Адміністративний порядок захисту прав інтелектуальної власності

Спеціальною формою захисту права інтелектуальної власності та інтересів, що охороняються законом є адміністративний порядок їх за­хисту. Він застосовується як виняток із загального правила, тобто тільки в прямо передбачених законодавством випадках. Відповідно до закону потерпілий може звернутися за захистом свого порушеного права та інтересів до певного органу державного управління, вищого органу відповідача або Антимонопольного комітету України. Засобом захисту в даному разі є не позов, а скарга чи заява, порядок подання і розгляду яких регламентуються адміністративним законодавством. У рамках спеціальної юрисдикційної форми реалізується також кримі­нально-правовий захист права інтелектуальної власності.

Такий порядок захисту права інтелектуальної власності відповідає вимогам міжнародних договорів, зокрема вимогам Угоди ТРІРS.

Що стосується адміністративних способів захисту права інтелек­ту­альної власності та інтересів, які охороняються законом, то вони від­повідно до Ст. 23 і 24 Кодексу України про адміністративні правопо­рушення застосовуються у вигляді адміністративних стягнень, які є мірою відповідальності з метою виховання особи, яка вчинила адміні­стративне правопорушення, в дусі додержання законів України, пова­ги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових право­порушень як самим правопорушником, так й іншими особами. Такими видами адміністративних стягнень можуть бути: попередження; штраф; оплатне вилучення або конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопору­шення; конфіскація грошей, одержаних внаслідок вчинення адміні­стративного правопорушення; виправні роботи або адміністративний арешт.

Відповідно до Ст. 100 Цивільного процесуального кодексу України здатність мати процесуальні права та обов’язки (цивільна проце­су­альна правоздатність) визнається за всіма громадянами України, а та­кож за підприємствами, організаціями, установами тощо, які користу­ються правами юридичної особи. Згідно із Ст. 101 зазначеного Кодек­су здатність особисто здійснювати свої права в суді належить грома­дянам, які досягли повноліття, а також юридичним особам. При цьо­му, малолітня особа, тобто фізична особа, яка не досягла 14 років, має право здійснювати особисті немайнові права на результати інтелек­ту­альної діяльності, що охороняються законом, однак не несе відпо­ві­дальності за завдану нею шкоду (Ст. 31 ЦК України). Права та законні інтереси малолітніх осіб, а також громадян, визнаних недієздатними, захищають у суді їх законні представники – батьки; усиновителі, опі­куни чи піклувальники (Ст. 101 Цивільного процесуального кодексу України). Неповнолітня особа, тобто фізична особа у віці від 14-ти до 18-ти років має право самостійно здійснювати права на результати ін­телектуальної діяльності, що охороняються законом (Ст. 32 ЦК Украї­ни), і самостійно відповідає за шкоду, завдану нею іншій особі, на за­гальних підставах (Ст. 1179 ЦК України).

Як уже зазначалося, цей порядок застосовується у вигляді виклю­чення із загального правила, тобто тільки в прямо зазначених у зако­нодавстві випадках.

Захист права інтелектуальної власності в адміністративному по­ряд­ку здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (Ст. 51-2, 164-3, 164-9 та 164-13), Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Митного кодексу Украї­ни та спеціального законодавства у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно до Ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні пра­вопорушення незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об’єкт або інше умисне порушення права інтелектуальної власності тягне за собою накла­ден­ня штрафу від десяти до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, а також обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.

Згідно із Ст. 164-3 зазначеного Кодексу незаконне копіювання фор­ми, упаковки, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення то­ва­ру іншого підприємця, самовільне використання його фірмового най­менування тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян з кон­фіс­ка­цією виготовленої продукції, а також знарядь виробництва і сировини чи без такої. Крім того, отримання, використання, розголошення ко­мерційної таємниці, а також конфіденціальної інформації з метою за­подіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до вісімнадцяти неопо­дат­ко­ваних мінімумів доходів громадян.

У Ст. 164-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що розповсюдження примірників аудіовізуальних творів чи фонограм, упаковки яких не марковані контрольними марками або марковані контрольними марками, що мають серію, яка не відповідає носію цього примірника, чи номер, який не відповідає даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, тягне за собою накладення штрафу від десяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів гро­ма­дян з конфіскацією цих примірників аудіовізуальних творів чи фоно­грам. Та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з вище зазначених право­по­ру­шень, тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих при­мірників аудіовізуальних творів чи фонограм.

У Ст. 164-13 Кодексу України про адміністративні право­пору­шен­ня зазначено, що порушення законодавства, яке регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, ім­порт обладнання чи сировини для їх виробництва тягне за собою на­кладення штрафу від двадцяти до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Про вчинення зазначених вище адміністративних правопорушень відповідно до Ст. 254 і 255 Кодексу України про адміністративні пра­вопорушення складається протокол уповноваженими на те посадо­ви­ми особами: органів внутрішніх справ (це стосується адміністра­тив­них правопорушень, зазначених у Ст. 51-2, 164-3 і 164-9 зазначеного Кодексу) та органів Антимонопольного комітету України (це сто­су­ється адміністративних правопорушень, зазначених у Ст. 164-3 зазна­ченого Кодексу). Крім того, протоколи про адміністративні право­по­рушення, зазначені в Ст. 51-2, 164-9 і 164-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, можуть складати державні інспек­то­ри з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інте­лектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Зазна­чений протокол надсилається органові, уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (Ст. 257 Кодексу Украї­ни про адміністративні правопорушення), яким відповідно до Ст. 221 зазначеного Кодексу є районний, районний у місті, міський чи міськ­районний суд.

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за міс­цем його вчинення (Ст. 276 Кодексу України про адміністративні пра­вопорушення) в п’ятнадцятиденний строк з дня одержання судом про­токолу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів спра­ви (Ст. 277 зазначеного Кодексу). Розглянувши справу про адміністра­тивне правопорушення, суд виносить постанову по справі (про на­кла­дення адміністративного стягнення або про закриття справи). Поста­нова суду про накладення адміністративного стягнення є остаточною, обов’язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами, а також не підлягає оскарженню в порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення, за виключенням ви­падків, передбачених законами України (Ст. 283, 287 і 298 Кодексу України про адміністративні правопорушення.