Етапи виконання та методологічні основи дипломної роботи спеціаліста

Вибір теми

Вибір, формулювання та обґрунтування теми дослідження є найвідповідальнішим етапом у процесі підготовки та написання кваліфікаційної

роботи, який не лише визначає результат дослідження, а й може певним чином

вплинути на подальшу професійну діяльність випускника.

Під час вибору теми основними критеріями повинні бути наукова та соціальна актуальність, перспективність, наявність теоретичної бази, можливість виконання емпіричного дослідження та отримання соціального ефекту від впровадження результатів дослідження.

Вибір і формулювання актуальної теми полегшується попередньою роботою з аналітичними статтями, авторефератами дисертацій, участю в наукових конференціях тощо.

Планування роботи

Після затвердження теми на кафедрі психології, педагогіки та філософії доцільно розпланувати час для роботи над нею.

Строки виконання дипломної роботи

Вибір теми і подача на кафедру заяви на ім’я завідувача кафедри про вибір теми дипломної роботи (заява має бути завірена підписом наукового керівника) – до 1 листопада поточного року.

Оформлення бланка завдань– до 1 грудня.

Подача керівнику розгорнутого плану дипломної роботи- до 15 грудня.

Написання вступу та теоретичної частини роботи (подання чернетки вступу та теоретичної частини роботи науковому керівникові – до 10 лютого.

Збір і обробка емпіричних даних та обрахування статистики – до 1 квітня.

Подача чорнового варіанта всієї роботи керівнику – до 1 травня.

Попередній захист дипломної роботи до 16 – 22 травня.

Подача дипломної роботи на кафедру з відгуком наукового керівника і його рекомендацією до її захисту – до 6 червня.

При складанні календарного плану особливо суттєвим є дотримання логічної послідовності виконання етапів роботи. Встановлення конкретних термінів проведення дослідження не тільки сприяє самоорганізації студентів, а й дає можливість своєчасно отримати консультацію наукового керівника, який може на всіх етапах виконання дипломної роботи контролювати її хід і коригувати зміст.

Аналіз літератури з вибраної теми

Якщо у вступі лише коротко й аргументовано пояснюється, чому актуальна в науковому і практичному аспекті ця тема, доводиться необхідність її опрацювання, то ретельний огляд джерел з вибраної теми виокремлюється в окремий розділ. Виклад матеріалу можна вести або в хронологічній послідовності, або за проблемними питаннями. Вибір того чи іншого варіанта залежить від характеру теми і зібраного матеріалу, глибини висвітлення окремих питань у науковій літературі.

Наприкінці першого розділу на підставі теоретичного аналізу літератури та її узагальнення формулюються вихідні положення, які й будуть узяті спеціалістом за основу його дослідження, визначатимуть вибраний напрям наукового пошуку.

При доборі літератури з теми необхідна серйозна і кропітка робота, бо слід ураховувати, що з кожної проблеми лише за останні десятиліття примножена велика кількість літератури, обсяг якої з кожним роком збільшується. Для полегшення роботи треба використовувати бібліотечні інформаційно-пошукові системи, корисними є також електронні ресурси мережі Інтернет.

Отримана наукова інформація закріплюється в тексті дипломної роботи спеціаліста у вигляді словесного або ілюстративного матеріалу, у яких спеціаліст впорядковує на свій розсуд наукові факти, доводить наукову цінність або практичну значущість тих чи інших теоретичних положень, називаючи авторів і посилаючись на джерела, з яких запозичені матеріали або окремі результати.

 

СТРУКТУРА ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ СПЕЦІАЛІСТА

Завершена дипломна робота спеціаліста має такі складові:

· титульну сторінку;

· зміст;

· вступ;

· основна частина.

В основній частині дослідження виокремлюють наступні складові:

1) теоретична частина;

2) методична частина;

3) емпіричний розділ;

а) загальна характеристика вибірки й етапів дослідження;

б) експериментальна робота та аналіз отриманих результатів;

· висновки;

· список використаних джерел;

· додатки.

Після кожного розділу мають бути висновки.

 

Титульна сторінка

Титульна сторінка є першою сторінкою дипломної роботи, яка нумерується, але номер не пишеться. На титульній сторінці обов'язково зазначають: назву навчального закладу, факультету, кафедри, де навчається студент; тему роботи, прізвище, ім’я, по батькові автора; науковий ступінь, учене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника; місце і рік написання роботи.

Зразок оформлення титульної сторінки наведено у додатку А.

 

Зміст

У змісті подаються назви структурних елементів кваліфікаційної роботи та номери сторінок, на яких вони містяться. Основними структурними елементами роботи є "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛИ ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ", "ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ", "ДОДАТКИ","СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ".

Зразок оформлення змісту подано у додатку Б.

Вступ

Вступ до дипломної роботи спеціаліста розкриває її основні засади, дає загальне уявлення про зміст навчально-дослідної роботи студента та орієнтує читача в ній.

Увступі дипломної роботи повинні бути висвітлені такі питання:

• актуальність теми;

• об'єкт дослідження;

• предмет дослідження;

• мета дослідження;

• гіпотеза дослідження;

• завдання дослідження;

• теоретико-методологічні основи дослідження;

• комплекс методів для проведення дослідження;

• емпірична база дослідження (коротка характеристика групи або вибірки досліджуваних);

• апробація;

• структура роботи.

Обґрунтування актуальності теми дослідження здійснюється на основі аналізу проблемної ситуації, яка відображає суперечність між реальним станом об’єкта дослідження та сучасними завданнями. Висвітлюється рівень дослідження проблеми, ступінь її новизни, надається короткий огляд історії досліджень; виділяється та частина проблеми, яка не отримала потрібного висвітлення в науці, але має значення для дослідження проблеми в цілому; підкреслюється зв'язок із важливими аспектами соціальних проблем. Опис актуальності не повинен бути багатослівним – обсягом 1,5 – 2 сторінки.

Одночасно дипломнику потрібно визначити об’єкт і предмет дослідження.

Об'єкт дослідження − це загальна психологічна сферапошуку, що перебуває у полі зору дослідника.

Предмет дослідження − це певна частина об'єкта, певний аспект вибраної проблеми, що підлягає вивченню у науковій роботі. Предмет дослідження за своїм формулюванням є близьким до теми роботи, а об'єкт має бути ширшим поняттям, тобто між об'єктом і предметом існують родово-видові відношення.

У психологічному дослідженні об'єктом і предметом можуть бути певні форми поведінки та діяльності людей, психічні явища (процеси, стани, властивості), типи індивідів, групи осіб тощо. Поняття предмета й об'єкта психологічного дослідження є відносними і характеризуються лише у взаємному зв'язку [11].

Наприклад, об’єкт дослідження – генезис професійного мислення студентів педагогічного вищого навчального закладу, а предмет дослідження – розвиток творчого професійного мислення майбутніх учителів засобами активних методів навчання. Чітке формулювання об’єкта і предмета дослідження (не занадто широкого та не дуже вузького) дає змогу дослідникові отримувати справді наукові, конкретні знання, які можна реально впроваджувати в навчальний процес.

Потрібно зазначити, що той самий об’єкт дослідження може мати кілька предметів дослідження. Наприклад, об’єкт психологічного дослідження – адаптація першокурсників до навчання у вищій школі. Його предметом може бути, наприклад: 1) особливості дидактичної адаптації першокурсників до вивчення психології у ВНЗ; 2) індивідуально-особистісні та соціально-психологічні чинники успішної адаптації першокурсника до ВНЗ; 3) особливості соціальної адаптації першокурсників до умов спільної діяльності в студентській академічній групі та ін.

Після визначення об’єкта та предмета надзвичайно важливо в науковому дослідженні визначити мету, сформулювати гіпотезу та окреслити його завдання.

Мета як запланований результат відображає спрямованість досліджень і за змістом відповідає темі роботи. Формулюючи мету, не слід повторювати тему роботи, варто зазначити практичну спрямованість дослідження.

Для правильного визначення мети дослідження потрібно чітко з’ясувати:

1. Сутність досліджуваної проблеми та її головні суперечності, основні проблемні питання теоретичного та (або) експериментального характеру, які підлягають вирішенню шляхом наукового дослідження.

2. Сучасне теоретичне знання, яке може бути використане для пояснення структури і законів функціонування об’єкта, який вивчається.

3. Основні шляхи та обсяги необхідного теоретичного та (або) експериментального обґрунтування предмета дослідження.

4. Відомі в психології (або провідній щодо об’єкта дослідження науці) методи і засоби для проведення теоретичного та (або) експериментального вивчення предмета.

Не потрібно формулювати мету як "Дослідження…", "Вивчення…", тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Гіпотеза – це зроблене на основі аналізу наукових джерел, власних умовиводів і спостережень припущення про основні результати роботи. У ній можливо зазначити динаміку, розвиток визначених показників, які характеризують певне явище, передбачити умови ефективності одержаних результатів, сформулювати їхнє значення для процесу підготовки фахівців у вищій школі.

Для правильної розробки та побудови гіпотези потрібно:

1. Однозначно встановити рівень основних суперечностей між найменш розробленими питаннями проблеми дослідження.

2. Уточнити невизначені або заново введені наукові поняття як елементи предмета дослідження, на основі логіки дослідження дати їхнє однозначне трактування, якщо потрібно – визначити у вигляді припущення нове поняття.

3. Чітко визначитися в розумінні явища, яке є об’єктом дослідження, усвідомити його структуру, функції та зв’язки.

4. Дати критичний аналіз взаємозв’язку елементів, які вивчаються, та узагальнити (синтезувати) отримані знання в гіпотезу дослідження.

5. Чітко і лаконічно обґрунтувати основні моменти та методи теоретичної й емпіричної перевірки гіпотези.

Формулюючи гіпотези дослідження, необхідно враховувати, що:

• гіпотеза не повинна містити поняття, які теоретично або експериментально не можуть бути інтерпретовані;

• гіпотезу слід формулювати як припущення;

• гіпотезу слід формулювати так, щоб можна було її перевірити, тобто дослідник повинен мати змогу розробити адекватні дослідницькі процедури.

Від гіпотези залежить окреслення конкретних завдань дослідження. Останні визначають вибір методів і розробку конкретних методик, які є основою проведення подальшого дослідження. Завдання дослідження конкретизують мету.

Основними методологічними вимогами до виокремлення завдань дослідження є такі:

1. Завданнями дослідження називають проблемні запитання, відповіді на які необхідні для досягнення мети дослідження.

2. Визначення, формулювання і послідовність викладу завдань дослідження мають чітко відповідати його темі, об’єкту, предмету, меті та гіпотезі.

3. Сукупність поставлених у дослідженні завдань повинна бути мінімальною, достатньою для досягнення мети дослідження.

Приклад розробки методологічних засад дослідження конкретної дипломної роботи.

Тема дипломної роботи: "Ціннісні орієнтації у формуванні особистості майбутнього психолога".

Об’єкт дослідження – формування особистості студента-психолога в процесі професійної діяльності.

Предмет дослідження – становлення ціннісних орієнтацій у структурі особистості майбутнього психолога в процесі його професійної підготовки.

Мета – виявити особливості становлення ціннісних орієнтацій особистості студентів І−ІV курсів.

Гіпотеза дослідження: У процесі професіоналізації особистості студента закономірно змінюється зміст ціннісних орієнтацій, перетворюється їхня структура, що і буде визначати їхню динаміку з І по ІV курси.

Завдання дослідження:

1. Визначити місце і роль ціннісних орієнтацій у професійному становленні особистості студента як майбутнього психолога.

2. Якісно охарактеризувати змістовний бік ціннісних орієнтацій, які визначають професійну спрямованість майбутнього психолога.

3. Розкрити динаміку ціннісних орієнтацій унаслідок професіоналізації особистості студента.

Вступ до дипломної роботи містить також узагальнений опис методів та організації дослідження. Метод дослідження – (від гр. μέυοδλξ – шлях дослідження, спосіб пізнання) – нормативний обґрунтований спосіб проведення наукового дослідження. Це шлях наукового пізнання, який випливає із загальних теоретичних уявлень про сутність об’єкта дослідження.

Методи збору емпіричних фактів вибирають за метою та завданнями дослідження:

- описати факти: спостереження, аналіз продуктів діяльності, бесіда, інтерв’ю, анкетування, вивчення життєвого шляху (біографічний метод) та ін.;

- виміряти психічні явища – тести;

- визначити особливості – констатувальний (природний або лабораторний) експеримент;

- знайти фактори, виявити психологічні умови розвитку та перетворити явище – формувальний психолого-педагогічний експеримент.

Для наукового розв`язання психологічної проблеми зазвичай використовується комплекс методів, розробляється і реалізовується певна методика (сукупність методів у дії).

Розробляючи план експериментального дослідження, можна вибрати один із трьох його шляхів:

1. Лонгітюдний план (шлях, зріз): вивчаються одні й ті самі досліджувані протягом тривалого часу та поетапно проводиться аналіз з порівнянням результатів зрізів.

2. Поперечний план реалізовується методом порівняння окремих груп досліджуваних різного віку.

3. Можна застосовувати комбінований план, коли досліджуваними є люди різних вікових груп, але за однією з них (наприклад, одна експериментальна група студентів) проводиться тривале спостереження (лонгітюдне дослідження), а наприкінці порівнюють результати з іншою (контрольна група).

Для обробки одержаного дослідницького матеріалу застосовують відомі в психологічній науці статистичні методи: кореляційний аналіз – числове співвідношення двох різних змінних; факторний аналіз – для визначення спорідненості окремих психологічних тестів на основі порівняння коефіцієнтів кореляції кожного з них. Ефективність вимірювання незалежно від умов проведення визначається поняттям "надійність" і "валідність".

Надійність – ступінь узгодженості результатів, які дослідник одержує при багаторазовому застосуванні методики виміру. Надійна міра заслуговує довіри, дає стійкі результати, які можна відтворити.

Валідність – це показник точності, з якою методика вимірює те, для чого вона створена, а також адекватність методу поставленому завданню дослідження.

Вступ містить також короткий опис наукової та практичної новизни дослідження, а також особливості апробації результатів дослідження, наприклад, на практиці, у доповідях на конференціях або семінарах.

Потрібно вказати також базу дослідження (де проводилося дослідження) і опис вибірки (хто був охоплений дослідженням і скільки респондентів брали участь).

 

Основна частина

Основна частина дипломної роботи спеціаліста має такі підрозділи:

1) теоретичний;

2) методичний;

3) емпіричний;

а) загальна характеристика вибірки й етапів дослідження;

б) експериментальна робота та аналіз отриманих результатів.

Основна частина дипломної роботискладається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожен розділ починають з нової сторінки. У кінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дозволяє систематизувати загальні висновки та вивільнити їх від подробиць.

Зміст розділів основної частини повинен точно відповідати темі дипломної роботи та повністю розкривати її. Зазвичай виокремлюють 2−4 головні питання теми, які визначають назву та зміст розділів. Назви розділів повинні розкривати певні аспекти теми кваліфікаційної наукової роботи.

У теоретичному підрозділіроботи подають огляд літератури (до 40 % обсягу роботи) із досліджуваної проблеми та теоретичні міркування автора дипломної роботи. Заголовок цього розділу повинен змістовно відображати

сутність проблеми, яка розглядається в дипломній роботі. Дотримуючись принципів послідовного та цілісного викладу наукових матеріалів, слід стисло й лаконічно висвітлити ступінь розкриття проблеми в сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі, зазначивши ті питання чи аспекти проблеми, які слід вивчити. Аналізуючи літературні джерела, слід розглянути різні погляди на проблему та висловити власне ставлення до тих чи інших положень. Дотримуючись принципів наукової етики, необхідно перевірити відповідність посилань і цитувань. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно доцільності проведення досліджень у цій галузі.

У методичному підрозділі зазвичай обґрунтовують вибір напряму досліджень, розробляють загальну методологічну базу проведення дослідження, будують теоретичну модель розв’язання поставленої проблеми або досліджуваного феномену.

В емпіричному підрозділі дослідження описують власне емпіричні чи експериментальні дослідження та їхні результати. Подають детальний опис досліджуваної групи чи вибірки, методик дослідження та окремих методів, які застосовувалися у процесі роботи. Якщо проводився експеримент, детально описують його мету, програму, етапи та їх послідовність.

Опис групи досліджуваних висвітлює головні їхні характеристики (стать, вік, освіта, соціальний стан, стан здоров'я та інші, важливі для виокремлення саме такої групи параметри; досліджувана група має бути якомога одноріднішою).

Чисельність вибірки досліджуваних для емпіричного дослідження чи практичної психологічної роботи повинна забезпечувати доказовість положень, які захищаються в роботі. Виходячи з методів математичної обробки, рекомендується, щоб чисельність досліджуваних була не меншою ніж 60−70 осіб при груповому дослідженні та 25−30 при індивідуальному. Якщо метою дослідження передбачено порівняння результатів двох (чи кількох) груп, наприклад, експериментальної та контрольної, то кожна з них має бути не меншою ніж 30 осіб. Проведення психологічних досліджень, основним методом збору даних у яких є опитування, потребує збільшення кількості вибірки до 100 осіб та більше. Аналіз великих груп у соціальній психології доводить вибірку до 300 осіб.

Опис методик повинен містити обґрунтування їхньої доцільності для даного дослідження, виходячи з мети, робочих гіпотез та завдань. Тексти методик (опитувальники, способи підрахування, ключі, бланки тощо) подають у додатках. Загальновідомі методики не потребують детального опису, а методики, адаптацію яких здійснює автор дипломної роботи, анкети, опитувальники для бесід чи інтерв'ю потребують детального опису.

Емпіричне дослідження, спрямоване на збір та аналіз даних з проблеми, є важливою складовою дипломної роботи спеціаліста. Воно обов'язково повинно мати певну новизну порівняно з існуючими дослідженнями в певній сфері.

Результати досліджень наводять у зведених таблицях. Ці таблиці слід подати у додатках. Студент має бути готовий показати заповнені бланки опитування з результатами власного дослідження на вимогу наукового керівника чи комісії. Таблиці мають бути зрозумілими читачам, назви змінних у таблицях слід вказувати так, щоб читач міг розуміти, про що йдеться. Таблиці заповнюють із застосуванням комп'ютерних програм Excel, SPSS тощо.

Приклад оформлення та інтерпретації даних таблиці, ілюстрації та емпіричного дослідження подано у додатку В.

Головна частина роботи – це аналіз отриманих у процесі дослідження результатів.

Аналіз отриманих результатів виконують із застосуванням методів статистичного опрацювання результатів, які вибирають згідно з метою, завданнями і специфікою дослідження. Якщо неможливо застосувати засоби статистики, виконують змістовний аналіз даних. Адекватність застосованих методів статистичного аналізу відображає рівень теоретико-методологічної підготовки студента.

В аналітичній частині роботи порівнюють отримані результати із аналогічними літературними даними й аналізують збіги і відмінності або негативні результати, оцінюючи, чи вдалося виконати завдання дослідження і досягти мети і наскільки підтвердилися гіпотези.

Послідовність опису проведених статистичних підрахунків визначають логікою доведення (чи спростування) положень, що містять гіпотези дослідження.

Кожен підрозділ необхідно завершити короткими висновками. У висновках емпіричного розділу слід зазначити, чи вдалося (і наскільки) емпірично підтвердити сформульовані гіпотези.

Висновки

У загальних висновках (3−4 стор.) коротко описують результати, отримані у процесі роботи, наводять головні наукові та практичні результати досліджень, аргументуючи кількісними та якісними показниками, зазначають, наскільки підтвердилася гіпотеза. Висновки повинні інформувати про досягнення мети дослідження й виконання конкретних поставлених завдань.

У висновках необхідно наголосити на якісних і кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати їхню достовірність, викласти рекомендації щодо їхнього використання і подальшого дослідження проблеми.

Список використаних джерел

У списку використаної літературиперераховуються всі науково-теоретичні джерела, які використовував студент. Мінімальна кількість найменувань у списку – 40 позицій.

Використані джерелаподають за алфавітним принципом: український алфавіт береться за основу для подання літератури, написаної кирилицею, англійський – для літератури латинських абеток. Посилання мають бути на роботи авторів, названих у тексті: не бажано цитувати думку авторів за переповіданням, яке містили статті та монографії інших авторів. Спочатку наводиться література українською та російською мовами (кирилицею), а потім джерела, набрані латинським шрифтом.

Приклади оформлення бібліографічного опису в списку використаних джерел наведено в додатку Г.

Додатки

Додатки є продовженням дипломної роботи і мають наскрізну нумерацію сторінок, спільну з основним текстом. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Слово Додаток пишуть з правого боку рядка малими літерами з першої великої.

Додатки позначають послідовно великими літерами українського алфавіту, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Додатки можуть бути поділені на окремі розділи: "Додаток А.3", "Додаток А.3.1".

Заголовок додатка друкують 14-м шрифтом (з першої великої) посередині рядка.

При використанні всіх літер обох алфавітів допускається позначати додатки арабськими цифрами після буквеного позначення.

Наприклад: "Додаток А.1", "Додаток А.2".

Якщо додаток один, його теж позначають – " Додаток А".

У додатках розміщується допоміжний матеріал, який в основній частині перевантажує текст і утруднює його сприйняття. До допоміжних матеріалів відносять:

• повний опис методик дослідження або їх бланків;

• результати первинної обробки даних емпіричного дослідження або практичної психологічної роботи, виконаної студентом;

• таблиці деяких емпіричних даних, отриманих у дослідженні;

• повний опис розвивальних програм, методик діагностики, використаних чи розроблених студентом у роботі [5].

Якправило, у додатку А розміщують описи методик або їх бланків, у додатку Б – таблиці даних первинної кількісної обробки індивідуальних протоколів досліджуваних, у додатку В – таблиці вторинної (узагальненої) обробки, у додатку Г – повний опис методики тренінгу, розробленого чи використаного автором, тощо.

Заголовки розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів у додатках виконують за загальними правилами.

Переліки, примітки та посилання у тексті додатків оформлюють за загальними правилами.

На всі додатки у тексті документа повинні бути посилання.

Усі додатки мають бути названі у змісті.