах будь-якого соціального суб'єкта з його функціями (клас - боротьба: партія - влада тощо), але сучасну соціально-політичну науку найбільше цікавлять явища, де суб'єктом В.с. є людина, позбавлена частини своїх сутнісних властивостей, втрата яких спричиняє втрату її природи, знелюднення; концепції В.с. вивчають природу виникнення суспільної аномії, бюрократизації, девіантної (з відхиленнями) поведінки.

Вільний час- частина неробочого часу, яка залишається у людини (групи, суспільства) за мінусом часу, витраченого на задоволення побутових потреб, виховання дітей, сон тощо.

Влада - форма соціальних відносин, яка характеризується здатністю впливати на характер і напрямок діяльності та поведінки людей, соціальних груп і класів через економічний, ідеологічний та організаційно-правові механізми, у т.ч. за допомогою авторитету, традицій, насильства.

Внутрішня духовна етруктура особистості- потреби й інтереси, цінності і мотиви, соціальні норми і переконання, світоглядні принципи, ознаки, звички.

Галузеві соціологічні теорії- вивчають сфери (галузі) суспільного життя і соціологічну реалізацію форм суспільної свідомості: соціології праці, культури, мистецтва, управління, побуту, дозвілля, науки, політики, права, релігії, освіти, виховання, медицини, охорони здоров'я, громадської думки.

Генеральна сукупність- об'єкт соціологічного дослідження в єдності його суттєвих якостей та ознак.

Географічна школа в соціології- натуралістичне вчення, яке абсолютує значення географічного середовища у житті суспільства. Розгорнуту соціологічну систему в руслі географічної школи створив Томас Бокль (1821-1862), англійський історик. Крайньою формою цього напряму є механічний географічний детермінізм, який стверджував майже повну зумовленість діяльності людини природним середовищем.

Девіантна поведінка молоді - форма поведінки індивіда в групі або суспільстві, яка не відповідає установленим нормам, моральним та правовим вимогам.

Декласований елемент- особа, яка втратила тривалі зв'язки з соціальними групами, опустилася "на дно" суспільного життя.

Демографія- одна із суспільних дисциплін, що вивчає населення та закономірності його розвитку. Головне місце в ній посідають дослідження проблем відтворення, змін його кількісного складу, розміщення під впливом як звичайного руху (народжуваність, смертність), так і міграції населення.

Документ- спеціально створений предмет, призначений для передавання чи зберігання інформації. Залежно від засобів фіксації даних Д. розподіляють на: текстові; статистичні; іконографічні, кожен з яких містить різноманітні форми документальних повідомлень.

Дохід- кількість грошових надходжень індивіда або сім'ї за певний час.

Економічна соціологія- галузь економічних знань, яка досліджує закономірності економічного життя за допомогою соціологічних категорій.

Економічні соціальні інститути- інститути, які займаються виробництвом і розподілом благ, послуг, регулюванням грошового обігу, організацією праці тощо.

Експериментальне дослідження- спрямоване на аналіз причинно-наслідкових залежностей у розвитку відповідних процесів.

Експеримент у соціології- спосіб одержання інформації про кількісні та якісні зміни показників діяльності і поведінки соціального об'єкта внаслідок впливу на нього деяких керованих і контрольованих чинників (змінних).

Електорат- коло виборців, які голосують за певну політичну партію на парламентських, президентських чи муніципальних виборах.

Еліта- окремий вузький привілейований прошарок суспільства, який може виділятися такими критеріями: аристократична належність чи інші риси соціальної ієрархії; біологічно-генетичні ознаки; психологічні якості; культурний, освітній чи технічний рівень тощо.

Елітарна культура- форма культури, яка охоплює витончені мистецтва, музику, літературу і призначена для вищих прошарків суспільства (на відміну від народної культури).

Емпіричні соціологічні дослідження- (третій рівень соціологічної системи знань) - являють собою методи та технології збору первинної соціальної інформації, тобто встановлення та узагальнення соціальних факторів за допомогою прямої чи посередньої реєстрації подій, що здійснилися, суттєвих соціальних явищ, процесів, що вивчаються.

Етносоціологія- галузь соціології, яка вивчає генезис, сутність, функції, суспільні закономірності розвитку етносів, міжетнічні (міжнаціональні) стосунки й виробляє основні методологічні принципи їх дослідження.

Індивід- людина як одиничний представник будь-якого цілого біологічного роду чи соціальної спільноти, групи тощо: учитель, робітник, менеджер та іп.

Індивідуальність- особливе, специфічне, що відрізняє одну людину від іншої, включаючи як природні, так і соціальні та психічні властивості.

Інтерв'ю- цілеспрямована бесіда, мета якої - одержати відповіді на питання, передбачені програмою дослідження.

Каста- замкнута спільнота людей, пов"язаних єдністю спадкової професії та суспільного статусу.

Консенсус- (від лат. соnsensus - згода, одностайність) термін, введений О.Контом, означає узгодженість дій основних соціальних спільнот та інститутів суспільства.

Контент-аналіз- метод, направлений на переклад текстової інформації в кількісні показники через виявлення в текстах документів ознак, що легко підраховуються.

Конформізм- (від лат. соnformis - подібний) стан, що передбачає згоду індивідів із цілями суспільства і застосування ними законних засобів для їх досягнення.

Людина- вищий ступінь розвитку живих організмів на Землі; суб’єкт суспільно-історичної діяльності і культури. Біологічне і соціальне в людині існує в діалектичній єдності, взаємодії і взаємопроникненні. Визначальними факторами розвитку Л. с не природні, а соціальне значимі фактори, сукупність яких утворюс поняття особистості.

Макросоціологія- наука про основні структури суспільства та

суспільство взагалі.

Маргінал- особа, соціальна верства чи група, яка опинилася за межами характерних для даного суспільства основних структурних підрозділів чи панівних соціокультурних норм і політичних традицій. Типовий приклад -переміщення сільських жителів у місто, що не супроводжується розгортанням соціальної інфраструктури. Внаслідок втрати зв'язку з сільським життям і неповноцінного включення в міське виникла типова маргінальна "проміжна" субкультура. У сучасному світі маргінальний статус є не так винятком, як нормою існування значної кількості людей. Це пов'язано з горизонтальними і вертикальними перемішеннями (міграцією) мас. М., як правило, відсторонений від активного політичного життя, але може бути використаний у різних провокаційних політичних цілях.

Метод- (від грец. methodos- шлях до чогось) - спосіб одержання вірогідних соціологічних знань; сукупність застосованих прийомів, процедур і операцій для емпіричного і теоретичного пізнання соціальної реальності.

Метод вибірки- науково обґрунтований підхід, що дає змогу робити висновки про об'єкт як ціле, спираючись на дані аналізу лише його окремих ознак.

Методологія дослідження- стратегія заходів наукового дослідження, логіка наукового пошуку.

Методика дослідження- тактика дослідження: система операцій, процедур, заходів встановлення соціальних актів, їх систематизація та аналіз.

Мікросоціологія- наука, яка вивчає повсякденну поведінку людей.

Молодь- соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, пізнавальні, психічні, культурно-освітні особливості, що характеризують її біосоціальне дозрівання як здійснення її внутрішніх сутнісних сил і соціальних якостей.

Мотив- спонукання до активної діяльності суб'єкта (особистості, соціальної групи, спільності людей), пов'язане із намаганням задовольнити певні потреби. У соціології М. розглядається як усвідомлена потреба суб'єкта у досягненні певних цілей, бажаних умов діяльності.

Натуралізм у соціології- напрям у соціології, представники якого прагнуть зрозуміти соціальне через біологічне, природне. Натуралістичні теорії пояснюють розвиток суспільства різними природними чинниками кліматичними умовами, географічним середовищем, біологічними і расовими особливостями людей тощо.

Неформальні об'єднання молоді- різновид самодіяльних об'єднань молоді, що характеризується орієнтуванням на забезпечення міжособистістого спілкування, задоволення соціально-психологічних потреб.

Норми- правила поведінки, очікування й стандарти, які регулюють взаємозв'язки між людьми.

Опитування- метод збору соціальної інформації про об'єкт вивчення в ході безпосереднього (інтерв'ю) або опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога (інтерв'юєра) й опитуваного (респондента) шляхом реєстрації відповідей респондента на запитання, що задаються соціологом і випливають з мети і завдань дослідження.

Описове дослідження- припускає систематичний якісно-кількісний опис об'єкту.

Основні методи збирання соціологічної інформації -1) метод аналізу документів; 2) метод опитування; 3) метод спостереження; 4) метод експерименту. Ці методи, у свою чергу, поділяються на окремі види залежно від специфіки та особливостей збирання соціологічної інформації під час проведення соціологічного дослідження.

Особистість - стійка система соціально значущих властивостей, якостей та рис, які характеризують індивіда як продукт суспільного розвитку і залучення його до системи соціальних відносин через активну предметну діяльність і спілкування. О. формується у процесі соціалізації і є продуктом індивідуального досвід}' та соціальної взаємодії.

Патріархальна сім'я- сім'я, де батько здійснює владу і користується найвищим авторитетом.

Полігамія- шлюб одного чоловіка з кількома жінками.

Політичні соціальні інститути- інститути, пов'язані з встановленням, виконанням, підтриманням влади. П. і. є, наприклад, уряд, парламент, поліція.

Престиж соціальний- особлива привабливість, повага, якою в суспільній думці користується професія, посада або рід діяльності.

Прикладна соціологія- включає в себе рівні соціологічних теорій та емпіричних соціологічних досліджень.

Програма соціологічного дослідження- стратегічний документ наукового пошуку, який є теоретико-методологічною основою усієї сукупності процедур дослідження, що здійснюються соціологом. П.с.д. включає:

1) визначення проблеми, об'єкта і предмета дослідження; 2) попередній системний аналіз об'єкта дослідження; 3) характеристику мети і завдань дослідження; 4) інтерпретацію та операціоналізацію основних понять; 5) формулювання робочих гіпотез; 7) складання плану вибірки; 8) опис методів збирання соціологічних даних; 9) опис схеми аналізу та подання даних.

Психологізм у соціології- методологічна орієнтація соціологічних шкіл, для яких характерне прагнення пояснити соціальні явища і процеси тільки на основі психологічних даних.

Рабство- історично перша система соціальної стратифікації. Це найбільш виражена форма нерівності, за якої частина індивідів безвільно належить іншим, у вигляді їх власності.

Расово-антропологічна школа в соціології- натуралістичні вчення, що інтерпретують суспільний розвиток у поняття "спадковості", ''расового відбор}", боротьби "вищих" і "нижчих" рас. Виникнення школи пов'язано з іменем А.Гобіно (1816-1882), французького філософа, письменника, дипломата.

Релігійні соціальні інститути- інститути, які допомагають задовольняти запити, потреби, пов'язані з розумінням того, що вважається надприродним і священним.

Репрезентативність- властивість вибіркової сукупності відтворювати (досить точно відбивати) характеристики генеральної сукупності.

Ресоціалізація- процес засвоєння нових ролей, цінностей знань на кожному етапі життя.

Респондент- особа, яка є джерелом, комунікатором соціальної інформації під час опитування.

Розвідувальне дослідження- проводиться в тому випадку, коли про об'єкт дослідження є найбільш невиразні уявлення і неможливо висунути основні гіпотези.

Рольовасистема - сукупність ролей, відповідних певному статусу.

Середнійклас - соціальна група, яка займає проміжне положення між елітою й класом найманих робітників у структурі сучасного суспільства.

Сім'я- соціальний інститут з огляду на суспільне санкціонування шлюбно-сімейних відносин. Водночас це й мала соціальна група, що має історично визначену організацію, члени якої зв'язані родинними стосунками, спільним побутом і взаємною моральною відповідальністю, соціальна потреба в якій виявляється у фізичному і духовному відтворенні населення.

Символ- узагальнене, закодоване визначення поняття, дії або предмета, що відображає його зміст.

Соціальна роль- нормативний зразок поведінки індивіда, що займає певну соціальну позицію (у суспільстві, групі, організації) і виконує відповідні їй функції.

Соціальне- сукупність певних властивостей і особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами чи спільнотами у процесі спільної діяльності в конкретних умовах, яка виявляється в їх стосунках, ставленні до свого місця у суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя.

Соціальні відносини- самостійний, специфічний вид суспільних відносин. С.в. виражають діяльність соціальних суб'єктів, зумовлену їх неоднаковим становищем у суспільстві та роллю в суспільному житті.

Соціальний закон- об'єктивний і повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій.

Соціальний інститут- форма закріплення і спосіб здійснення спеціалізованої діяльності, що забезпечує стабільне функціонування суспільних відносин. За допомогою соціальних норм і санкцій С. і. (уряд, політичні партії, армія, церква, школа, сім'я тощо) виконують організаційні, регулятивні, управлінські, виховні функції у суспільстві.

Соціальні процеси- акти взаємодій, наслідком яких є зміна соціальних відносин між людьми (процеси соціальної мобільності, соціальні конфлікти).

Соціокультурний підхід- полягає в тому, що основним чинником, який визначає тенденції розвитку людського суспільства, виступає існування багатьох різноманітних і своєрідних культур, кожна з яких має свою логіку та тенденцію розвитку.

Соціальні норми- засоби соціальної регуляції поведінки індивідів і груп. С.Н. виробляються з урахуванням соціальної структури суспільства, інтересів груп, систем суспільних відносин і уявлень членів суспільства про обов'язкове, бажане, прийнятне або небажане, неприйнятне тощо. Вони не лише визначають зумовлений спосіб поведінки, схвалений як суспільством у цілому, так і його підсистемами, а й викликають у свідомості індивіда рішучі мотиви на користь цієї поведінки.

Соціометричний метод- один із різновидів опитування, який використовується для вивчення зв'язків у середині колективу шляхом виявлення стосунків між його членами. Цей метод застосовується для дослідження міжособистісних стосунків і міжгрупових відносин з метою їх поліпшення. Цей метод дозволяє одержати ту соціологічну інформацію, яку іншими методами добути майже неможливо.

Соціологія - наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, соціальних спільнот, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

Соціологія освіти- галузь соціологічного знання, яка вивчає закономірності розвитку і функціонування освіти як соціального інституту та його взаємодії з суспільством.

Соціологія особистості- спеціальна соціологічна теорія, що досліджує широке коло питань взаємозв'язку особистості з суспільством, соціальними спільнотами, групами.

Соціологія сім'ї- галузь соціології, що вивчає закономірності виникнення, функціонування й розвитку сімейно-шлюбних стосунків як соціального феномена, що поєднують у собі риси соціального інституту і малої соціальної групи.

Соціальна спільнота- сукупність людей, об'єднана відносно стійкими соціальними зв'язками, відносинами, яка має загальні ознаки, що надають їй неповторної своєрідності. Здавна соціальні спільноти, такі як рід, сім'я. плем’я, етнос тощо, забезпечували людям засоби до існування, репродукцію самої людини, спільне протистояння ворожим силам. С.с. відзначаються розмаїттям форм, різновидів (за кількісним складом, тривалістю існування, щільністю зв'язків тощо). Функціонально С.с. спрямовують дії своїх членів на досягнення групової мети, координують цю діяльність, здійснюють соціалізацію індивідів.

Соціальний дарвінізм- біологічний напрямок у соціології, який намагається звести закони розвитку суспільства до біологічних закономірностей природного відбору і боротьби за існування, у якій успіху досягають найбільш пристосовані і найсильніші.

Соціологічне дослідження- дослідження, яке незалежно від його типу містить у собі чотири взаємопов'язаних етапи: 1) підготовку дослідження; 2) збирання первинної соціологічної інформації (тобто певних даних, що потребують подальшого опрацювання й аналізу); 3) підготовку зібраної інформації до опрацювання та її безпосереднє опрацювання; 4) аналіз отриманої інформації, підбиття підсумків дослідження та розробку відповідних висновків і рекомендацій.

Соціальна структура- сукупність соціальних, соціально-демографічних, професійно-кваліфікаційних, територіальних та етнічних спільнот, пов'язаних відносно сталими відносинами.

Соціальна стратифікація- процес соціального відтворення, внаслідок якого верстви (страти), групи, класи виявляються не рівними між собою та групуються в ієрархічно розміщені страти з різним престижем, власністю та владою.

Соціальні верстви- сукупність індивідів, зайнятих економічно й соціальнj рівноцінними видами праці, які отримують приблизно рівну матеріальну та моральну винагороду.

Соціальна мобільність- міжгрупова чи просторова рухомість населення, його здатність (готовність) до соціальних переміщень.

Соціологія особистості- спеціальна соціологічна теорія, що досліджує широке коло питань взаємозв'язку особистості з суспільством, соціальними спільнотами і групами.

Соціальний статус- становище індивіда або соціальної групи щодо інших індивідів і груп, яке визначається соціальне значущим для даної суспільної системи ознаками (економічними, професійно-кваліфікаційними, соціально-демографічними тощо).

Соціалізація- процес засвоєння індивідом протягом його життя соціальних норм і культурних цінностей суспільства, до якого він належить.

Спеціальні соціологічні теорії- досліджують розвиток та відтворення людиною окремих соціальних спільнот, а також суть і основні характеристики людини соціальної (соціологія особистості, колективу, організації, міста, села, сім'ї, регіональна, етносоціологія, соціологія молоді).

Спостереження- цілеспрямоване сприйняття явищ об'єктивної дійсності, у процесі якого одержуються знання щодо зовнішніх сторін, властивостей та відносин об'єктів, що вивчаються. Іншими словами, спостереження - це пряма реєстрація подій (що відбуваються) з боку очевидця, тобто того, хто спостерігає.

Стани- соціальні спільноти в рабовласних, феодальних суспільствах, які мають закріплені в звичаях законоспадкові привілеї та обов'язки.

Статус здобутий- значення якого набуває індивід в суспільстві, завдяки його власним цілям.

Статус основний- статус, який визначає суспільне положення й значення людини, пов'язані з певними його правами й обов'язками.

Структура сім'ї- сукупність стосунків між її членами, включаючи, крім стосунків родинності, господарські та духовно-моральні стосунки, у тому числі владні, авторитету тощо.

Суспільство- найскладніша природничо-історична соціальна система. У найширшому розумінні - це сукупність історично утворених форм спільної діяльності людей, а в найвужчому - історично конкретний тип соціальної системи, певні форми соціальних відносин і соціальних зв'язків.

Теоретична соціологія- різноманітність концепцій, які розробляються з метою пояснення, інтерпретації загальних аспектів соціального розвитку суспільства.

Толерантність- терпіння чужого образу, поведінки , звичаїв, почуттів, думок, ідей.

Традиції- елементи соціального й культурного спадку, які передаються з покоління в покоління й зберігаються в певному суспільстві, соціальній групі впродовж довгого часу.

Умови життя сім'ї- категорія, що являє собою сукупність об'єктивних та суб'єктивних факторів макро- й мікросередовища проживання сім'ї.

Формаційний підхід- пов'язаний з марксизмом і підходить до визначення всесвітнього характеру розвитку суспільства як до одного шляху розвитку всіх народів, вузловими пунктами якого є суспільно-економічні формації (тобто історичні типи суспільства, що являють собою соціальні системи, які визначаються відповідним способом виробництва).

Футурологія- в широкому розумінні - сукупність уявлень про майбутнє людства; у вузькому - галузь наукових знань, що охоплює перспективи соціальних процесів. Термін "Ф." часто вживають як синонім прогностики (теорія розробки прогнозів) і прогнозування (практика розробки прогнозів).

Характерні риси сучасної молоді- сучасна молодь України більш прагматична, самостійна, незалежна; націлена на саморозвиток і самореалізацію у житті; диференційована за рівнем соціальної активності як по групах, так і по сферах активності; нечітко визначена щодо культурних запитів, ціннісних та культурних орієнтирів.

Хоторнський експеримент- один із найвідоміших в історії соціології експериментів, проведений з 1924 по 1932 рр. американським ученим Е.Мейо на підприємствах електротехнічної фірми "Уестерн електрик". Став основою створення концепції менеджменту.

Цінності- переконання, що поділяються суспільством (спільнотою) відносно цілей, до яких люди повинні прагнути, й основних засобів їх досягнення.

Цивілізаційний підхід- будується на тому, шо найголовнішим, визначальним чинником, який впливає на розвиток людського суспільства, вважається специфіка того історичного етапу, того типу цивілізації, у межах якого здійснюється розвиток у відповідний період.

Шлюб- історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма стосунків між жінкою і чоловіком, що визначає їх права і обов'язки стосовно одне одного і дітей.

 


СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Обов’язкова література:

1. Дворецька Г.В. Соціологія: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2002.

2. Кравченко В.И. Социология: Учебник для вузов. – М.: Академический Проект, 2001. – 2-е изд., перераб. и доп.

3. Соціологія: Підручник. /За загальною ред. Проф. В.П. Андрущенка, проф. М.І. Горлача. – Київ, 1998.

4. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. /За ред. В.Г. Городяненка. – К.: „Академія”, 2004.

5. Соціологія: Навчальний посібник. /За ред. С.О. Макеева, 3-е вид. випр. і доп. – К.: „Знання”, 2005.

6. Тощенко Ж.П. Социология: Общий курс. – 2-е изд. доп. и перераб.: - М., 2001.

 

Додаткова література:

1. Аверьянов Л.Я. Социология: Что она знает и может. М.: Социолог, 1993.

2. Адамчук В.В., Ромашов О.В., Сорокина М.Е. Экономика и социология труда. – М., 1999.

3. Аитов Н.А. Понятие „социальная структура” в современной социологии. //Социс. – 1996. – №7.

4. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. – Л., 1969.

5. Андреенков В.Г. Логика социологического исследования. – М., 1987.

6. Антонов Л.И., Медков В.Н. Социология семьи: Учебн. Пособие. – М., 1996.

7. Анурин В. Ф. Проблемы эмпирического измерения социальной стратификации и социальной мобильности. //Социс. – 1993. – №4.

8. Анурин В.Ф. Экономическая стратификация: аттитюды и стереотипы сознания. //Социс. – 1995. – №1.

9. Анурин В.Ф. Политическая стратификация: содержательный аспект. //Социс. – 1996. – №12.

10. Астахов В.І. Вища школа України. – Харків, 1991.

11. Арон Р. Этапы развития социологической мысли. – М., 1993.

12. Атоян А.М. Социальная маргиналистика. //Полис. – 1993. – №6.

13. Афонин А.С. Основы мотивации труда. – К., 1994.

14. Беляева Л.А. В поисках среднего класса. //Социс. – 1999. – №7.

15. Бессокирная Г.П., Темницкий А.Л. Рабочие на частном предприятии: удовлетворенность жизнью. //Социс. – 2000. – №7.

16. Бороноев Л.О., Ельмеев В.Я., Орлов В.Н. О предмете социологии как общей науке об обществе. //Социс. – 1991. – №5. – с. 35 – 39.

17. Бутенко Н.А. Анкетный опрос как общение социолога с респондентами. – М., 1989.

18. Васильев П. Управление развитием производства: опыт США. – М., 1989.

19. Вебер М. Избранные произведения. – М., 1990.

20. Вебер М. Основные понятия стратификации. //Социс. – 1994. – №5.

21. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма. //Вебер М. Избранные произведения. – М., 1990.

22. Витаньи И. Общество, культура, социология. – М., 1984.

23. Волков Ю.Г. Личность и гуманизм (социологический аспект). – М., 1995.

24. Волович В. Соціологічна освіта в Україні. //Соціологія: теорія, метод, маркетинг. – 1998. – №1.

25. Войтович С.О. Світ соціальних відносин в українській культурі: історико-соціологічне дослідження. – К., 1994.

26. Войтович С.О. Проблема соціальних інститутів в соціології. // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1999. – №2.

27. Войтович С.О. Соціальні інститути суспільства: рід, влада, власність. – К., 1998.

28. Гавриленко І.М. Соціологія освіти: Навчальний посібник. – Запоріжжя, 1998.

29. Герасіна Л.М. Оновлення сучасної вищої школи в контексті глобальних проблем освіти. – Харків, 1994.

30. Гидденс Э. Социальная стратификация. //Социс. – 1992. – №7, 9, 11.

31. Головатый Н.Ф. Социология молодежи: Курс лекций. – К., 1999.

32. Головаха Е.И., Бекешкина И.Э., Небоженко В.С. Демократизация общества и развитие личности. – К., 1991.

33. Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие. История, теория и современная практика. – К., 1994.

34. Головенько В.А., Корніевський О.А. Український молодіжний рух: історія та сьогодення. – К., 1999.

35. Грейсон Дж., О’Делл К. Американский менеджмент на пороге ХХІ века. – М., 1991.

36. Давыдов Ю.К. История теоретической социологии. Введение. //Социс. – 1993. – №5.

37. Давыдюк Г.П. Социологические законы. //Социс. – 2001. – №6. – С. 96 – 103.

38. Донченко Е.А., Злобина Е.Г., Тихонович В.А. Наш деловой человек. – К., 1995.

39. Динамика социальной структуры и трансформация общественного сознания («Круглый стол»). //Социс. – 1998. – №12.

40. Дорин А.В. Экономическая социология. – Мн., 1997.

41. Дюркгейм Е. Соціологія і соціальні науки. //Філософська і соціологічна думка. – 1992. – №5.

42. Дюркгейм Э. «Ценностные» и «реальные» суждения. //Социс. – 1991. – №2.

43. Ерасов Б.С. Социальная культурология: Учебник для студентов высших уч. Заведений. – М., 2000.

44. Жизненный путь личности. /Под ред. Л.В. Сохаль. – К., 1987.

45. Заславская Т.И. Роль социологии в ускорении и развитии советского общества. //Социс. – 1987. – №2.

46. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до початку ХХ ст.). – К., 1993.

47. Здіарук С.І., Парахонський В.О., Валевський О.Л. Стратегічні аспекти національно-культурної політики України. – К., 1995.







Последнее изменение этой страницы: 2016-12-13; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.236.59.154 (0.029 с.)