Тема № 7 «треті особи в адміністративному процесі»

 

Лекція:	2 години
Семінарське заняття:	2 годин
Самостійна робота:	2 години
Всього:	6 годин

 

Поряд із такими основними суб’єктами адміністративного процесу як сторони, у адміністративну справу можуть вступати, так звані, треті особи. Треті особи, так само як і сторони, належать до групи осіб, які беруть участь у справі з метою захисту власних прав, свобод та інтересів.

Відрізняє третіх осіб від решти учасників адміністративної справи і одночасно поєднує із сторонами, наявність у цих осіб специфічної правової зацікавленості у результатах вирішення публічно-правового спору. Власне саме специфічний інтерес і характеризує осіб, як третіх, відмежовує їх від сторін та інших учасників адміністративного процесу.

Розкрити сутність третіх осіб можливо розкривши їх типові риси та співвідношення із сторонами адміністративного процесу.

1. Так само як і сторони, треті особи особисто зацікавлені у розгляді та вирішенні адміністративної справи на власну користь.

2. Однак, зацікавленість третіх осіб у розгляді та вирішенні адміністративної справи є абсолютно протилежною інтересам сторін. Претензії третіх осіб повністю або частково виключають вимоги позивача чи заперечення відповідача.

Так, у ч. 1 ст. 53 КАС України закріплено, що: а) задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача; б) треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред’явивши адміністративний позов до сторін.

Саме відмінність матеріальних та процесуальних інтересів не дозволяє ототожнити третіх осіб ані з позивачем, ані з відповідачем. Оскільки особи не відстоюють ні позицію позивача, ні відповідача, тому вони й отримали назву “третіх”, вони займають власну, “третю” позицію у адміністративному процесі.

3. Треті особи, на відміну від сторін, процес не порушують, а навпаки – вступають у вже розпочату адміністративну справу. У адміністративну справу треті особи можуть вступити у будь-який час, однак обов’язково лише до закінчення судового розгляду, пред’явивши адміністративний позов до сторін (ч. 1 ст. 53 КАС України). Однак, вважаємо, що потребує уточнення законодавче положення (ч. 1 ст. 53 КАС України) про те, що саме слід вважати закінченням судового розгляду адміністративної справи: це лише розгляд адміністративної справи у суді першої інстанції чи це розгляд такої справи і в суді апеляційної та касаційної інстанцій.

4. Треті особи вступають у вже розпочатий адміністративний процес оскільки рішення по справі певним чином може торкатись їх прав або обов’язків.

 

ПИТАННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ № 7

 

1. Поняття, ознаки та види третіх осіб.

2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.

3. Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору.

4. Повноваження третіх осіб та процедура їх вступу (залучення) в адміністративний процес.

 

 

Нормативно−правові акти

 

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996 р. – № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. − 2005. − № 35-36. − Ст. 446; Відомості Верховної Ради України. − 2005. − № 37. − Ст. 446.

3. Про судоустрій і статус суддів України: Закон України від 7 липня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. − № 41, № 41-42; № 43; № 44-45. − Ст. 529.

 

Спеціальна література

 

1. Конституція України: Науково-практичний коментар / В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво “Право”; К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 808 с.

2. Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар / За ред. С.В. Ківалова, О.І. Харитонової / Ківалов С.В., Харитонова О.І., Пасенюк О.М., Аракелян М.Р. та ін. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2005. – 552 с.

3. Чечот Д.М. Участники гражданского процесса – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1960. – 190 с.

4. Тертышников В.И. Гражданский процесс: Курс лекций. – Харьков: Фирма “Консум”, 2001. – 240 с.

ТЕМА № 8 «ПРЕДСТАВНИЦТВО В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ. ІНШІ УЧАСНИКИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ»

 

Лекція:	4 години
Семінарське заняття:	2 годин
Самостійна робота:	2 години
Всього:	8 годин

 

Надзвичайно часто не лише в адміністративному процесі, але і в деяких інших видах юридичного процесу, застосовується інститут процесуального представництва.

Практичне значення процесуального представництва полягає, по-перше, у наданні сторонам, третім особам, які приймають участь у розгляді та вирішенні адміністративної справи, кваліфікованої юридичної допомоги. По-друге, процесуальний представник, як особа наділена спеціальними знаннями у галузі права, здатна професійно захистити у конкретній адміністративній справі суб’єктивні інтереси зацікавлених у результатах справи осіб.

Отже, в умовах побудови правової держави в Україні суттєвою гарантією щодо забезпечення суб’єктивних прав громадян і організацій є судове представництво.

Основоположні засади інституту процесуального представництва закріплені у ст. 59 Конституції України, яка гарантує, що: 1) кожен має право на правову допомогу; 2) у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно; 3) кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Кодексом адміністративного судочинства України представників сторін та третіх осіб віднесено до складу осіб, які беруть участь у справі (ст. 47 КАС України).

 

ПИТАННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ № 8

 

1. Поняття, ознаки та види процесуального представництва.

2. Повноваження процесуальних представників та їх документальне оформлення.

3. Договірне представництво: сутність та особливості.

4. Законне представництво: види та особливості.

5. Участь у справі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб

6. Особи, які є іншими учасниками адміністративного процесу: їх класифікація та загальна характеристика.

7. Внутрішні суб’’’єкти (працівники апарату адміністративного суду), які забезпечують здійснення адміністративного судочинства.

8. Зовнішні суб’’’єкти (сторонні для адміністративного суду особи), які сприяють здійсненню адміністративного судочинства.

 

 

Нормативно−правові акти

 

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996 р. – № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. − 2005. − № 35-36. − Ст. 446; Відомості Верховної Ради України. − 2005. − № 37. − Ст. 446.

3. Про судоустрій і статус суддів України: Закон України від 7 липня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. − № 41, № 41-42; № 43; № 44-45. − Ст. 529.

4. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI // Офіційний вісник України/ − 2012/ − № 62/ − Cт. 2509.

5. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 2 червня 2011 року № 3460-VI // Відомості Верховної Ради України. − 2011. − № 51. − Ст. 2136.

6. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 7 жовтня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. − 2011. − № 9. − Ст. 58.

7. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.

8. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.

 

Спеціальна література

 

1. Конституція України: Науково-практичний коментар / В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво “Право”; К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 808 с.

2. Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар / За ред. С.В. Ківалова, О.І. Харитонової / Ківалов С.В., Харитонова О.І., Пасенюк О.М., Аракелян М.Р. та ін. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2005. – 552 с.

3. Фіолевський Д.П. Адвокатура: Підручник / Донецький ун-т економіки та права. Кафедра держ.-прав. дисциплін. Донецьк: ДонУЕП, 2006. – 329 с.

4. Миколенко А.И., Миколенко А.Н. Законы Украины “О прокуратуре”, “О милиции”, “Об адвокатуре”: Комментарии, издание пятое, исправленное и дополненное. – Х.: ООО “Одиссей”, 2006. – 312 с.

5. Профспілкові організації та їх діяльність: Нормативно-правове регулювання / Упоряд. Роїна О.М. − К.: КНТ, ВД “Скіф”, 2007. − 84 с.

6. Чванкін С.А. Види судового представництва. Чи є громадське представництво? // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. – 2004. – Вип. 22. – С. 572-576.

Павлуник І.А. Представництво в цивільному процесі України: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 19 с.