З вибіркової навчальної дисципліни

Конспект лекцій

З вибіркової навчальної дисципліни

«ФІНАНСОВА АНАЛІТИКА»

 

підготовки за освітнім рівнем МАГІСТР

галузь знань 0305 “Економіка і підприємництво”,

спеціальності 8.03050801“Фінанси та кредит”

за магістерською програмою

«Фінансова аналітика»

 

Ірпінь 2015

Конспект лекцій з навчального курсу «Фінансова аналітика», складений на основі робочої програми навчальної дисципліни затвердженої у 2015 році.

 

 

Автори: Гордей О.Д., д.е.н., професор

Змістовий модуль №1 (ЗМ 1)

Фінансова аналітика макроекономічних процесів

Тема 1. Теоретичні засади основних положень фінансової аналітики.

План лекційного заняття:

1. Необхідність, призначення та поняття фінансової аналітики.

2. Функції фінансової аналітики.

3. Основні завдання фінансової аналітики.

4. Фінансова аналітика та прогнозне оцінювання.

План семінарського заняття:

1. Необхідність, призначення та поняття фінансової аналітики.

2. Класифікація показників, що використовує фінансова аналітика.

3. Фінансове планування як результат фінансової аналітики.

4. Фінансова аналітика та прогнозне оцінювання.

 

Конспект лекції:

 

Необхідність, призначення та поняття фінансової аналітики.

 

В умовах інтеграційних процесів аналітичні методи знаходять більш широке застосування в теорії і практиці державного управління та корпоративного менеджменту, так як по суті виступають основним інструментом дослідження закономірностей соціально – економічної, фінансової та інших систем. Розширення використання кількісного аналізу за останні десятиліття пов’язано також із невпинним зростанням комп’ютеризації та інформатизації фінансово-господарських процесів, за допомогою яких зростає необхідність планування та прогнозування на основі аналітичних висновків.

Фінансова аналітика – процес аналітичних досліджень та узагальнень фінансово-господарських процесів у країні та комерційно-підприємницької діяльності суб’єктів господарювання, за допомогою фінансових методів аналізу, для прогнозування економічних процесів та розроблення перспективних програм ефективного розвитку підприємств, фірм, організацій.

Функції фінансової аналітики.

 

аналітична

розподільча

регулююча

стимулююча

управлінська

 

 

Основні завдання фінансової аналітики

 

Основними завданнями курсу «Фінансова аналітика» є посилення економічної, фінансової та аналітичної підготовки студентів, надання їм необхідних теоретичних знань і практичних навиків для вивчення і об’єктивної оцінки господарських процесів, що відбуваються в економіці і на підприємствах, уміння приймати визначення напрямків їх розвитку і діяльності, сформувати системний підхід до фінансово-аналітичної діяльності банку в умовах розвитку сучасних фінансових ринків; ознайомити магістрантів з сучасними методами аналізу фінансових ринків, фінансової звітності суб’єктів господарювання; навчити ефективно використовувати методи та прийоми аналітичних досліджень у практичній підприємств.

Після опанування дисципліною «Фінансова аналітика» магістрант повинен знати:

• методи аналізу та управління фінансовими потоками держави;

• механізми аналізу та контролю складання Державного бюджету;

• проблемні питання, пов’язані з методикою та організацією фінансово-аналітичних досліджень на макрорівні;

• інструментарій та методи аналізу фінансових ринків;

• прийоми аналітичної підтримки процесу управління кредитно-інвестиційною діяльністю підприємств;

• методику аналізу фінансової звітності учасників ринку;

• методи, способи та прийоми оцінювання й управління фінансовими ризиками.

Магістрант повинен уміти:

• розробити фінансово-аналітичне обґрунтування управлінських рішень;

• проводити аналітичні дослідження фінансових ринків;

• обґрунтувати ефективну стратегію бюджетного планування;

• аналізувати фінансову звітність учасників ринку;

• застосовувати в практичній діяльності зарубіжний досвід фінансової аналітики;

• виявити та оцінити величину фінансових ризиків, обґрунтувати найефективніший метод управління ними;

• складати аналітичні звіти, аналітичні записки, фінансово-аналітичні обґрунтування управлінських рішень.

Тема 2. Макроекономічні показники у фінансовій аналітиці.

План лекційного заняття:

1 Основні макроекономічні показники розвитку економіки

2. Фінансова аналітика та бюджетне планування

3. Державні органи, що займаються фінансовою аналітикою

План семінарського заняття:

1. Макроекономічні показники, що характеризують розвиток економіки.

2. Фінансове планування на основних економічних процесів в державі

3. Державний бюджет як основний фінансовий план країни

4. Роль та призначення Рахункової палати у планування фінансових показників.

5. Бюджетний комітет як фінансовий контрольний орган.

Конспект лекції:

Тема 3. Фінансова аналітика соціально-економічного розвитку країни

План лекційного заняття:

1. Необхідність та призначення вивчення основних показників соціально-економічного розвитку країни.

2. Потенційні перспективи та загрози соціально-економічного розвитку як в коротко-, так і в довготривалій перспективи.

3. Зміст поняття інвестиційної привабливості. Особливості аналітичної оцінки інвестиційної привабливості

План семінарського заняття:

1. Основні показники соціально-економічного розвитку країни.

2. Потенційні перспективи та загрози соціально-економічного розвитку в короткостроковій перспективи.

3. Потенційні перспективи та загрози соціально-економічного розвитку в середньостроковій перспективи.

4. Потенційні перспективи та загрози соціально-економічного розвитку в довгостроковій перспективи.

5. Зміст інвестиційної привабливості.

6. Особливості аналітичної оцінки інвестиційної привабливості

Конспект лекції:

Соціальні

Назва рейтингу	Організація чи джерело	Місце / серед	Рік	Коментар
Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП)	Програма розвитку ООН	76 / 175		Друга найнижча позиція в Європі (після Молдови)
Індекс освіти	Програма розвитку ООН	29 / 176		Оцінюється не стільки якість, як середня тривалість навчання особи за життя. Цей індекс є складовою ІРЛП (вага 1/3).
Індекс свободи преси	Репортери без кордонів^[2]	▼131 / 178		За один рік рейтинг упав на 43 сходинки (з 88 позиції).
Частка користувачів Інтернету	Internet World Stats^[3]	97 / 195		22,7% населення станом на 1 січня 2010. Абсолютна кількість – 10,3 млн осіб (10-е місце в Європі).
Індекс задоволеності життям	Адріан Уайт, соціопсихолог	174 / 178
Індекс гендерної нерівності	Світовий економічний форум^[4]	61 / 134		Перше місце — найвища гендерна рівність — посідає Ісландія.
За відсотком дорослого населення з ВІЛ/СНІД	Довідник ЦРУ з країн світу ^[5]	40 / 170		Найвищий рівень захворюваності у Європі та серед країн колишнього СРСР.
За часткою гладкого населення	Всесвітня організація здоров'я^[6]	113 / 193	різні
За приростом населення	ООН^[7]	226 / 230		Україна — одна з близька двадцяти країн, в яких населення зменшується.
За очікуваною тривалістю життя	Довідник ЦРУ з країн світу ^[8]	120 / 191		В Україні: чоловіки — 62,4 роки; жінки — 74,5 років
За поширеністю марихуани	Управління ООН з наркотиків і злочинності	67 / 133		Рейтинг за часткою юнацтва та дорослого населення, яке вжило наркотик принаймні раз на рік.
За часткою ув'язненого населення	(див. основну статтю)	32 / 217		В Україні: 321 в'язень на 100 тисяч населення.
За володінням стрілецькою зброєю	Основне: Small Arms Survey 2007	26 / 31		За оцінкою, в Україні на 100 громадян припадає 9 одиниць стрілецької зброї, яка належить цивільному населенню.

 

2. Місце України в основних рейтингових групах за основними показниками соціально-економічного розвитку.

 

Політичні

Назва рейтингу	Організація чи джерело	Місце / серед	Рік	Коментар
Індекс демократії	The Economist ^[9]	53 / 167
Глобальний індекс миру	Інститут економіки та миру^[10]	82 / 144		Серед найгірше оцінених факторів: «політична нестабільність», «стосунки з сусідніми країнами», «повага до прав людини» та ін.
Індекс неспроможності держав	Фонд миру	110 / 177		Категорія: «погана стабільність/небезпечний рівень ризиків»
Індекс сприйняття корупції	Transparency International^[11]	▲ 134 / 178

Економічні

Назва рейтингу	Організація чи джерело	Місце / серед	Рік	Коментар
ВВП на душу населення	Міжнародний валютний фонд^[12]	113 / 181		Слід зазначити, що оцінки ВВП зроблені МВФ та СБ зазвичай різняться значною мірою.
Індекс економічної свободи	Heritage Foundation^[13]	▼ 164 / 179		Оцінка: «задушена економіка»
Індекс конкурентоспроможності	Всесвітній економічний форум^[14]	▼ 89 / 139		Індекс є комплексним та базується на багатьох інших індексах та показниках.
Індекс легкості ведення бізнесу	Світовий банк^[15]	▲ 145 / 183		Базується на аналізі законодавства та правил ведення підприємницької діяльності.
Індекс логістичної ефективності	Світовий банк^[16]	102 / 155
Індекс прав власності	Альянс прав власності^[17]	97 / 125
Глобальний інноваційний індекс	Національна асоціація виробників^[18]	64 / 110
Індекс сприяння міжнародній торгівлі	Світовий економічний форум^[19]	71 / 121
Індекс туристичної конкурентоспроможності	Світовий економічний форум^[20]	77 / 133
За туристичними відвідуваннями	Всесвітня організація туризму^[21]	7 / всі країни		Зауважте: абсолютний показник.
За військовими витратами	Основне: Довідник ЦРУ з країн світу ^[22]	114 / 173	2003—2009	Зауважте: абсолютний показник.

 

3. Вплив міжнародних рейтингів на внутрішні показники розвитку.

 

Виробництво

Всі наступні показники є абсолютними і не відображають ефективність, якість чи міру виробництва на душу населення.

Виробництво	Організація чи джерело	Місце / серед	Рік	Коментар
Вугілля	British Petroleum^[25]	13 / всі країни
Електроенергії	British Petroleum^[26]	18 / всі країни
Соняшникового насіння	Продовольча та сільськогосподарська організація ООН^[27]	2 / всі країни		Насіння виготовляється більше ніж окремо у Південній та Північній Америці, Африці, Азії (крім Росії), Океанії та Західній Європі. Перше місце — Росія.
Цементу	indexmundi	28 / всі країни
Яблук	Продовольча та сільськогосподарська організація ООН^[27]	16 / всі країни

Споживання

Назва рейтингу	Організація чи джерело	Місце / серед	Рік	Коментар
За споживанням алкоголю дорослим населенням	Всесвітня організація здоров'я^[28]	59 / 180
За споживанням цигарок дорослим населенням	Tobaco Atlas^[29]	3 / 121

 

Змістовий модуль №2 (ЗМ 2)

Планування економічних процесів на базі фінансової аналітики

Суспільство складається з величезної кількості різноманітних організацій, і більшість людей майже усе своє свідоме життя пов’язані з організаціями, є їхніми членами, або ж вступаючи з ними в контакт.

Спробуйте знайти кого-небудь із вашого оточення, хто не належить ні до однієї організації, і ви переконаєтесь, що це не так легко зробити. Переважна більшість членів товариства входять в одну або декілька організацій. Ці організації можуть бути виробничими, навчальними або дослідницькими, державними або приватними, великими або маленькими, тимчасовими або постійними. Даний перелік можна продовжувати ще дуже довго. Важливо підкреслити те, що організації існують найрізноманітніші.

Відволікаючись від окремих приватних аспектів, можна сказати, що основними складовими будь-якої організації є люди, що входять у дану організацію, задачі, для вирішення яких дана організація існує, і управління, що формує, і мобілізує потенціал організації для вирішення задач, які стоять перед нею. Спираючись на дане розуміння основних складових організації, її можна визначити як систематизоване, свідоме об’єднання дій людей, що переслідують досягнення визначених цілей. У тому випадку, якщо існують певні межі організації, якщо визначено її місце в суспільстві, організація приймає форму суспільного осередку і виступає у вигляді соціального інституту.

Управління будь-якою соціально економічною системою передбачає цілеспрямований вплив суб’єкта управління на виробничо – господарську діяльність об’єкта управління для забезпечення оптимального функціонування та розвитку останнього, створення нормальних умов праці та задоволення соціальних потреб членів колективу. Цей вплив здійснюється насамперед розробкою планової програми діяльності соціально – економічної системи. Однак у зв’язку з динамічним характером виробничо-господарського процесу умови функціонування системи постійно змінюються.

Виробничо-господарські ситуації можуть бути наперед передбаченими (мати плановий характер) або виникати випадково у зв’язку з непередбаченими обставинами. У будь якому випадку виникнення певної господарської ситуації супроводиться порушенням зв’язків, що склалися у господарстві, зміною окремих елементів об’єкта управління: трудових ресурсів, основних і оборотних фондів, технології діяльності тощо. Все це зумовлює потребу втручання в хід господарського процесу, тобто прийняття і реалізації управлінського рішення з приводу виникнення ситуації, що характеризується певними кількісними та якісними параметрами.

Вихід з ситуації, що склалася, може бути здійснений у різні строки, різними шляхами та із залученням більших чи менших засобів. Усі ці аспекти мають бути врахованими при розробці управлінського рішення.

Від прийняття рішення неможливо ухилитись, адже само по собі ухилення від прийняття рішення є також прийняттям рішення.

Один з мудреців сказав, що єдина реальна проблема в житті полягає в тому, щоб вирішити, що робити далі.

Рішення – це частина повсякденного життя. Деякі з них носять приватний характер і приймаються рефлекторно. Іноді ми витрачаємо непропорційно багато часу і уваги приймаючи рішення.

Отже, управлінське рішення – це сукупний результат творчого процесу суб’єкта та дій колективу об’єкта управління з вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв’язку з функціонуванням системи.

Важливе питання господарюючої практики заключається в тому, як підприємницька структура може виявляти свої проблеми і як вона їх може рішати. Кожне господарююче рішення повинно бути націлене на конкретну проблему, а правильне її рішення – це рішення яке дає максимум вигоди для господарюючого суб’єкту.

Ні одна людина, що стає дорослою, не може не пізнати на практиці процес прийняття рішення. Здатність приймати рішення це вміння, що розвивається з досвідом. Кожен з нас на протязі дня приймає сотні, а на протязі життя тисячі і тисячі рішень.

Рішення – це свідомий вибір того, як себе поводити або яким чином міркувати в конкретних умовах.

Без прийняття рішень неможливо здійснити процес управління підприємством. Рішення є основою процесу менеджменту. Прийняття рішень – процес вибору курсу дій з двох або більше альтернатив. Якщо вибір зроблено – рішення прийнято.

Ухвалення рішень - це основа діяльності організації. Від якості розробки, прийняття та впровадження управлінських рішень залежить ефективність використання людських, матеріальних, фінансових, енер­гетичних та інформаційних ресурсів конкретної організації. За резуль­татами рішень відбувається процес порівняння, аналізу та оцінки за­планованих показників і досягнутих результатів.

Ухвалення та виконання управлінських рішень - найголовніший оціночний критерій керівних здібностей. Адже від оцінки рішень та процесу їх ухвалення, форм впровадження, виконання залежать про­дуктивність праці, економне та раціональне використання спожитих ресурсів, рівень інформаційної системи, мотивація персоналу та багато інших аспектів управління. Ухвалення управлінського рішення - це вибір однієї з кількох можливих альтернатив. Тобто, це модель, у якій фігурує певне число варіантів та можливість обрати кращий з них. Відсутність вибору ускладнює процес ухвалення рішення. Ця ситуація передбачає, що рішення вже ухвалив хтось інший або непідвладні сили.

В управлінні прийняття рішень більш систематизований процес ніж у приватному житті. Приватний вибір перш за все впливає на особисте життя, а менеджери, вибираючи напрям дій не тільки для себе, але і для організації, сильно впливають на життя багатьох людей. Деякі управлінські рішення навіть змінювали хід історії.

Розглянемо основні види управлінських рішень.

По-перше, всі рішення можна розділити на дві групи: організаційні і персональні.

Організаційні – рішення, що приймаються менеджером в межах формальних рамок його офіційної влади і авторитету. Ціль організаційного рішення – забезпечити досягнення поставлених перед організацією завдань.

Персональні – рішення, що приймаються менеджером як приватною особою, у власних інтересах.

По-друге, всі організаційні рішення можна розділити на такі типи: запрограмовані і незапрограмовані.

Запрограмовані рішення – ґрунтуються на встановлені політики, правил і порядку. Тобто є певна послідовність кроків або дій, подібних до тих, що приймаються при вирішенні математичних рівнянь.

Незапрограмовані рішення – не обмежуються політикою, правилами і процедурами. Вони необхідні в ситуаціях, що є новими, внутрішньо не структурованими або пов’язаними з невідомими факторами.

Результатом обраного рішення повинна бути якась дія. Можна дійти висновку, що "прийняття рішень означає процес, завдяки якому обертається лінія поведінки, як вирішення певної проблеми". Тут ключовими поняттями є процес, лінія поведінки, вибір, вирішення і проблема. Звідси, дві умови ухвалення рішення - визначення проблеми і вибір рішення.

Найповніше визначення процесу прийняття рішень в ор­ганізаціях звучить слідуючим чином: “Ухвалення рішень в організаціях охоплює створення вибору для зміни певного існуючого стану, вибір однієї лінії поведінки з кількох можливих, мобілізацію певних ор­ганізаційних та індивідуальних ресурсів на виконання рішення і діяльність, спрямовану на досягнення бажаного результату”. Ухва­лення рішень потребує витрат ресурсів. Це - виконавча фаза ухвалення рішення. Процес ухвалення рішень передбачає якусь визначену ціль чи мету діяльності - розв’язання проблеми, створення нового рівня вико­нання чи запобігання певній ситуації.

Управлінські рішення можна класифікувати насамперед за та­кою ознакою: одне й те саме рішення ухвалюється за схожих обставин або ж різка зміна останніх змушує ухвалювати нове рішення. Тобто на цій основі розрізняють програмовані (програмні) та не програмовані (не програмні) рішення.

 

Функція мотивації

Глобальне питання - в якій мірі слід задовольняти потреби підлеглих, щоб вони ефективно та результативно виконували свої обов’язки і прагнули досягти загально організаційних цілей?

Конкретизація:

· чого потребують підлеглі?

· яка структура їх потреб (визначення питомої ваги кожної з них)?

· в якій мірі ці потреби задовольняються організацією?

· що сприяє задоволенню підлеглих та підвищенню продуктивності їх праці?

· що може запропонувати керівництво організації для задоволення потреб підлеглих і в якому обсязі?

Функція контролю

Глобальне питання - об’єктивно оцінити та проаналізувати ре­зультати діяльності. Конкретизація:

· як та за якими показниками необхідно вимірювати результати праці?

· як часто це слід робити?

· на скільки ми просунулись уперед по шляху досягнення запланованих показників?

· як це співставляється з тим, що було передбачено?

· якщо це просування занадто повільне, то чому?

· що нам заважає (знайти причини, а не наслідки проблеми)?

· які корективи необхідно застосувати?

· хто винен у тому, що досягнуті показники значно менші від запланованих, або хто (чи що) найбільше сприяє успішній роботі?

Управлінські рішення можна систематизувати за ознаками:

1. За сферою охоплення чи масштабом можливих наслідків:

· загальні (прямо чи опосередковано стосуються усієї організації

· часткові (торкаються лише деяких структурних підрозділів, певних
відділів та служб, локальних проблем).

2. За тривалістю дії:

· перспективні, стратегічні (їх наслідки виявляються згодом, у майбутньому);

· поточні, оперативні (спроможні активно та негайно вплинути на розвиток ситуації).

3. За рівнем прийняття (залежно від рівня управління - вищого, середнього чи технічного).

4. За характером розв’язуваних завдань (програмовані, не програмовані та компроміси).

5. За способом прийняття:

· одноособові;

· колегіальні (розробляє та пропонує група фахівців, а ухвалює відповідальний менеджер чи кілька адміністраторів);

· колективні (приймаються загальними зборами на основі більшості
голосів).

6. За способом обґрунтування:

- інтуїтивні, засновані на відчутті того, що вибір правильний. Це від­чуття підказує набутий досвід, аналіз ситуації, врахування сил та суб’єктів впливу, передбачення майбутніх змін);

- засновані на суб’єктивних судженнях (сприймається на віру як аксіома, думка чи висновок експерта, фахівця, спеціаліста). Ці рішення типові для ситуацій, у яких менеджер не володіє достатньою компетенцією для самостійного аналізу, а тому звертається за допомогою до професіонала;

- раціональне вирішення проблеми, що передбачає таку послідов­ність дій:

Яке ж рішення ефективніше в конкретній ситуації групове чи індивідуальне? Кожне з них має певні переваги та недоліки, тому однозначної думки немає.

Прийнято вважати, що групове ухвалення рішень ви­правдовує себе у ситуаціях, які виникають при розв’язанні складних, істотних проблем, так званих ситуаціях з багатьма невідомими. При вирішенні простих, несуттєвих, шаблонних проблем процедурного ха­рактеру застосовують, як правило, індивідуальні рішення.

При використанні групового ухвалення рішень слід зважати на кількісний склад групи, її структуру, статус окремих її учасників, владні стосунки між ними та фізичне середовище, у якому працює група.

Чим різноманітніша за складом група, тим більше ідей та про­позицій буде розглянуто, але менше шансів дійти згоди. Індивідуаль­ності та конфлікти, владне чи авторитетне втручання, примусове об­меження полеміки та робоче середовище активно впливають на ситу­ацію і на процес ухвалення рішення.

Методика групового ухвалення рішень.

Існує три відомих методи групового ухвалення рішень, що об­межують проблеми групового мислення:

колективне обговорення проблем за умов вільного висування проектів рішення

Цей метод передбачає послабити структурованість групи. Обго­ворення починається з стислого пояснення ситуації, ознайомлення учасників з проблемою. Після цього кожен член групи (що виявив ба­жання виступити) по черзі і без зауважень з боку решти викладає влас­ну думку. Кожна ідея реєструється, а критика чи дискусія не виникає до того часу, поки не будуть вислухані всі варіанти вирішення пробле­ми чи погляди. Основна умова - висувати ідеї може будь-хто з учас­ників.

1) номінальний груповий спосіб - цей метод засновано на таких принципах:

· з’ясовується суть проблеми і кожен член групи у письмовій формі висловлює свої ідеї з цього приводу;

· кожен з учасників обговорення пропонує лише одну ідею і дискусія не розпочинається до тих пір, поки всі присутні не сформулюють власну думку стосовно даного питання;

· групове обговорення покликане підсумувати, увиразнити та оцінити висунуті ідеї;

· кожен член групи знайомиться з усіма висунутими ідеями і на основі більшості голосів ухвалюється остаточне рішення у вигляді ідеї, що
визнана найдосконалішою.

Номінальний груповий спосіб зводить до мінімуму проблеми міжособового спілкування, залежності, що зумовлена службовим ста­новищем, розподілом повноважень, стосунками в колективі. Такий метод сприяє швидшому досягненню згоди без зайвих зволікань, які зумовлені обговоренням.

3) Метод "дельфі" (дельфійський спосіб);

Цей метод застосовується у випадку, коли члени групи фізично не можуть бути присутніми в одному місці. Він значно триваліший за попередні і складається з таких стадій:

· кожен з учасників пропонує можливе вирішення проблеми анонімно,
незалежно від інших, у формі відповіді на поставлені запитання;

· результати опитування зводяться у таблицю, зміст якої доводиться до опитуваних;

· учасники обговорення висловлюють згоду з обраним рішенням, а у випадку розмаїття думок пропонують нові ідеї чи шукають шляхи до ком­промісу;

· ці стадії повторюються до того часу, поки анонімна група не прийде до загального рішення.

Дельфійський метод надто громіздкий та повільний для викори­стання у більшості ситуацій.

Бурхливий розвиток обчислювальної та комп’ютерної техніки, інформаційних технологій та створення штучного інтелекту дозволяє використовувати у теорії прийняття управлінських рішень основні принципи і досягнення економіко-математичного моделювання. Модель - це оптимізоване, спрощене та раціональне відображення у вигляді схеми, формули чи дослідного взірця основних параметрів та характеристик об’єкта, що виступає у якості предмета дослідження.

Розрізняють такі класи (типи) моделей:

· фізичні;

· аналогові;

· математичні.

Серед способів моделювання домінують такі:

1. Теорія ігор, що моделює вплив прийнятого рішення на складові оточуючого середовища (конкурентів, партнерів, споживачів тощо).

2. Теорія черг, яка проектує найкращу систему товаропросування, визначає оптимальне число каналів розподілу і структуру збу­тової мережі (так звана модель оптимального обслуговування}.

3. Управління запасами (логістика) визначає час розміщення замовлень, їх кількість, обсяг товарних залишків на складах та ін.

4. Лінійне програмування забезпечує оптимальний спосіб розподілу ресурсів при наявності різних варіантів наявності потребу них.

5. Імітаційне моделювання - прогноз розвитку ситуації.

6. Економічний аналіз - метод оцінки витрат, структури собівартості, економічних вигод, побудова графіків залежності трьох змінних: рівня продаж, собівартості одиниці продукції та обсягу отриманого прибутку.

7. Платіжна матриця - статистичний метод, що дає змогу обрати найбільш оптимальний варіант з кількох пропонованих.

8. Дерево рішень являє собою схематичне відображення послідовних рішень керівника з відображенням фінансових результатів, імовірності отримання їх позитивного значення, можливості порівняння альтернатив.

9. Екстраполяція - це прогнозування набутого досвіду, існуючих тенденцій, динаміки та побічні припущення з метою передбачення майбутнього. Методи прогнозування поділяються на кількісні та якісні:

Кількісні методи:

· аналіз минулих досягнень. Ґрунтується на переконанні, що минулі ситуації нерідко повторюються;

· причинно-наслідкове (казуальне) моделювання для ситуацій з багатьма змінними величинами. В статистиці цей спосіб отримав назву кореляції.

Якісні методи:

· думка журі - поєднання та усереднення думок експертів;

· наслідки опитування збутовиків - передбачення попиту торговими
агентами;

· передбачення запитів споживачів за результатами опитування
клієнтів;

· метод експертних оцінок.

Ринкові показники

 

До причин виникнення бінарних ситуацій відносяться наступні:

1. Переадресовування прийняття рішень вищестоящим керівникам. Підлеглі, постачальники або інші особи, що хочуть уплинути на рішення, найчастіше представляють його на розгляд у бінарній формі. Така спроба, навмисного або ненавмисна, спрямована на те, щоб змусити до вибору, що відповідає інтересам конкурента.

2. Поверхневий аналіз проблеми. Задавати питання про те, чи існують різні шляхи досягнення тих самих цілей, у багатьох організаціях не вважається прийнятним типом поводження. У результаті бінарне рішення стає способом життя.

 

Рис. Етапи раціонального вирішення проблем

 

3. Нестача часу для вироблення оптимальних рішень. Під тиском дефіциту часу найчастіше швидше просто вибрати курс дій, ніж установити обґрунтованість самої постановки проблеми, що підлягає рішенню. Готовність і здатність приймати на себе відповідальність за те, щоб сказати “так” або “ні”, культивується і заохочується в багатьох фірмах. Варто застерегти, що заохочення рішучості може привести до ототожнення її із самим прийняттям рішень. У цих умовах серйозний аналіз фактів починає сприйматися як неповороткість і перестраховка. І тоді бінарне рішення стає загальновизнаним і вирішальним критерієм оцінки ефективності менеджера.

Виправданість бінарних рішень у деяких випадках. Є ситуації, у яких менеджер, розглядаючи ланцюг рішень, доходить до самого конкретного рівня: так чи ні. Така ситуація звичайно складається як результат послідовності свідомо прийнятих рішень і виявляє собою заключне рішення в цьому ланцюзі.

 

Види

План, що повинний скласти кожен потенційний підприємець. У цьому документі міститься вся інформація про товар чи послугу, що збирається пропонувати нова компанія, ринковий потенціал, можливу конкуренцію (продукти-замінники), ресурси, необхідні для виробництва (персонал, приміщення, устаткування, матеріали, техніка тощо), необхідний капітал (інвестиції, операційні ресурси) і наявний капітал, потреби у фінансах ("пасивний"/венчурний капітал, позики, гранти), заплановану оборотність засобів і результати діяльності за 3-5 років. Цей документ включає всю інформацію про те, як має розвиватися бізнес, і є абсолютно необхідним для контролю прогресу розвитку підприємства.

Документ, який підготовлюється керівництвом компанії, що викуповується, (можливо укладається разом із професійними консультантами), у якому докладно характеризується минуле, дійсне і передбачуване майбутнє пропонованої до викупу компанії, з метою зміцнення її майбутнього фінансового стану. У бізнес-плані міститься ретельний аналіз керівництва компанії, її матеріальних, трудових, виробничих і фінансових ресурсів, а також дані про минулу діяльність компанії та її поточне положення на ринку. У бізнес-плані також представлені докладно складені форми звіту про прибутки і збитки, балансу і звіту про рух готівки за прогнозами на один-три роки вперед і робляться менш детальні прогнози на віддаленіші терміни. У документі повно і докладно викладаються ідеї ініціативної групи, що підготовляє викуп, її стратегія і поставлені задачі, відповідно до яких згодом будуть аналізуватися результати роботи компанії.

 

2. Порядок складання бізнес-плану.

Порядок складання бізнес-плану залежить від величини підприємства, характеру бізнесу, ринку, економічних, політичних факторів та іншого. Весь процес бізнес-планування включає такі етапи:

Вивчення методології бізнес-планування на основі літературних джерел.

Визначення цілей та головної мети — визнання акціонерів, одержання інвестицій, максималізація прибутку і тому подібне.

Визначення цільових читачів бізнес-плану, що пов'язано з метою бізнес-плану. Це можуть бути інвестори, акціонери, банки, менеджери вищого рівня керівництва.

Визначення структури бізнес-плану. Він може бути повним або скороченим — на рік чи два.

Збирання даних для кожного розділу бізнес-плану. Найважливіше значення для успіху бізнесу має маркетинговий аналіз, вивчення ринку, потенційних споживачів, можливостей конкурентів, слабких та сильних сторін фірми і урахування цих факторів у бізнес-плані.

Складання бізнес-плану. Це важливий етап, який дає кінцевий результат — бізнес-план. Вихідними є показники обсягів продаж товарної продукції, інвестицій. Практика показує, що бізнес-план має складатися фірмою самостійно або з допомогою консультантів. Написання бізнес-плану на замовлення, за дорученням має ряд недоліків.

Читання, вивчення бізнес-плану. Як правило, бізнес-план надається для читання незацікавленим особам високої кваліфікації. В процесі може бути проведена незалежна експертиза та ділова критика. * Усунення недоліків підвищить якість бізнес-плану.

Дослідження ринку, план маркетингу, оцінка можливостей фірми щодо інвестицій, термінів початку виробництва, обсягів виробництв