Що значить чинити в ім'я Господнє?

Без того знаку, якщо людина вірує, якщо також хреститися, хрещення її не може називатись хрещенням, бо без хрещення, тобто без хреста, воно є, який по-слов'янськи називається хрестом.

Без хреста хрещення не є хрещенням ані жодною доброю справою

До того ж, якщо служиш Богу, якщо сповідаєшся, якщо, нарешті, одружуєшся, чи будь-що чиниш; якщо і лягаючи, і встаючи, і з дому виходячи, і входячи без знаку святого хреста, тоді жодної справи на світі добре ані вчиниш, ані зробиш. Читай про те святого Августина super Іоаn. Tract. CXVIII: Quid est, quod omnes noverunt signum Christi, nisi Christi? Quod signum nisi adhibeatur sive frontibus credentium, sive ipsi aąuae, qua regenerantur, sive oleo, quo Chrismateunguntur, sive sacrificio, quo ałuntur nihil eorum rite perficitur [Зверх Євангелія від Івана, 118: «Чим же є те, в чому всі спізнали знак Христа, якщо не хрест Христа? Якщо цей знак відсутній, або на чолах віруючих, або на самій воді, з якої відроджуються; або на олії, якою намащуються при помазанні; або при офірі, якою насичуємося, ніщо не доконає їх тим обряди» ⁹¹].

Августин у Мові 19 про святих

І в іншому місці так пише: Huius crucis mysterio rudes catechisantur; eodem mysterio fons regenerationis consecratur, eiusdem crucis signo per manus impositionem baptisati dona gratiarum accipiunt. Cum eiusdem crucis charactere basilicae dedicantur, altaria consecrantur, altaris sacramenta cum interpositione dominicorum yerborum conficiuntur, sacerdotes et levitae per hoc idem ad sacros ordines promoventur. Et universaliter omnia sacramenta ecclesiastica in huius virtute perficiuntur [«Недосвідчені повчаються таємницею цього хреста; джерело відродження освячується тою самою таємницею; охрещені одержують дари ласк через накладання рук і під знаком того самого хреста. Тому що храми освячуються властивістю того самого хреста, вівтарі оголошуються священними; таємниці вівтаря здійснюються введенням Господніх слів; священики і левіти через те саме рухаються до священицьких станів. І універсально всі церковні таємниці здійснюють завдяки його могутності» ⁹²]. Візьмімо той знак святого хреста так, як буває при освяченні церковнім, і прибиймо його над дверима святої віри, супроти ворогів святого хреста, який на всі боки світу розіп'ятий.

Чому хрест розіп'ятий на всі боки?

І немає жодного боку, звідки б не штурмували в Польщі віру злостиві єретики. Штурмують П зі сходу сонця турки-аріанці, з полудня -- штанкарі-несторіанці, від заходу -- кальвіністи-лютеранці, від півночі -- татари-сергіянці.

Ідолопоклонців на світі не маєш Ів. 12

Воюють тепер проти нас, поляків, постійно й ті, хто з Церкви Божої до церкви диявола перейшов і зі всім пеклом присягнувся проти нас. Ідолопоклонців відворотних вже не маємо жодних, яких вигубив на цьому світі Господь Христос своїм пришестям, як він сам про це свідчить, мовлячи: «Nunc iudicium est mundi, nunc princeps huius mundi eicietur foras» [«Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер» ⁹³.].

М, 17

Отож скільки б не було противників на цьому світі, то все ніщо інше, як єресь, усупереч якій піднесімо в тому бою знак святого хреста. Тоді утечуть ці амалехіти з-перед нас усі, як перед розіп'ятим на хресті Мойсеєм ⁹⁴. А якщо такий могутній той символ Церкви Божої е, в якому міститься все Польське королівство, дізнаймося, які він являє собою фігури, або, що за постава того хреста і чого нам бажає апостол Павло від Господа Бога, аби могли пізнати широту і довготу, висоту і глибину святого хреста.

Єф.3

Фігура святого хреста

Згідно з тими словами, коли до цього приглянемось добре, знайдемо явно, що в святому хресті є правдивий «квінкункс», з двоякої трикутної фігури так виконаний:

 

 

* *

*

* *

 

Тлумачення святого хреста

Та фігура має в собі широту, тобто добрі вчинки, що від широти ласки походять. Має довготу, тобто вічну нескінченність. Має теж висоту, тобто вічну винагороду, до якої линуть всяка любов і прихильність наша. Має теж глибину, тобто приховану ласку Божу, з якої, немов з коріння, походять добрі вчинки справжньої любові. Звідси наша постійність і винагорода походять. Тому говорімо сміливо про той виклад знаку святого хреста, яким велична в Польщі Церква Божа. Тому що у нас самих тільки у правдивій Церкві християнській, що під тим знаком живе, є правдива любов, є сталість, є винагорода, є, нарешті, ласка Божа. А в тих вавілонців і амалехітів лютеранських, які хрестом Божим так погордували, що не тільки на чолах своїх святого хреста носити, а й при дорогах на нього дивитись не хочуть.

Єретики закон із знаком святого хреста взагалі втратили

І взагалі топчуть той знак і плюють на нього. У них, кажу, немає любові, ані жодного доброго вчинку; і немає статечності; і немає жодної надії на збавлення; немає ласки Божої. Але поміж ними є ненависть, нестатечність, розпач і гнів Божий певний. І в тому гніві цих амалехітів єретицький диявол обплутав. І до вічного вогню,

собі й анголам, і слугам своїм зготованого, до ув'язнення свого побрав. Маєте знак тої святої віри, що на освяченні буває, quae est tiirris fortitudinis a facie inimici [«Яка є могутньою вежею перед лицем ворога»], тобто проти всякої єресі. Зійди в ім'я Боже під той хрест, до тої віри, не через вікно, але через кватирку, яку нам сам Господь Христос відкрив святим хрестом, тим Давидовим ключем, який, якщо замикає, того ніхто не відкриє, а що відкриє, того ніхто не замкне; і той його додаток, який називаємо в «Законі» Sancta Sanctorum, тобто «Святая святих».

Польща є святая святих

Бо в тім достатку ніхто не мешкає, а лише люди святі. А якщо коли хто скаже, що не є святим, то нехай вийде геть із святого місця, яке освячене і зсередини, і ззовні кров'ю невинного ягняти спочатку на хресті, потім на хрещенні святому. Від цього хрещення з ласки Божої між християнськими державами народилася теж і наша польська держава 600 років тому і прийняла правдивий закон Божий, яким постійно керувалися всі польські королі аж до нинішнього короля Сигізмунда Августа, не відхиляючись від нього ані праворуч, ані ліворуч: маючи в собі священика, винуватця свого порятунку, а потім вже збройного короля, оборонця віри і свого закону. Також має і хрестовидий вівтар, збудований з волі Божої на зразок правдивого «квінкункса».

М. 27

Facies et altare de lignis Sethim, quod habebit quinque cubitos in longitudine, et totidem in latitudine, id est quadrum, et tres cubitos in altitudine» [«І зробиш жертівника з акаційного дерева -- п'ять ліктів довжина і п'ять ліктів ширина; квадратовий нехай буде той жартівник, а вишина його три лікті» ⁹⁶].

Вівтар «Квінкункса» сосновий

Той вівтар був явною фігурою святого хреста і теж його підставою, збудований з дерева Сетім. Це єврейське слово і означає «сосна», що в Польщі символізує красу й чистоту. На тій сосні було повішено Господа нашого. Розіп'ятий на вівтарі святого хреста, він сплатив наші борги. І на цьому хрестоподібному вівтарі Господь Христос невинно сам, єднаючи нас з Богом Отцем своїм, жертвує священицькою службою постійною, тою безкровною і чистою жертвою, якою борг наш, як уже мовилося, заплачено. І «шульдбриф», або «припис», який на нас, своїх боржників, злий дух мав, спокутував і припинив на хресті ⁹⁷.

Кол. 2

А коли тобі та фігура «квінкункс» так сподобалася, оскільки має вигляд Польської держави, покажу зримо те, що жодної славнішої фігури у Святому Письмі вищої від тієї фігури нема.

Квінкункс -- славна фігура

А хіба чим іншим є у Старому Законі, бо хіба не той самий «квінкунко на п'яти книгах Мойсея грунтується? Або хіба чимось іншим е Божий наказ, як не явним «квінкунксом» у зображенні такої фігури?

 

 

*

* *

* * *

* * * *

 

 

Хіба чим іншим вразив голий Давид збройного Голіафа, а не тим цинкем, з п'яти каменів побудованим? І хіба чимось іншим е Новий Закон, як не святим Євангелієм, на п'яти ранах Господа Христа збудованим? І хіба не бачиш у розпростертих руках і в ногах дірок? Не бачиш списа в боку? Не бачиш на Господі твоїм значного квінкункса, тобто цинка явного, так ранами розписаного?

 

a * * b

*

c* * e

 

 

 

Тавро.

До галатів 3

Є п'ять знаків, яких ніхто не носить на собі з волі суду, хіба що явний злочинець. Їх Господь Христос як за інших, так і за поляків носити заблаговолив на своєму тілі і ту цинкову ознаку ганебну, яку злочинець за Польщу теж носив, ставши за нас проклятим на хресті ⁹⁸.

Петр. 2

На все це дивлячись, святий Петро, великий апостол, так пише як до євреїв, так і до нас, з ласки Бога охрещених поляків: «Vos autem, genus elecłum, regale sacerdotium, gens sancta, populus acguisitionis, ut virtutes annuncietis eius, qui de tenebris vos vocavit in admirabile lumen suum» [«Але ви -- вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб завіщали чесноти Того, хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» ⁹⁹]. Ті слова всім нам, полякам, служать.

Польський народ святий

Передусім відлучив нас Бог від поганів і з темряви поганської, до дивного світла своєї Церкви нас покликав не за якісь наші заслуги, жодних з яких не маємо у собі, але через милосердя своє до нас ¹⁰⁰, яке великим є, -- і присвятив нас королівським священством собі. Віддав, тобто, нашу Польську державу тому пастиреві, якому, як і нам, полякам, такі слова сказав: «Pasce agnos meos» [«Паси ягнята Мої!» ¹⁰¹].

Ів. 21

І показав нам кінець того всього, до чого нас закликав. Чому нас вибрав, чому нам спочатку священика, а потім короля у Польщі дав? Ні за що інше, лише аби ми визнали його великі доброчинства, жертвуючи йому на невідомому вівтарі, тобто на серці своєму, якого той відомий вівтар є святим знаком, жертви духовні, які нічим іншим не є, як духом знаним, серцем розкаяним і упокореним жахним маєстатом Божим.