Акт відновлення української державності

20:00 30 червня 1941 р. у приміщенні Товариства «Просвіти» (м. Львів, пл. Ринок, буд. 10) відбулися Національні збори, на яких Я. Стецько зачитав Акт відновлення Української Держави.

Після проголошення Акту Я. Стецько був обраний Національними зборами головою виконавчого органу (власне Українського Державного Правління) відновленої Української Держави і уповноважений сформувати особовий склад УДП. Акт відновлення Української Держави — проголошення в окупованому німецькими військами Львові відновлення Української держави. Здійснений Українськими Національними Зборами, що складалися з представників національного руху, за підтримки членів оунівських похідних груп та вояків батальйону «Нахтігаль». Однак вище керівництво Німеччини відмовилось підтримати проголошення Української держави і 9 липня уряд Стецька був розігнаний.

Збори створили уряд — Українське Державне Правління — на чолі з Ярославом Стецьком, дещо пізніше було організовано верховний державний орган — Українську Національну Раду, яку очолив колишній голова уряду ЗУНР Кость Левицький

Акт 30 червня 1941 р. засвідчив усьому світові і, зокрема, Німеччині, що український народ є законним господарем на своїй землі і буде її боронити власними грудьми перед кожним, хто намагатиметься потоптати волю України. 1. Волею українського народу, Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.

 

Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її Творця й Вождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кровавого московсько-большевицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває весь український нарід не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська Суверенна Держава.

 

Суверенна Українська Влада запевнить українському народові лад і порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння всіх його потреб.

 

2. На західних землях України твориться Українська Влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що створиться у столиці України — Києві з волі українського народу.

 

3. Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з Націонал-Соціалістичною Велико-Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Европі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації.

 

Українська Національна Революційна Армія, що творитисьме на українській землі, боротисьме дальше спільно з Союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Українську Державу і новий лад у цілому світі.

 

Хай живе Суверенна Соборна Українська Держава, хай живе Організація Українських Націоналістів, хай живе Провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера! Слава Україні! Героям Слава!

 

Нацистський «новий порядок» в Україні

Травень 1940 р, — розробка німцями плану «Оста,

який передбачав такі заходи:

— германізацію та колонізацію території Східної Європи, у тому числі й українських земель;

— фізичне знищення частини слов'янського насе­лення;

- перетворення вайвитриваліших і здорових пред­ставників слов'янства на рабів;

— масовий терор проти євреїв та циган; холокос

 

Хопохост — загибель значної частини єврейського населенні] Європи в ході систематичного переслідування і знищення йс нацистами та їхніми посібниками в Німеччині й на захоплені-

І територіях у 1933-1945 рр.

- масова депортація населення Західної України; Сибіру і т. ія.

Згідно з планом на окупованій території Україї німці встановили «новий порядок».

!

"Новий порядок» — жорстокий режим, уста мовлений німецьке-1 фашистськими загарбниками на окупованій території УкраІ-«І та в інших частинах СРСР, що супроводжувався масовим* І

І розстрілами 1 депортацією місцевого населення.

^ .*&

Основні заходи «нового порядку»:

— скасування чинності радянського законодавств ва, введення німецького кримінального пране і судів;.

— запровадження комендантської години;

— дискримінація українського населення;

— тотальний терор (трагедія Бабиного Яру е Києві, ДроВицького Яру — в Харкові, знищення насе­лення у Янівському концтаборі; всього в Україні існувало 180 великих концтаборів і 50 гетто);

— примусбва мобілізація робочої сили в Німеччині (2,5млнчол.);

- економічний визиск України (вивезення хліба, продовольства, устаткування заводів і фабрик, культурних цінностей і навіть чорнозему до Німеч чини);

— збереження колгоспної системи під новою назвої «общинні господарства» (за винятком західне українськикземель);

— використання примусової праці місцевого нас(лення тощо.

Нелюдський «новий порядок» прязвів до о{ ганізації руху Опору фашистським загарбникам н окупованих територіях.

Створення і діяльність Упа

УПА була створена 14 жовтня 1942 року за рішенням політичного проводу ОУН для захисту мирного населення України від знущань Німецької окупаційної влади. Головнокомандуючим УПА, з 1943р. по 1950р. був Роман Шухевич, псевдонім Тарас Чупринка. Жахливі наслідки діяльності Радянської влади на Україні, голодомори, репресії, терор на Східній Україні з 1920р. по 1941р., масові вбивства, катування, четвертування людей в тюрмах НКВД на Західній Україні з 1939р. по 1941р. та не менш миролюбна політика Гітлера, остаточно озлобили людей проти Німеччини і Московського більшовизму. Жорстокі та антилюдські політичні системи комуністичних та фашистських загарбників сприяли державницьким та патріотичним почуттям мирного населення, котре масово вливалося в ряди УПА. В 1944р. УПА нараховувала близько півмільйона осіб. Саме УПА врятувала населення Західної України від масового терору і повного знищення комуністичним режимом, очолюваним Сталіним. Добре організована УПА вела успішну, але кровопролитну війну із комуністичними загарбниками. УПА тісно співдіяла з підпільною організованою мережею ОУН, отримуючи від них необхідну інформацію. УПА це широкомасштабний партизанський рух опору, який був дуже добре організованим, мобільним, скоординованим і являв собою дійсно партизанську армію відмінну від усіх інших, що діяли в Другу Світову Війну. УПА ніколи не отримувала міжнародної допомоги. Зброю, боєприпаси, уніформу діставали в бою з нацистами і більшовиками. УПА володіла сіткою підпільних військових навчальних закладів. Також в кожному військовому підрозділі перебував священник, котрий виконував функції капелана. Все керівництво УПА було високорелігійним і велику увагу приділяло захисту церкви на Західно-Українських землях від безбожного комуністичного режиму. УПА вела христову війну в ім'я віри, правди, справедливості з диявольським більшовизмом, котрий потопив в крові тисяч священослужителів мільйони вірних християн. Самовіддана боротьба воїнів УПА надовго залишилася в пам'яті народу і сприяла остаточному розвалу соціалізму, краху комуністичних і соціалістичних ідей в світі. В УПА були люди різних національностей: росіяни, вірмени, грузини, узбеки, азербайджанці, німці, італійці, євреї і татари. Вони переходили в УПА, протестуючи проти політичних режимів Німеччини і Росії, переховуючись від їх спецслужб. Деякі були просто звільнені при депортації з залізничних ешелонів, при ув'язненні з тюрем Гестапо, СС та НКВД. Підрозділи УПА знищили багато високопоставлених ворожих командирів, котрі приймали участь в каральних операціях проти мирного населення. Два керівники найвищого командного складу ворожих армій Нацистського СА Віктор Люцце і Червоної Армії маршал Микола Ватутін, були знищені УПА. Завдяки підтримці мирного населення та хорошій організаційній діяльності вищого командного складу, успішні бойові дії велися до початку 50-х років і були направлені виключно проти каральної системи СССР. Останній військовий обов'язок воїни УПА виконували в жовтні 1956 року коли сміливо боролися на кордоні з Венгрією, щоб допомогти Венгерському анти-комуністичному повстанню. Українська Повстанська Армія була народною армією. Вона діяла в умовах бездержавності протягом багатьох років і повністю утримувалася народом.

 

В 1943 р. відбулися переговори представників трьох українських військових формувань про об'єднання, але досягти згоди не вдалося. Підроздили УПА 18 серпня силоміць роззброїли і приєднали до себе загони Боровця то Мельника. Численість повстанців зросла до 20 тис.. Усе це створило умови до активних дій.

УПА проти Німеччини.

Виступ Упа проти німецьких окупантів був зумовлений загальною стратегією боротьби ОУН за незалежність України. Один з перших боїв відбувся на Волині 7 лютого 1943 року, коли сотня І.Перегіняка здійснила напад на містечко Володимерець. Найбільш вдалою операцією навесні 1943 року була акція загону "Помста Полісся", коли на шляху Ковель - Рівне, поблизу спаленого німцями села Кортелім, був вбитий шеф спіцвцдділів СА генерал Віктор Лютце. На повстанців було кинуто декілька каральних батальйонів, а потім і значні сили з танками та літаками. Але опір подалати ім не вдалося.

В літку 1943 р. загони народної самооборони Галічини об'єднались в бойову групу УПА-захід під командуванням В.Сидора.

У 1943 р. загони УПА на правобережі злились з сотнями Олійника й утворили групу УПА південь на чолі з О.Грабцем.

З розгортанням повстанського руху і маштабів боротьби, а також зростанням УПА, яка на кінець 1943 р. налічувала 4 бойових групи і мала 80 тис. вояків, визріла гостра необхідність утворити керівний центр. Восени було сформовано Головну Команду і Головний військовий штаб.

 

Протягом березня-травня 1943 УПА проводило активні дії проти німецьких гарнізонів на Волині та Поліссі, і на початку літа під її контролем опинились майже цілі райони - німецька влада зберігалась лише у містах.

На початку 1944 УПА контролювала велику територію та досягла своєї максимальної чисельності 25-30000 чол., однак найтяжчі випробування були ще попереду - на УПА чекали тяжкі бої по "переходу через фронти" весни-літа 1944 р., під час яких УПА мусило воювати з регулярними частинами Червоної Армії. Ці бої суттєво послабили УПА-Північ і Південь - від 15000 чол. залишилося, мабуть, менше половини.

Улітку 19445 досвідчені українські повстанці провели понад 15 рейдів на схід України та Закарпаття, а також до Словаччини, Польщі та навіть Литви. Але "Совіти" все-таки училися на своїх помилках і "Зимова блокада" або "Велика блокада" січня-квітня 1946 року дала свої результати: масова блокада лісів у сполученні з діями спецназу привела до того, що УПА-Північ було майже цілком знищено, а загальні втрати УПА складали до 40% від особового складу. Це привело до того, що в червні 1946 було прийняте рішення про демобілізацію більшості частин УПА і перехід повстанців у підпілля ОУН. УПА-Північ припинило свою діяльність (ті, хто ще залишився, звичайно) вже влітку 1946, а до весни 1947 "в строю" залишилися тільки сотні ВО4 "Говерла" (на території УРСР) і ВО6 "Сан" (на території ПНР) з УПА-Захід.

у 1947 р. було проведено 906 збройних акцій, а у 1948 - 1422 акції. В 1947-49 рр. відділи УПА проводили рейди до Словаччини, Румунії та Польщі (доходили до самої Східної Прусії). У Карпатах бої продовжувалися до осені 1949, коли згідно з наказом від 3 вересня 1949 останні діючі частини і штаби УПА були розформовані. На той час маються дані тільки про дві сотні УПА - "Басейн" і "ім. Богуна". Хоча невеликі групи та збройне підпілля під керівництвом Шухевича-"Чупринки", а після його смерті 5 березня 1950 - Василя Кука-"Коваля" діяло до кінця 1950-х - початку 1960-х (саме тоді були зафіксовані останні бої при захопленні бункерів), кінець 1949 - початок 1950 року є одночасно офіційним кінцем бойових дій Української Повстанської Армії.