Судовий порядок захисту інтелектуальної власності

За загальним порядком захист права інтелектуальної власності та інтересів, що охороняються законом здійснюється судом.

Основна маса таких спорів розглядається місцевими судами. Якщо обидва учасники спірних правовідносин є юридичними особами, то спір, що виник між ними, підвідомчий господарському суду. За зго­дою учасників правовідносин у сфері інтелектуальної власності спір між ними може бути переданий на розгляд третейського суду. Як засіб судового захисту права інтелектуальної власності та охоронюваних за­коном інтересів виступає позов, тобто звернена до суду вимога сто­совно відправлення правосуддя, з одного боку, і звернена до відпо­відача матеріально-правова вимога щодо виконання покладених на нього обов’язків визнання наявності чи відсутності правовідносин з другого. Судовий, або позовний, порядок захисту права інтелекту­аль­ної власності застосовується у всіх випадках, крім тих, що прямо пе­редбачені в законодавстві.

Якщо право інтелектуальної власності порушене або оспорюються, суд зобов’язаний прийняти і розглянути по суті позовну заяву. Відпо­відно до загального правила позов заявляється за місцем знаходження відповідача (Ст. 125 Цивільного процесуального кодексу України), однак за згодою сторін територіальна підсудність справи може бути змінена (Ст. 129 згаданого Кодексу). Дія позовної давності не поши­рюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немай­но­вих прав авторів об’єктів права інтелектуальної власності творів. По­зови, пов’язані з порушенням майнових прав та інтересів, що охо­ро­няється законом, можуть бути заявлені протягом трьох років від дати, коли позивач довідався або повинен був довідатися про порушення своїх прав.

Способи захисту права інтелектуальної власності і інтересів, що охороняються законом які розглядаються в судовому порядку (в міс­цевих, господарських і третейських судах), поділяються на цивільно-правові та кримінально-правові.

Цивільно-правові способи захисту права інтелектуальної власності є передбачені законом матеріально-правові заходи примусового харак­теру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення по­рушеного права інтелектуальної власності, припинення порушень, а також майновий вплив на порушників. Основна мета цивільно-право­вої відповідальності – не покарання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкодування заподіяної шкоди.

Нарівні з цивільно-правовими способами захисту права інтелек­ту­альної власності законодавство України передбачає також кримі­наль­но-правову відповідальність за деякі порушення цього права. Кримі­нально-правова відповідальність відрізняється від цивільно-правової тим, що порушник несе відповідальність перед державою, а не безпо­середньо перед правовласником.

Питання про застосування судом тих або інших цивільно-правових способів захисту права інтелектуальної власності та інтересів, що охо­роняються законом відповідно до Ст. 16 ЦК України вирішується пе­редусім залежно від характеру порушеного права шляхом:

– визнання цього права;

– визнання правочинну недійсним;

– припинення дії, яка порушує право;

– відновлення становища, яке існувало до порушення;

– примусове виконання обов’язку в натурі;

– зміна правовідношення;

– припинення правовідношення;

– відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

– відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу дер­жавної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Суд також може захистити право інтелектуальної власності та інтереси, що охо­роняються законом іншим цивільно-правовим способом, що встанов­лений договором чи законом.

Що стосується кримінально-правових способів захисту права інте­лектуальної власності та інтересів, що охороняються законом, то вони відповідно до Ст. 50 і 51 Кримінального кодексу України застосо­ву­ються від імені держави за вироком суду у вигляді покарань до особи, винної у вчиненні злочину, і полягають у передбаченому законом об­меженні прав і свобод засудженого. Такими видами покарань можуть бути: штраф; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; виправні роботи; конфіскація майна; арешт; обме­ження або позбавлення волі на певний строк.

З питань захисту права інтелектуальної власності кримінальній від­повідальності підлягає фізична особа, якій до вчинення злочину ви­повнилося 16 років, за умови, що вона під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (Ст. 19 та 22 Кримінального кодексу України). Такі саме норми щодо питань за­хисту права інтелектуальної власності містять Ст. 12 і 20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Теми рефератів

1. Потреба охорони прав інтелектуальної власності.

2. Адміністративний порядок захисту прав на об’єкти інтелек­ту­альної власності.

3. Судовий порядок захисту прав на об’єкти інтелектуальної влас­ності.

4. Міжнародні угоди щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності.

5. Особливості захисту інтелектуальної власності на митному кор­доні.

Запитання і тести для контролю знань

Запитання

1. Поняття захисту права інтелектуальної власності та предмет захисту.

2. Назвіть форми та способи захисту прав.

3. Сутність адміністративного порядку захисту прав

4. Види адміністративної відповідальності за порушення прав.

5. Поняття судового порядку захисту.

Тести

1. Впровадження у виробництво або облік при плануванні, або господарської діяльності неправомірно отриманих відомо­стей, які ста­новлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю, це:

а) неправомірне збирання;

б) неправомірне розголошення;

в) неправомірне використання;

г) неправомірне впровадження.

2. Отримання протиправним шляхом відомостей, які відпо­від­но до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це заподіяло або могло заподіяти шкоду суб’єктові госпо­дар­ської ді­яльності називається:

а) неправомірне використання;

б) неправомірне застосування;

в) неправомірне збирання;

г) неправомірне розголошення.

3. Ознайомлення іншої особи з відомостями, що становлять ко­мерційну таємни­цю, особою, якій ці відомості було довірено в установленому порядку або стали їй відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, якщо це заподіяло або могло заподіяти шкоду суб’єктові господарської діяльності називається:

а) неправомірне розголошення;

б) неправомірне застосування;

в) неправомірне збирання;

г) неправомірне використання.

4. В Україні розрізняють форми захисту прав інтелектуальної власності:

а) юрисдикційну та неюрисдикційну;

б) правомірну та неправомірну;

в) загальну та адміністративну;

г) індивідуальну та загальну.

5. Форма захисту права, коли особа, права якої порушено, звертається за захистом до державних органів називається:

а) юрисдикційна;

б) неюрисдикційна;

в) судова;

г) адміністративна.

6. Форма захисту прав, при якай захист здійснюється у судо­вому порядку називається:

а) спеціальна;

б) загальна;

в) адміністративна;

г) кримінальна.

7. Форма захисту прав, коли дії юридичних і фізичних осіб що­до захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності здійсню­ються самостійно називається:

а) юрисдикційна;

б) неюрисдикційна;

в) судова;

г) кримінальна.

8. Форма захисту прав, у випадку коли розгляд та вирішення спо­рів здійснюється органами державного управління назива­ється:

а) судова;

б) адміністративна;

в) кримінальна;

г) цивільно-правова.

9. Які способи захисту являють собою передбачені законом мате­ріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушених чи оспо­рюваних прав та інтересів авторів об’єктів інтелектуальної влас­ності або влас­ників прав на них, припинення пору­шень, а також майновий вплив на порушників:

а) карно-правові;

б) цивільно-правові;

в) кримінально-правові;

г) адміністративні.

10. Захист прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку здійснює:

а) Міністерство внутрішніх справ;

б) Антимонопольний комітет України;

в) Державний комітет України з питань технічного регулю­вання та споживчої політики;

г) Міністерство освіти і науки.

11. Контроль за незаконним виробництвом та реалізацією конт­рафактної продукції на території України здійснюється:

а) Антимонопольним комітетом України;

б) Міністерством внутрішніх справ;

в) Державною податковою службою України;

г) Державним комітетом України з питань технічного регулю­вання та споживчої політики.

12. У чинному законодавстві адміністративний порядок за­хисту прав передбачає:

а) позбавлення волі;

б) накладення штрафів;

в) виправні роботи;

г) конфіскацію власності.

13. Особи, права яких порушені діями, визначеними чинним зако­нодавством як недобросовісна конкуренція, можуть звер­ну­тися до Антимонопольного комітету України із заявою про захист своїх прав протягом:

а) 3 місяців;

б) 4 місяців;

в) 6 місяців;

г) 1 року.

14. При виявленні факту порушення своїх прав правовласник пе­ре­дусім повинен звернутися до:

а) третейського суду;

б) верховного суду;

в) до конкурента;

г) юриста.

15. В результаті виявлення порушення своїх прав, право­влас­ник повинен відправити порушнику:

а) повідомлення;

б) ліцензію;

в) лист;

г) виклик до суду.

Інформаційні джерела: 1, 4–6, 24.

 

[Попереднє] [До змісту] [Наступне]

[Попереднє] [До змісту] [Наступне]

РОЗДІЛ ІІ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДЛЯ САМОСТІЙНЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ