Структура освіти України, основні типи закладів освіти

Згідно із Законом України "Про освіту" структура освіти включає:

- дошкільну освіту;

- загальну середню освіту;

- позашкільну освіту;

- професійно-технічну освіту;

- вищу освіту;

- післядипломну освіту;

- аспірантуру;

- докторантуру;

- самоосвіту.

Освітній рівень відображує ступень оволодіння людиною змістом освіти.

В Україні встановлюються такі освітні рівні (Закон України «Про освіту», ст. ЗО):

- початкова загальна освіта;

- базова загальна середня освіта;

- повна загальна середня освіта;

- професійно-технічна освіта;

- базова вища освіта;

- повна вища освіта.

Дошкільна освіта

Дошкільними закладами освіти є дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові, дошкільні та комбінованого типу комплекси (для дітей, які потребують коригування фізичного і психічного розвитку) с короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки.

Метою дошкільного виховання є практичне оволодіння рідною мовою в сім'ї та дошкільному виховному закладі, забезпечення пізнавальної активності, творчих і художніх здібностей в іграх та інших видах дитячої діяльності; виховання культури спілкування, поваги й любові до батьків, родини, Батьківщини.

Основні шляхи реформування дошкільного виховання:

- створення організаційно-методичної служби сім'ї, її психолого-педагогічне забезпечення з урахуванням необхідності відродження родинних традицій, сучасної культурно-побутової сфери;

- створення умов для функціонування дошкільних виховних закладів різних типів і профілів.

Загальна середня освіта

Ціль загальної середньої освіти – оволодіти учнями систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності.

Закон України "Про загальну середню освіту" визначає, що загальну освіту здобувають у таких навчальних закладах:

- середня загальноосвітня школа - загальноосвітній навчальний заклад І - III ступенів (І ступень - початкова школа, II - основна школа, III - старша школа, як правило,з профільним спрямуванням навчання);

- спеціалізована школа (школа-інтсрнат)- загальноосвітній навчальний заклад І - III ступенів з поглибленим спрямуванням окремих предметів та курсів;

- гімназія - загальноосвітній навчальним заклад II - III ступенів з поглибленим вивчанням окремих предметів відповідно до профелю;

- ліцей - загальноосвітній навчальний заклад III ступени і профільним навчанням допрофесійною підготовкою;

- колегіум - загальноосвітній навчальний заклад III ступеня філологічного-філософського та (або) культурно-естетичного профілю;

- загальноосвітня школа-інтернат (школа-інтврнат) загальноосвітній заклад із частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;

- спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтврнат) -загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

- загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) -загальноосвітній навчальний заклад І-Ш ступенів із відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;

- школа соціальної реабілітації - загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюють окремо для хлопців та дівчат);

- вечірня (змінна) школа - загальноосвітній навчальний заклад І— Ш ступенів для тих, хто не має змоги відвідувати школи з денною форми навчання.

До інших навчальних закладів загальної середньої освіти підносяться:

- позашкільний навчально-виховний заклад - навчальний заклад для виховання дітей та задоволення їх потреб у додатковій освіті за інтересами (науковими, технічними, художньо-естетичними, спортивними тощо);

- міжшкільний навчально-виробничий комбінат - навчальний заклад для учнів загальноосвітніх навчальних закладів, що дає профорієнтаційну, допрофесійну підготовку;

- вищий навчальний заклад І-ІІ рівня акредитації, якій здійснює підготовку молодшого спеціаліста і бакалавра, в якому можна одночасно отримати повну загальну середню освіту;

- професійно-технічний навчальний заклад - навчальний заклад, у якому здобувають професійно-технічну і повну загальну середню освіту.

Реформування загальної середньої освіти здійснюватиметься такими шляхами:

- визначення державних стандартів усіх рівнів загальної середньої освіти;

- розвиток мережі загальноосвітніх закладів, заснованих на різних формах власності;

- проведення науково-дослідної експериментальної роботи щодо впровадження педагогічних інновацій, інформатизація загальної середньої освіти;

- формування у загальноосвітніх навчально-виховних закладах психологічної та соціально-педагогічної служб.

Позашкільна освіта.

Позашкільна освіта і виховання є складовою структури системи освіти і спрямована на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні. Здійснюють їх позашкільні заклади, до яких належать палаци та будинки дитячої творчості, центри і станції юних техніків, центри і станції юних натуралістів, центри (станції) юних туристів, дитячі спортивні школи, дитячі залізниці, дитячі пароплавства, дитячі бібліотеки та інші заклади.

Реформування позашкільного навчання і виховання охоплює такі напрями і проблеми:

- якісне оновлення змісту, принципів, форм, методів та напрямів діяльності позашкільних навчально-виховних заходів, організації позашкільної роботи з дітьми й молоддю;

- залучення до навчально-виховної роботи в позашкільних навчально-виховних закладах, у творчих учнівських, молодіжних об'єднаннях за місцем проживання, на підприємствах, у різних організаціях та установах висококваліфікованих працівників і талановитих народних умільців;

- створення системи підготовки та перепідготовки працівників позашкільних навчально-виховних закладів, організаторів позашкільної роботи з дітьми та молоддю.

Система позашкільної роботи спрямована на всебічний розвиток інтересів, здібностей, ініціативи і самодіяльності дітей, на глибоке опанування науки, техніки, на підготовку їх до життя, суспільно корисної діяльності.

Професійно-технічна освіта.

Професійна технічна освіта дає змогу громадянам здобути професії відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей, а також підвищити кваліфікацію. Вона здійснюється на основі базової загальної середньої освіти з наданням можливості отримати повну загальну середню освіту.

Здобувають професійно-технічну освіту її професійно-технічних училищах, ліцеях, професійно-художніх училищах, професійних училищах соціальної реабілітації, училищах-агрофірмах, училищах-школах, вищих професійних училищах, навчально-виробничих центрах, центрах підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсових комбінатах, інших типах закладів, що надають робітничу професію. Професійно-технічні навчальні заклади можуть мати стаціонар, вечірнє виділення, створювати і входити в різні комплекси, об'єднання.

Згідно із Наказом Міністерства освіти і науки України н 2003 році частина професійно-технічних училищ була реорганізована у професійні ліцеї.

Шляхи реформування професійної освіти:

- розроблення та впровадження науково обґрунтованої методики визначення загальнодержавних, регіональних потреб у працівниках сфери виробництва і послуг за професіями, ріннями кваліфікації та потреб у навчальних закладах для їх підготовки;

- проведення атестації та акредитації професійних навчально - виховних закладів, спеціалізація та перепрофілювання наявних, відкриття нових на базі різних форм власності відповідно до потреб громадян, держави, виробництва і сфери послуг;

- створення кваліфікаційних характеристик і професіограм для різних груп професій на рівні досягнень науково-технічного прогресу;

- розширення підготовки робітників з вадами фізичного тарозумового розвитку;

- вдосконалення навчально-виховного процесу в закладах професійної освіти на основі впровадження нових педагогічних технологій, інформатизації, посилення органічної єдності навчання з продуктивної працею учнів у реальних умовах виробництва;

- здійснення дослідно-експериментальної роботи для впровадження педагогічних інновацій, нових методик виробничого навчання;

- створення на базі окремих професійних навчально-виховних закладів експериментальних майданчиків;

- демократизація та гуманізація навчально-виховного процесу, створення умов для опанування учням надбань національної та світової культури, виховання у них високих моральних і громадських якостей;

- організація професійного навчання громадян України у передових країнах світу;

- створення матеріально-технічної бази професійних навчально-виховних закладів;

- створення системи економічної мотивації професійного навчання громадян.

Вища освіта

Ціль: вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку відповідно до покликання, інтересів і здібностей громадян, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації.

До вищих навчальних закладів належать технікуми, училища, коледжі, інститути, консерваторії, академії, університети та інші.

Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

I рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

II рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;

III і ІVрівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

Намічено такі основні шляхи реформування вищої освіти:

- розроблення та впровадження науково обґрунтованої методики, яка допомогла б визначити перспективну потребу держави у фахівцях різного рівня кваліфікації;

- поєднання можливостей державної і недержавної системи вищої освіти для підготовки фахівців різних спеціальностей з урахуванням запитів окремих регіонів;

- розроблення кваліфікаційних характеристик фахівців з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду та за участю замовників;

- оптимізація мережі вищих навчальних закладів на основі наукового аналізу схеми їх розміщення;

- створення навчально-наукових комплексів (університет, інститут, коледж, технікум, професійне училище тощо), міжнародних університетів та у їхньому складі, регіональних і галузевих університетів;

- розширення обміну педагогічними працівникам і провідними зарубіжними навчальними закладами;

- використання вищих навчальних закладів інших країн для здобуття вищої освіти громадянами;

- забезпечення міжнародного визнання дипломів нищих навчальних закладів України;

- розроблення системи діагностики якості освіти і;і системи тестів для визначення відповідності рівня освіти державним стандартам.

Післядипломна освіта.

Післядипломна освіта (спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів) дає змогу набути нову спеціальність та професію на основі наявної, яку здобуто у навчальному закладі, з використанням досвіду практичної діяльності, а також поглибити професійні знання.

Післядипломну освіту дають таки заклади:

- академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, пере­підготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати;

- підрозділи вищих закладів освіти (філіали, факультети, відділення та інші);

- професійно-технічні заклади освіти;

- відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.

Ці заклади можуть працювати за денною, вечірньою, заочного формами навчання, мати філіали і вести науково-дослідну роботу.

Реформування післядипломної освіти здійснюється її таких напрямках:

- розроблення методики визначення загальнодержавних та регіональних потреб у наукових та науково-педагогічних працівниках, суспільних і особистісних потреб у підвищенні кваліфікації та перепідготовці;

- розширення практики направлення на стажування аспіратів, спеціалістів України у провідні зарубіжні навчальні заклади для вдосконалення "їхньої наукової та фахової підготовки, ефективного включення в міжнародні науково-технічні та культурно-освітні програми;

- оптимізація термінів та періодичності навчання в системі післядипломної освіти, оновлення її змісту, підготовка і видання навчальних програм, підручників, методичних посібників;

- створення умов для відкриття в кожному вищому навчальному закладі VI рівня акредитації аспірантури і докторантури;

- використання можливостей навчальних закладів недержавної форми власності для перепідготовки спеціалістів в галузі бізнесу, маркетингу, менеджменту, соціології, психології тощо;

- створення умов для перекваліфікації працівників, що звільнюються, військовослужбовців, незайнятого населення.

Аспірантура.

Метою аспірантури в Україні є підготовка науково-педагогічних і наукових кадрів. Існує стаціонар (три роки) із забезпеченням аспірантів державною стипендією і заочна аспірантура (чотири роки).

Докторантура.

Це найвищий щабель у системі освіти. Ціль — підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів. Діє при вищих навчальних закладах, наукових установах. До докторантури з відривом від виробництва приймають осіб, які мають науковий ступень кандидата наук і досягли значних успіхів у обраній галузі. Термін підготовки в докторантурі - три роки.

Самоосвіта громадян.

Ціль—самовдосконалення, самоосвіта громадян. Умови для самоосвіти забезпечують державні органи, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, які створюють відкриті народні університети, лекторії, бібліотеки, центри просвіти, клуби, навчальні теле- і радіопрограми тощо.

 

Професійна освіта

Система професійної освіти - сукупність закладів професійно-технічної і вищої освіти, а також наукових, науково-методичних і методичних установ, органів управління.

Система професійної освіти є складовою системи освіти України. Вона спрямована на оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками з обраної галузі професійної діяльності за різними освітньо-професійними програмами, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Система професійної освіти має бути гнучкою, відкритою для взаємодії з різними соціальними системами.

У системі професійної освіти здійснюється допрофесійна підготовка, професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації робітників, професійне навчання персоналу на виробництві та навчання безробітних громадян.

Система професійної освіти охоплює професійні навчальні заклади різних типів, рівнів, форм власності й підпорядковування та інші юридичні особи, що надають освітні послуги в галузі професійної освіти; наукові, науково-методичні і методичні установи, навчально-виробничі об'єднання, органи, що здійснюють управління розвитком професійної освіти.

Структура професійної освіти охоплює:

- професійно-технічну освіту;

- вищу освіту;

- післядипломну освіта;

- аспірантуру;

- докторантуру.

 

Завдання професійної освіти:

- задоволення потреб особистості, суспільства і держави в освітніх послугах з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації населення різних категорій з урахуванням вимог ринку праці;

- забезпечення рівного доступу до якісної і безплатної первинної професійної освіти; підготовка та перепідготовка, підвищення кваліфікації робітників та фахівців;

- формування творчої, духовно багатої особистості з урахуванням її потреб, інтересів, здібностей.

Основні принципи професійної освіти:

- випереджаючий характер професійної підготовки;

- безперервність;

- фундаменталізація;

- інтеграція професійної освіти, науки і виробництва;

- рівний доступ до здобуття якісної професійної освіти населенням різних категорій;

- гнучкість і взаємозв'язок процесу професійного навчання з реструктуризацією та подальшим розвитком економіки і зайнятістю населення, розвитком різних форм власності;

- диверсифікація;

- регіоналізація професійної освіти;

- поєднання загальноосвітньої і професійної підготовки;

- стандартизація, єдність професійного навчання і виховання, екологізація, варіативність, індивідуалізація і диференціація.

Згідно із Законом України "Про освіту" (ст. ЗО) встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні рівні:

- кваліфікований робітник;

- молодший спеціаліст;

- бакалавр;

- спеціаліст, магістр.

Освітньо-кваліфікаційний рівень віддзеркалює здібність людини на основі засвоєного змісту освіти здійснювати професійну діяльність різного ступеня складності.

Система професійної освіти включає дві основні підсистеми: професійно-технічну освіту і вищу освіту.

Головною метою функціонування підсистеми професійно-технічної освіти є підготовка кваліфікованих робітників для народного господарства держави, але в деяких навчальних закладах цієї підсистеми може здійснюватися підготовка молодших спеціалістів (наприклад, у вищому професійному училищі.)

Згідно із Законом "Про професійно-технічну освіту" та Положенням про ступеневу професійно-технічну освіту, професійно-технічна освіта має ступеневу структуру — три ступені. Кожний ступень навчання визначається теоретичною та практичною завершеністю і підтверджується присвоєнням випускникам робітничої кваліфікації згідно з набутими професійними знаннями, уміннями і навичками. Відповідно до ступенів професійно-технічної освіти встановлюється три атестаційні рівні професійно-технічних навчальних закладів.

На першому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування відповідного рівня кваліфікації з технологічно нескладних, простих за своїми виробничими діями і операціями професій. До професійно-технічних навчальних закладів першого атестаційного рівня належать:

- навчальні курси;

- професійні школи;

- навчально-курсові комбінати;

- автомобільні навчальні комбінати;

- інші прирівняні до них навчальні заклади.

Нормативний термін навчання не повинен перевищувати 1 року. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" і видається свідоцтво.

На другому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування відповідного рівня кваліфікації з масових робітничих професій середньої технологічної складності.

До професійно-технічних навчальних закладів другого атестаційного рівня належать:

- професійно-технічні училища та ліцеї;

- професійно-художні училища та ліцеї;

- училища-агрофірми;

- училища-заводи;

- навчально-виробничі центри;

- навчальні центри;

- інші прирівняні до них навчальні заклади.

Навчання на другому ступені здійснюється за державними стандартами професійно-технічної освіти. Термін навчання - 1,5-4 роки, по закінченню котрого та успішної кваліфікаційної атестації учню присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» та видається диплом.

На третьому ступені забезпечується формування високого рівня кваліфікації з технічно складних, наукоемких професій та спеціальностей у різних галузях економіки, що дає змогу робітнику чи службовцю самостійно виконувати складні виробничі операції, продуктивні дії, створювати алгоритм діяльності у нетипових ситуаціях. Навчання здійснюється на базі повної середньої освіти.

До професійно-технічних навчальних закладів третього атестаційного рівня належать:

- вищі професійні училища;

- вищі художні професійно-технічні училища;

- вищі училища-агрофірми;

- центри професійно-технічної освіти;

- центри підготовки та перепідготовки робітничих кадрів;

- інші прирівняні до них навчальні закади.

Нормативний термін навчання не повинен перевищувати 2 років. Випускники закладу третього рівня, які успішно пройшли атестацію, отримають кваліфікацію "кваліфікований робітник" або "молодший спеціаліст" та диплом.

Вища освіта покликана забезпечити фундаментальну наукову професійно-практичну підготовку відповідно до визначеного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Підсистема вищої освіти в Україні визначена Законом «Про освіту», Законом «Про вищу освіту», Положенням про державний вищий заклад освіти.

Університети та академії здійснюють підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів.

Інститут - вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів.

Коледж - вищий заклад освіти, або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами бакалавра або молодшого спеціаліста.

Технікум (училище) - вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста.

У середині 90-х років було запроваджено ступенева структуру підготовки фахівців. Ступневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти.

Відповідно до освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки студентів можуть діяти вищі заклади освіти таких рівнів акредитації:

- вищі заклади освіти 1 рівня акредитації (технікум, училище), які готують фахівців на основі повної загальної середньої освіти з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста; на основі базової середньої загальної освіти - з присвоєнням той самої кваліфікації з одночасним отриманням повної загальної середньої освіти;

- вищі заклади освіти 2 рівня акредитації (коледжі та інші прирівняні до них вищі навчальні заклади), які готують фахівців на основі повної загальної середньої освіти з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста, бакалавра;

- вищі заклади освіти 3 та 4 рівнів акредитації (університети, академії, інститути та ін.), які готують фахівців на основі повної загальної середньої освіти з присвоєнням кваліфікації бакалавра, спеціаліста, магістра; на основі вищої освіти - з присвоєнням кваліфікації кандидата наук, доктора наук.

Пріоритетні напрями розвитку професійної освіти:

- інтелектуалізація професійної освіти, впровадження в навчально-виробничий процес науково-технічних досягнень та новітніх технологій;

- особистісно-орієнтований підхід у професійному навчанні і вихованні;

- розвиток ринку освітніх послуг з професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації громадян відповідно до вимог ринку праці;

- розвиток соціального партнерства;

- модернізація інформаційного, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення професійної освіти;

- міжнародне співробітництво.

 

 

Органи управління освітою

Управління освітою здійснюють державні органи управління та органи громадянського самоврядування.

До державних органів управління освітою належать:

- Міністерство освіти і науки України;

- інші центральні органи виконавчої влади України, яким підпорядковані навчальні заклади;

- Вища атестаційна комісія України;

- Державна акредитаційна комісія.

Міністерство освіти і науки України керує освітою:

- бере участь у визначенні держаної політики у сфері освіти, науки, професійної підготовки кадрів;

- розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти;

- забезпечує зв'язок із закладами освіти, державними органами інших країн;

- акредитує вищі та професійно-технічні навчальні заклади;

- організує атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорії, педагогічних та вчених звань.

За результатами акредитації вищих навчальних закладів Міністерство освіти і науки України та Державна акредитаційна комісія:

- визначають відповідність освітніх послуг державним стандартам певного освітньо-кваліфікаційного рівня;

- встановлюють рівень акредитації навчального закладу;

- інформують громадськість про якість освітньої та наукової діяльності.

Вища атестаційна комісія:

- атестує наукові та науково-педагогічні кадри,

- керує роботою щодо присудження наукових ступенів, присвоєння вчених звань.

Органами громадського самоврядування в освіті є:

- Всеукраїнський з'їзд працівників освіти;

- районні, міські, обласні конференції педагогічних працівників;

- з'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим;

- загальні збори (конференція) колективу навчального закладу.

Ці органи вносять пропозиції щодо формування державної політики у сфері освіти.