Єретики ніколи не доведуть, що Польща може бути королівством без священика 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Єретики ніколи не доведуть, що Польща може бути королівством без священика



Такого Господь Христос злодієм і розбійником називає 183. Проти нього маємо зразки, тобто відомі речі, без яких світ не може стояти. Заплутаймо тих подоланих єретиків добре, хоч ці єретики й самі себе вже заплутали nam haereticus proprio iudirio condemnatur [«Бо єретик сам,себе засуджує» 184], як апостол Павло каже. Це легко можна засвідчити.

Нехай його величність король, милостивий наш пан, найхитрішим єретикам кожної секти (а їх різних і суперечливих одна у одній у Польщі досить) запропонує аргументувати або показати його величності королю й державі, що без священика римського Польська корона може бути такою самою державою, якою була й за Хороброго, й за інших польських королів; і такою, якою є інші християнські держави. Швидше єретики луснуть, ніж те доведуть. Quare? Quia sunt in meta sensibili redargutionis, per quam comprehenduntur in astutia sua [«Чому? Тому що вони перебувають у чуттєвій меті спростування, через яку зміцнюються у своєму лукавстві»]: і мусять у тій відомій консеквенції, ніби в якійсь самоловці, єретики ув'язнути.

Якщо Польська держава є королівством, то має короля. Якщо має короля, то має священика, який того короля коронує. А тепер подумай навпаки. Якщо Польща не має того священика, тоді Польща не має також і короля. А якщо Польща не має короля, то Польща не є короліством.

І як не морщ, єретику, наповненого фальшю свого лоба, нічого не вдієш тією консеквенцією: мусиш або римського священика у Польщі мати (якщо ти Польщу королівством називаєш), або, якщо римського священика у Польщі мати не хочеш, не повинен Польщу називати королівством.

Свіцький стан є місяцем

Чи бачиш, любий ксьондзе докторе, як тут єретик в личаках є, і як тими відомими кайданами зівсюди пов'язаний. Вибачте мені, прошу, що такий приклад навів, але до цього сам дав мені приклад тим, що розповідаєш, ніби у своїй проповіді хочеш прирівняти свіцький стан до місяця, який відвернувся од сонця, а єресь -- до сліпого, що не на дорозі, а при дорозі сидить. Але ж ті єретики тим відрізняються од сліпого, що той у Господа свого милосердя просить, а сліпий єретик в гордощах своїх мовчить. Язик свій, вухо, око до навернення втратив.

Папіcт. Чи то не мій учень це тобі видав, бо те, про що тут говориш, у моїх секстернах минулої проповіді є. Якщо хочеш, я покажу.

Оріховський. Не дивуйся, що моя мова у всьому схожа з твоїми секстернами, бо де є одне серце й душа одна, там і мова мусить бути одна.

В церкві люди одне говорять

А таке ні де-інде не може бути, а лише в єдності святої Церкви.

Євангелік. Дух Святий, певно, через вас обох одну справу тут говорить і наповнює через вас вуха і серце моє здоровими, мудрими, корисними і звабливими речами; і велике багатство з тої розмови несу з собою додому. Господи боже, дай мені так, щоб науку цієї розмови завжди в серці своєму мав і щоб я у згоді з нею нічого не чинив проти Бога і ближнього свого. Натомість хай буду священика славити, у короля свого польського слухняним буду і статечно та порядно в Польській державі житиму.

Папіст. Господи Боже, дай так, щоб і ми те завжди разом з Тобою пам'ятали, про що тут, розмовляючи, погодились. Але вже справжня ніч.

Оріховський. Мусив би й про «Діалоги», видані з вами, як вам обіцяв, говорити, але бачу, що немає часу.

Папіст. Відкладімо те до посту, бо нині (бачу) і ти до Краковця на м'ясопусти прямуєш, до пана Станіслава Фредра на весілля, яке шляхетна людина дочці своїй, панні Анні, справляє.

Фредро Яскманицький

Її він дає до святого шлюбу Янові Яскманицькому, видатному юнакові, рідному твоєму сестринцеві.

Оріховський. То правда. З'їдуться там багато славних людей. Я теж туди сватом їду і з вами там не розминуся.

Папіст. Так само й ми вчинимо тут у Перемишлі з панами перемишлянськими райцями, нашими приятелями, а зокрема з паном Матисем Чеховичем, якого ти називаєш своїм рідним братом. Він сина твого Андрія в цнотливому своєму навчанні при школі пшемиській у себе вдома тримає, і від того сина, дай Боже, аби ти втіхи великої дочекався. А вона є найбільшою, коли дитя має.страх перед Господом Богом. Бажаю не дочекатися того лиха, яке на Польщу насувається.

Оріховський. Дай того, Господи Боже. Але що передати панові Фредрові в Краковцю від тебе?

Папіст. Нічого іншого, тільки молитву мою священицьку і прохання до Бога, щоби любий Господь Бог шлюб його дочки зробив щасливим для слави святої, родичам тої панни на втіху, а нам усім, приятелям славного дому Фредрового, на вічну радість.

Оріховський. Амінь.

Станіслав Оріховський

НАПУЧЕННЯ ПОЛЬСЬКОМУ КОРОЛЕВІ СИГІЗМУНДУ АВГУСТУ

ВСТУП

 

Нещодавно, коли Скітія вдерлася до Русі і все тремтіло з ляку перед ворогом, я, спонуканий подіями, відкрито надіслав тобі книжечку, яку раніше видав анонімно. А оскільки ми в Русі щороку зазнаємо ворожих нападів, то змушений був кілька літ тому дати тобі, королеві щойно обраному, поради, які можеш за прикладом батька використати на благо наше. Я не повинен був зухвало втручатися у ці справи і зробив це почасти з вірності до тебе, а почасти з любові до Вітчизни. Не можна звинувачувати автора в зухвалості, якщо від цього він не має ніякого зиску. Але я (через постійний страх перед полоном і дякуючи нагоді, що ти став захисником Сарматії) вирішив за прикладом найвизначніших філософів дати тобі поради, сховавшись під загальним іменем «зразковий підданий». Якби ти захотів звільнити Русь від рабства і спільну твоїй державі свободу зберегти, мусив би показати з дитинства, що ти за король. А я ніякої особливої ласки від тебе не чекаю, крім тієї, що від доброго короля зразковому підданому належить. Однак страх перед нинішнім лихом примусив мене ті самі поради знову тобі надати, але вже не під прихованим, а під власним іменем, -- щоб вони нагадували, в якому місті і в якій небезпеці живемо нині.

Отож, ти король Сарматії з діда-прадіда. Зважаючи на велич роду й імені свого, ти жодної іншої ласки (як не більшої взагалі, так і не гіднішої короля) від своїх не сподіваєшся, аби лиш упевнитися, що хочуть мати тебе королем і надіються на твою прихильність, а також довідатися про їхні бажання та уподобання. Бо й тут не все тобі дозволено, адже обирали тебе королем поляки, а тому від їхнього імені правиш і їхні справи для тебе є найвищими. Але одне -- доброзичливість твоїх підданих, а щось інше -- королівська доброчесність і відзнаки, які набагато важливіші від усіх інших справ, і здобути їх легше, оскільки дух мають шляхетний, вільний від гріхів. Бо як, прошу, збереже королівське ім'я той, хто сповнений всіляких вад і перебуває з ними, немов на дні якоїсь прірви; коли до справ, сповнених сум'яття, додається ще й страх? Хіба зможе розглядати на сеймі заплутані й безнадійні справи розтринькувач і гультяй? Швидше все буде зруйноване й спустошене вкрай, перш ніж король, який цінує королівське ім'я за діадему, а не за цноту, принесе їм достаток. Якщо потрібні докази, -- а саме вони і переконують, -- то наше нинішнє сумне становище є достатнім свідченням усіх подібних випадків.

Нині ми нещасні, вогнем і залізом знищені, просимо всі гуртом: допоможи нам, візьми біду нашу близько до серця, і хай уславиться тоді не лише ім'я твоє, а й відвага королівська. В тобі найвища й найславніша гідність, в тобі незламний і переможний рід Ягелона -- ще живі недавні подвиги батька! Вчини ж, прошу, так, щоб з'явився в тобі дух, гідний і батька, і роду, і цього місця. Бо якщо в цій справі од нас відступишся, то чи не буде це певним доказом того, що вельми кепсько з тими поводяться, хто обирає королів, і долею чи випадком він стає першим у державі? Ми тому з таким запалом пишемо до тебе, що дуже хвилюємося за полонених, яких наступного дня мають вести до Скітії. Отож, якщо це трапиться, чи легшою буде неволя наша від того, що й ти, син короля і сам король, теж поніс збитки, нас утративши? По-правді кажучи, нам не полегшає. Наша воля (хай їй здоровиться!) потребує для свого захисту лицаря, а не титулу. Запитай у полонених, щойно з Русі поведених до Скітії, кого вони звинувачують, на чию допомогу сподіваються, кого вдень і вночі слізно просять і благають? Тебе, о королю!

Та доки живеш у Краківському замку, люд у Русі нещасливо гине. Та ще й як гине! Цього без сліз і розповісти неможливо: ніхто людей не захищає, ніхто не боронить; міста попалено, фортеці зруйновано; багатьох славних лицарів посічено або забрано в полон; немовлят порубано, літніх повбивано, дівчат зґвалтовано прилюдно, жінок збезчещено на очах у чоловіків, молодь пов'язано і забрано разом з реманентом і худобою, так що нема чим і землю обробити. Жах і смуток всюди на полях і в оселях наших. І якби дивовижна й неймовірна мужність полководця Яна Тарновського не протистояла шаліючій Скітії, якби залізом і вогнем її не було спримано, то побачив би тепер вельми простору і благодатну Русь у згарищах усю і в руїнах. Лише Ян Тарновський, призначений для оборони цього краю полководець, доклав зусиль і в короткий строк зумів зібрати докупи утікаюче військо і заступив шлях ворогові. Таким чином, майже у безнадійному стані й нам приніс порятунок, і Русь, із пащеки смерті вихоплену, згорьовану вкрай, порятував, -- щоб ти мав її, про неї піклувався і полікував її рани.

З цих справ ти вже зрозумів, як важливо для республіки і загального добра не забувати про Краків -- місто батьківської і дідівської слави, звабу твоєї юності, яке ти спочатку мусиш залишити і податися в Русь. Відбудуй її і порятуй мешканців, які уникли ворожого меча. Не знаю, чи легко буде зробити це, якщо не матимеш перед собою зразків і філософських настанов, які наповнюють і вдосконалюють розум великого короля. Бо якщо, цими прикладами наставлений, не відчуєш себе міцним дубом і не усвідомиш, що король має бути й філософом (який не під дахом, а під небом мешкає), ніколи не зможеш осушити сьогоднішніх сліз в очах наших. А оскільки тобі, найповажнішими справами зайнятому, не бракує часу на вивчення того, що в глибинах самої філософії міститься (але керувати республікою вельми допомогло б), ми беремося знайти ці настанови та напучення і подати їх тобі, -- якщо не всі, то бодай значніші з них. Таким чином, написане «зразковим підданим» шість років тому в нашому домі (значно багатшому тоді, ніж нині) прилюдно до тебе посилаємо разом з настановами. А щоб трактат мав вигляд більше довершений, я додав вступ, який є ніби попереджувачем і майже близьким суперником твору, якого невдовзі, після похорон твого батька, склав. У них обох приписом самої філософії, немов циркулем, окреслене все твоє королівське життя, особливо справами й настановами, що не суперечать нашим звичаям.

Та я знаю, не забракне придворних гнатів-ненажер, які, немов ловці птахів, облудним голосом вас, королів, ловлять та ще й кажуть: «Чого йому треба, цьому непроханому радникові королів? Хто він такий і звідки взявся? Їм я раджу зразу ж, щоб у втіхах дотримувалися помірності і вас, королів, наслідували у харчуванні та здобуванні прихильності. А нам хай не заважають тебе, короля нашого, правдами і щирими порадами напучувати на збереження загального достатку. Далі. Хай затямлять, нарешті, що ніхто з королів, хоч який розумний, не зможе добре правити іншими, якщо сам спочатку не навчиться прислухатися до своїх наставників. Одним словом, поясни цим ледачим прихвосням, що королі не мають уподібнюватись до бджіл, які жалять своїх опікунів, особливо тоді, коли разом з державою перебувають у скрутному становищі. Не зважай також і на моє ім'я, -- ба, хто він, той син

Оріховського, щоб повчати короля? Але не, що дбайливо вибране з надр самої королеви філософії і тобі надіслане (без чого ніхто не зможе стати добрим лицарем і мудрим королем), прихильно і з ласкавим серцем візьми від мене, твого зразкового підданого. Не тому, що моє, а тому, що справді преславне і майже королівським здається. Воно вельми гідне твоєї уваги, королю. Прочитай його і на благо наше спрямуй, щоб ми сказали: ти золоте дитя своєї матері, і щоб вважали тебе з волі Божої призначеним для Вітчизни в такий важкий час. Одне з них приведе до вічної слави твого імені, а інше -- до усунення скорботи й нинішнього горя нашого. А тепер послухай уже зразкового підданного, -- що він хоче тобі сказати.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-09-20; просмотров: 316; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.200.196.114 (0.023 с.)