Цнота у поганів була платною річчю

Натомність погани цноту шанували: гетьманам своїм стовпи позолочені відливали, особливі замки будували, написи на них славні карбували, нащадків їхніх поважали і збагачували, перше місце в республіці їх нащадкам відводили і до них з потребами посполитих зверталися. Нічого подібного не маєш у Польщі. І взагалі той нинішній Варшавський сейм полягає в тому, щоби цнота ніде жодної плати гідної себе у Польщі не мала.

Папіст. Дайте тому сеймові спокій. Серце болить і від жалю в камінь обертається, слухаючи про справи того сейму. Нехай нігтем у серці нашому зраненому нашим жалем той сейм не буде і т. ін. Закінчуйте, що почали, і причину того повідайте: чому (хай то буде москаль або інша з якогось князівства людина) не має такого орлиного погляду ані такого соколиного ока, як найубогіший поляк має?

Чому вільної людини у князівстві немає

Оріховський. До того ніщо інше не спонукає поляка, як тільки вроджена вольність, для якої ті військові подвиги призначені. Бо як неволя думку в людині тлумить, нищить, гасить (що теж і на обличчі людському відобразитись мусить), так і вольність у людині думку множить, серце підносить, обличчя веселим, око сміливим, погляд і ходу жвавою в ній робить.

Папіст. Згоден, але радий буду знати, чому вільної людини в жодному князівстві немає, ані бути не може; а чому ж в королівстві люди є вільні? І не тільки так у Польщі, а й де-інде в християнських землях знайдете? Відаємо про іспанців, знаємо французів, з німцями мешкаємо через межу, чехів теж, братів своїх, перед очима маємо. Бачимо, що в тих усіх королівствах якась висока і зичлива всюди думка, якої в Москві і в інших князівствах не помічаємо. Тому радий би знати, чому в королівствах те є, а в князівствах немає?

Rex fit, dux nascitur

Оріховський. Запам'ятай добре, що у людей Rex fit, dux nascitur [«Королями стають, а князями народжуються»], тобто королі для людей стають, а князі для них родяться. Візьмемо, наприклад, короля, пана нашого милостивого. Якщо князь, будучи ще в животі благочестивої матері своєї, вже був литовським князем, то наш король, навіть народившись, проте, для нас, поляків, королем не був. Він був підлеглим польському королеві так само в Польщі, як і будь-хто з нас. А оскільки князі в Литві народжуються, і підлеглі для своїх князів народжуються. А якщо в Литві пан для своїх підлеглих є вродженим, то так само там кожний підлеглий є вродженим невільником свого пана.

Власність неволею

Тому невільник має вроджене переконання, що його панові вільно з ним чинити, що заманеться. І це вроджене переконання всяку добру думку в людині з середини так псує, як черв, як псує дерево, з середини його підточуюти. Отож маєте першу причину, чому в князівствах люди не є вільними, а в королівстві -- вільні. Тому (ще повторю), що в князівствах як князі для своїх підлеглих народжуються; так і підлеглі для князів своїх народжуються. А то є вроджена неволя, до диявольської неволі подібна: «in cuius servitute nos omnes natura fuimus filii irae Deb [«В рабстві якої ми всі від природи були синами гніву Божого»]. І як для королівства королі не народжуються, так само підлеглі там не народжуються для королів.

Королі королюють з ласки Божої

Тому в королівствах як королі з ласки Божої королюють, так само і люди з Божої ласки народжуються. А в князівствах князі не інакше, як з гніву Божого панують.

Князі з гніву Божого

І так само люди в князівствах від гніву Божого народжуються.

Той аргумент не може по-іншому тлумачитися, бо і в Святому Євангелії доведено, що князівство за природним правом протилежне королівству. Звідси власність королівства і власність князівства мають бути взаємно протилежними речами згідно з тим самим природним правом. Інша причина є та, що князь у князівстві не має жодного над собою зверхника, на якого оглядався б у справах князівських. Кажу (хоч про це й раніше говорив) про великі князівства, які самі собою є панами, а не про тих, котрі під християнськими королями є. Натомість король має над собою зверхника не іншого, а лише того, який його королем зробив; якому король присягав і від якого корону, меч, скіпетр, нарешті, крісло королівське з рук узяв. На нього як на свого зверхника кожний король християнський оглядатися мусить І якщо буде королівству від короля утиск, матиме воно змогу поскаржитись тому священику, через якого Бог дав королівству короля. Той священик сам, а ніхто інший, є офіційним суддею між королем і підлеглими у королівствах.

Євангелік. Чи архієпископ може судити короля, будучи навіть сенатором, але його підлеглим?

Чим є архієпископ гнєзненський у Польщі

Оріховський. Недобре то бачиш: архієпископ гнєзненський не є підлеглим, польського короля, а є його коронатором. І не є він сенатором королівським, а є pater regis et regni primas [«Батьком короля і примасом держави»]. Це доводиться не тільки польським правом, а й тим титулом, який дає архієпископові король, пан наш, до нього листи пишучи.

Короля ніхто не судить, крім священика

А щоби вочевидь побачив, що ніхто інший, крім найвищого священика, не може судити християнського короля, запитаю тебе, і дай мені відповідь без затримки. Не йдеться про нинішнього нашого милостивого, ласкавого й побожного короля, а про Болеслава ¹³³ мовимо, від якого, Господи Боже, Польщу на віки захисти. Що б ми з тим тираном (не дай, Господи Боже, його нам) робили, якби він, забувши свою присягу, права наші зламав, а королівської своєї повинності належно не виконував?

Євангелік. А будь-що, тільки не згідно з Євангелієм: Compele intrare? [«Силуй увійти» ¹³⁴]. І якщо не хочеш, то мусиш.

Оріховський. А хто ж його до цього змусить?

Євангелік. Ніхто інший, крім республіки.

Оріховський. А що ти розумієш під словом «республіка»?

Євангелік. Шляхту польську з коронною радою.

Оріховський. Добре говориш, але скажи мені: чим та республіка, тобто шляхта з коронною радою, примусить свого короля до послуху? Чи судом, чи силою? Чого вона передусім вживе проти нього?

Євангелік. Судитися з королем важко, примус небезпечний. Не знаю, що тут краще.

Оріховський. Вибирай одне, бо не можна брати разом обоє, позаяк сила і суд укупі стати не можуть. Мусять одне за іншим бути; nam virtutes ordinem inter se, quem non transgrediuntur, servant [«Бо чесноти порядок між собою мають, якого не випереджають, але служать йому»]. Так нас у школі вчили. Чому ж мовчиш?

Євангелік. А тому, що на те сказати не знаю чого.

Першою є справедливість, а не сила

Папіст. In genere virtutum prior est iustitia quam potentia [«Серед чеснот першою е справедливість, ніж сила»]. Того нас навчив Господь Христос, який смертю своєю передусім справедливості досить учинив, а потім, вставши з мертвих, сили свої над дияволом вжив. Про це читайте святого Августина Lib. XIII «De Trinitate».[Книга 13 «Про Трійцю» ¹³⁵.]

Оріховський. Добре все обміркував. А якби республіка вже до суду притягнути мала Болеслава, то хто на тому суді правлячому суддею буде?

Євангелік. А хіба хтось інший, а не республіка?

Оріховський. Того бути не може, бо республіка позивачем на той час є. Не може на одному суді той самий бути позивачем і суддею, -- хіба що судитися хотів би з королем своїм по-волоському, де ті самі -- і позивач і суддя. Так недавно волохи деспота судили, якого, жодним правом не переконаного ані судженого, убули.

Волоське самолюбство

Але тут не про ту самолюбивість мовиться, бо у волохів ані віри у підлеглих проти зверхнього пана, ані панської справедливості до підлеглих своїх жодної нема. Жорстоке у тамтешніх людей тиранство з великою неволею змішане. Між цнотливими людьми в добре влаштованому королівстві мусять бути illa tria ad Jegitimum iudicium requisita: actor, reus, iudex [«Такі три необхідні речі до справедливого вироку: оскаржувач, оскаржений, суддя»]. Отож згідно з тим правилом і питаю, кого на тому суді, про який говоримо, суддею посадимо?

Євангелік. Повір, не знаю, звідки його візьмемо.

Оріховський. А хто. нам дав короля?

Євангелік. Бог.

Оріховський. Знаю, але через кого нам його дав?

Євангелік. Через польську шляхту.