Контроль розрахунків за сплатою податку на прибуток.

Податок на прибуток є вагомим джерелом наповнення бюджету, проте недосконалість законодавства та низький рівень державного фінансового контролю за діяльністю суб’єктів господарювання призводять до звуження бази оподаткування, зменшення податкових надходжень, нерівномірного податкового навантаження, і тому зумовлюють актуальність обраної теми.

Мета контролю є визначення правильності підрахунку доходів підприємства і його складових, витрат підприємства і його складових, розмір прибутку, що підлягає оподаткуванню та безпосередньо податок на прибуток, а також своєчасність його сплати до державного бюджету.

Податок на прибуток підприємств – загальнодержавний податок в Україні і відповідно до Податкового кодексу України платниками податку на прибуток є юридичні особи, що можуть бути резидентами та нерезидентами. Саме об’єктом їхнього оподаткування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу на суму валових витрат, включаючи амортизаційні витрати платника податку, і є єдиним джерелом фінансування розвитку виробництва.

Податок на прибуток обчислюється виходячи з бухгалтерського фін результату (за П(С)БО чи МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені Податковим кодексом. При цьому, податкові різниці визначають ті платники податку на прибуток, які мають дохід більше 20 млн. грн. на рік. Решта платників визначають прибуток до оподаткування без таких коригувань. Базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

У процесі ревізії операцій за сплатою податку на прибуток необхідно розв’язати такі основні завдання:

- дотримання чинного законодавства у частині формування оподатковуваного прибутку і розрахунків із бюджетом з податку на прибуток;

- правильність оформлення первинних документів, виходячи з яких нараховується податок на прибуток, визначення неоподатковуваних сум, податкових відрахувань і відповідних пільг з податку на прибуток;

- правильність формування податкової бази, відсутність неправомірно виключених статей;

- правильність відображення заборгованості до бюджету з податку на прибуток в обліку і звітності;

- правильність розрахунку сум, призначених до сплати до бюджету.

Джерелами інформації для контролю є: декларації про прибуток, що складаються за видами валових доходів і валових витрат, кожен з яких показується окремо та детально розшифровується у відповідних додатках; дані податкового обліку відносно видів валових доходів і валових витрат; дані бухгалтерського обліку за рахунками 64, рахунками 7, 9 класу та ін.

Для перевірки правильності нарахування податку на прибуток необхідно перевірити:

1) повноту визначення об’єкта оподаткування (прибутку) і суми податку;

2) достовірність і повноту визначення валового доходу;

3) дотримання термінів розрахунків за податком на прибуток;

4) своєчасність подання декларацій та їх достовірність.

Основні напрями документальної перевірки розрахунків зі сплати податку на прибуток:

1. Оцінка стану таких розрахунків. Для цього в податковому органі на підставі особової справи платника податку на прибуток, що заводиться для обліку платників, ознайомлюються з даними про відкриття платником рахунків в установах банків, зі звітними документами за попередні періоди, результатами попередніх перевірок тощо.

2. Контроль правильності визначення бази оподаткування податком на прибуток передбачає перевірку таких основних питань:

- правильності визначення обсягів доходів і витрат;

- правильності нарахування амортизаційних відрахувань;

- правильності визначення обсягу прибутку до оподаткування та застосування ставки податку на прибуток;

- правильності відображення суми нарахованого та сплаченого податку на прибуток у податковій звітності;

-обґрунтованості збитків підприємства.

Основним документом, який підлягає перевірці при визначенні податку на прибуток, є декларація з додатками до неї, облік валових доходів і валових витрат, первинні та зведені документи бухгалтерського обліку.

Перевірка достовірності нарахування податків може здійснюватися не тільки за даними бухгалтерського та податкового обліку чи за первинними документами. Можна також застосовувати непрямі методи контролю. Непрямі методи запозичені з міжнародної практики. Один із найпоширеніших факторів – це співвідношення задекларованих доходів з реальними витратами платників податків.

При непрямих методах контролю об’єктами перевірки є незвітні документи, декларації та дані, отримані з інших джерел. Такими можуть бути дані, отримані від органів державної влади, в тому числі митних органів, органів внутрішніх справ, результати зустрічних перевірок, попередніх перевірок, обстежень приміщень та ін.

Типовими порушеннями, допущеними при визначенні податкових зобов’язань, можуть бути

такі: 1. Віднесення витрат, не підтверджених розрахунковими, платіжними та іншими документами, до валових витрат. Необхідно забезпечити наявність та належне зберігання всіх документів, що підтверджують витрати, а також не відносити до складу валових витрат витрати, не підтверджені документально.

2. Не включення до валових доходів доходів з інших джерел. Необхідно забезпечити окреме відображення на бухгалтерських рахунках сум фінансової допомоги, отриманої від платника податку на прибуток.

3. Недотримання обмежень щодо віднесення до валових витрат витрат, які підлягають амортизації. На 1-е число звітного періоду необхідно визначати суму, у межах якої витрати на ремонт можна відносити до валових витрат.

Враховуючи недоліки державного фінансового контролю за сплатою податку на прибуток, основними напрямами удосконалення вітчизняної системи контролю за сплатою податку на прибуток є:

– узгодження норм цивільного, господарського та податкового законодавства;

– впровадження механізмів виявлення та припинення ризиків несплати податку на прибуток;

– створення системи спостережень за діяльністю платників податків з метою порівняння з да-

ними податкової звітності та визначення факторів ризику несплати податку;

– посилення ефективності контрольних заходів;

– посилення відповідальності за несплату податку на прибуток підприємств.

Контроль розрахунків за ПДВ

Податок на додану вартість (ПДВ) ─ це непрямий податок, який входить у вигляді надбавки до ціни товару і є частиною новоствореної вартості, що утворюється на всіх стадіях виробництва, надання по­слуг або після митного оформлення, і сплачується до Державного бюджету. Порядок адміністрування ПДВ регулюється V розділом Податкового кодексу України, прийняття якого внесло низку змін у механізм його справляння.

Метою контролю розрахунків за ПДВ є забезпечення повноти нарахування та сплати ПДВ до державного бюджету.

Об’єктом контролю розрахунків за ПДВ є господарська діяльність підприємства, господарські процеси та операції, що призводять до виникнення податкових зобов’язань і кредиту, а також дії та діяльність відповідальних осіб за нарахування та сплату ПДВ.

Можна виділити такі основні завдання контролю за нарахуванням та сплатою ПДВ:

1) перевірка правильності формування бази оподаткування, застосування різних ставок оподаткування, визнання податкового кредиту, а також дотримання вимог облікової політики в частині розрахунків за ПДВ та вимог фінансового планування;

2) оцінка стану бухгалтерського обліку на синтетичних рахунках та субрахунках різних порядків, а також аналітичних рахунків, що використовуються для обліку розрахунків за ПДВ;

3) контроль за відображенням розрахунків за ПДВ у фінансовій та податковій звітності.

Під час проведення податкової перевірки правильності розрахунку і своєчасності сплати податку встановлюється, чи зареєстрований суб’єкт платником ПДВ, для чого вивчаються матеріали, що складають Реєстр платників ПДВ. Далі з’ясовується вид діяльності платника.

У ході перевірки вивчаються книги обліку придбання та обліку продажу, що ведуться винятково особами, зареєстрованими як платники ПДВ. Вони повинні бути прошнуровані, пронумеровані, зареєстровані в Державній податковій адміністрації за місцем реєстрації платника.

У ході перевірки встановлюється правильність визначення дати виникнення податкових зобов'язань із продажу товарів, встановлюється правомірність відображення в бухгалтерському обліку сум податкових зобов'язань зі сплати ПДВ. Посадовою особою податкової служби встановлюється правомірність встановлення податкових періодів з огляду на те, що визначення податкового періоду для кожного платника здійснюється на початку кожного календарного року з урахуванням поданої податкової звітності за попередній рік. Податковий період може дорівнювати одному календарному місяцю чи кварталу.

Важливим питанням під час перевірки є правомірність використання підприємством пільг з ПДВ. З цією метою перевіряються документи, що дають право на пільги.

Одним із напрямів податкової перевірки ПДВ є правильність заповнення податкової накладної. Найбільш поширеними порушеннями при виписуванні податкової накладної є:

─ відсутність усіх необхідних реквізитів покупця (особливо кодів);

─ не вказується форма проведення розрахунків;

─ відсутність арифметичних підсумків у розрахунковій частині накладної

─ відсутність печатки підприємства, підпису і прізвища керів­ника й головного бухгалтера;

─ не заповнена покупцем заключна частина (№ і дата одержання накладної).

Слід враховувати, що податкове зобов’язання виникає у продавця навіть при неправильному оформленні податкової накладної ─ за фактом операції продажу.

У ході перевірки ретельно вивчається звітна декларація з ПДВ, складена на підставі матеріалів бухобліку і даних книг податкового обліку. Крім цього, вивчаються необхідні додатки, надані в податкові органи разом із декларацією.

Особливу увагу під час перевірки ПДВ інспектор приділяє відображенню податкового кредиту, що відображається платником у другому розділі декларації.

Для встановлення достовірності податкового кредиту необхідно:

─ упевнитися в наявності всіх підстав, які дають право підприємству на внесення сум до податкового кредиту.

─ перевірити правильність відображення сум ПДВ за придбаними товарами, використаними на невиробничі потреби. У цьому разі ПДВ має відображатися за рахунок відповідних джерел фінансування;

─ встановити правильність розподілу сум ПДВ за придбаними товарами, які використовуються для виробництва пільгових товарів або товарів (робіт, послуг), що не є об'єктом оподаткування, а також товарів (робіт, послуг), то оподатковуються у звичайному порядку.

Під час проведення документальної перевірки правильності нарахування ПДВ насамперед необхідно звернути увагу на встановлення повноти податкових зобов'язань з ПДВ. Для цього потрібно:

─ здійснити контроль обігу відвантаження товарів, надання послуг, виконання робіт та відображення їх у податковому обліку. Для цього використовуються податкові накладні, книга продажу товарів (робіт, послуг), а також укладені угоди купівлі-продажу та міни.

─ у разі встановлення випадків відвантаження товарів без оплати або з частковою оплатою в межах бартерних операцій, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах із платником податку, передачі товарів у межах балансу платника для невиробничого використання, а також під час реалізації товарів (робіт, послуг) пов'язаній особі необхідно впевнитися в правильності визначення бази оподаткування. В таких випадках база оподаткування визначається, виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайну ціну;

─ особливу увагу слід звернути на випадки відчуження об'єктів застави. Таке відчуження відбувається, коли підприємство не виконує у встановлений термін боргових зобов'язань. У такому разі відчуження об'єкта застави прирівнюється до продажу такого об'єкта з нарахуванням ПДВ. Перевіркою позичкових рахунків та кредитних угод необхідно встановити, чи надавалися підприємству кредити і як вчасно вони були повернені;

─ якщо підприємство імпортує товари критичного імпорту для власних виробничих потреб, слід упевнитися, що ці товари не було реалізовано «на сторону». При встановленні таких випадків перевірити правильність визначення бази оподаткування і суми ПДВ;

─ якщо підприємству, що перевіряється, були надані послуги(виконані роботи) нерезидентами (міжнародний аудит, оренда міжнародних каналів зв'язку) на митній території України, то необхідно встановити, що вартість таких послуг (робіт) внесено до бази нарахування податкового зобов'язання з ПДВ. До суми податкового кредиту такий ПДВ має бути внесений у наступному податковому періоді;

─ якщо підприємство виробляє підакцизну продукцію, необхідно перевірити, чи внесений акцизний збір до бази нарахування ПДВ. Це положення стосується також інших податків і зборів, що входять до ціни продукції.

Під час перевірки ПДВ звертається увага також на відшкодування цього податку.

Якщо за наслідками документальної або камеральної перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у платника виникає заборгованість (або переплата). Сума бюджетного відшкодування, не сплачена у зазначені строки, вважається бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховується пеня на рівні 120% від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення.

Методика контролю розрахунків за ПДВ повинна бути направлена на перевірку правильності визначення бази оподаткування та правильності визначення сум податкового кредиту, податкового зобов’язання, а також вчасного їх перерахування.

Контроль розрахунків з ПДФО

Основними законодавчими та нормативними актами, які регламентують порядок нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб є:

- Конституція України від 28 червня 1996 р. (зі змінами та до повненнями);

- Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР (зі змінами та доповненнями);

- Закон України «Про колективні договори та угоди» від 1 липня 1993 р. № 3356 (зі змінами та доповненнями);

- Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058 (зі змінами та доповненнями);

- Закон України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. № 1533(зі змінами та доповненнями);

- Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (зі змінами та доповненнями);

- Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. (зі змінами та доповненнями);

- Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-ІУ (зі змінами та доповненнями);

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам» від 28 жовтня 2003 р. № 601 (зі змінами та доповненнями);

- Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29 грудня 1995 р. № 352;

- Постанова Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 р. № 1298 (зі змінами та доповненнями).

Метою податкового контролю розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб є підтвердження достовірності нарахованих сум податку з доходів фізичних осіб, своєчасності і повноти його сплати до бюджету згідно з вимогами чинного законодавства.

Крім того, метою податкового контролю розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб є виявлення відхилень та перекручень показників від законодавчо встановлених вимог, а також притягнення до відповідальності підприємства, що перевіряється, шляхом застосування фінансових санкцій та штрафів за виявлені за результатами перевірки помилки та порушення.

Основними завданнями податкового контролю розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб є: - дослідження форм і систем оплати праці, які застосовує підприємство та з'ясування їх впливу на порядок розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб;

- ознайомлення з організацією обліку розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб на підприємстві;

- перевірка правильності та якості складання регістрів первинного, аналітичного та синтетичного обліку;

- перевірка правильності формування сукупного оподатковуваного доходу за кожним окремим працівником;

- перевірка правомірності та законності застосування пільг з податку на доходи фізичних осіб;

- перевірка правильності визначення суми, яка підлягає сплаті як податок з доходів фізичних осіб;

- перевірка порядку складання та подання до податкових органів податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку;

- перевірка повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету;

- перевірка дотримання порядку самостійного виявлення та виправлення помилок в обліку та звітності з податку з доходів фізичних осіб.

Методика податкового контролю розрахунків з бюджетом з податку з доходів фізичних осіб

Податковий контроль розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб починається з ознайомлення з наявною системою обліку праці і заробітної плати.

На початку перевірки податковий інспектор встановлює чисельність працівників підприємства і правильність її відображення у звітності.

У процесі перевірки правильності ведення обліку праці і заробітної плати на підприємствах податковим інспектором звертається увага на такі основні питання:

- фактична кількість працюючих, у тому числі осіб, які мають пільги з оподаткування податком з доходів фізичних осіб;

- наявність трудових книжок;

- існування випадків нарахування і виплати заробітної плати за договорами цивільно-правового характеру;

- існуючі форми та системи оплати праці та доцільність їх застосування на цьому підприємстві;

- факти виплат премій і матеріальної допомоги працівникам підприємства;

- порядок формування сукупного оподатковуваного доходу;

- правомірність застосування податкових пільг з податку з доходів фізичних осіб;

- порядок здійснення утримань податку з доходів фізичних осіб;

- повнота та своєчасність сплати до бюджету належної суми податку з доходів фізичних осіб;

- наявність заборгованостей за підзвітними особами;

- існування фактів виплати заробітної плати у вигляді натуроплати;

- існування фактів оплати праці в іноземній валюті;

- узгодженість інформації, наведеної в регістрах первинного обліку з даними регістрів аналітичного і синтетичного обліку та звітності.

Оскільки розмір визначеного податку з доходів фізичних осіб напряму залежить від величини сукупного оподатковуваного доходу, який найчастіше формується за рахунок нарахованої заробітної плати, цьому напрямку податкового контролю слід приділити особливу увагу.

При перевірці правильності ведення обліку відпрацьованого робочого часу податковий інспектор звертає увагу на правильність оформлення табеля обліку часу, уточнює, чи враховувались невиходи й запізнення на роботу, перевіряє правильність підрахунку фактично відпрацьованого часу.

При перевірці оплати, нарахованої працівникам за встановленими окладами, увага звертається на час, фактично відпрацьований цим працівником, і відповідність отриманих сум його окладу за штатним розкладом та за відповідними наказами по підприємству. Необхідно перевірити первинні документи (наряди, маршрутні листи й інші первинні документи з обліку виробітку робітників) щодо правильності проведення розрахунків, повноти й правильності визначення сум за виконану роботу, правильності розрахунку бригадних нарядів. Податковий інспектор повинен переконатись в правомірності нарахованої заробітної плати шляхом звірки обсягів виконаних робіт, виготовленої продукції, наданих послуг тощо.

Також на особливу увагу податкового інспектора заслуговує порядок нарахування додаткової заробітної праці. При цьому досліджуються питання правомірності здійснених виплат відповідно до вимог чинного законодавства, а також правильність нарахування виплат і їх віднесення на відповідні рахунки бухгалтерського обліку.

При перевірці правильності виплат премій необхідно спиратись на регламенти підприємства, в яких має відображатись порядок преміювання працівників і джерело їх покриття. Особливу увагу податковому інспектору варто приділити законності й правильності виплат премій адміністративно-управлінському складу підприємства.

Оплата праці працівників на підприємстві не повинна бути нижче встановленого мінімуму заробітної плати. При аналізі виплат, що базуються на мінімальному розмірі заробітної плати, податковому інспектору необхідно перевірити їх відповідність встановленим розмірам мінімальної заробітної плати.

При перевірці виплат заробітної плати за трудовими угодами, укладеними із приватними особами, податковому інспектору необхідно проконтролювати обсяг виконаних робіт, застосування відповідних розцінок і сум, виплачених по закінченні робіт. При цьому особлива увага приділяється перевірці правильності оформлення договорів, наявності в них даних про виконавців. Також перевіряються строки та обсяги виконаних робіт, правильність і повнота здійснених виплат за такі роботи(послуги).

Після проведення податкового контролю порядку визначення сукупного оподатковуваного доходу перевіряється правильність здійснених утримань з нього.

На цьому етапі податковим інспектором перевіряється правильність застосування пільг та обчислення податку з доходів фізичних осіб. Якщо є пільгове оподатковування, то слід з'ясувати, на підставі яких документів воно було зроблено, чи правомірні здійснені розрахунки.

Також надзвичайно важливим є арифметичний перерахунок сум податку з доходів фізичних осіб за кожним окремим працівником, та по підприємству в цілому. Податковий інспектор повинен звернути увагу на те, що податок з доходів фізичних осіб нараховується на суму за вирахуванням податкової соціальної пільги, утримань до фондів загальнообов'язкового страхування.

Наступним кроком податкового інспектора є перевірка повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету. В такому випадку звіряються дані платіжних доручень і виписок установи банку з фактично нарахованими сумами податку з доходів фізичних осіб.

Для визначення загальної суми нарахованого податку з доходів фізичних осіб податковому інспектору слід порівняти записи бухгалтерського обліку підприємства про нараховані суми податку (за кредитом рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» за відповідним субрахунком «Розрахунки з бюджетом з податку з доходів фізичних осіб») із підсумками сум податку, визначених у розрахунково-платіжних відомостях.

Практика податкових перевірок показує, що найбільш характерними порушеннями у порядку нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб є такі:

- порушення вимог законодавства щодо оформлення первинної документації з обліку праці та заробітної плати, що призводить до викривлення величини сукупного оподатковуваного доходу;

- неправильне визначення сукупного оподатковуваного доходу. Це тягне за собою заниження або завищення податку з доходів фізичних осіб;

- порушення законодавчо встановлених вимог щодо порядку застосування пільг, у тому числі соціальної податкової пільги. Це також викривлює належну до сплати суму податку з доходів фізичних осіб;

- несплата податку з доходів фізичних осіб за операціями особливого характеру, що призводить до недоплати податку з доходів фізичних осіб.