Харчування та годування хворих пацієнтів

 

ПЛАН

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ХАРЧУВАННЯ.. 1

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ РАЦІОНАЛЬНОГО ТА ЛІКУВАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ.. 4

ЛІКУВАЛЬНІ СТОЛИ, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА.. 6

ОРГАНІЗАЦІЯ ХАРЧУВАННЯ У СТАЦІОНАРІ. 12

ГОДУВАННЯ ТЯЖКОХВОРИХ.. 14

ВИДИ ШТУЧНОГО ХАРЧУВАННЯ.. 16

ХАРЧУВАННЯ ВАГІТНИХ.. 25

ХАРЧУВАННЯ РОДІЛЬ І ПОРОДІЛЬ.. 26

БУДОВА І ОБЛАДНАННЯ ХАРЧОБЛОКУ, ОРГАНІЗАЦІЯ ЙОГО РОБОТИ.. 27

САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ І ПРОТИЕПІДЕМІЧНІ ВИМОГИ ДО БУФЕТНИХ ВІДДІЛІВ.. 29

ДОДАТКИ.. 35

Терміни і поняття, які необхідно запам’ятати. 35

Показання до призначення дієтичних столів. 35

Рекомендовані і заборонені продукти та страви для пацієнтів з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки. 36

Рекомендовані і заборонені продукти та страви для пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю.. 36

ПОРЦІОННІ ВИМОГИ.. 37

ПОРЦІОННИК ПОСТА.. 37

Показання до штучного харчування. 37

Можливі проблеми пацієнтів та їх вирішення. 38

Картка водного балансу. 39

 

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ХАРЧУВАННЯ

Будь-який живий організм у процесі життєдіяльності витрачає енергію і безупинно втрачає речовини, які входять до складу його клітин і тканин. Для нормальної життєдіяльності необхідно, щоб усі ці витрати поповнювались за рахунок харчування. Харчові продукти постачають організму пластичні речовини, енергію, сприяють правильному обміну речовин і збереженню сталості внутрішнього середовища. Як недоїдання, так і переїдання можуть призвести до клінічно вираженої патології. Порушення харчування, які перебігають латентно, створюють основу для виникнення різноманітних захворювань.

Організацію контролю й оцінки служби харчування в ліку вальному закладі здійснює головна медична сестра.

Харчування людини, як одна з основних фізіологічних потреб живого організму, відіграє важливу роль у збереженні здоров'я. З продуктами харчування людина отримує речовини, необхідні для нормальної життєдіяльності, — білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, воду, вітаміни. Всі вони беруть участь у складних процесах обміну речовин, розпадаються та виводяться з організму. Окислюючись та згораючи, білки, жири, вуглеводи виділяють енергію, яка вимірюється калоріями (кілокалоріями).

1 г білка виділяє 4,1 ккал, 1 г жиру — 9,3 ккал, 1 г вуглеводів— 4,1 ккал. Енергетичну цінність продуктів визначають за спеціальними таблицями. Здорова людина в раціоні харчування при різноманітній їжі одержує в середньому 3000 ккал за добу, тобто 40 ккал на 1 кг маси тіла. Але ця величина змінюється залежно від умов життя та інтенсивності праці. У стані спокою достатньо 25—28 ккал, при легкій роботі — 35, при роботі середньої інтенсивності — 45—50 і при важкій — 60—70 ккал на 1 кг маси тіла. Є спеціальні таблиці енергетичної цінності продуктів, в яких показано, скільки кілокалорій виділяється в організмі при згоранні 100 г різних продуктів. За допомогою таких таблиць підраховують, яка кількість і яких продуктів має бути в добовому раціоні людини. Орієнтуючись на отримані дані, готують так звані лікувальні столи. Для підвищення маси тіла призначають їжу з більшою кількістю калорій, для зменшення — продукти невеликої енергетичної цінності.

Основні компоненти їжі – білки, жири і вуглеводи.

Білки є однією з найважливіших складових частин харчового раціону. Без білків неможлива життєдіяльність організму і обмін речовин. Вони є складовою частиною всіх тканин організму і складаються з амінокислот. Розрізняють замінні амінокислоти, що можуть бути замінені іншими або синтезовані в організмі з інших. амінокислот, та незамінні, при відсутності яких порушується білковий обмін в організмі. Основними джерелами білків є продукти тваринного походження (м'ясо, риба, сир, яйця). В рослинних продуктах білки містяться в меншій кількості, порівняно більше їх у бобових та горіхах. Добова потреба у білках — 100—120 г (з них 30-65 г тваринного походження). При фізичному навантаженні добова потреба у білках збільшується до 160 г. Недостатність білкової їжі спричиняє глибокі дегенеративні зміни в організмі. Білкові препарати, що поступають в організм, повинні містити в достатній кількості та в оптимальному співвідношенні замінні та незамінні амінокислоти, які необхідні для синтезу протеїнів.

Жири є складними органічними сполуками і важливим джерелом енергії. З харчових речовин жири в процесі обміну виділяють найбільше енергії. Вони дають велике почуття насичення. Будучи необхідною складовою частиною їжі, жири покращують її смак, підвищують засвоєння, а завдяки своїй високій калорійності дають можливість зменшити об'єм їжі. Частина з них іде на енергетичні витрати клітин, а частина відкладається у вигляді запасів у жирових депо (підшкірна основа, чепець та ін.) і витрачається в міру потреби. Вони служать опорою для багатьох внутрішніх органів. Накопичення жиру в підшкірній основі має важливе значення для процесу терморегуляції та захисту організму від охолодження. З жирами в організм людини вводяться жиророзчинні вітаміни А, D, Е, К. Людина споживає тваринні та рослинні жири. До перших належать яловичина, баранина, молочний та риб'ячий жир. Особливо багаті на рослинні жири соняшникова, кукурудзяна і лляна олії, а також грецькі горіхи. Середня потреба дорослої людини у жирах становить 80—100 г на добу, в тому числі 20—25 г рослинних жирів. Вживання великої кількості жирів може призвести до порушення жирового обміну і ожиріння.

Вуглеводи — головне джерело покриття енергетичних витрат організму. Вони містяться в цукрі, муці, мучних виробах, овочах, фруктах, крохмалю, картоплі, злаках. Вуглеводна їжа багата на рослинну клітковину, яка не засвоюється організмом, але необхідна для збудження кишкової перистальтики і секреції. При надлишковому надходженні в організм з їжею вуглеводів вони частково перетворюються в жири, які відкладаються в жирових депо і сприяють розвитку ожиріння. На добу людина повинна отримувати 400— 500 г вуглеводів. Згідно з фізіологічними нормами харчування, найбільш сприятливим є таке співвідношення білків, жирів і вуглеводів: 1:1:4, тобто на 1 г білка рекомендується 1 г жиру та 4 г вуглеводів.

Вода складає 2/3 маси тіла людини. Всі рідини організму — кров, секрети залоз — є водними розчинами. Велика кількість води міститься і в протоплазмі клітин. Добова потреба організму людини у воді — близько 2,5 л.

Необхідними складовими харчового раціону є мінеральні солі. Людині постійно необхідні натрій, кальцій, магній, залізо, фосфор, сірка, йод, хлор та ін. Найбільш багата на мінеральні солі рослинна їжа та молочні продукти.

Велику роль у житті людського організму відіграють вітаміни. Вони не є джерелом енергії і матеріалом для будови клітин. Але ці органічні речовини вкрай важливі для життєдіяльності організму. При недостатності вітамінів (гіповітамінозі) або їх відсутності (авітамінозі) виникають різні захворювання. Вітаміни незамінні, тому що не синтезуються або майже не синтезуються клітинами організму. Вони входять до складу біологічних каталізаторів - ферментів або гормонів, що є потужними регуляторами обмінних процесів в організмі.

На підставі фізико-хімічних властивостей і характеру їх поширення в природних продуктах вітаміни прийнято поділяти на водорозчинні і жиророзчинні. До першої групи належить вітамін С (аскорбінова кислота) і вітаміни групи В, РР, фолієва і пантотенова кислоти, піридоксин і інші). До другої групи належать вітаміни A, D, Е і К.

Вітамін В₁ (тіаміну бромід) впливає на нервову систему. Недостатнє надходження його в організм призводить до зниження пам'яті, головного болю, подразливості, порушення сну, поліневритів. При тривалій відсутності вітаміну В₁ виникає захворювання Бері-Бері, характерними проявами якого є паралічі та виснаження організму. Джерело вітаміну В₁: хліб з мука грубого помелу, бобові, дріжджі. Добова потреба — 2—2,5 мг.

Вітамін В₂ (рибофлавін) бере участь в обміні білків, жирів, вуглеводів, у синтезі гемоглобіну, підтриманні нормального зору. При гіповітамінозі виникають тріщини в кутиках рота, змінюється його слизова оболонка, виникає сльозотеча, світлобоязнь. Джерело вітаміну В₂: м'ясні (печінка, нирки, яйця) і молочні (молоко, сир) продукти. Добова потреба — 2,5—3 мг.

Вітамін РР (нікотинова кислота) міститься в крупах, хлібі з муки грубого помолу, бобових, печінці, нирках, серці, м'ясі, рибі, деяких овочах, дріжджах, сушених грибах. Добова потреба - 20-25 мг.

Вітамін В₆ бере участь у білковому та жировому обміні, впливає на стан нервової системи та кровотворення. Гіповітаміноз спричиняє м'язову слабкість, подразливість, ураження шкіри, випадіння волосся та анемію. Міститься вітамін В₆ у печінці, нирках, м'ясі, рибі, яєчних жовтках, бобових і дріжджах. Добова потреба — 2—3 мг.

Вітамін В₁₂ (ціанокобаламін) необхідний для дозрівання еритроцитів. При недостатньому надходженні його з продуктами виникає злоякісна анемія. Міститься в білках тваринного походження (м'ясо, яйця). Добова потреба — 15—20 мкг.

Фолієва кислота міститься в борошні грубого помолу і хлібобулочних виробах із цього борошна, крупах (гречаних, вівсяних, пшеничних), квасолі, цвітній капусті, грибах, печінці, сирі, ікрі. При тепловій обробціі губиться 80-90 % вихідного вітаміну в продукті. Добова потреба - 50 мкг.

Вітамін С (аскорбінова кислота) бере участь в окисних процесах, підвищує опірність організму, зміцнює стінки судин. Прояви гіповітамінозу С спостерігаються навесні — слабкість зниження апетиту, швидка втомлюваність, сонливість, кровоточивість ясен. Авітаміноз С призводить до важкого захворювання — цинги. На вітамін С багата шипшина, цитрини, апельсини, чорна смородина, зелені овочі (капуста, цибуля, петрушка), дещо менше його у жовтку, печінці, маслі. Добова потреба — 70—120 мг.

Вітамін А (ретинол) необхідний для підтримання нормального стану слизових оболонок та шкіри, для збереження гостроти зору в темряві. Ранньою ознакою гіповітамінозу є сухість слизових оболонок і шкіри, нічна (куряча) сліпота. Вітамін А міститься в молоці, вершках, сметані, вершковому маслі, яєчних жовтках, печінці, нирках. Найкращим джерелом вітаміну А є риб'ячий жир, який одержують з печінки тріски або морського окуня. Провітамін А (каротин), який у травному каналі перетворюється у вітамін А, міститься в моркві, помідорах, зеленому салаті, цибулі, капусті, горошку. Добова потреба — 1,5 мг.

Вітамін D (ергокальциферол) сприяє засвоєнню кальцію і форфору в кістковій тканині. При гіповітамінозі виникає рахіт. Міститься в печінці, яєчних жовтках, риб'ячому жирі. Під впливом ультрафіолетових променів вітамін D утворюється в шкірі людини. Добова потреба у дітей - 2,5-10 мг на добу. Потреба дорослих у вітаміні D точно не встановлена.

Вітамін Е (токоферол). Основні харчові джерела - рослинні олії (в основному нерафіновані), печінка, яйця, злакові і бобові. Добова потреба - 20-30 мг суміші природних токоферолів.

Вітамін К. Харчові джерела — білокачанна і цвітна капуста, шпинат, гарбуз, помідори, свинна печінка. Крім того, він міститься в буряках, картоплі, моркві, злакових, бобових. Добова потреба — 0,2-0,3 мг.

Позитивну роль у формуванні організму і перебігу в ньому численних біохімічних процесів відіграють мінеральні речовини - макроелементи і мікроелементи. До макроелементів належать калій, натрій, кальцій, фосфор, магній, сірка, хлор. Значення цих речовин різноманітне.

Деякі з них (кальцій, фосфор) виконують пластичну функцію, зокрема, при формуванні кісткових структур.

Натрій і калій беруть участь у регуляції водно-сольового обміну, підтриманні кислотно-основного балансу організму.

Магній відіграє важливу роль у формуванні численних нервових процесів.

Хлор потрібний для утворення соляної кислоти, важливої для процесів травлення у шлунку.

Збалансоване харчування враховує кількісні потреби організму в окремих макроелементах, а також конкретні продукти, які містять їх у своєму складі. Наприклад, добова потреба кальцію становить в середньому 0,8 г (у вагітних та годувальниць до 2 г). Багаті на кальцій молочні продукти.

Добова доза калію 2-4 г. Він міститься у сухофруктах, картоплі, персиках, фініках, абрикосах, вівсяних крупах.

Харчові джерела магнію - круп'яні вироби, хліб, боби. Щоденна потреба в ньому становить 0,4-0,5 г.

Фосфор міститься переважно в продуктах тваринного походження - сирі, яйцях, м'ясі, рибі, ікрі. Його добова потреба - 1,6 г.

Натрій і хлор поступають в організм переважно у формі хлориду натрію (кухонної солі), добова потреба в якому дорослої людини становить 10-15 г.

Добова потреба у сірці становить близько 1 г, основними її харчовими джерелами є м'ясо, риба, сир, яйця, боби, хліб.

Важливими і необхідними складовими частинами харчового раціону людини є мікроелементи - біологічно активні речовини, які відіграють позитивну роль у різноманітних процесах обміну речовин, зокрема, білків, жирів, вуглеводів; беруть участь у процесах кровотворення, утворення енергії, нервово-рефлекторній діяльності. Мікроелементи, до яких належать залізо, мідь, марганець, цинк, кобальт, йод, фтор, стронцій, хром, ванадій, нікель, олово, кремній, молібден, селен та деякі інші, асимілюються організмом у мікродозах. Дефіцит або гіперконцентрація в організмі мікроелементів можуть призвести до функціональних і навіть органічних розладів здоров'я. Наприклад, при дефіциті заліза може розвинутись недокрів'я (анемія). При недостатньому поступленні в організм міді, марганцю, кобальту, цинку, нікелю порушуються процеси кровотворення. Нестача в організмі йоду може призвести до порушення функції щитовидної залози. Підвищення концентрації у крові цинку може спричинити розвиток гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, а нікелю - інфаркту міокарда. Дефіцит літію притаманний численним психічним захворюванням, зокрема, зустрічається при шизофренії, маніакально-депресивному психозі.