Методичні поради до вивчення дисципліни

ЗМІСТ

ВСТУП

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

РОЗДІЛ ІІ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ
САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

РОЗДІЛ ІІІ

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ
САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ І МЕТОДИЧНІ
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ

РОЗДІЛ ІV

КАРТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

РОЗДІЛ V

ПИТАННЯ ДЛЯ МОДУЛЬНОЇ РОБОТИ З ДИСЦИПЛІНИ «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»

РОЗДІЛ VІ

СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ В УМОВАХ
КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОГО НАВЧАННЯ

РОЗДІЛ VІІ

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

[До змісту] [Наступне]

ВСТУП

Інтелект був, є і залишиться визначальним фактором науково-тех­нічного та соціально-економічного прогресу, а захист результатів ін­телектуальної творчої діяльності та інтелектуального потенціалу нації – першочергове завдання будь-якої держави.

Проведення ефективної державної політики, спрямованої на захист прав інтелектуальної власності громадян є невід’ємною складовою в країнах з демократичним устроєм і розвинутою економікою.

Орієнтація на досягнення якісних і безпечних умов життя громадян України, наближених до міжнародних норм і стандартів не можливе без зміни відношення до творчої праці людини, яка використовується у всіх без винятку видах економічної діяльності і є потужним дже­ре­лом економічного і соціального розвитку суспільства.

Україна прагне стати рівноправним членом міжнародної спільноти, тому дуже важливим і актуальним є реалізація однієї із норм Кон­ституції згідно з якою «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися... результатами своєї інтелектуальної, творчої діяль­ності...»

Реалії сьогодення потребують активізації роботи щодо удоско­на­лення механізмів забезпечення надійного захисту прав інтелекту­альної власності громадян України, підвищення конкуренто­спромож­ності вітчизняної продукції забезпеченої використанням відповідних об’єктів права інтелектуальної власності і покращення інформованості кожного громадянина щодо реалізації права розпоряджатися резуль­татами своєї розумової (творчої) праці.

Метою навчального посібника є формування цілісної системи тео­ретичних методичних і прикладних основ реалізації прав інтелек­ту­альної власності, які дозволять майбутньому фахівцю забезпечити ефективне вирішення практичних завдань своєї професійної діяль­ності.

Основні завдання курсу полягають у забезпеченні інтелектуального і соціального розвитку особистості шляхом навчання основам право­вих та економічних аспектів інтелектуальної власності.

У результаті вивчення дисципліни «Інтелектуальна власність» сту­денти мають знати:

- визначення, поняття та ознаки класифікації об’єктів інтелекту­альної власності;

- зміст патентної інформації та документації;

- умови надання об’єктам інтелектуальної власності правової охо­рони;

- методи оцінки об’єктів інтелектуальної власності;

- розпорядження правами на об’єкти інтелектуальної власності;

Студенти повинні вміти визначати:

- складові міжнародної та національної системи охорони інтелек­туальної власності;

- об’єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності;

- алгоритм правової охорони об’єктів промислової власності;

- права та обов’язки власників охоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності;

- вартість предмета ліцензійного договору про передачу прав на використання об’єктів права інтелектуальної власності;

- процедуру захисту прав інтелектуальної власності у разі їх пору­шення;

випадки порушення прав власників чинних охоронних докумен­тів та заявників на об’єкти промислової власності.

Умовні скорочення

ІВ – інтелектуальна власність

ОІВ – об’єкти інтелектуальної власності

ВОІВ – Всесвітня організація інтелектуальної власності

Укрпатент – Державний інститут промислової власності

УААСП – Українське агентство з авторських і суміжних прав

Департамент – Державний департамент інтелектуальної власності України

ЦК – Цивільний кодекс

НМП – назва місця походження товару

ГЗП – географічне зазначення походження

МКПЗ – Міжнародна класифікація промислових зразків

МКТП – Міжнародна класифікація товарів та послуг для реєстрації знаків

МПК – Міжнародна патентна класифікація

НДЦПЕ – Науково-дослідний центр патентної експертизи

РСТ – Договір про патентну кооперації

ТЛТ – Договір про закони з товарних знаків

 

[До змісту] [Наступне]

[Попереднє] [До змісту] [Наступне]

ПРОГРАМА дисципліни

РОЗДІЛ І

СИСТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Тема 1. Вступ. Поняття інтелектуальної власності

Результат інтелектуальної праці як об’єкт власності. Відміна між матеріальними і нематеріальними об’єктами власності. Поняття права інтелектуальної власності, виключного права. Особисті немайнові і майнові права на об’єкти права інтелектуальної власності. Мате­ріаль­на складова інтелектуальної власності (майнове право). Авторське (осо­бисте) немайнове право інтелектуальної власності. Визначення і по­няття об’єктів права інтелектуальної власності. Визначення об’єктів пра­ва інтелектуальної власності відповідно до Стокгольмської (1967 р.) Конвенції. Визначення об’єктів промислової власності відповідно до Паризької Конвенції з охорони промислової власності (1883р.). Понят­тя об’єктів авторського права і суміжних прав.

Тема 2. Еволюція інтелектуальної власності

Еволюція промислової власності. «Відкрита грамота» в Англії як перший охоронний документ на об’єкти промислової власності. Спра­ва суконщиків із Іспвіча та її наслідки. Статус про монополії (1628 р.).

Історія товарних знаків. «Тавро» – як прообраз товарного знаку. Роль товарного знаку. Еволюція авторського права і суміжних прав. Поява книгодрукарства як імпульс до захисту авторських прав. Статут королеви Анни. Особливості французької системи авторського права. Роль філософської думки Германії в формуванні морального права ін­телектуальної власності.

Еволюція інтелектуальної власності в Україні. Стан охорони об’єк­тів інтелектуальної власності за радянські часи і пострадянський пері­од.

Тема 3. Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку суспільства

Соціально-економічні стратегії в країнах, що розвиваються. Зв’язок між розвитком цивілізації і заохоченням творчої активності громадян. Промислова власність і розвиток. Необхідність системи промислової власності. Завдання національної системи промислової власності. Роль патентів на винаходи та товарних знаків в розвитку промисловості і торгівлі. Патентна інформація і її значення.

Тема 4. Об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності

Об’єкти і суб’єкти авторського права та суміжних прав. Об’єкти охорони авторського права. Об’єкти інтелектуальної власності, що не охороняються авторським правом. Об’єкти охорони суміжним правом. Суб’єкти авторського права і суміжних прав. Інфраструктура для реа­лізації авторських прав. Організації колективного управління автор­ськими правами. Об’єкти права промислової власності.

Поняття та ознаки винаходу. Об’єкти винаходу. Об’єкти, що не ви­знаються винаходом. Поняття та ознаки корисної моделі. Поняття та ознаки промислового зразка. Засоби індивідуалізації суб’єктів підпри­ємницької діяльності: знаки для товарів та послуг, фірмові наймену­вання, зазначення походження товарів. Поняття і види знаків для това­рів і послуг. Поняття і види зазначення походження товарів. Поняття права на фірмові найменування. Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності. Поняття і ознаки нетрадиційних об’єктів права промислової власності: топографій інтегральних мікросхем; сортів рослин; комер­ційної таємниці. Захист від недобросовісної конкуренції. Суб’єкти права промислової власності. Представники у справах інтелектуальної власності.

Тема 5. Міжнародна правова охорона

Інтелектуальної власності

Міжнародна охорона промислової власності. Паризька конвенція (1883 р.) «Про охорону промислової власності» і Міжнародний Союз з охорони промислової власності. Інші міжнародні угоди та договори з питань охорони промислової власності.

Порядок патентування об’єктів промислової власності в іноземних державах. Принципи визначення доцільності і процедури правової охорони в іноземних державах. Правова охорона відповідно до націо­нальних законодавств. Правова охорона відповідно до договору про патентну кооперацію. Правова охорона відповідно до регіональних угод. Міжнародна охорона об’єктів авторського права і суміжних прав. Принципи національного режиму. Принцип «автоматичної» охорони. Пріоритет міжнародного права перед національним.

РОЗДІЛ 3

РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРАВАМИ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

8.050107, 8.050108, 8.050104)

№ з/п	Назва розділу, теми	Кількість годин за видами занять
разом	аудиторні заняття	Індиві­дуальні	СРС
лекції	практ.
1 модуль. Основи інтелектуальної власності
1.	Система інтелектуальної власності Тема 1. Вступ. Поняття інтелек­туальної власності Тема 2. Еволюція інтелек­ту­аль­ної власності Тема 3. Місце і роль інтелек­ту­альної власності в економічному і соціальному розвитку суспіль­ства Тема 4. Об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності Тема 5. Система охорони інте­лектуальної власності в Україні Тема 6. Міжнародна система охо­рони інтелектуальної власності			–	–
2.	Набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності. Тема 1. Правова охорона об’єк­тів патентного права Тема 2. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників то­варного обігу, товарів та послуг Тема 3. Правова охорона нетра­диційних об’єктів права інте­лек­туальної власності Тема 4. Правова охорона об’єк­тів авторського права і суміж­них прав Тема 5. Міжнародна правова охо­рона інтелектуальної власності
3.	Розпорядження правами інтелектуальної власності Тема 1. Права та обов’язки влас­ників охоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності, обмеження прав Тема 2. Розпорядження майно­вими правами інтелектуальної власності Тема 3. Ліцензійний договір, ви­моги до його укладання Тема 4. Права та обов’язки влас­ника авторського права обме­ження авторського права розпо­рядження ним
4.	Економіка інтелектуальної власності Тема 1. Права інтелектуальної влас­ності як товар Тема 2. Оцінка вартості прав на об’єкти інтелектуальної власно­сті
5.	Захист прав інтелектуальної власності Тема 1. Система захисту прав ін­телектуальної власності та її призначення Тема 2. Адміністративний поря­док захисту прав Тема 3. Судовий порядок за­хисту прав на об’єкти інтелек­туальної власності Тема 4. Захист прав на об’єкти інтелектуальної власності від­по­відно до вимог визнаних у між­народній практиці норм та пра­вил		–	–
ВСЬОГО

Тематичний план з дисципліни «Інтелектуальна власність» (8.050206)

№ з/п	Назва розділу, теми	Кількість годин за видами занять
разом	аудиторні заняття	індиві­дуальні	СРС
лекції	практ.
1 модуль. Основи інтелектуальної власності
1.	Система інтелектуальної власності Тема 1. Вступ. Поняття інтелек­туальної власності Тема 2. Еволюція інтелекту­аль­ної власності Тема 3. Місце і роль інтелек­ту­альної власності в економічному і соціальному розвитку суспіль­ства Тема 4. Об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності Тема 5. Система охорони інте­лектуальної власності в Україні Тема 6. Міжнародна система охо­рони інтелектуальної влас­но­сті			–	–
2.	Набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності. Тема 1. Правова охорона об’єк­тів патентного права Тема 2. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників то­вар­ного обігу, товарів та послуг Тема 3. Правова охорона нетра­диційних об’єктів права інтелек­туальної власності Тема 4. Правова охорона об’єк­тів авторського права і суміж­них прав Тема 5. Міжнародна правова охо­рона інтелектуальної влас­но­сті				–
3.	Розпорядження правами інтелектуальної власності Тема 1. Права та обов’язки влас­ників охоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності, обмеження прав Тема 2. Розпорядження майно­вими правами інтелектуальної власності Тема 3. Ліцензійний договір, ви­моги до його укладання Тема 4. Права та обов’язки влас­ника авторського права обме­ження авторського права розпо­рядження ним				–
4.	Економіка інтелектуальної власності Тема 1. Права інтелектуальної власності як товар Тема 2. Оцінка вартості прав на об’єкти інтелектуальної влас­но­сті				–
5.	Захист прав інтелектуальної власності Тема 1. Система захисту прав ін­телектуальної власності та її призначення Тема 2. Адміністративний поря­док захисту прав Тема 3. Судовий порядок за­хис­ту прав на об’єкти інтелекту­альної власності Тема 4. Захист прав на об’єкти інтелектуальної власності відпо­відно до вимог визнаних у між­народній практиці норм та пра­вил		–	–	–
ВСЬОГО

 

[Попереднє] [До змісту] [Наступне]

[Попереднє] [До змісту] [Наступне]

Рис. 2. Державна система правової охорони

Інтелектуальної власності

За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Міністерство освіти і науки України. Виконання конкрет­них функцій у цій сфері Міністерство делегувало Державному депар­таменту інтелектуальної власності. Департамент є урядовим органом державного управління, що уповноважений представляти, реєструвати і підтримувати на території України права на винаходи, корисні мо­де­лі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення похо­дження товарів, топографії інтегральних мікросхем, а також здійсню­вати реєстрацію об’єктів авторського права: творів науки, літератури, мистецтва, комп’ютерних програм, баз даних тощо.

Держдепартамент проводить єдину державну політику у сфері охо­рони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Він здійснює роботу щодо удосконалення законодавчої і нормативної баз, міжнародне спів­робітництво у сфері інтелектуальної власності, забезпечення умов для введення інтелектуальної власності до господарського обігу, підго­тов­ки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної влас­ності, взаємодії з громадськими організаціями тощо.

До сфери управління Держдепартаменту включено державні під­приємства:

– «Український інститут промислової власності»;

– «Українське агентство з авторських і суміжних прав»;

– «Інтелзахист»;

– «Інститут інтелектуальної власності і права».

Головною функцією Українського Інституту промислової власності (Укрпатенту) є здійснення експертизи заявок на об’єкти промислової власності. Саме його експерти проводять експертизу поданих заяв­ни­ками матеріалів на предмет відповідності умовам правової охорони і видають експертний висновок. Укрпатент має філію, що надає інфор­маційні послуги, здійснює патентний пошук.

Головною функцією Українською агентства з авторських і суміж­них прав (УААСП) є колективне управління правами авторів. УААСП за бажанням автора здійснює підготовку до державної реєстрації об’єктів авторського права і суміжних прав та видачі автору охо­рон­ного документа – свідоцтва. Важливою функцією УААСП є надання допомоги авторам щодо захисту їх прав у разі порушення.

Державне підприємство «Інтелзахист» створене з метою удоско­на­лення організації видачі контрольних марок для маркування при­мір­ників аудіовізуальних творів та фонограм, а також посилення захисту прав у сфері інтелектуальної власності.

Інститут інтелектуальної власності і права виконує функцію під­го­товки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності. Він готує спеціалістів і магістрів за спеціальністю «Інте­лек­туальна власність», а також у рамках підвищення кваліфікації: патен­т­них повірених, патентознавців, професійних оцінювачів прав на об’єк­ти інтелектуальної власності тощо.

Також до системи охорони інтелектуальної власності відносяться громадські організації, що безпосередньо переймаються питаннями ін­телектуальної власності і з якими тісно співпрацює Держдепартамент.

Всеукраїнська асоціація інтелектуальної власності має міжвідом­чий характер. Вона сприяє доведенню основних проблем, що існують у сфері інтелектуальної власності, до відома законодавчої та виконав­чої гілок влади.

Особливе місце посідає Всеукраїнська асоціація патентних повіре­них України. За чинним законодавством саме через патентних повіре­них здійснюється патентування вітчизняних винаходів за кордоном і навпаки. Патентні повірені надають також кваліфіковані послуги фі­зичним і юридичним особам в питаннях правової охорони, вико­ристання та захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Товариство винахідників і раціоналізаторів України займається по­пуляризацією винахідницької діяльності, надає винахідникам і раціо­налізаторам певну допомогу в їхній діяльності.

Українська асоціація власників товарних знаків опікується інте­ре­сами правовласників знаків.

У світі найбільш авторитетною організацією у даній галузі є Все­світня організація інтелектуальної власності. Фактично, вона була започаткована ще в 1883-1886 pp., коли були прийняті відповідно Па­ризька конвенція про охорону промислової власності і Бернська кон­венція про охорону літературних і художніх творів. 14 липня 1967 р. у Стокгольмі була підписана конвенція, якою утворювалася Всесвітня організація інтелектуальної власності. Вона набрала чинності в 1970 р. У грудні 1974 р. ВОІВ набула статусу спеціалізованої установи Орга­нізації Об’єднаних Націй.

Головними завданняВОІВ є:

– сприяти охороні інтелектуальної власності в усьому світі шля­хом співробітництва між державами і, у конкретних випадках, у вза­ємодії з будь-якою іншою міжнародною організацією;

– забезпечувати адміністративне співробітництво між створеними союзами в галузі охорони інтелектуальної власності.

Стати членом ВОІВ можна за наступних умов:

– держава є членом Паризького або Бернського союзу;

– держава є членом ООН або будь-якої спеціалізованої установи, пов’язаної з ООН;

– держави – члени Міжнародного агентства з атомної енергії або такі, що є стороною Міжнародного Суду, чи запрошені Генеральною асамблеєю ВОІВ стати учасником Конференції.

Сьогодні вже 179 країн світу є учасницями Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Україна також є членом ВОІВ.

Теми рефератів

1. Структура та основні компоненти системи інтелектуальної влас­ності в Україні.

2. Еволюція промислової власності.

3. Історія товарних знаків.

4. Особливості розвитку інтелектуальної власності в Україні.

5. Вплив охорони інтелектуальної власності на економічний і тех­нічний розвиток.

6. Роль інформації та документації про промислову власність у сприянні технологічному розвитку.

7. Управління промисловою власністю.

8. Управління авторськими правами.

9. Патентна інформація.

10. Патентна документація.

11. Суб’єктивне авторське право, його зміст і межі.

12. Зміст права на науково-технічну інформацію.

13. Міжнародні класифікації, які використовуються у сфері інте­лектуальної власності.

14. Міжнародна система охорони авторського і суміжного прав.

Запитання і тести для контролю знань

Запитання

1. Розкрийте поняття інтелектуальна власність.

2. Вкажіть відмінність права власності від права інтелектуальної власності.

3. Розкрийте сутність промислової власності і наведіть приклад.

4. Розкрийте сутність авторського права. Наведіть приклад.

5. Назвіть об’єкти інтелектуальної власності.

6. Охарактеризуйте суб’єктів права інтелектуальної власності.

7. Перелічіть державні підприємства в системі охорони інтелекту­альної власності в Україні.

8. Перерахуйте громадські організації в системі охорони інтелек­туальної власності в Україні.

9. Охарактеризуйте джерела права інтелектуальної власності в нормах законодавства України.

10. Міжнародні організації, які займаються охороною інтелекту­альної власності, їх характеристика та функції.

11. Міжнародні джерела права інтелектуальної власності.

Тести

1. Закріплені законом права на результати будь-якої творчої праці людини називаються:

а) творча власність;

б) інтелектуальна власність;

в) авторська власність;

г) промислова власність.

2. Результати технічної творчості людини називаються:

а) об’єкти технічної власності;

б) об’єкти авторського права;

в) об’єкти суміжних прав;

г) об’єкти промислової власності.

3. Результат художньої творчості людини називається:

а) об’єкти художньої власності;

б) об’єкти промислової власності;

в) об’єкти технічної власності;

г) об’єкти авторського права.

4. Патент, який отриманий на території України:

а) діє лише на території України;

б) діє на території країн СНД;

в) діє на території країн-учасниць Паризької конвенції;

г) територіально не обмежений.

5. Нормами патентного права охороняються:

а) комп’ютерні програми;

б) креслення;

в) фотографії;

г) винаходи.

6. Нормами авторського права охороняються:

а) комп’ютерні програми;

б) знак для товарів і послуг;

в) наукові відкриття;

г) фірмові найменування.

7. Перше положення про авторське право (статут королеви Анни) з’явилося у:

а) Франції;

б) Англії;

в) Росії;

г) Німеччині.

8. Автор – це:

а) фізична особа, творчою працею якої створено об’єкт інте­лек­туальної власності;

б) особа, яка здійснює опублікування твору (звичайно для про­дажу) шляхом випуску в світ його примірників;

в) фізична особа, яка володіє охоронним документом;

г) особа, якій належить право на об’єкт інтелектуальної влас­ності.

9. Видавець – це:

а) фізична особа, творчою працею якої створено об’єкт інтелек­туальної власності;

б) особа, яка здійснює опублікування твору (звичайно для про­дажу) шляхом випуску в світ його примірників;

в) фізична особа, творчою працею якої створено об’єкт інтелек­туальної власності;

г) особа, якій належить право на об’єкт інтелектуальної власності.

10. Власник охоронного документу – це:

а) фізична особа, творчою працею якої створено об’єкт інтелек­туальної власності;

б) особа, яка здійснює опублікування твору (звичайно для про­дажу) шляхом випуску в світ його примірників;

в) особа, яка володіє охоронним документом, що засвідчує пра­во власності на об’єкт інтелектуальної власності;

г) особа, якій належить право на об’єкт інтелектуальної влас­ності.

11. Правовласник – це:

а) фізична особа, творчою працею якої створено винахід;

б) особа, яка здійснює опублікування твору (звичайно для про­дажу) шляхом випуску в світ його примірників;

в) фізична особа, творчою працею якої створено об’єкт інте­лектуальної власності;

г) особа, якій належить право на об’єкт інтелектуальної влас­ності.

12. Основні засади науково-технічної політики в нашій державі ви­значає:

а) Президент України;

б) Верховна Рада України;

в) Кабінет Міністрів України;

г) Державне патентне відомство України.

13. За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає:

а) Президент України;

б) Міністерство освіти і науки України;

в) Кабінет Міністрів України;

г) Державний департамент інтелектуальної власності.

14. У якій статті Конституції України гарантується право кожного громадянина на захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності

а) 54;

б) 55;

в) 1;

г) 10.

15. Установа України, що проводить розгляд та експертизу заявок на об’єкти промислової власності в Україні – це:

а) Український інститут промислової власності;

б) Українське агентство з авторських і суміжних прав;

в) Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг;

г) Державний департамент інтелектуальної власності.

16. Державна установа, яка здійснює реєстрацію об’єктів автор­ського права в Україні – це:

а) Державний департамент інтелектуальної власності;

б) Українське агентство з авторських і суміжних прав;

в) Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності;

г) Український інститут промислової власності.

17. Найбільш загальний договір у сфері охорони промислової влас­ності вважається:

а) Паризька конвенція про охорону промислової власності;

б) Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів;

в) Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків;

г) Договір про патенту кооперацію.

18. Найбільш загальний договір з охорони авторського права вва­жається:

а) Паризька конвенція про охорону промислової власності

б) Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів:

в) Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків

г) Договір ВОІВ про авторське право.

19. Міжнародна охорона знаків здійснюється відповідно з вимога­ми:

а) Паризької конвенції про охорону промислової власності;

б) Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів;

в) Мадридської угода про міжнародну реєстрацію знаків;

г) Договору про патентну кооперацію.

20. Міжнародну заявку на винахід складають відповідно до вимог:

а) Паризької конвенції про охорону промислової власності;

б) Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів;

в) Мадридської угода про міжнародну реєстрацію знаків;

г) Договору про патентну кооперацію.

Інформаційні джерела: 1; 2; 3-6; 30.

Рис. 3. Етапи отримання охоронного документа

Охоронними документами є патенти і свідоцтва. Патент – це тех­ніко-юридичний документ, який видається компетентним державним органом на винаходи, корисні моделі та промислові зразки і яким держава засвідчує виключне право власника на створений ним об’єкт промислової власності. Свідоцтво – правоохоронний документ на знак для товарів і послуг та, на право використання найменування місця походження товару, а також на топографію ІМС, який видається після державної реєстрації цих об’єктів.

Рис. 4. Поняття кваліфікованого зазначення походження товарів

Суб’єктами права інтелектуальної власності на географічне зазна­чення є:

а) особа чи група осіб, які в заявленому географічному місці ви­робляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов’язані з цим географічним місцем;

б) асоціації споживачів;

в) установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.

Кваліфіковане зазначення походження товарів, а вірніше назва міс­ця походження має багато спільного із знаком для товарів і послуг, але є ряд специфічних критеріїв, що і зумовили вирізнення цього об’єкту інтелектуальної власності:

1. НМП повинно вказувати на те, що відповідний товарів походить з географічного місця, що викликає у споживачів певні асоціації, без яких воно не може бути зареєстроване (вода Миргородська – у м. Мир­город, Гоголівська – Гоголево, Боржомі – вода з гір).

2. До НМП не висувається критерій новизни – географічні місця, що включаються до позначення товарів, не є новими.

3. Товар повинен мати відповідні властивості, зумовлені харак­тер­ними для даного географічного місця природними умовами чи поєд­нання цих умов з характерними для даного географічного місця люд­ським фактором (саме з цього географічного району даний товар має специфічні властивості; масло Миргородське в даному випадку вказує на місце вироблення продукту).

Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації. Пра­вова охорона надається кваліфікованому зазначенню походження то­вару, що вказує на конкретне географічне місце з якого походить то­вар, на підставі їх реєстрації, яка діє безстроково від дати реєстрації. Можлива реєстрація права на вже зареєстроване позначення, вона засвідчена свідоцтвом, що діятиме протягом 10 років.

Власник свідоцтва має право наносити поряд із кваліфікованим за­значенням походження товару попереджувальне маркування для ін­формації про те, що це зазначення зареєстровано в Україні, у якості якого застосовується обведена овалом абревіатура (НМП). Замість цього маркування або разом із ним може наноситися текст: «Заре­єстрована в Україні назва місця походження товару». Для попе­ре­джу­вального маркування географічного зазначення походження товару за­стосовується обведена овалом абревіатура (ГЗП). Замість цього мар­кування або разом із ним може наноситися текст: «Зареєстроване в Україні географічне зазначення походження товару».

Комерційне (фірмове) найменування (Ст. 489 ЦК України) це будь-яка назва підприємства, установи чи організації, що має статус юридичної особи. На відміну від попередніх об’єктів інтелектуальної власності, поки що не існує закону, який би охороняв права на нього.

Чинність права на цей об’єкт інтелектуальної власності почи­на­ється від моменту першого використання найменування. Правова охо­рона здійснюється без обов’язкового подання заявки на комерційне найменування.

Рис. 5. Зразок знака сповіщення авторського права

Охорона майнових прав авторів в Україні діє протягом усього жит­тя автора і 70 років після його смерті. Для творів, оприлюднених ано­німно чи під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через 70 років після того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий ав­тором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно чи під псевдонімом, роз­кривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосовується строк, передбачений для авторів. Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 ро­ків після смерті останнього співавтора. Авторське право на твори по­смертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілі­тації. Авторське право на твір, вперше опублікований протягом 30 ро­ків після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його право­мір­ного опублікування. Будь-яка особа, яка після закінчення строку охо­рони авторського права у відношенні до неоприлюдненого твору впер­ше його оприлюднює, користується захистом, що є рівноцінним за­хисту майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 ро­ків від часу, коли твір був вперше оприлюднений. Дія терміну охо­рони починається з першого січня року, що наступає за роком, в якому мали місце юридичні факти.

Безстроково охороняються законом право авторства, право на ім’я і право протидіяти перекрученню чи іншій зміні твору, або будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі і репутації автора.

ЗакономУкраїни «Про авторське право і суміжні права» охоро­ня­ються також суміжні права виконавців, виробників фонограм та відео­грам, організацій мовлення.

Об’єктами суміжних прав (Ст. 35), незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є:

– виконання літературних, драматичних, музичних, музично-дра­матичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

– фонограми, відеограми;

– передачі (програми) організацій мовлення.

Оформлення суміжних прав не вимагає виконання будь-яких фор­мальностей. Охорона суміжних прав здійснюється без завдання шко­ди охороні творів авторським правом. Виконавці здійснюють власні права за умови дотримання ними прав авторів творів, що вико­ну­ються. Виробники фонограм, виробники відеограм і організації мов­лення повинні дотримуватися прав авторів і виконавців. Організації мовлення повинні дотримуватися права виробників фонограм, авторів і виконавців.

Виробники фонограм, виробники відеограм і виконавці для опо­ві­щення про власні права можуть на всіх примірниках фонограм чи на їх упаковках проставляти знак охорони суміжних прав, що скла­да­ється з латинської букви Р у колі – ®, імені (найменування) власника суміжних прав і року першої публікації фонограми (рис. 6).

Рис. 6. Зразок знака сповіщення авторського права

Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від да­ти першого запису виконання. Особисті немайнові права виконавців охороняються безстроково.

Права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми) або їх першого звукозапису (відеозапису).

Організації мовлення користуються наданими цим Законом пра­ва­ми протягом 50 років від дати першого публічного сповіщення пере­дачі.

Питання для вивчення та обговорення

1. Поняття права інтелектуальної власності та його особливості.

2. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності.

3. Поняття, об’єкти та суб’єкти патентного права.

4. Поняття, об’єкти та суб’єкти авторського права.

5. Джерела авторського права та права промислової власності в Україні.

6. Міжнародні джерела права інтелектуальної власності.

7. Державна система охорони інтелектуальної власності.

8. Поняття винаходу (корисної моделі). Відмінність корисної мо­делі від винаходу.

9. Об’єкти винаходу (корисної моделі) та об’єкти, які не можуть бути визнані як такі.

10. Поняття та ознаки промислового зразка.

11. Поняття та види знаків для товарів і послуг.

Навчальні завдання

Завдання 1. Правова охорона об’єктів інтелектуальної власності, зміст основних законів, що регулюють питання промислової власності

Всі документи, які регулюють інтелектуальну власність в Україні можна розділити на п’ять груп:

− документи міжнародної системи охорони інтелектуальної влас­ності;

− норми, відображені в Конституції та кодексах України;

− Закони України;

− спеціальні закони, що стосуються тільки об’єктів інтелектуаль­ної власності;

− відомчі документи