Чи жертва в царстві короля є постійною?

Знаком тої невідомої жертви єта відома і постійна жертва. І та служба священицька на вівтарі у святій Церкві перед очима вірних людей завжди буває. Про це святий Августин так говорить (De civit Dei lib. X, cap. V): «Sacrificium yisibile inyisibilis sacrificii sacramentum, id est sacrum signum est».[(Про державу Бога, кн. 10, розд. 5): «Видима жертва є таємницею, тобто святим знаком невидимої жертви».]

Жертва духовна

А чи хочеш знати, що таке духовна жертва, тоді слухай Августина, який там само мовить (De civit Lib. X, cap. VI): «Sacrificium est omne opus, quo id agitur, ut sancta societate inhaereamus Deo. Relatum scilicet ad illum finem boni, quo veraciter beati esse possumus» [(Про державу Бога, кн. 10, розд. 6): «Жертвою є всяка праця, якою щось робиться, щоб ми поєдналися з Богом тісним союзом. Передана (праця) вдається до того кінця доброї людини, де істинно блаженними ми можемо бути.»]. Але не маємо жодного містка ані жертви, через яку могли б з'єднатися з Богом, як лише через ту, яка постійною в Церкві Божій перебуває. Через неї, немов через якийсь канал або трубку якусь, засвоюємо духом знаним і серцем розкаяним та впокореним доброчинство від Господа Христа, що постраждав на хресті за весь світ. І маєте ще освячення віри, яку хотіли мати від мене. Свята вона з середини святого хреста відомим знаком. Свята вона виборним людом, що в ньому перебуває, своїм королем, правлячим священиком, святим вівтарем, правдивою вірою, яка в єдиній, святій, вселенській і апостольській Церкві перебуває.

Польща є досконалим королівством Божим

Не сумніваєшся, що Польська держава є виборним народом; що маємо короля, через якого Господь Бог дає нам у Польській державі різні дари; що має священика, ключника Царства Небесного; що має вівтар, у якому запашні жертви від нас Господь Бог приймає.

Єг.22

При тому вівтарі стоячи, про таке пам'ятаймо: «Absit a nobis hoc scelus, ut recedamus a Domino et eius vestigia relinąuamus extructo altari etc. ad victimas offerendas praeter altare Domini Dei nostri, quod extructum est ante tabernaculum eius». [«Ми далекі від злочинної думки, щоб ми бунтували проти Господа і відвернулися від нього при будуванні високого вівтаря і т. ін. для принесення жертв перед вівтарем Господа Бога нашого, який споруджений перед наметом його» ¹⁰².]. Має теж держава Польська правдиву віру in qua spe vivit, charitate viget yirtus crucis, mortis, sepulturae et resurrectionis Christi [«В цій надії живе, в прихильності зростає сила хреста, смерті, похорону і воскресіння Хреста».]. Нарешті, завдяки тій вірі перебуває у святій Церкві під зверхністю священика, про якого написано: Іс(айя) 60.

Іс. 60

«Gens et regnum, quod non servierit tibi, peri bit, et gentes solitudine vastabuntur» [«Бо погинуть народ і те царство, котрі не захочуть служити тобі, -- і ці народи понищені будуть зовсім» ¹⁰³.]. А де ж ті, хто плюгавими своїми вустами сіє беззаконня у Польській державі?

Єретики глумляться над Польщею

Нагадують йому про нове Євангеліє і намовляють нас, немов поган, прийняти їхнє Євангеліє, немов Польська держава досі ані Бога не знала, ні хрещення не було; ані короля, ані священика християнського не мала; ані в Церкві Божій досі ще не жила. Немов у справжньому поганстві перебувала і диявола замість Бога з королем своїм разом хвалила. То є кривда, панове любі, не наша, але Господа Христа, Господа нашого, якому ці плюгаві блюзніри, оббріхуючи нас, віднімали правду і силу.

Ів. 12

Говорив Господь Христос на своїй Останній Вечері: «Nunc iudicium est mundi, nunc princeps huius mundi eicietur foras» [«Тепер суд цьому світові, Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер» ¹⁰⁴.].

Ів. 16

А в другому місці на тій Вечері каже: «Confidite, ego vici mundum» [«Будьте відважні: Я світ переміг!» ¹⁰⁵]. Якщо ж польський король зі своєю державою Євангеліє ще не прийняв, тоді Бога не знає, якого без Євангелія пізнати жодна на світі людина не може. Тоді Польське королівство з королем своїм не охрестилося в ім'я Боже. Тоді Польща є ще ідолопоклонниця. Тоді диявола замість Бога хвалить. А якщо так, тоді неправда й те, що князь того світу, тобто диявол, вигнаний був Господрм Христом і що все ідолопоклонство світу того, Господом підкорене і знищене. Коли ще він fortis armatus custodit atrium suuffi [«Сильний збройно свій двір стереже» ¹⁰⁶.], так за короля Августа Сигізмунда в Польщі, як стеріг його раніше за Лєха старого, славного поганина Доки аж прийшов сильніший за нього, який того повелителя всієї його сили позбавив і награбоване ним відібрав. То є блюзнірство над усяким блюзнірством, яке тільки може бути. То є особиста кривда сина Божого, який не був би справедливим і всемогутнім Господом, якби за таку ганебну кривду свою не помстився тим блюзнірам.

Помста Польщі

Короля єретики ганьблять

Також польського короля нашого милостивого пана не знаю, що турбує, якщо те йому не болить. Тепер, кажеш, на сеймі у Варшаві по закутках єретики, буцімто, так волають на короля: «Королю, з державою своєю Євангеліє прийми; ідолопоклонство відкинь, диявола за Бога не хвали!»

Великою кривдою і приниженням королівського маєстату є те блюзнірство. Велика теж ганьба для тебе, о польський королю, якщо Ваша королівська Величність той такий великий ляпас свого маєстату мимо себе пустиш без помсти. [«Які зневажають військо Бога Живого» ¹⁰⁷.]

Цар., 17

Дай, Господи Боже, аби король наш милостивий, мов другий Давид, повстав проти тих Голіафів, qui exprobant aciem. Dei vtventis; Дай Боже, аби Квінкунксом, або цинкем тим святим, тобто п'ятьма каменями каменював тих Голіафів, які Польську державу, на п'яти ранах Господа Христа збудовану, хотіли змінити на диявольську державу, на виду і на слуху короля безпечно сидячи і не боячись нікого.

Король має у своїх руках готову помсту

Має напоготові польський король проти тих Голіафів такі в руках своїх камені: передусім суд у своєму королівстві про духовну єресь; має своє королівське право; має і меч для оборони святої віри, з вівтаря йому священиком даний; має свою присягу, якою присягнувся своїй короні проти всіляких недругів її боронити. Має також і нинішню екзекуцію, яку вся держава просить у свого короля. Нехай же польський Давид на тих Голіафів, необрізаного серця і необрізаних губ, з торби своєї королівської ті камені добуде. Легко (тоді) його королівська величність і ту єресь знищить і сам себе разом із своєю державою від вічного гніву Божого і прокляття нинішніх і наступних людей порятує.

Цар., 2

А якщо того не буде, тоді stante hac malitia praesenti, et nos, et rex noster pariter peribimus [«Якщо це зло постійно буде присутнім, тоді і ми, і король наш однаково загинемо» ¹⁰⁸]. Що Самуель пророкував євреям, те із нами, поляками, певно, через блюзнірство станеться. Не могла жодна стороння сила ніколи перемогти Польську державу, зборе її, певно, той внутрішній безлад, тобто єресь наша домашня. Із нами, поляками, те саме станеться, як сталося з євреями на пущі.

Непереможну Польщу переможе єресь

Їх жоден сторонній народ не міг перемогти, а гріх внутрішній їх переміг, коли за порадою Валаама король мадиянітів Балак випустив жінок свого народу до табору єврейського.

М. 25

Коли євреї з ними блудним коханням поєдналися, викликали суворий гнів Божий на себе, через який загинули всі на пущі, так що з тої незліченої кількості, яка з Єгипту вийшла, лише двоє, тобто Йосу і Калеб, зосталися і до землі обіцяної здоровими прибули. Так само й ми впустили до Польщі єресь, немов чужоложниць і німецьких фраєрок душ наших. Ними будемо звойовані і через ту єресь, напевно, занепадемо. Не треба для цього чекати ні турків, ні татар, ані москви.

Маєте освячення віри, не такої, може, оздобної, як хотіли б, але досить того, що Польська держава, з вибраного народу справою Божою збудована, є свята (як уже також казав) своїм власним королем; свята -- священиком, свята -- вівтарем, свята -- християнською вірою; є вона, нарешті, святая святих, у якому мешкає і в якому все замикається Церквою.

Польща свята

Очікуємо з апостолом Павлом і зі всіма святими beatam spem et adventum gloriae magni Dei et salvatoris nostri lesu Christi cui soli trino et uno sit gloria in saecula saeculorum, Amen [ «Блаженної надії та з'явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса» ¹¹⁰, якому єдиному у трійці хай буде хвала на віки вічні. Амінь»].

Tum. 2.

А коли вже і будування, і свячення Польської держави маємо, розкажи нам і виконай, що обіцяв. Бо коли збирався про Польську державу говорити, обіцяв розповісти спочатку, чим є Польське держава, а потім -- що є власністю тої держави. І хай нам нічого не забракне до тої так поважної і вченої розмови.

Оріховський. Радо те вчиню, а особливо тому, що і ти нам у цьому допоміг, особливо щодо освячення, бо і в давній вірі наших предків підтвердив, і єретичну неправість перед очима нашими виставив, за що дуже обоє дякуємо.

Євангелік. Господь Бог бачить, що на радощах не чую і розповісти вам не можу, як ти переконав мене щодо освячення, любий князю докторе. Якби я був королем, то серед перших каноників у Польщі посадив би тебе на тій учті шляхетній.

Папіст. Досить з мене і пшемиської канонії, на якій перебуваю, -- і тут смерті дочекаюсь. Якщо щось добре сказав і вам те сподобалося, Господу Богу за те дякуймо.