Сортування методом бульбашки (просте обмінне сортування)

Алгоритми сортування

Доволі поширеним завданням, що виникає при роботі з масивами та лінійними списками, є завдання сортування, тобто розташування елементів в порядку зростання або зменшення значень. Існує набір алгоритмів сортування. При цьому розрізняють так зване “внутрішнє” та “зовнішнє” сортування, тобто сортування структур даних, що знаходяться в оперативній або в зовнішній пам’яті комп’ютера. При внутрішньому сортуванні всі дані, що сортуються, поміщають в оперативну пам’ять комп’ютера, де можна отримати доступ до даних в будь-якому порядку (тобто використовується модель пам’яті з довільним доступом). Зовнішнє сортування застосовують тоді, коли об’єм впорядковуваних даних надто великий для розташування в оперативній пам’яті.

Сортування простим вибором

На першому кроці алгоритму, починаючи з першого елемента масиву або списку, здійснюється пошук елемента, який має найменше значення, і після цього проводиться обмін місцями знайденого елемента з елементом, який розташований на першому місці масиву або списку (рис. 9, а).

Потім здійснюється пошук другого найменшого елемента шляхом подальшої перевірки значень елементів, починаючи з другого елемента. Елемент, який має друге найменше значення міняється місцями з елементом, що розташований на другому місці масиву чи списку (рис. 9, б). Цей процес пошук у елемента з наступним найменшим значенням і розташуванням його у відповідну позицію – на початок не відсортованої частини масиву, що залишилась, – продовжується доти, доки всі елементи не стануть відсортованими в порядку збільшення їх значень.

Сортування методом бульбашки (просте обмінне сортування)

Удосконалення методу бульбашки – метод шейкер-сортування, при якому перегляд масиву відбувається поперемінно з двох напрямків.

Сортування вставками

1.

2) досягнуто лівої межі готової послідовності.

Алгоритм з прямими вставками можна вдосконалити, якщо звернути увагу на те, що готова послідовність, у яку потрібно вставити новий елемент, уже впорядкована. Використовується так званий подвійний пошук, при якому робиться спроба порівняння з серединою готової послідовності, а потім процес поділу на дві частини продовжується, покине буде знайде на точка включення (вставки). Такий модифікований алгоритм сортування називається методом з двійковим включенням.

Швидке сортування

В алгоритмі швидкого сортування метою кожного кроку є розміщення наступного елемента на його кінцеву позицію у середині масиву. Масив завжди ділиться на дві частини, тому бажано вибрати опорний елемент, відносно якого пере впорядковуються елементи масиву, близький до значення медіани розподілу значень. На далі аналогічний процес застосовується для кожної частини масиву доти, доки всі елементи не займуть свої кінцеві позиції. Розглянемо приклад:

У результаті проходження елемент “42” став на свою кінцеву позицію, а початковий масив розбився на два під масиви: (36, 23, 11) та (65, 58, 94, 74, 99, 87). Цей процес застосовується в подальшому для кожного з них окремо.

Апаратне забезпечення комп’ютерних мереж

Середовища передавання

Середовище передавання – це фізичне середовище, у якому можливе передавання інформаційних сигналів у вигляді електричних, світлових та інших імпульсів. см. Середовище передавання.

Мережні інтерфейси

Для того щоб комп'ютер або інший пристрій можна було підключити до локальної мережі, необхідно щоб його було оснащено мережним інтерфейсом (мережною картою), до якого підключатиметься мережний кабель або який забезпечить зв’язок через радіоканал. Мережні інтерфейси виготовляють у вигляді плат.

Мережний інтерфейс – це обладнання, призначене для підключення комп'ютера або іншого пристрою до локальної мережі.

Види класифікації комп’ютерних мереж.

Розробка контенту

Саме тут починається життєвий цикл будь-якого матеріалу публікується на сайті. На цьому етапі відбувається створення, редагування та затвердження контенту, а роль системи полягає в автоматизації цих процесів. Завдання підтримки спільної роботи авторів, редакторів, програмістів та менеджерів повністю покладається на систему. Це завдання здійснюється завдяки розподілу контенту і дизайну. Система автоматично звертається в потрібні місця сховища, дозволяючи безлічі користувачів, навіть не є технічними фахівцями, працювати над підготовкою контенту до публікації, включаючи перевірку його достовірності.

Управління сайтом

На цьому рівні відбувається розробка самого сайту, попередній перегляд і публікація підготовленого контенту. Тут розробляється зовнішній вигляд, готуються шаблони, розподіляються ролі користувачів і класифікація необхідної бізнес-інформації (наприклад, товари, ціни). Важливими компонентами цього рівня є служби підтримують своєчасність надходження необхідного контенту.

Доставка контенту

Коли сайт повністю підготовлений до публікації, необхідні кошти для динамічного формування Web-сторінок в залежності від виду конкретних користувачів. У зв'язку з цим, одним з важливих компонентом даного етапу є персоналізація або розподіл профілів, щоб кожен користувач отримував тільки ту інформацію, яка відповідає його ролі.

В багатьох випадках інтегровані зручні автоматичні інсталятори і візуальні HTML редактори. В результаті отримали на100% готовий до застосування повно функційний сайт— портал. Часто програмні можливості CMS дозволяють(в повністю автоматичному режимі) змінювати розташування виведення інформації на Web-сторінці, вибирати схеми кольорів, дизайн із шаблонів, що є в наявності.

Еталонна модель ВВС

Міжнародна організація по стандартизації (МОС, International Standardization Organization, ISO) запропонувала в 1978 р. еталонну модель взаємодії відкритих систем (ВВС, Open System Interconnect, OSI). На основі цієї моделі був розроблений стек протоколів, що не одержав широкого поширення, хоча він і був прийнятий як національний стандарт урядом США ще в 1990 році (проект GOSIP).

При розробці моделі ВВС виділення рівнів базувалося на наступних принципах:

- кожний рівень повинен виконувати окрему функцію,

- потік інформації між рівнями повинен бути мінімізований,

- функції рівнів повинні бути зручні для визначення міжнародних стандартів,

- кількість рівнів повинне бути достатнім для поділу функцій, але не надлишковим.

Модель ВВС визначає сім рівнів: фізичний, канальний, мережний, транспортний, сеансовий, подання даних, прикладний.

7. прикладний

6. подання даних

5. сеансовий

4. транспортний

3. мережний

2. канальний

1. фізичний

Всі мережні функції в моделі розділені на 7 рівнів (Рис. 2.1). При цьому вищестоящі рівні виконують більше складні, глобальні завдання, для чого використовують у своїх цілях нижчестоящі рівні, а також управляють ними. Ціль нижчестоящого рівня - надання послуг вищестоящому рівню, причому вищестоящому рівню не важливі деталі виконання цих послуг. Нижчестоящі рівні виконують більше прості, більше конкретні функції. В ідеалі кожний рівень взаємодіє тільки з тими, які перебувають поруч із ним (вище його й нижче його). Верхній рівень відповідає прикладному завданню, що працює в цей момент додатку, нижній - безпосередній передачі сигналів по каналі зв'язку.

Модель OSI описує тільки системні засоби взаємодії, реалізовані операційною системою, системними утилітами, системними апаратними засобами. Модель не включає засобу взаємодії додатків кінцевих користувачів.

Фізичний рівень

Фізичний рівень (Physical layer) має справи з передачею бітів по фізичних каналах зв'язку, таким, як коаксіальний кабель, кручена пара, оптоволоконий кабель або цифровий територіальний канал. Крім того, тут стандартизуються типи роз’ємів і призначення кожного контакту.

Функції фізичного рівня:

· передача бітів по фізичних каналах;

· формування електричних сигналів;

· кодування інформації;

· синхронізація;

· модуляція.

Реалізується апаратно.

Прикладом протоколу фізичного рівня може служити специфікація 100 Base-TX технології Ethernet, що визначає в якості середовища передачі даних неекрановану кручену пару категорії 5 із хвильовим опором 100 Ом, роз’єм RJ- 45, максимальну довжину фізичного сегмента 100 метрів, а також деякі інші характеристики середовища й електричних сигналів.

Канальний рівень

На фізичному рівні просто пересилаються біти. При цьому не враховується, що в тих мережах, у яких лінії зв'язку використовуються (розділяються) поперемінно декількома парами взаємодіючих комп'ютерів, фізичне середовище передачі може бути зайняте.

Тому однієї із завдань канального рівня (Data Link layer) є перевірка доступності середовища передачі. Інше завдання канального рівня - реалізація механізмів виявлення й корекції помилок. Для цього на канальному рівнібіти групуються в набори, називані кадрами (frames).

Канальний рівень забезпечує коректність передачі кожного кадрупоміщаючи спеціальну послідовність біту початок і кінець кожного кадру, для його виділення, а також обчислює контрольну суму, обробляючи всі байти кадрупевним способом, і додає контрольну сумудокадру. Канальний рівеньможе не тільки виявляти помилки, але й виправляти їх за рахунок повторної передачі ушкоджених кадрів. Реалізується апаратно.

Мережний рівень

Мережний рівень (Network layer) служить для утворення єдиної транспортної системи, що поєднує кілька мереж, причому ці мережі можуть використовувати зовсім різні принципи передачі повідомлень між кінцевими вузлами й мати довільну структуру зв'язків. У цьому випадку під мережею розуміється сукупність комп'ютерів, з'єднаних між собою відповідно до однієї зі стандартних типових топологій і, що використовують для передачі даних один із протоколів канального рівня, певний для цієї топології.

Повідомлення мережного рівня прийнято називати пакетами (packets). При організації доставки пакетів на мережному рівні використовується поняття «номер мережі». У цьому випадку адреса одержувача складається зі старшої частини - номера мережі й молодшої - номера вузла в цій мережі. Всі вузли однієї мережі повинні мати ту саму старшу частину адреси, тому терміну «мережа» на мережному рівні можна дати й інше, більше формальне визначення: мережа - це сукупність вузлів, мережна адреса яких містить той самий номер мережі.

На мережному рівні визначаються два види протоколів:

1. мережні протоколи (routed protocols) - реалізують просування пакетів через мережу. Саме ці протоколи звичайно мають на увазі, коли говорять про протоколи мережного рівня.

2. протоколи вирішення адрес - Address Resolution Protocol, ARP, які відповідають за відображення адреси вузла, використовуваного на мережному рівні, у локальну адресу мережі.

Прикладами протоколів мережного рівня є протокол міжмережної взаємодії IP стека TCP/IP і протокол межмережевого обміну пакетами IPX стека Novell.

Транспортний рівень

Транспортний рівень (Transport layer) забезпечує додаткам або верхнім рівням стека - прикладному й сеансовому - передачу даних з тим ступенем надійності, що їм потрібно.

Основні завдання транспортного рівня:

1. розбивка повідомлення сеансового рівня на пакети, їхня нумерація;

2. буферизація прийнятих пакетів;

3. впорядочення пакетів, що прибувають;

4. адресація прикладних процесів;

5. керування потоком.

Як правило, всі протоколи, починаючи із транспортного рівня й вище, реалізуються програмними засобами кінцевих вузлів мережі - компонентами їх мережних операційних систем. Як приклад транспортних протоколів можна привести протоколи TCP і UDP стека TCP/IP і протокол SPX стека Novell.

Сеансовий рівень

Сеансовий рівень (Session layer) забезпечує керування діалогом: фіксує, яка зі сторін є активною в даний момент, надає засоби синхронізації. Останні дозволяють вставляти контрольні точки в довгі передачі, щоб у випадку відмови можна було повернутися назад до останньої контрольної точки, а не починати все спочатку.

Основні завдання сеансового рівня:

1. в становлення способу обміну повідомленнями (дуплексний або напівдуплексний);

2. синхронізація обміну повідомленнями;

3. організація "контрольних точок" діалогу.

Представницький рівень

Представницький рівень (Presentation layer) має справу з формою подання переданої по мережі інформації, не міняючи при цьому її змісту. За рахунок рівня подання інформація, передана прикладним рівнем однієї системи, завжди зрозуміла прикладному рівню іншої системи. За допомогою засобів даного рівня протоколи прикладних рівнів можуть перебороти синтаксичні розходження в поданні даних або ж розходження в кодах символів, наприклад кодів ASCII і EBCDIC. Прикладом такого протоколу є протокол Secure Socket Layer (SSL), що забезпечує секретний обмін повідомленнями для протоколів прикладного рівня стека TCP/IP.

Основні завдання представницького рівня:

1. перетворення даних із зовнішнього формату у внутрішній;

2. шифрування й розшифровка даних.

Прикладний рівень

Прикладний рівень (Application layer) - це в дійсності просто набір різноманітних протоколів, за допомогою яких користувачі мережі одержують доступ ресурсів, що розділяються, таким як файли, принтери або гіпертекстові Web-сторінки, а також організують свою спільну роботу, наприклад, за допомогою протоколу електронної пошти. Одиниця даних, який оперує прикладний рівень, звичайно називається повідомленням(message).

Основні завдання прикладного рівня:

1. ідентифікація, перевірка прав доступу;

2. принт- і файл-сервіс, пошта, вилучений доступ і т.д.

Категорії мов програмування

• Функціональні
• Процедурні (імперативні)
• Стекові
• Аспектно-орієнтовані
• Декларативні
• Динамічні
• Навчальні
• Описи інтерфейсів
• прототипна
• Об'єктно-орієнтовані
• Рефлексивні (тобто підтримують відображення)
• Логічні
• Скриптові (сценарні)
• Езотеричні

Мови низького рівня

Перші комп'ютери доводилося програмувати двійковими машинними кодами. Однак програмувати таким чином - досить трудомістка і важка задача. Для спрощення цього завдання почали з'являтися мови програмування низького рівня, які дозволяли задавати машинні команди в зрозумілому для людини вигляді. Для перетворення їх у двійковий код були створені спеціальні програми - транслятори.

Транслятори поділяються на:

- компілятори - перетворюють текст програми в машинний код, який можна зберегти і після цього використовувати вже без компілятора (прикладом є виконувані файли з розширенням *.exe).

- інтерпретатори - перетворюють частина програми в машинний код, виконують його і після цього переходять до наступної частини. При цьому кожен раз при виконанні програми використовується інтерпретатор.

Прикладом мови низького рівня є асемблер. Мови низького рівня орієнтовані на конкретний тип процесора і враховують його особливості, тому для перенесення програми на асемблері на іншу апаратну платформу її потрібно майже повністю переписати.Певні відмінності є і в синтаксисі програм під різні компілятори. Правда, центральні процесори для комп'ютерів фірм AMD і Intel практично сумісні і відрізняються лише деякими специфічними командами.

Мови низького рівня, як правило, використовують для написання невеликих системних програм, драйверів пристроїв, модулів стиків з нестандартним обладнанням, програмування спеціалізованих мікропроцесорів, коли найважливішими вимогами є компактність, швидкодія і можливість прямого доступу до апаратних ресурсів.

Асемблер - мова низького рівня, широко застосовується дотепер.

Основні поняття ООП

Абстракція

Абстрагування - це спосіб виділити набір значущих характеристик об'єкта, виключаючи з розгляду незначущі. Відповідно, абстракція - це набір всіх таких характеристик.

Інкапсуляція

Інкапсуляція - це властивість системи, що дозволяє об'єднати дані і методи, які працюють з ними, в класі, і приховати деталі реалізації від користувача.

Спадкування

Спадкування - це властивість системи, що дозволяє описати новий клас на основі вже існуючого з частково або повністю запозичує функціональністю. Клас, від якого виробляється спадкування, називається базовим, батьківським або суперкласом. Новий клас - нащадком, спадкоємцем, дочірнім або похідним класом.

Поліморфізм

Поліморфізм - це властивість системи використовувати об'єкти з однаковим інтерфейсом без інформації про тип і внутрішній структурі об'єкта. При використанні терміну «поліморфізм» в співтоваристві ООП мається на увазі поліморфізм підтипів; а використання параметричного поліморфізму називають узагальненим програмуванням.

Клас

Клас є описуваної на мові термінології вихідного коду моделлю ще не існуючої сутності (об'єкта). Фактично він описує пристрій об'єкта, будучи свого роду кресленням. Кажуть, що об'єкт - це екземпляр класу. При цьому в деяких виконуючих системах клас також може представлятися деяким об'єктом при виконанні програми за допомогою динамічної ідентифікації типу даних. Зазвичай класи розробляють таким чином, щоб їх об'єкти відповідали об'єктам предметної області.

Об'єкт

Сутність в адресному просторі обчислювальної системи, що з'являється при створенні екземпляра класу або копіювання прототипу (наприклад, після запуску результатів компіляції і зв'язування вихідного коду на виконання).

Прототип

Прототип - це об'єкт-зразок, за образом і подобою якого створюються інші об'єкти. Об'єкти-копії можуть зберігати зв'язок з батьківським об'єктом, автоматично наслідуючи зміни в прототипі; ця особливість визначається в рамках конкретної мови.

Як правило, об'єктно-орієнтована мова (ООЯ) містить наступний набір елементів:

• Оголошення класів з полями (даними - членами класу) і методами (функціями - членами класу).

• Механізм розширення класу (успадкування) - породження нового класу від існуючого з автоматичним включенням всіх особливостей реалізації класу-предка до складу класу-нащадка. Більшість ООЯ підтримують тільки одиничне успадкування.

• Поліморфні змінні і параметри функцій (методів), що дозволяють привласнювати однієї і тієї ж змінної екземпляри різних класів.

• поліморфна поведінка примірників класів за рахунок використання віртуальних методів. У деяких ООП всі методи класів є віртуальними.

ВЛАСТИВОСТІ АЛГОРИТМУ

При розв’язуванні будь-якої задачі та побудові алгоритму її розв’язку звичайно беруть до уваги наявність деяких вхідних даних і мають уявлення про результат, що необхідно отримати. Будь-який алгоритм повинен мати такі основні властивості:

– детермінованість (визначеність) – через повну однозначність правил, встановлених в алгоритмі, застосування алгоритму до однакових вхідних даних повинно приводити до однакового результату;

– дискретність – процес, що визначається алгоритмом, можна розчленувати (розділити) на окремі елементарні етапи (кроки), кожен з яких називається кроком алгоритмічного процесу чи алгоритму;

– масовість – алгоритм повинен бути придатним для розв’язування всіх задач певного типу. Наприклад, алгоритм для розв’язування системи лінійних рівнянь повинен бути придатним для системи, що складається з довільної кількості рівнянь, причому для нього існує множина даних, що допускаються в якості вхідних, тобто початкова система величин може вибиратись із деякої потенціально нескінченної множини;

– результативність – вказує на наявність таких варіантів вхідних даних, для яких обчислювальний процес, що реалізується за наданим алгоритмом, повинен через скінчену кількість етапів (кроків) зупинитись і дати шуканий результат або сигнал проте, що наданий алгоритм непридатний для розв’язання поставленої задачі.

Суть алгоритмізації обчислювального процесу полягає в наступному:

– виокремлення автономних етапів обчислювального процесу;

– формальний запис змісту кожного з них;

– визначення порядку виконання виділених автономних етапів обчислювального процесу;

– перевірка правильності вибраного алгоритму для реалізації заданого методу обчислень.

Встроенные примитивные типы

Важной частью библиотеки FCL стали классы, задающие примитивные типы - те типы, которые считаются встроенными в язык программирования. Тип, называемый в языке Visual Basic - Integer, а в языке C# - int, проецируется на один и тот же тип каркаса System.Int32.

Структурные типы

Частью библиотеки стали не только простые встроенные типы, но и структурные типы, задающие организацию данных - строки, массивы, перечисления, структуры (записи). Это также способствует унификации и реальному сближению языков программирования.

Архитектура приложений

Существенно расширился набор возможных архитектурных типов построения приложений. Помимо традиционных Windows- и консольных приложений, появилась возможность построения Web-приложений. Большое внимание уделяется возможности создания повторно используемых компонентов - разрешается строить библиотеки классов, библиотеки элементов управления и библиотеки Web-элементов управления.

Модульность

Число классов библиотеки FCL велико (несколько тысяч). Поэтому понадобился способ их структуризации. Логически классы с близкой функциональностью объединяются в группы, называемые пространством имен (Namespace). Для динамического компонента CLR физической единицей, объединяющей классы и другие ресурсы, является сборка (assembly).

Итак, под платформой Microsoft.NET следует понимать интегрированную систему (инфраструктуру) средств разработки, развертывания и выполнения сложных (как правило, распределенных) программных систем. В числе готовых для применения серверы Application Center 2000, Exchange Server 2000, SQL Server и др., − сервисы MS.Net (.Net Building Block Services) представляют собой готовые "строительные блоки" сложных программных систем, которые могут быть использованы через Интернет как сервисные услуги. Набор таких сервисов MS.Net планируется последовательно расширять. Примером имеющегося сервиса платформы MS.Net является Microsoft Passport, позволяющий установить единое имя пользователя и пароль на всех сайтах, поддерживающих аутенфикацию через Passport, − интегрированная среда разработки приложений Visual Studio.NET (VS.Net) – верхний уровень MS.Net - обеспечивает возможность создания сложного ПО на основе платформы и продолжает в этом плане ряд разрабатываемых корпорацией Microsoft средств разработки профессионального программного обеспечения.

Класифікація по призначенню

Сайт-візитка.

Персональний проект – особистий проект, тематика дуже різнорідна, оформлюється в будь-якому стилі, що розкриває зміст сайту.

Контент-проект чи спеціалізований інформаційний Web-сайт. Досить великий віртуальний масив інформації. Це може бути інформація по одній тематиці чи по різним, може бути багато тематичних розділів, чи навіть декілька самостійних проектів. Створюються інформаційні Web-сайти таким чином щоб для користувача це було основним джерелом інформації і нагадувало енциклопедію чи спеціалізований журнал по тематиці Web-сайту.

Корпоративний web-сайт(портал) – він необхідний фірмам, компаніям, організаціям усіх форм власності для забезпечення іміджевої присутності їх у мережі InterNet; сайт призначено для надання деталізованої інформації про фірму, організацію, компанію та інше. Зміст сайту пов’язано з професійною діяльністю. Так для сайту ВНЗ це інформаційне обслуговування абітурієнтів, студентів, викладачів, співробітників, випускників і просто відвідувачів цього сайту.

Корпоративний web-портал. Часто його основна функція є реалізація автоматизації внутрішнього документообігу, визначення показників компанії, аналіз виробництва та продажу, управління персоналом та іншого. Такий Web-сайт може мати функції обміну інформацією між підрозділами, що можуть бути віддаленими.

Сайти, а точніше програмні Web-системи для дистанційного навчання Одним з перших був WebCT, але найбільшу популярність отримав MOODLE. Ці системи мають три типи користувачів - гість, студент (учень), викладач.

InterNet – магазин. Має багато різних назв (Мережевий магазин, Електронний магазин, Internet shop, E-shop та інше). Це інтерактивні Web-сайти, що рекламують та продають товари чи послуги. Ці сайти приймають замовлення на покупку, можуть надавати рекомендації при виборі товару (послуги), рекомендують чи визначають методи та засоби оплати, визначають доставку товару. Звичайно ці сайти можуть рекомендувати де знайти товар, а якщо його нема, то надають інформацію, коли він буде. Ці сайти пропонують користувачам варіанти розрахунку, вони видають рахунок на оплату і цей рахунок є підтвердженням замовлення. Адміністратор чи менеджер магазину звичайно організує:

- доставку товару;

- контролює розрахунки.

Гральні портали – звичайно це досить складні розважальні інтерактивні проекти, якщо ігри цікаві, то такий портал має значну кількість відвідувань.

Тематичні форуми досить багато різних тематичних форумів і звичайно зібрання людей за інтересами. У багатьох випадках це зібрання по хобі.

Недоліки статичних сайтів

1. Складно внести зміни в структуру і зовнішній вигляд сайту. Наприклад, якщо треба змінити меню сайту, логотип або структуру сторінок, то для цього необхідно змінити вміст усіх сторінок, оскільки HTML-код цих елементів продубльований на кожній сторінці.

2. Система не гарантує єдиний стиль сторінок сайту - кожна сторінка фактично створюється заново і будь-яка помилка при зміні файлів, що містять сторінки, призводить до того, що різні сторінки сайту виглядають по-різному.

3. Треба розробляти чи знаходити програмні модулі для реалізації активних компонентів(коментарі та відгуки користувачів, голосування, форум, чат та інше).

4. Досить складно забезпечити розділення прав доступу до вмісту сайту.

Динамічна сторінка - сторінка, яка формується сервером з декількох частин або отримується шляхом внесення або зміни даних у сторінку. Якщо статична сторінка не зазнає практично ніяких змін і потрапляє на екран до відвідувача у своєму"первозданному" вигляді, то динамічні сторінки, у вигляді, які їх бачить людина, на сервері не існує. Вона збирається кількома різними способами з даних, що зберігаються на сервері, і лише після цього показується відвідувачеві.

Методи збирання динамічних сторінок:

1) Першим варіантом може бути об'єднання декількох(двох і більше) окремих частин в одну сторінку - це найпростіший спосіб генерації.

2) Другим варіантом є заповнення шаблонної сторінки будь-якою інформацією, що зберігається окремо або надається у результаті роботи алгоритму (наприклад, у результаті обчислень).

3) Третім, і, мабуть, найпоширенішим варіантом, є поєднання перших двох у всіляких варіаціях, тобто сторінка збирається з декількох шматочків, в які при цьому вносяться різні зміни.

Переваги динамічних сайтів.

1) Розділення інформації та дизайну.

2) Спрощення модифікації та оновлення сторінок.

3) Можливість змінювати контент, реагуючи на дії відвідувача.

З точки зору організації роботи і розподілу праці, варіант створення сайту на основі шаблонів практично ідеальний. Людина, яка відповідальна за дизайн сайту не зможе втрутитися в процес наповнення сторінок контентом, і за всі недоліки в дизайні буде нести відповідальність тільки він. І навпаки, той, хто займається інформаційним наповненням сайту, не зможе порушити дизайн сайту.

Недоліки динамічних сайтів.

Першим недоліком є необхідність використання додаткових програмних засобів для побудови динамічного сайту. На статичному сайті всі сторінки вже готові, серверу залишається лише показати їх відвідувачу, а на динамічному сайті необхідно вносити до них якісь зміни, для цього потрібно відповідні програмні рішення.

Другим недоліком є підвищення вимог до апаратних потужностей серверних систем. Цей недолік безпосередньо випливає з попереднього, тому що тепер сервера потрібно ще виконати якусь програму для модифікації сторінки сайту, а тільки потім видати її відвідувачеві. Отже, вартість послуг, з утримання такого сайту, набагато вища, ніж статичного.

Третім недоліком, що також випливає з першого, є складність великих структурних змін сайту пов'язаних зі зміною програмного забезпечення.

І четвертий недолік - вразливість таких сайтів значно більша за рахунок програмного забезпечення, яке використовується.

Розробка дизайну сторінок

2.1. Дизайн-концепція сайту (креативний дизайн)

2.2. Креативна ідея, розробка основної графічної концепції дизайну сайту на прикладі головної та другорядних сторінок. Вибір колірної гамми, художнього стилю. Підготовка макету дизайну.

2.3. Технічний дизайн,

2.4. Розробка логічної і фізичної структури ресурсу. Компонування сторінки, верстальної структури. Елементи навігації

3. Верстка

Створення шаблонів сторінок. Перевірка правильності написання коду. Верстка сторінок сайту на основі затвердженого дизайну типових сторінок. Збірка сторінок.

4. Інформаційне наповнення сайту

Підготовка текстових матеріалів. Підготовка графічних матеріалів у растровому форматі, оптимізація картинок. Заповнення сторінок.

Програмна частина проекту

Інтеграція сайту з системою управління
Зараз вже жоден сучасний сайт не обходиться без системи управління, оскільки важливою є не лише красива зовнішня оболонка цього сайту, але і можливість зручної роботи з ним. Це особливо актуально для сайтів з розгалуженою структурою і великим об'ємом даних. В цей етап входить: інтеграція з системою управління, програмування, налаштування сервера, забезпечення безпеки проекту. Контроль якості.

5.1. Програмування, запуск проекту

На цьому етапі допрацьовується функціонал, що не міститься у стандартному складі системи управління.

6. Тестування сайту в Інтернеті
Тестування сайту на наявність помилок та коректність функціонування в різних браузерах (Internet Explorer, Netscape, Opera, Safari). Перевірка ідентичності відображення сторінок в різних екранних роздільних здатністях в різних браузерах.

7. Розміщення сайту в Інтернеті
Організація робіт з розміщення проекту в мережі Інтернет. Вибір та реєстрація доменного імені. Вибір хостинг провайдера, розміщення сайту. Фінальне тестування сайту. Навчання персоналу клієнта як працювати з системою управління сайту.

8. Просування сайту
В даний час вже мало просто розробити якісний сайт із зручною структурою і навігацією, важливим є забезпечення для сайту високої відвідуваності. Спромогтися цього можна не лише розміщенням реклами в засобах масової інформації, але і здійснюючи просування сайту в пошукових системах і каталогах, а також рекламою в Інтернеті.

9. Подальша підтримка сайту

Кабель «вита пара»

Для обжиму крученої пари рекомендується використовувати тільки спеціальний обжимний інструмент: "зачистка", обжимні кліщі, тестери для перевірки працездатності обжатих пар. Стандартні кліщі для обжиму конекторів (кримпер) RJ 45 8P8C. Кручена пара (англ. twisted pair) - вид кабелю зв'язку, який являє собою одну або декілька пар ізольованих провідників, скручених між собою (з невеликою кількістю витків на одиницю довжини), покритих пластиковою оболонкою.

Звивання провідників проводиться з метою підвищення зв'язку провідників однієї пари (електромагнітна перешкода однаково впливає на обидва дроти пари) і подальшого зменшення електромагнітних перешкод від зовнішніх джерел, а також взаємних наведень при передачі диференціальних сигналів. Використовується в телекомунікаціях і в комп'ютерних мережах в якості мережевого носія в багатьох технологіях, таких як Ethernet, ARCNet і Token ring. Кабель приєднується до мережевих пристроїв за допомогою з'єднувача 8P8C, який частіше називають RJ45 або RJ-45, трохи більшим, ніж телефонний з'єднувач RJ11.

Незахищена кручена пара:

- неекранована кручена пара (UTP - Unscreened twisted pair) - екранування повністю відсутнє;

- фольгована кручена пара (FTP - Fo-iled twisted pair) - також- відома як S/UTP присутній один загальний зовнішній екран;

- фольгована екранована кручена пара (SFTP - Shielded Foiled- twisted pair) - відрізняється від FTP наявністю додаткового зовнішнього екрану з мідним обплетенням.

Захищена кручена пара:

- захищена вита пара (STP - Shielded twisted pair) - присутній- екран для кожної пари;

- захищена екранована вита пара (S/STP - Screened shielded- twisted pair) - відрізняється від STP наявністю додаткового загального зовнішнього екрана. Екранування забезпечує кращий захист від електромагнітних наведень як зовнішніх, так і внутрішніх, і т. д. Екран по всій довжині з’єднаний із неізольованим дренажним дротом, який об'єднує екран у разі поділу на секції при занадто сильному згині або розтягуванні кабелю.

В залежності від структури провідників кабель застосовується одно- і багатожильний. У першому випадку кожен кабель складається з однієї мідної жили, а в другому - з декількох. Одножильний кабель не передбачає прямих контактів з периферією, яка підключається. Як правило, його застосовують для прокладки в коробах, стінах і т.п. з наступним встановленням розеток на кінцях. Пов'язано це з тим, що мідні жили досить товсті і при частих згинах швидко ламаються. Однак для «врізання» в роз'єми панелей розеток такі жили підходять найкраще. У свою чергу багатожильний кабель погано переносить «врізання» в роз'єми панелей розеток (тонкі жили розрізаються), але чудово поводиться при вигинах і скручуваннях. Крім того, багатожильний кабель має велике загасання сигналу. Тому багатожильний кабель використовують частіше для виготовлення патчкордів (PatchCord), які з’єднують периферію з розетками. Кабель зазвичай складається з чотирьох пар. Провідники в парах виготовлені з монолітного мідного дроту завширшки 0,5 - 0,65 мм. Товщина ізоляції - близько 0,2 мм, матеріал зазвичай полівінілхлорид (англійське скорочення PVC), для більш якісних зразків 5 категорії - поліпропілен (PP), поліетилен (PE). Також усередині кабелю зустрічається так звана "розривна нитка" (капрон), яка використовується для полегшення оброблення зовнішньої оболонки - при витягуванні вона робить на оболонці поздовжній розріз, який відкриває доступ до кабельного сердечника, гар