Контроль розрахунків з акцизним податком

Здійснюючи контроль нарахування та сплати акцизного збору, необхідно знати, що акцизний збір є непрямим податком, який включається в ціну товарів та сплачується до бюджету не виробником продукції, а покупцем. Це не універсальний, а специфічний (індивідуальний) податок, що встановлюється для окремих видів товарів.

Метою контролю розрахунків з акцизним податком є перевірка правильності оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності акцизним збором та своєчасності розрахунків з бюджетом згідно чинного законодавства.

Податкова документальна перевірка з правильності розрахунку і своєчасності сплати акцизного збору повинна починатися з визначення переліку підакцизних товарів відповідно до чинного в Україні законодавства.

Документальна перевірка платників акцизного збору здійснюється за тими ж напрямами, що й платників ПДВ. При цьому особлива увага приділяється таким питанням:

1. Перевірка правильності визначення об’єкта оподаткування акцизним збором. Відповідно до чинного законодавства базою оподаткування акцизним збором є:

- повна вартість товарів і обороти з реалізації підакцизних товарів;

- обороти з реалізації товарів для промислової переробки;

- обороти з реалізації товарів в обмін на інші товари (роботи, послуги), у тому числі експортні поставки в порядку бартерних операцій;

- обороти з передавання товарів усередині підприємства для невиробничих потреб, а також своїм працівникам, у тому числі натуральна оплата праці;

- обороти з передавання безкоштовно або з частковою оплатою товарів іншим підприємствам та фізичним особам;

- обороти сум, отриманих як часткова оплата за реалізовані товари або отриманих на підставі рішень судових органів від реалізації безгосподарського майна тощо.

Слід ураховувати, що об’єктом оподаткування акцизним збором для вітчизняних товарів є оборот з реалізації товарів, а для імпортних товарів, придбаних за іноземну валюту — їхня митна вартість.

2. Контроль правильності застосування ставок акцизного збору та достовірності сплачених сум податку.

Камеральна перевірка розрахунків акцизного збору передбачає контроль:

- наявність запису про дату та вхідний номер розрахунку, що завірений підписом особи, яка його прийняла, та штампа на 1-й сторінці;

- наявності усіх необхідних додатків до розрахунку (заяви підприємства про здійснення експортної операції, довідки установи банку про надходження коштів в іноземній валюті, копій вантажної митної декларації, розшифрувань оборотів, які не підлягають оподаткуванню тощо);

- правильності заповнення реквізитів (рядків і колонок) розрахунку акцизного збору та своєчасність його подання.

Особливу увагу під час перевірки звертають також на неоподатковувані обороти, показані в першому розділі розрахунку та в додатку.

Типові порушення правильності нарахування акцизного збору:

а) порушення порядку виробництва, зберігання, продажу марок акцизного збору та маркування виробів;

б) відвантаження підакцизних товарів підприємствам без пред’явлення ними документів про сплату акцизного збору або без внесення фінансової застави в розмірі суми збору замовниками-нерезидентами;

в) відпуск підакцизних товарів за підробленими (фіктивними) документами.

Важливим моментом перевірки є правомірність застосування пільг, передбачених законодавчими актами України.

Посадова особа податкової служби при документальній перевірці приділяє увагу факту використання ввезених товарів з метою, що не відповідає заявленій при декларуванні, а також випадкам неправильного розрахунку сум ПДВ і акцизного збору, нарахованих і сплачених як при митному оформленні, так і при подальшому використанні на території України. При виявленні таких випадків здійснюється стягнення з платника в бюджет сум зборів та інших штрафних санкцій, що передбачені законодавством України

 

18- Єдиний податок

Єдиний податок - це податок, який сплачується фізособами - підприємцями та юридичними особами, які перебувають на спрощеній системі оподаткування. Єдиний податок передбачає спрощений облік доходів і витрат, а також заміщає собою сплату і розрахунок певної кількості обов'язкових податків і зборів, які сплачуються в Україні.

Податковий Кодекс (останні зміни внесені ЗУ від 28.12.2014 р № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи").Законодавчо, єдиний податок регламентовано в XIV розділі Податкового Кодексу України (ориг. - «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності»).

Закон України Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності№ 49

{Із змінами, внесеними згідно із Законом

№ 77-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 11, ст.75}

Цей Закон визначає особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Правильність нарахування єдиного податку суб'єктами малого підприємництва залежить від таких факторів:

- достовірність бази оподаткування;

- правильність застосування ставки єдиного податку;

- відсутність арифметичних помилок.

Єдиний податок

Згіднo з пiдпyнктoм 293.2 Податковoго кодекcу України внесенні зміни щодо платників та ставок єдиного податку:

Показники Група 1 Група 2 Група 3 Група 4

Платники

ПДВ Неплатники ПДВ

Обмеження по обсягу доходу за календарний рік 300 тисяч гривень 1,5 мільйон гривень 20 мільйонів гривень без ПДВ 20 мільйонів гривень с/г вироб-ники

Обмеження по кількості працівників 0 10 Без обмежень -

Дозволені види діяльності Роздрібна торгівля на ринках, побутові послуги (згідно встановленого переліку) Послуги населенню та єдинникам, виробництво, торгівля, ресторанне господарство – -

Ставки податку Фіксована залежно від виду діяльності:

до 10% мінімальної зарплати на 1 січня Фіксована залежно від виду діяльності:

до 20% мінімальної зарплати на 1 січня 2% доходу + ПДВ 4% доходу * див. нижче

Ведення обліку Доходів Доходів Доходів і витрат Доходів -

Звітність Щорічно Щорічно Щоквартально Щоквартально -

- до ФОП 1 група єдиного податку відносяться ті, що здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню*працюють без найманих осіб; річний обсяг доходу у яких не повинен перевищувати 300 000 грн.. Ставка складає вiд 1 до 10 відсоткiв розміру мінімальної зарплати; - тoбто від 12,18 дo 121,80 гривень.

- до ФОП 2 групи єдиного податку відносяться ті, що здійснюють господарську діяльність з надання послуг (у т.ч. числі побутових) платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, кількість найманих працівників - не більше 10 осіб; річний обсяг доходу не повинен перевищувати 1 500 000 грн. Ставка складає 2% - 20% мін зарплати у розрахунку на календарний місяць максимальна сума до 01.12.2015- 243,20 грн.

- до ФОП та ЮО 3 групи єдиного податку відносяться ті, що здійснюють будь-які види діяльності, крім тих, які заборонені платникам єдиного податку з необмеженою кількістю найманих працівників та обсягом доходу до 20 000 000 грн. сплачують єдиний податок в розмірі 2% від доходу для платників ПДВ або 4% від доходу для неплатників ПДВ.

- до 4 групи відносяться сільськогосподарські виробники у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній рік дорівнює або перевищує 75 %.

Всі групи платників єдиного податку сплачують додаткову ставку податку у розмірі 15 % від

1) суми перевищення граничного обсягу доходу, який дає право застосовувати спрощену систему;

2) доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до І або ІІ групи;

3) доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж грошовий;

4) доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Права власності/користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.

Ставки податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):

• для ріллі, сіножатей і пасовищ - 0,45;

• для багаторічних насаджень - 0,27;

• для земель водного фонду - 1,35;

У відповідності з пп.295.9.2. ПКУ платники єдиного податку четвертої групи сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах: у I кварталі та II кварталі по 10 відсотків, у III кварталі - 50 відсотків,у IV кварталі - 30 відсотків

Сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року (форма декларації для платників єдиного податку 4 групи на сьогодні відсутня):

 

Звітність та строк сплати єдиного податку

Групи Податковий звітний період Строк сплати податку

1, 2 Календарний рік авансовим внеском

не пізніше 20 числа (включно)

поточного місяця

3 Календарний квартал

протягом 10 календарних днівпісля граничного строку подання квартальної декларації

 

 

19 Місцеві податки і збори

Місцеві податки і збори входять до складу валових затрат, які вилучаються зі складу відкоригованого доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання зараховують до собівартості продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

Від 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року No71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом України, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Від 1 січня 2015 року до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок, до місцевих зборів – збір за місця для паркування транспортних засобів та туристичний збір. Також – від 1 липня цього року 5 відсотків акцизного збору, що відноситься до загальнодержавних зборів, надходитиме у місцеву казну.

Місцеві ради обов’язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Місцеві ради в межах повноважень, визначених ПКУ, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Перевірки розрахунків платників із бюджетом здійснюють за такими етапами:- попередня документальна перевірка;- документальна;- комплексна документальна;- зустрічна;- рівночасна;- тематична;- оперативна.

Документальна перевірка бухгалтерських звітів і балансів - це другий етап контролю податкових органів за правильністю обчислення і внесення до бюджету податку на прибуток (доходи). Її здійснюють відповідно до річних планів контрольно-економічної роботи податкових інспекцій і квартальних графіків перевірок, які складають для кожної ділянки роботи. У плани і графіки перевірок насамперед включають підприємства, об'єднання та організації, які отримують значні суми прибутків або допускають грубі порушення у веденні бухгалтерського обліку й податкового законодавства. Такі перевірки можна проводити, як тільки виникає потреба, але не рідше ніж раз на два роки.

Органи державної податкової служби здійснюють контроль за дотриманням законодавства про податки, інші платежі; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; здійснюють, у межах своїх повноважень, дотриманням установленого порядку розрахунків зі споживачами з використання електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використання для розрахунків за товари, роботи і послуги, а також за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення деяких видів підприємницької діяльності.

Юридичні особи платники податку самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію за встановленою формою у порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової нерухомості декларація подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об'єкт (підпункт 265.7.5 пункту 265.7 статті 265 Кодексу).

Відповідно до підпункту 265.6.1 пункту 265.6 статті 265 Кодексу базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Таким чином, у 2015 році юридичні особи – платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчислюють суму податку за поточний рік за ставками, встановленими рішенням сільської, селищної або міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів об'єктів:

для об’єктів житлової нерухомості – у розмірі, що не перевищує 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2015 року, за 1 кв. метр бази оподаткування;

для об’єктів нежитлової нерухомості – у розмірі, що не перевищує 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2015 року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Щодо фізичних осіб, то обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості

Оббислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку

Отже, у 2015 році фізичним особам платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податок буде нараховуватися контролюючими органами за місцем їх податкової адреси (місцем реєстрації) за 2014 рік у такому порядку: з 01 січня по 31 березня 2014 року – з житлової площі, а з 01 квітня по 31 грудня 2014 року – із загальної площі об’єктів житлової нерухомості.

Умовний приклад алгоритму розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

у фізичної особи у власності перебуває квартира, житлова площа якої 123 м кв., загальна – 220 м кв., пільга зі сплати податку – 120 м кв. Ставка податку встановлена в розмірі 1 відс. мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2014 року (12,18 грн.), за 2014 рік сума податку розраховується:І квартал – (123 м кв. – 120 м кв.)*12,18 грн. /12 міс.* 3 міс. = 9,14 грн.;

ІІ-ІV квартали – (220 м кв. – 120 м кв.)*12,18 грн./12 міс.* 9 міс = 913,5 грн.

За 2014 рік сума податку складає 922,64 грн. (9,14 грн.+ 913,5 грн.).

Тобто, до 1 липня 2015 року фізичній особі буде надіслано податкове повідомлення-рішення про сплату податку у сумі 922,64 грн., яку необхідно сплатити протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

20 ЄСВ

Нормативна база

• Закон про ЄСВ – Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.

• Закон № 77 – Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 р. № 77-VIII. Законом № 77 внесено зміни до Закону про ЄСВ, які набули чинності 01.01.2015 р. Зокрема, підвищено розмір деяких штрафів, введено нові правила нарахування ЄСВ для роботодавців, підприємців. Крім того, сам Закон № 77 містить норми щодо зниження ставок ЄСВ, які мають на меті легалізувати фонд оплати праці підприємств. Розглянемо ці та інші зміни докладніше

• Закон № 108 – Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.

Законопроект N1573

Законопроект № 1863

Правильність нарахування єдиного податку суб'єктами малого підприємництва залежить від таких факторів:-достовірність бази оподаткування;- правильність застосування ставки єдиного податку;

-відсутність арифметичних помилок.

Усі особи, які використовують працю найманих працівників (юридичні та фізичні), є платниками єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ). При цьому для різних категорій платників, а також для різних виплат діють різні ставки ЄСВ, установлені Законом від 08.07.10 р. N 2464-VI (далі — Закон N 2464).

Повноту і правильність відрахувань ЄСВ встановлюють на основі даних виробничих звітів, розрахунково- платіжних відомостей, зведеної відомості нарахування оплати праці по об‘єктах обліку, звітів про працю, інших документів, рахунку 651 та інших рахунків, Головної книги. Всі ці документи звіряють між собою, встановлюють розбіжності і причини таких розбіжностей.

Нормативи відрахувань та їх розподіл з часом змінюються. За вказаними нормативами та нарахованими сумами оплати праці проводять арифметичні підрахунки, після чого порівнюють результат з сумою по кредиту відповідних субрахунків рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням”.

Перевірці підлягають витрати за рахунок відрахувань на соціальне страхування у зв‘язку з тимчасовою втратою працездатності.

Під час перевірки правильності нарахування допомоги в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності слід встановити реальність визначення середньої заробітної плати і страхового стажу, а також визначення суми допомоги. При цьому слід скористатись особовими справами, розрахунками, даними розрахунково-платіжних відомостей, а також документами, які засвідчують право на одержання соціальної допомоги: лікарняні листки, медичні довідки, копії свідоцтв про народження дитини, довідки, посвідчення, акти про нещасні випадки, пов’язані з виробництвом.

Доцільно провести зустрічні перевірки у лікувальні установи району з метою встановлення фактів перебування за лікарняними листами. По наслідку такої перевірки слід оформити відповідну довідку. Отримані дані необхідно звірити з даними табелів робочого часу, з метою визначення наявних відхилень та випадків коли лікарняні не відмічались і нараховувалась оплата праці.

Допомога з тимчасової непрацездатності працівника підприємства (застрахованої особи) розраховується виходячи з його середньої заробітної плати, яка визначається за правилами, установленими Порядком, затвердженим постановою КМУ від 26.09.01 р. N 1266 (далі — Порядок N1266). Згідно із цими правилами для розрахунку суми допомоги необхідно визначити:

1) розрахунковий період, за який обчислюється середня зарплата;

2) перелік виплат, на підставі яких розраховується така зарплата;

3) середньоденну (середньогодинну) зарплату;

4) кількість днів непрацездатності, що підлягають оплати

В рамках реформи ЄСВ з 1 січня 2015 року було створено Фонд соціального страхування України, який об'єднає Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Також для легалізації заробітної плати та зайнятості передбачається ряд змін до законодавства про оплату праці, адміністративне та кримінальне законодавство.

Крім того, з 1 січня 2015 року роботодавці зобов'язані сплачувати розмір ЄСВ не менше мінімального (розмір розраховується виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством), незалежно від суми нарахованої заробітної плати.

У той же час, при нарахуванні зарплати (доходів) фізособам і / або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки ЄСВ, встановлені ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 для платників ЄСВ, застосовуються з коефіцієнтом 0,4

При нарахуванні зарплати не за основним місцем роботи, ставки ЄСВ застосовуються до певної бази нарахування незалежно від її розміру без застосування коефіцієнта.