Форми і методи роботи класного керівника з учнями(волкова, Кузмінський)

Особистість формується, виховується під впливом соціально-економічних умов, духовної культури, традицій, звичаїв народу, національних, родинних цінностей, прикладу значущих для неї осіб, а також у наслідок планомірного впливу виховних закладів (педагогів), батьків. У системі цього впливу важлива роль належить методам, прийомам і засобам виховання.

Виховання як спесифічний вид діяльності і наукова галузь послуговується сукупністю загальних і специфічних методів впливу на особистість (методів виховання).

Методи виховання – шляхи і способидіяльності вихователів і вихованців з метою досягнення виховних цілей.

Однією з найпоширеніших є класифікація методів російського вченого-педагога Віталія Сластьоніна, згідно з якою розрізняють такі групи методів:

- методи формування свідомості особистості: бесіди, лекції, методи дискусії, переконаня, навіювання, приклад;

- методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки: педагогічна вимога, громадська думка, довір’я, привчання, тренування, створення виховних витуацій, прогнозування;

- методи стимулювання діяльності і поведінки: гра, змагання, заохочення, покарання;

- методи самовиховання: самопізнання, самооцінювання, саморегуляція.

 

1.3.1. Методика Колективних Творчих Справ (Класний керівник, січень 2010 + Волкова)

Колективна творча справа – це діяльність, що приносить радість і користь оточуючим і класному колективу, в процесі якого учні намагаються поліпшити життя як своє, так і людей, що їх оточують.

Справа є колективною, оскільки її планують, готують, реалізують, оцінюють спільно вихованці і вихователі, разом здійснюють пошук найкращих шляхів виконання життєво важливих завдань. Така діяльність, крім того, є творчою, бо її не можна організувати відповідно до певної догми чи шаблону, слід завжди обирати різні варіанти її проведення, виявляти нові можливості учнів, бо ці заходи є частиною їхнього життя.

Колективна творча справа – це спосіб забезпечення – яскравого, наповненого працею і грою, творчістю і дружбою, мрією та радістю життя і одночасно основний виховний засіб.

Змістом діяльності учнів є турбота про класний колектив, один про одного, про оточуючих людей.

Колективні справи можуть бути різними за тривалістю підготовки і проведення, обсягом роботи.ю здійснюваної учасниками. За характером провідної діяльності їх поділяють на організаторські, трудові, пізнавальні, художні, спортивні.

Колективна творча справа – це динамічна система, процес реалізації якої проходить шість стадій.

1-й етап – попередня робота вихователя.

2-й етап – колективне планування колективної творчої справи.

3-й етап – колективна підготовка справи.

4-й етап – проведення колективної творчої справи.

5-й етап – колективне оцінювання творчої справи.

6-й етап – виконуються ті рішення, що були прийняті на зборах колективу вихованців за підсумками колективної творчої справи, плануються нові справи чи зустрічі, вивчається новий матеріал, проводиться певна пошукова робота в конкретному напрямі тощо.

У проміжках між виконанням колективних творчих справ проводять творчі свята, ігри, зустрічі з цікавими людьми тощо. Це сприяє створенню колективістських стосунків (діти зайняті вирішенням спільного завдання), атмосфери взаємної поваги, симпатії злагоди.

В організації колективної творчої діяльності важливою є роль дорослих. Залежно від досвіду, віку, можливостей і взаємин з дітьми класний керівник може бути консультантом, експертом, керівником одного з мікроколективів. Результат діяльності багато в чому залежить від його взаємин з класом і в класі між учнями. Педагог повинен із самого початку стати для дітей старшим другом, який цікавиться їх життям, бере в ньому участь і, навчаючи їх, вчиться сам.

 

1.3.2. Класна година: форми та методика проведення. (школа класного керівника)

Класна година – спеціально організована, ціннісно зорієнтована спільна діяльність учителів та учнів, що сприяє формуванню у школярів системи правильного ставлення до навколишнього середовища: людини, суспільства, праці, науки, мистецтва, природи, самих себе. Вона привчає бачити за своїми діями та вчинками ставлення до суспільства, людей, розвиває у них здібність осмислювати життєві явища, усвідомлювати соціальну спрямованість своєї життєдіяльності.

(Шкільний світ 2011,жовтень №37 (597)Класна година – форма організації процесу безпосереднього спілкування класного керівника з класом, де можуть підійматися і розв’язуватися важливі організаційні, моральні та етичні проблеми. Теми тематичної класної години визначаються потребами духовного розвитку учнів, їхніми інтересами, прагненнями.

Виховна мета класної години – формування чітко визначеного ставлення учнів до об’єктів та явищ навколишнього світу, загальнолюдських цінностей, а також розвиток моральних, етичних, трудових, естетичних, науково-пізнавальних, світоглядних позицій.

Наслідком реалізації цих трьох функцій є формування громадської думки класу, звички учнів обдумувати та оцінювати своє життя, самих себе, самостійно шукати істину.

Зміст класних годин визначається, виходячи із соціального замовлення суспільства, пріорітетних напрямів виховної роботи в сучасних умовах, рівня розвитку учнів, їхніх захоплень, інтересів, а також необхідності засвоєння школярами духовних надбань рідного народу – мови, культури, усної народної творчості, традицій та звичаїв тощо.

Слід виділити такі основні напрямки у змісті класних годин:

- людина та її взаємини в суспільстві;

- наука і пізнання;

- народна культура як засіб формування духовності;

- людина і природа;

- основи природної моралі.

Методика та прийоми проведення класних годин відповідають конкретним умовам (матеріальній базі, віковим та психологічним особливостям учнів, їхньому рівні знань та поведінки, інтересам учнів).

Можливе викорстання різних форм проведення класних годин: розбір ситуацій, рольові ігри, практичні заняття, записи старовинних пісень, легенд, переказів рідного краю, відтворення народних свят, звичаїв, уроки на природі, години улюбленої праці, уроки етики, бесіди, диспути, дискусії, мозкові штурми, лекції.

У виданні «Сільська школа України» визначено: класна година – це форма прямого спілкування вихователя зі своїми вихованцями, але це не урок. Це ира розмова й уточнення цінностей, це співпередивання події, це корисна інформація, необхідна вихованцям для майбутнього дорослого життя, яку не можна отримати на уроках, це збір колективу для складання плану участі класу в загальношкільних заходах, це психологічний тренінг із будь-яких проблем спілкування тощо. Також було систематизовано класні години так:

· класна година – організаційна, як засіб колективного планування класної або загальношкільної справи;

· класна година – розв’язування ймовірного конфлікту;

· класна година – планова, для підбиття результатів, наприклад, успішності за семестр;

· класна година – бесіда з психолого-педагогічних проблем учнів;

· система класних годин для реалізації певної освітньої програми.

Педагоги, які насправді стурбовані майбутньою долею своїх вихованців, пропонують їм на класних годинах такі освітні програми:

· «Пізнай себе» - теоретичні і тренінгові заняття з прикладної психології, бесіди про закономірності психіки і поведінки людини;

· «Знайди себе» - бесіди з профорієнтації;

· «Спілкування та етикет» - секрети про те, як збирати навколо себе людей;

· «Навчитися керувати собою» - основні знання про методи, способи, прийоми саморегуляції та самоорганізації;

· «Права громадянина та людини» - ознайомлення з Декларацією прав людини та Конвенцією про права дитини;

· «Ази ранкової економіки» - знайомство з основами підприємництва: як почати власну справу, скласти бізнес план, розрахувати бюджет сім’ї тощо;

· «Основи сімейного кола» - як створити щасливу, міцну сім’ю.

На заняттях класний керівник може поділитися з учнями всім тим, що знає сам: своїми захопленнями, хобі, життєвими спостереженнями.

Варто на класні години запрошувати шкільного спсихолога, педагога-організатора, інших спеціалістів різних установ.

 

1.4. Форми і методи роботи класного керівника з батьками. (шк світ 24 сторінка, Волкова)

Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, класний керівник повинен враховувати важливість таких чинників:

1. Запрошення батьків до співробітництва. Часто вчитель вважає, що батьки перебувають в опозиції до нього. Намагаючись запобігти важливим запереченням з їх боку, він починає розмову в директивному тоні, замість того, щоб зрозуміти їх почуття, виявивши стриманість, відкритість. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками – перший крок до співпраці з ними.

2. Дотримання позиції рівноправності. Об’єднання зусиль учителя та сім’ї школяра можливе за взажмного визнання ними рівноправності. Перший крок має зробити класний керівник, оскільки до цього його зобов’язує професійний обов’язок.

3. Визнання важливості батьків у співпраці. Класний керівник повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку дитини.

4. Вияв любові, захопленості їх дитиною. Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки вчитель виявляє розуміння дитини, симпатизує їй, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість учителя, більш охоче спілкується з ним, налаштовуються на співпрацю.

5. Пошук нових форм співпраці. Учитель може запропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши їх тематику, структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми.

Процес налагодження взаємодії з батьками ефективний за дотримання педагогом психолого-педагогічних правил та вимог. До них належать:

· використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі. Цінність їх полягає у розвитку почуття власної відповідальності, вимогливості, громадянського обов’язку як учителів, так і батьків;

· довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їхньої педагогічної культури й активності у вихованні. Психологічно батьки готові підтримати потреби школи. Навіть ті батьки, які не мають педагогічної освіти і підготовки, з розумінням і відповідальністю ставляться до виховання дітей;

· педагогічний такт, неприпустимістьнеобережного втручання в життя сім’ї. Класний керівник – особа офіційна, але за специфіку своєї роботи може стати свідком стосунків, які приховуються від сторонніх. Якою б не здавалася йому сім’я, учитель повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім’ю іикористовувати лише для допомоги батькам у вихованні дітей;

· життємтверджуючий, мажорний настрій під час вирішення проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості. Формування особистості дитини передбачає подолання труднощів, протиріч і її житті. Важливо, щоб це не сприймалося як вияв закономірностей розвитку (нерівномірність, стрибкоподібний характер, причинно-наслідкова обумовленість, вибіркове ставлення дитини до виховних впливів), тоді складнощі, протиріччя, несподівані результати не викликатимуть розгубленості у педагога.

Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є співробітництво школи і сім'ї, яке передбачає належний рівень педагогічної культури батьків. Саме цьому підпорядковані програми школи молодих батьків та педагогічної культури молодої сім'ї, які спираються на систему перевірених досвідом багатьох поколінь найважливіших сімейних цінностей (здоров'я, любов та взаємоповага членів сім'ї, матеріальне благополуччя і духовність). Ці програми ґрунтуються на особистісно-орієнтовному підході, найбільш коректному та ефективному в роботі з сім'єю, який враховує конкретні життєві та індивідуальні особливості. Відповідно орієнтовані й програми з етно- та родинної педагогіки.

Форми роботи педагогів з батьками — це спосо­би організації спільної діяльності та спілкування.

Робота педагогічних колективів шкіл з батьками здійснюється в двох напрямках: організаційна робо­та школи із сім'єю та підвищення педагогічної куль­тури батьків.

В організаційній роботі школи з батьками до­цільним є поєднання індивідуальних, групових, ко­лективних та масових форм роботи.

Щоб робота з батьками дала найбільший ефект, необхідно використовувати різні форми зв’язку з ними. У деяких класних керівників цей звя’зок обмежується проведенням наприкінці навчальної чверті батьківських зборів за підсумками успішності за викликом до школи батьків тих учнів, які мають незадовільні оцінки або порушують дисципліну. У такому разі класні керівники погано знають домашні умови своїх учнів і не завжди виступають з батьками узгоджено.

У роботі з батьками доцільно поєднувати колективні та індивідуальні форми. Роз’яснювальну роботу, розпочату на батьківських зборах, слід вести і під час індивідуальних зустрічей з батьками і вдома і в школі. Індивідуальні бесіди часто підказують форми і зміст колективної роботи, допомагають накреслити ті заходи, які потрібно провести з батьками. Тісна співдружність класного керівника з батьками та з громадськістю значно розширює сферу організованого впливу на учнів і допомагає успішніше розв’язувати завдання їхнього виховання.

1.4.1. Відвідання сім'ї школяра.

Найпоширеніша і найефективніша форма індивідуальної робо ги з батьками. Відвідуючи сім'ю, класний керівник ознайомлюється з умовами життя учня. З бесід з батьками та іншими членами сім'ї він дістає уявлення про його характер, інтереси та нахили, про ставлення до батьків, старших і малих. Водночас класний керівник дає батькам і старшим членам сім'ї педагогічні поради про організацію домашніх занять школяра, про режим дня, про додержання правил особистої та громадської гігієни, про форми і методи привчання до праці. Він інформує батьків про успішність та дисципліну учня, про його успіхи в навчальній роботі та в суспільне корисній праці.

Перше відвідання сімей проводиться, як правило, до початку навчального року або в першій чверті. Це необхідно зробити в тому разі, якщо класний керівник уперше розпочинає роботу в цьому класі. Мета першого відвідання — попереднє ознайомлення з домашніми умовами життя, з побутом учня.

Кожна сім'я — це великий і складний світ. У кожній з них свої звички, традиції, свої відносини. У всьому цьому треба добре розібратися, виявити сильні й слабкі сторони у вихованні дітей. Вивчення внутрісімейних відносин, зрозуміло, річ складна, але потрібна. Без цього важко дати конкретні поради батькам.

Під час першого відвідання сім'ї можна з'ясувати, як учень поводиться вдома, чи бере участь у домашній праці, в якому порядку в нього навчальне приладдя, чи додержує він встановленого режиму. Доцільно при цьому поговорити і з школярем, дати йому поради про організацію домашніх занять, порекомендувати книжки для позакласного читання.

У методичному листі «Про роботу класного керівника» зазначається, що, відвідуючи сім'ї, він особливу увагу «звертає на те, як батьки стежать за додержанням учнями режиму дня та виконанням трудових обов'язків у сім'ї, чи е в дітей робоче місце для приготування уроків, бібліотечка з навчальною та художньою літературою, чи додержуються вимоги санітарії та гігієни, зокрема, чи займається учень щодня ранковою гімнастикою, як проводить свій вільний час».

Щоб бесіда з батьками була конкретною і змістовною, доцільно перед відвіданням сім'ї поговорити з учителями, зібрати дані про успішність та поведінку учня. Про час відвідання сім'ї доцільно заздалегідь попередити батьків. Проте іноді класний керівник приходить у сім'ю й без попередження, наприклад, коли учень захворів чи пропустив кілька занять з невідомих причин, зробив негідний вчинок.

Добре знання школярів дає змогу конкретно планувати виховну роботу і провадити її з більшим успіхом.

Класні батьківські збори.

Батьківські збори проводять 4-5 разів протягом навчального року. На класних батьківських зборах обговорюють завдання навчально-виховного процесу в класі, планують і обговорюють структуру виховного процесу, визначають стратегічні лінії співробітництва батьків і школи, підбивають підсумки роботи за навчальний рік. Обговорення навчання не повинно стати головним аргументом в організації та проведенні зборів.

Батьківські збори мають бути:

· організаційними;

· поточними або тематичними;

· підсумковими;

· загальношкільними і класними.

Батьківські збори не менш складні в підготовці й проведенні, ніж уроки та інші види позакласної роботи. Тут стикаються інтереси сторін, які беруть участь у освітньому процесі, - педагогів і батьків – для того, щоб вислухати один одного й обговорити проблеми дітей. Власне, тому й в розділі функціональних обов’язків класних керівників проведення батьківських зборів окреслено як одне з головних. Ці обставини накладають велику відповідальність на класного керівника на всіх етапах підготовки, проведення та осмислення підсумків зборів.

Етапи підготовки та проведення батьківських зборів

У підготовці батьківських зборів можна визначити три етапи.

Етап 1. Організація батьківських зборів.

Під час пілготовки до зборів треба обміркувати організацію явки батьків. Дуже важливо створити атмосферу очікування батьківських зборів: завчасно запросити батьків, підготувати візуальні матеріали, що висвітлюють позакласну роботу, підготувати листи-подяки тим батькам, чиї діти активно брали участь у конкурсах, олімпіадах.

Етап 2. Підготовка сценарію та проведення зборів.

Сценарій і проведення зборів – результат творчості педагога. Він має складатись з декількох компонентів:

1) аналіз навчальних досягнень учнів класу;

2) ознайомлення батьків із станом соціально-емоційного клімату в класі;

3) психолого-педагогічна просвіта;

4) обговорення організаційних питань;

5) індивідуальні бесіди з батьками.

Етап 3. Осмислення підсумків зборів.

Підбиття підсумків зборів починають ще під час їх проведення: необхідно зробити висновки, сформулювати необхідні рішення, дати інформацію про наступні збори. Важливо з’ясувати і ставлення батьків до проведення зборів, завчасно підготувати необхідні анкети для оцінок і побажань батьків; усе це має стати предметом роздумів.

Інформація про підсумки батьківських зборів має бути доведена до адміністрації школи і вчителів-предметників.