ТОП 10:

ТЕМА № 15 «СУДОВІ РІШЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ»



 

 
Лекція: 2 години
Семінарське заняття: 2 годин
Самостійна робота: 2 години
Всього: 6 годин

 

Відповідно до Конституції України суди, зокрема й адміністративні, є органами державної влади, які у межах наданих повноважень розглядають та вирішують справи публічно-правового характеру. Свої владні висновки адміністративні суди викладає у процесуальних документах – рішеннях.

Чисельність і змістовність процесуальних питань, які доводиться вирішувати суду під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, обумовлює прийняття цим органом правосуддя різноманітних й відмінних за своєю сутністю та формою процесуальних документів. Разом із тим серед інших прийнято виділяти такі основні процесуальні документи, як постанова та ухвала. Питання, пов’язані з розумінням, структурою та вимогами, яким мають відповідати постанови й ухвали адміністративних судів, інші процесуальні документи, безпосередньо закріплені КАС України (ст.ст. 158-170 Глави 5 Розділу ІІІ).

Так, у ст. 3 КАС України дається визначення постанови й ухвали адміністративного суду:

1. Постанова – письмове рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, в якому вирішуються вимоги адміністративного позову.

2. Ухвала – письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов’язані з процедурою розгляду адміністративної справи та інші процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанцій також вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги.

Отже, залежно від процесуальних питань, які розв’язуються рішенням адміністративного суду ці рішення набувають форми та змісту або постанови, або ухвали.

Судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали (ст. 158 КАС України).

Перш ніж розглянути детально види процесуальних документів адміністративних судів, зупинимось на аналізі юридичної природи цих документів.

У першу чергу рішення адміністративного суду представляють собою імперативний наказ, в якому втілено волю держави щодо даного правовідношення. Імперативна природа таких рішень визначена Конституцією України (ст. 129) та у ст. 14 КАС України “Обов’язковість судових рішень”. Відповідно до цих норм судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді:

– ухвалюється іменем України;

– постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України;

– невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Також ухвали і постанови адміністративного суду безпосередньо є процесуальним документом, позаяк у ньому виражається застосування норм адміністративного процесуального права, міститься інформація про процедуру захисту або відновлення прав, свобод, оспорюваних інтересів фізичних та юридичних осіб. Судове рішення як процесуальний акт-документ фіксує висновок суду як акту судової влади, у якому закріплюється завершення процесу застосування судом норм матеріального і процесуального права при розгляді та вирішенні правових спорів.

Рішення судів є процесуальною формою вираження діяльності щодо застосування права.

Постанови і ухвали адміністративного суду – акт правосуддя, в якому міститься остаточний висновок про взаємні права та обов’язки учасників спірного правовідношення.

Постанови і ухвали адміністративного суду – акт застосування норм матеріального права, тобто оформлене відповідним чином юридично-владне рішення уповноваженого органу, посадової особи щодо встановлення (зміни, скасування) суб’єктивних прав і обов’язків персоніфікованих суб’єктів адміністративно-правових відносин для вирішення конкретних питань у сфері державного управління і місцевого самоврядування.

Так, через розгляд справи у адміністративному суді та постановлення відповідного рішення можуть бути поновлені права фізичної особи, якій незаконно було відмовлено у реєстрації її як суб’єкта господарювання.

Крім того слід відзначити, що рішення суду є юридичним фактом, з яким пов’язується виникнення, зміна або припинення правовідносин. Наприклад, на підставі рішення суду: 1) незаконно звільнена особа має бути поновлена на посаді державного службовця; 2) адміністративне стягнення у вигляді виправних робіт заміняється на штраф; 3) скасовується реєстрація кандидата на пост Президента України.

Постанови і ухвали адміністративних судів характеризуються такими основними особливостями:

– виникають як наслідок публічних спорів. Рішенням адміністративного суду від імені держави усувається спір між сторонами або вирішується питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, державних і суспільних інтересів;

– у рішенні від імені України дається оцінка спірної вимоги чи правовідносинам та діям зацікавлених осіб;

– постановляються виключно судовими органами на основі норм адміністративного процесуального права та ряду інших відповідних галузей права;

– їх юридична сила, як правило, поширюється виключно на учасників спору;

– є засобом реалізації норм матеріального права;

– структура і порядок постановлення чітко визначені в законодавстві;

– мають державно-владний характер, є обов’язковими для виконання усіма суб’єктами, яким вони адресовані;

– наділені законною силою, тобто є стабільними та такими, обов’язковість виконання яких забезпечена законом;

– є виключними, тобто їх неможливо повторно порушити і розглянути справу, яка вже була предметом адміністративної справи і в якій постановлено відповідне рішення;

– мета судових рішень полягає: а) у процесуальному оформленні і фіксуванні волі суду, спрямованій на вирішення спору між сторонами; б) у охороні прав, свобод, інтересів учасників державно-суспільних відносин, безпосередньому захисті підтверджених у суді дійсних матеріальних правовідносин між сторонами і тим самим у захисті норм права, на основі яких виникли правовідносини; в) у здійсненні виховної функції правосуддя; г) у забезпеченні примусового дотримання зобов’язаними особами припису, який міститься у рішенні;

– мають преюдиціальний характер: факти, встановлені під час розгляду адміністративної справи і закріплені постановою або ухвалою адміністративного суду, повторно в іншій справі (цивільній, кримінальній, адміністративній справі) не встановлюються. Преюдиціальність (від. лат. praejudicium) – правило, згідно з яким суд, що виніс рішення, після того як це рішення набуло чинності (законної сили), не має права знову встановлювати факти або правовідносини, стосовно яких воно було винесено.

 

ПИТАННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ № 10

 

1. Судові рішення в адміністративному процесі.

2. Постанова: поняття структура, види.

3. Ухвала: поняття, структура, види.

4. Вимоги, яким має відповідати рішення суду в адміністративній справі.

 

 

Нормативно−правові акти

 

 

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996 р. – № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. − 2005. − № 35-36. − Ст. 446; Відомості Верховної Ради України. − 2005. − № 37. − Ст. 446.

3. Про судоустрій і статус суддів України : Закон України від 7 липня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. − № 41, № 41-42; № 43; № 44-45. − Ст. 529.

4. Закон України “Про доступ до судових рішень” від 22 грудня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 15. – Ст. 128.

5. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень” від 25 травня 2006 року // Офіційний вісник України. – 2006. – № 22. – Ст. 1623.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду УРСР “Про судове рішення” від 29 грудня 1976 року № 11 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. – № 11.

 

Спеціальна література

 

 

1. Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар / За ред. С.В. Ківалова, О.І. Харитонової / Ківалов С.В., Харитонова О.І., Пасенюк О.М., Аракелян М.Р. та ін. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2005. – 552 с.

2. Кодекс адміністративного судочинства України : наук.-практ. комент. / [Армаш Н.О., Бандурка О.М., Басов А.В. та ін.] ; за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. А.Т. Комзюка. − К. : Прецедент ; Істина, 2009. − 823 с.

3. Кодекс адміністративного судочинства України : науково-практичний коментар / [Банчук О.А., Коліушко І.Б., Корнута Р.І.] ; за заг. ред. Р.О. Куйбіди (видання друге, доповнене). − К. : Юстініан, 2009. − 976 с.

4. Педько Ю.С. Становлення адміністративної юстиції в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права В.М. Корецького НАН України, 2003. – 208 с.

5. Громадянські права. Рішення Верховного Суду США. ХХ століття: Пер. з англ.. / Під ред. Морін Гаррісон та Стіва Гілберта. – К.: Оптима, 2005. – 304 с.

6. Олійник О.Б. Судова документація: Навч. посібник. –- К.: Алерта. – 2007. – 282 с.

7. Теорія та практика судової діяльності: Науково-практичний посібник. − К.: Атіка, 2007. − 624 с.

8. Фазікош Г. Щодо розширення логічного змісту поняття законності судового рішення // Право України. – 2001. – № 12 – С. 42-46.







Последнее изменение этой страницы: 2016-09-13; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.8.46 (0.008 с.)