Термінологічного апарату наукового дослідження

До базового категоріального термінологічного апарату наукового дослідження належать переважно такі стереотипні наукові формули, як наукова проблема, актуальність дослідження, об’єкт дослідження, предмет дослідження, мета дослідження, матеріал дослідження, наукова новизна, теоретичне та практичне значення дослідження, методика дослідження, апробація роботи, резюме.

Наукова проблема — це внутрішньо структурований комплекс взаємозв’язаних питань, зорієнтованих на визначення й інтерпретацію параметрів серії певних явищ матеріального чи духовного світу, їх наукову парадигматичну кодифікацію у системі чіткого окреслених поняттєвих координат.

Проблема дослідження завжди пов’язана з вивченням специфіки внутрішньої організації об’єкта і предмета дослідження, з виявленням їх системних кореспонденцій, аспектуальною розробкою їх домінантних і маргінальних ознак у контексті динамічної і статичної парадигми світу.

У конкретній дослідницькій роботі наукова проблема практично обмежується комплексом теоретичних питань, пов’язаних передусім з метою дослідження, власне основна мета дослідження полягає у розв’язанні певної наукової проблеми..

Актуальність дослідження конкретної наукової проблеми зумовлюється соціальним замовленням (що відображено у відповідних державних документах), практичними завданнями певної галузі науки, необхідністю розширення парадигми сучасних уявлень про певні процеси чи явища, недостатнім рівнем розробки окремих аспектів наукової проблеми.

Тема дослідження конкретизує напрямок дослідницької роботи у вивченні процесів чи явищ, обраних для дослідження певного аспекту проблеми.

Орієнтована тематика всіх видів наукових робіт (від реферату до магістерської роботи) розробляється і затверджується профілюючими кафедрами.

Назва теми роботи повинна бути конкретною, узгоджуватися з об’єктом і предметом дослідження.

Об’єкт дослідження – це внутрішньоструктурована певна сукупність споріднених елементів як частини матеріального чи духовного світу, яка є предметом теоретичних чи практичних дослідницьких студій. Об’єкт дослідження становить цілісний комплекс елементів об’єктивної реальності чи знань про неї, на який спрямовано вектор конкретного евристичного процесу.

Предмет дослідження – це окремі сторони, властивості й відношення об’єкта, той аспект проблеми, що розглядається відповідно до певної мети як у теоретичному, так і в експериментальному планах.

В об’єкті дослідження визначається загальна сфера наукового пошуку, у предметі дослідження чітко позначається явище, етап чи процес, який мають розглядатися у бакалаврській, дипломній чи магістерській роботі. Визначення предмета дослідження слід розуміти як виокремлення параметрів певного „ракурсу” наукового пошуку, у визначенні основних компонентів характеристики об’єкта дослідження.

Мета дослідження є визначення авторської евристичної стратегії в одержанні нових знань про об’єкт та предмет дослідження.

Мета дослідження може біти пов’язана:

· з обґрунтуванням нової системи евристичних засобів, спрямованих на розв’язання певного наукового завдання;

· з обґрунтуванням можливості виявлення нових ознак як загального, так і часткового плану у внутрішній організації серії конкретних факторів, що аналізуються;

· із розробкою комплексу певних передумов необхідних для розв’язання наукових завдань.

Завдання дослідження, конкретизуючи загальну його мету, чітко позначають етапи наукового пошуку у досягненні цієї мети. Передусім формулюються завдання, пов’язані з виявленням найсуттєвіших ознак і внутрішньої структури об’єкта дослідження.

Виділяються також завдання, зорієнтовані, зокрема, на:

· вирішення певних теоретичних питань загальної програми, дослідження (виявлення сутності окремих понять, явищ, процесів; визначення параметрів і рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів інтеграції тощо);

· характеристику нових евристичних аспектів сучасних рішень даної наукової проблеми;

· обґрунтування, виявлення системи конкретних засобів, необхідних для розв’язання наукової проблеми й організації експериментальної верифікації їх за критеріями оптимальності;

· розробку рекомендацій щодо практичного використання результатів дослідження.

Весь комплекс завдань – це алгоритм конкретної програми дослідження, зумовлений логікою етапів наукового пошуку.

Гіпотеза – обґрунтоване припущення про можливі способи розв’язання певної наукової проблеми.

Гіпотези поділяються на теоретичні (пояснювальні), емпіричні (описові) й теоретико-емпіричні (пояснювально-описові). Пояснювальні гіпотези характеризують можливі наслідки, зумовлені певними причинами, а також визначають вплив факторів на бажаний науковий результат. В описових гіпотезах з’ясовуються причини й можливі результати даної роботи без пояснень закономірностей цих причинно-наслідкових зв’язків. В описово-пояснювальних гіпотезах синтезується логіка ідей гіпотез першого і другого типів.

Гіпотеза будь-якого дослідження формулюється так, щоб її можна було експериментально перевірити.

Характеристика новизни наукового дослідження спрямована на:

a) розкриття теоретичної новизни (вироблення концепції, методики, класифікації закономірностей) і практичної новизни (розробка методичних рекомендацій, дидактичних пропозицій, нових форм організації роботи);

b) визначення рівня новизни отримання теоретичних й практичних результатів, їх місця серед відомих наукових фактів (конкретизація, доповнення, трансформації);

c) оцінка нових результатів у розгорнутому, аргументованому і чіткому викладі;

Теоретичне значення дослідження полягає у вирішенні питань, пов’язаних з інтегральною характеристикою його внеску у розвиток ідейної і методологічної парадигми даної науки, комплексним показником його перспективності, доказовості, концептуальності.

Практичне значення характеризує реальне використання можливості впровадження в практику результатів даного дослідження.

Методика дослідження – це комплекс конкретних методів, зорієнтованих на стратегію отримання нового наукового знання, її окремих етапів і на визначення параметрів методичного забезпечення виконання програми дослідження, його теоретичних і практичних завдань

Резюме – стисла загальна характеристика наукової чи кваліфікаційної роботи.

Призначення резюме – оперативне ознайомлення з методикою дослідження, фактичними результатами, основними висновками наукової роботи.

Структура резюме:

· характеристика категоріального апарату проведеного наукового дослідження (актуальність теми, мета, об’єкт, предмет, завдання, методика дослідження тощо);

· загальна характеристика роботи (структура роботи, наявність вступу, певної кількості розділів, додатків; повний обсяг роботи, кількість малюнків, схем, таблиць, обсяг списку використаних наукових джерел, зокрема, іноземними мовами тощо);

· характеристика основного змісту роботи (стисло викладається зміст наукової роботи по розділах);

· характеристика висновків (подається – у кореспонденції з основними завданнями дослідження – стисла інформація щодо теоретичних і практичних результатів виконаної наукової роботи);

У резюме переважно використовуються прості синтаксичні конструкції, характерні стилю ділових документів, подається стандартизована термінологія.

Завершується резюме комплексом ключових слів і сталих термінологічних словосполучень, представлених у тексті резюме, які з позицій інформаційного пошуку мають той обсяг смислового навантаження, який чітко кореспондується з основним змістом даної наукової роботи. Загальна кількість ключових слів – від 3 до 10.

Додаток 1