Економічна природа і функції бюджету



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Економічна природа і функції бюджету



Бюджет є економічною категорією, в якій матеріалізуються всі фінансові відносини між державою та підприємствами, домогосподарствами та між іншими країнами і міжнародним організаціями.

Основними передумовами появу бюджету є:

· наявність держави;

· наявність товарно- грошових відносин;

· наявність чітко визначених у законодавчому порядку джерел, поступлень та напрямків використання коштів.

Найбільш характерними рисами бюджету є:

1) Бюджет по зовнішній формі являє собою фінансовий план, обов’язковий до виконання.

2) Через бюджет розподіляється значна частка ВВП та національного доходу суспільства, вхідні та вихідні грошові потоки бюджету є найбільшими серед грошових потоків країни.

3) Бюджет є відображенням соціально-економічної політики країни, є безпосереднім важелем усіх перерозподільчих процесів в державі, а також відображенням масштабів суспільного сектора.

4) Бюджет, прийнятий парламентом має силу закону.

Державний бюджет можна розглядати з різних сторін соціально-економічного життя:

1. Він є інструментом алокації (нагромадження) та перерозподілу фінансових ресурсів.

2. Він є центральною ланкою фінансової системи і функціонально з’єднаний з усіма іншими ланками фінансової системи.

3. Бюджет виконує всі ті функції які виконують фінанси суспільного сектору (алокаційна, перерозподільча, стабілізаційна).

Природа бюджету та бюджетних відносин складається з економічної та суспільно-політичної складової.

Економічна природа бюджету полягає в тому, що через важелі нагромадження, перерозподілу та стабілізації здійснюється соціально-економічна політика участі суспільного сектору у господарських процесах, стимулювання економічного і соціального розвитку, державного регулювання економіки, макроекономічна та регіональна політика.

Суспільно-політична складова природи бюджету, полягає в тому, що структурні та макроекономічні параметри бюджету визначаються шляхом політичного діалогу, протиставлення інтересів різних політичних груп. Країна отримує той бюджет, який схвалюється суспільним вибором через делегування політичних, партіям представницьких повноважень. В умовах зрілої демократії бюджет відображає загальний попит населення на суспільні блага, структуру оподаткування на масштаби соціальних трансфертів. Оскільки представницькі органи змушені реагувати на громадську думку з метою досягнення та утримання політичної, адміністративної та економічної влади.

Підсумовуючи можна сказати, що бюджет є компромісом між економічною доцільністю та політичним рішенням.

 

Бюджетний устрій та бюджетна система

Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури та функціональних взаємозв’язків між окремими ланками бюджетної системи.

Визначальною ознакою бюджетного устрою будь-якої країни є державний устрій (унітарний, федеративний чи конфедеративний) та адміністративно-територіальний поділ, які визначаються характеристикою взаємозв’язків та взаємостосунків між ланками бюджетної системи.

Бюджетна система – це сукупність окремих її ланок пов’язаних між собою, яка базується на загальноприйнятих принципах:

· єдність – єдина правова база, єдино-грошова система, форма обліку та звітності, регулювання, бюджетна класифікація;

· збалансованість – повноваження та здійснення видатків з бюджету повинні відповідати обсягу бюджетних ресурсів на відповідний бюджетний період;

· самостійність – бюджети є самостійними і не несуть відповідальності за зобов’язання один одного, за ними закріплюються певні доходи, а видатки здійснюють за напрямами компетентні органи;

· принцип ефективності – при використанні бюджетних коштів повинен бути досягнений максимальний ефект;

· принцип адресності – видатки бюджету мають строго цільове використання;

· принцип обґрунтованості – доходи та видатки бюджету повинні мати економічне та законодавче підґрунтя;

· принцип публічності – всі видатки та доходи бюджету затверджуються шляхом голосування та подальшого оприлюднення.

Бюджетна система України складається з державного бюджету України та бюджетів місцевого самоврядування.

 

Рис. 1 – Бюджетна система України

 

Незважаючи на те, що бюджети є самостійними, існує система складання зведених бюджетів. Зведений бюджет України включає показники державного бюджету України, зведених бюджетів АР Крим, областей міст Києва та Севастополя.

Зведений бюджет областей включає показники обласного бюджету, зведені бюджетів району і бюджети міст обласного значення. По суті зведений бюджет є сукупністю показників нижчестоящих бюджетів.

На структурному рівні бюджет формується на основі таких двох моделей:

1. Бюджет поділяється на дві частини, які певною мірою автономні. З однієї частини здійснюються поточні видатки, а з другої капітальні, причому можливість дефіцитності структурних частин бюджету суворо обумовлена. Як правило, дефіцитним може бути бюджет з якого здійснюються капітальні видатки, так званий бюджет розвитку.

2. Бюджет не поділяється на відокремлені частини, а різні за економічним змістом видатки здійснюється з одного фонду на основі бюджетного розпису.

В Україні має місце змішана модель, згідно якої бюджет поділяється на загальний та спеціальний фонди.

Загальний фонд бюджету включає:

· всі доходи крім тих, що призначені для зарахування у спеціальний фонд;

· бюджетні призначення на здійснення видатків бюджету за рахунок загальних надходжень;

· різницю між доходами та видатками загального фонду бюджету;

· надходження від запозичень та видатки на обслуговування боргу та забезпечення виконання гарантів.

Спеціальний фонд бюджету формується за рахунок:

· встановлення бюджетних призначень на видатки за рахунок конкретно визначених джерел;

· отримання грантів або трансфертів на певну мету.

 

Бюджетний процес

Бюджетний процес – це регламентований законодавством порядок розгляду та затвердження бюджетів на всіх рівнях його виконання.

Розрізняють наступні стадії бюджетного процесу:

1) складання проекту бюджету;

2) розгляд проекту бюджету;

3) затвердження бюджету;

4) виконання бюджету;

5) складання, розгляд, затвердження звіту про виконання бюджету.

На стадії складання проекту бюджету велика роль відводиться бюджетному плануванню, яке тісно пов’язане з:

1. макроекономічним плануванням та прогнозуванням – тобто бюджет формується на основі прогнозних величин ВВП, НД, інфляції, валютного курсу, % ставок, доходів та видатків населення, даних платіжного балансу;

2. плануванням і прогнозуванням соціального розвитку країни – бюджет планується на основі прогнозних планів щодо величини межі заробітної плати, межі пенсії, межі малозабезпеченості, та на основі параметрів перерозподілу індивідуального добробуту, на базі чого обраховують масштаби кінцевого споживання населення;

3. основними напрямками фіскальної та монетарної політики, тобто визначаються обсяги доходів та видатків бюджету в основному вимірі та відносно ВВП, обсяги бюджетного дефіциту (профіциту), джерела фінансування бюджетного дефіциту та характерне використання бюджетного профіциту, обсягів доходів від операцій з капіталом;

4. основними напрямками регіональної політики та політики, щодо міжбюджетних відносин (визначаються параметри місцевих бюджетів на основі закріплення за ними доходів та видатків визначаються обсяги міжбюджетних трансфертів).

Розгляд та затвердження бюджету здійснюється представницькою владою на основі консультацій та політичного діалогу з виконавчою владою.

Виконавча влада в особі відповідних фінансових органів забезпечує четвертий стан бюджетного процесу, виконання бюджету (міністерство фінансів, органи управління на місцях, державне казначейство, податкова адміністрація, контрольно - ревізійне управління).

Затвердження державного бюджету здійснюється законодавчою владою.

Бюджетний процес на певний рік розпочинається з прийняття Верховною Радою бюджетної резолюції, в якій фіксуються основні напрями бюджетної політики на наступний рік. Бюджетна резолюція повинна бути прийнята 15 червня поточного року. Керуючись бюджетною резолюцією та враховуючи бюджетне планування уряд розробляє проект бюджету.

Міністерство Фінансів має до 15 червня подати проект зведеного та державного бюджету на розгляд Кабінету Міністрів. При цьому враховуються всі спільні питання всередині уряду та ознайомлюються президентом; якщо він дає згоду, то до 15 вересня поточного року проект бюджету повинен бути винесений на розгляд Верховної Ради України. Далі розпочинається друга та третя стадія бюджетного процесу. У Верховній Раді проект бюджету аналізують, після чого відбувається його відкрите обговорення і внесення поправок. Після обговорення, врахування всіх поправок Верховна Рада має до 2 грудня прийняти Закон України «Про Держбюджет» та відповідну постанову про порядок введення в дію закону. Президент протягом 15 днів після прийняття Закону «Про Держбюджет» повинен його підписати, а якщо він його не підписує, то повертає на доопрацювання. У разі неприйняття Верховною Радою до 2 грудня Закону «Про Держбюджет» вона повинна прийняти постанову про порядок фінансових видатків на поточні цілі. Якщо до 30 грудня така постанова не буде прийнята, всі параметри попереднього року залишаються в силі, відповідно до чого здійснюються видатки, окрім видатків розвитку.

З початку нового бюджетного періоду розпочинається четверта стадія бюджетного процесу – виконання бюджету.

Звіт про виконання бюджету приймає Верховна Рада України.

 

Доходи бюджету

Доходи бюджету є матеріальною основою функціонування суспільного сектору. Згідно законодавства доходи бюджету класифікуються за такими групами:

1) податкові надходження – передбачені податковим законодавством податки, збори та інші обов’язкові платежі;

2) неподаткові надходження – доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від комерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій;

3) доходи від операцій з капіталом – надходження від операцій з капіталом, надходження від продажу основних засобів, державних запасів, товарів, землі, нематеріальних активів;

4) трансферти – безоплатні, безповоротні та необов’язкові надходження одержані від інших органів державної влади, інших держав чи міжнародних організацій.

Крім цього, бюджетні доходи можна класифікувати по відношенню бюджетної системи:

· доходи, які надходять до державного бюджету;

· доходи бюджетів місцевого самоврядування;

· змішані доходи, які надходять до двох та більше ланок бюджетної системи на основі організації міжбюджетних доходів;

· відрахування, за рахунок яких формується позабюджетні фонди.

Стосовно закріплення за ланками бюджетної системи бюджетні доходи визначають спроможність тих чи інших бюджетів здійснювати видатки на власні та делеговані повноваження без трансфертів з вищестоящих бюджетів.

Закріплення бюджетних доходів за ланками має враховувати такі принципи:

· принцип рівномірного формування доходів місцевого самоврядування;

· принцип співмірності між величиною бюджетних надходжень, що акумулюються у її бюджеті.

Видатки бюджету

Бюджетні видатки – цілеспрямовані платежі з відповідних бюджетів на забезпечення пропозицій суспільних благ та перерозподільчих заходів в масштабах, що відповідають суспільним запитам. Визначальною ознакою видатків в бюджеті є їх обов’язковий цільовий характер. Крім того, здійснення видатків бюджету має підпорядковуватись досягненню конкретної мети, поставленої перед суспільним сектором.

Видатки бюджету поділяються на :

1. За економічним змістом:

· поточні видатки – видатки на утримання підприємств, організацій виробничої та соціальної інфраструктури; сплата процентів за внутрішніми позиками та зовнішнім державним боргом;

· капітальні видатки – видатки бюджету на розвиток, фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності (придбання предметів довгострокового користування, капітальне будівництво, придбання землі та нематеріальних активів, створення державних запасів та державних резервів.

2. За функціональною ознакою відповідно до основних функцій держави:

· видатки на економічну діяльність;

· видатки на державне управління;

· видатки на фундаментальні дослідження;

· фінансування соціальної сфери (освіта, охорона здоров’я, культура, мистецтво, спорт);

· видатки на соціальний захист населення

· національна оборона та безпека держави;

· видатки на обслуговування державного боргу тощо.

· фінансування витрат на експлуатацію бюджетних організацій;

· видатки на міжнародну діяльність;

· видатки державних цільових фондів.

Бюджетний дефіцит

Бюджетний дефіцит – перевищення видатків бюджету над його доходами. Основні причини виникнення бюджетного дефіциту:

· війни, катастрофи, стихійні лиха;

· політична безвідповідальність та марнотратство уряду;

· дефіцитоутворююче зниження видатків;

· зростання видатків на обслуговування державного боргу;

· значні інвестиції в розвиток економіки країни.

За формою прояву бюджетний дефіцит поділяють на відкритий і прихований.

Відкритий бюджетний дефіцит – визнається урядом у Законі «Про Державний бюджет».

Прихований бюджетний дефіцит – не визнається урядом, завищуються планові надходження до бюджету.

Також розрізняють:

· дефіцит поточного бюджету – коли поточні витрати перевищують поточні доходи;

· дефіцит бюджету розвитку – капітальні видатки перевищують доходи від операції з капіталу.

Існує три види погашення бюджетного дефіциту:

1.Емісійний – бюджетний дефіцит покривається за рахунок емісії центрального банку, що може оформлятися у вигляді боргових зобов’язань, або додаткового випуску грошей.

2.Борговий – уряд позичає кошти на фінансовому ринку юридичних осіб, або міжнародних організацій.

3.Збільшення податків.

 

ТЕМА 7. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ



Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.231.243.21 (0.013 с.)