Права та обов’язки власника авторського права, обмеження авторського права та розпорядження ним

Автору належать особисті немайнові та майнові права. Особисті немайнові права автора зазначені у Ст. 14 Закону України «Про ав­тор­ське право і суміжні права»:

– вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належ­ним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;

– забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

– вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псев­до­ні­ма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

– вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому ін­шому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

До майнових прав автора (Ст. 15) (чи іншої особи, яка має автор­ське право) належать:

– виключне право на використання твору;

– виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допус­кається використовувати об’єкти авторського права за таких умов:

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування ста­тей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;

2) використання літературних і художніх творів в обсязі, виправ­даному поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;

3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публіч­но сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли пра­во на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне пові­домлення спеціально не заборонено автором;

4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фото­графії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне по­відомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних пуб­ліці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях;

6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;

7) відтворення творів для судового і адміністративного про­ваджен­ня в обсязі, виправданому цією метою;

8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релі­гій­них церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

9) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періо­дичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення пуб­лічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;

10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених Ст. 22–25 цього Закону.

Цей перелік вільного використання творів є вичерпним.

Власникам суміжних прав також належать особисті немайнові та майнові права.

Виконавцеві твору належать такі особисті немайнові права:

– вимагати визнання того, що він є виконавцем твору;

– вимагати, щоб його ім’я або псевдонім зазначалися чи пові­дом­лялися у зв’язку з кожним його виступом, записом чи виконанням (у разі, якщо це можливо);

– вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі і репутації.

Виробник фонограми, виробник відеограми має право зазначати своє ім’я (назву) на кожному носії запису або його упаковці поряд із зазначенням авторів, виконавців і назв творів, вимагати його згаду­ван­ня у процесі використання фонограми (відеограми).

Організація мовлення має право вимагати згадування своєї назви у зв’язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою організацією мовлення.

Майновим правом виконавців є їх виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

– публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір);

– фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх раніше незафіксо­ваних виконань;

– відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань, за­фікованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку вони дали свою згоду;

– розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права влас­ності у разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали дозволу виробнику фонограми (виробнику відеограми) на її подальше відтво­рення;

– комерційний прокат, майновий найм своїх виконань, зафік­сованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було їх згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за йо­го дозволом;

– розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах, через будь-які засоби зв’язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їх згоди на такий вид розповсюдження.

До майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм на­лежить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

– відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом;

– розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх при­мірників шляхом першого продажу або іншої передачі права влас­но­сті;

– комерційний прокат фонограм, відеограм і їх примірників, на­віть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми чи відеограми або за їх дозволом;

– публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через будь-які засоби зв’язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;

– будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;

– ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх примірників з метою їх поширення серед публіки.

До майнових прав організацій мовлення належить їх виключне пра­во на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

– публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ре­трансляції;

– фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх від­тво­рен­ня;

– публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом.

– забороняти поширення на території України чи з території Украї­ни сигналу із супутника, що несе їх програми, розповсюджуючим ор­ганом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.

Допускаються використання виконань, фонограм, відеограм, про­грам мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і орга­ні­зацій мовлення у випадках, щодо обмеження майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів, якщо задовольняються такі умови:

– відтворення зазначених об’єктів здійснюється виключно з ме­тою навчання чи наукових досліджень;

– право на відтворення, передбачене у попередньому пункті, не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відео­грам, програм мовлення за межі митної території України;

– за суб’єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників.