Убито Р. Шухевича, закінчується організаційний опір ОУН—УПА.

48. Звільнення України від німецьких загарбників.

Перемога Червоної армії під Сталінградом (17 липня 1942р. – 2 лютого 1943р.) стала початком вигнання окупантів з України.

Наприкінці січня - на початку лютого 1943 р. радянське командування поставило завдання звільнити Донбас і Харківський промисловий район силами військ Південного, Південно-Західного й Воронізького фронтів. У результаті наступальної операції в січні-березні 1943 р. було звільнено північно-східні райони Донбасу й Харків, але внаслідок контрнаступу німецьких військ радянські війська залишили ці райони й відійшли за річку Сіверський Донець.

У результаті наступу радянських військ під Курськом було звільнено Донбас і Лівобережну Україну. У результаті Ізюмсько-Барвінківської, Бєлгородсько-харківської операцій 23 серпня 1943 р. було звільнено Харків. Донбаська, Чернігово-Прип'ятська наступальні операції вивели радянські війська до Дніпра., на якому німецька армія створила оборонний рубіж під назвою „Східний вал”.Почалося його форсування.

Восени 1943 р. радянські війська почали наступ на Київському напрямку. 6 листопада 1943 р. Київ був звільнений від окупантів ціною великих втрат. Звільнення міста проходило важко; саму операцію умовно назвали „Сталінград на Дніпрі”. Битва за Дніпро стала піком у визволенні України від окупантів.2438 воїнів одержали звання Героя Радянського Союзу (Понад 20% від усіх, хто одержав це звання в роки війни). Незабаром було звільнено Житомир, Запоріжжя і Дніпропетровськ.

На початку 1944 р. розгорнулося звільнення Правобережної України. У січні-лютому була проведена Корсунь-Шевченківська наступальна операція. Сили супротивника були розгромлені під Кіровоградом, Корсунь-Шевченковим, Рівним, Луцьком, Нікополем, Кривим Рогом. Новий наступ радянських військ розпочався в березні 1944 р. і тривав до травня. Були звільнені Миколаїв, Одеса, Тернопіль, Кам'янець-Подільський. Наступальна операція радянських військ у Криму 8 квітня -12 травня 1944 р. забезпечила остаточну ліквідацію сил супротивника на південному фланзі фронту.

У результаті проведення Львівсько-Сандомирської наступальної операції 27 червня були звільнені міста Львів, Станіслав, Сандомир.

Березня-28 жовтня 1944 р. радянськими військами було проведено Східно-Карпатську стратегічну наступальну операцію, що забезпечила звільнення Карпатської України.

Жовтня 1944 р. вся етнічна українська територія була звільнена.

49. Повоєнна відбудова економіки України (1945 – сер. 50-х рр.)

Після війни до укр. було передано Закарпаття, завершився процес об’єднання Укр. Укр. стала співзасновником ООН. Після воєнна відбудова розпочалась відразу після звільнення, характеризувалася зміцненням командно-адміністративної системи, переважанням важкої та оборонної промисловості розвитком укр. промисловості, як частини загальносоюзного економічного комплексу.

Україна, як частина СРСР, і західні держави обрали суттєво відмінні моделі відбудовчого процесу. Якщо на

Заході відбудова здійснювалася в такій послідовності: стабілізація національної валюти, відбудова інфраструктури (доріг, засобів зв'язку та ін.), розвиток сільського господарства та легкої промисловості, реконструкція і технічне переозброєння важкої індустрії, то в радянській економіці послідовність фаз була іншою. Ставка робилася насамперед на відновлення роботи важкої промисловості — основи воєнно-промислового комплексу, на економію та накопичення фінансів та ресурсів за рахунок сільського господарства, легкої промисловості та соціальної сфери. Процес відбудови здійснювався централізовано, на

основі єдиного загальносоюзного плану. Цікаво, що у Франції теж здійснювалося державне регулювання економіки, так зване капіталістичне «програмування», але воно мало лише рекомендаційний, але не обов'язковий, як у СРСР, характер. Економіка України, на відміну від західних країн, у повоєнний час відбудовувалася і добудовувалася не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи. Крім того, доля республіки в обсязі загальносоюзного виробництва суттєво впала з 18% у довоєнний період до 7% 1945 р. Надалі, попри бурхливий розвиток, українська промисловість вже не зможе повернути собі місце одноосібного лідера, оскільки нові індустріальні центри, що виникли за Уралом, будуть розвиватися значно швидшими темпами. Важливим чинником відбудовчих процесів в Україні була командна система. Саме вона давала змогу в короткий час мобілізовувати значні матеріальні та людські ресурси, швидко перекидати їх з одного кінця країни в інший та концентрувати на відбудові чи побудові певного об'єкта. Особливістю радянської економіки була непропорційно велика роль у ній ідеології, яка виявлялася в широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах — рухах передовиків і новаторів, соціалістичному змаганні. Якщо 1946 р. соціалістичним змаганням за дострокове виконання п'ятирічного плану та підвищення продуктивності праці було охоплено 80% робітників і службовців України, то наприкінці 1948 р. — вже 90%.

50. Радянізація на західноукраїнських землях в 2 пол. 40-х рр..

Після закінчення Другої світової війни оформлюються західні кордони УРСР. У 1945 р. Закарпаття ввійшло до складу України. Процес радянізації західних областей, розпочатий у 1939 - на початку 1941 рр., продовжився. Радянізація передбачала здійснення індустріалізації, колективізації та «культурної революції» з одночасним посиленням репресій проти невдоволених радянським режимом. Для проведення радянізації при ЦК КП(б)У, народних комісаріатах і відомствах було утворено спеціальні відділи з західних областей. Особливої уваги надавалося добору кадрів: зі східних областей України направлялися фахівці; керівні посади надавалися прибулим переселенцям.

Відповідно до четвертого п'ятирічного плану (1946-1950) у Західній Україні почалася індустріалізація. Велося будівництво заводів сільськогосподарського, автобусного, автотранспортного, інструментального, скляного, електролампового машинобудування. З'явилися нові галузі промисловості. Було створено Волинсько-Львівський вугільний басейн (другу вугільну базу України), збудовано газопровід «Дашава-Київ».

Процес колективізації селянських господарств відбувався болісно. Ламався звичний устрій життя селянина-власника, над яким держава встановлювала контроль. Насильницьким чином створювали колгоспи, розкуркулювали заможних селян, висилали небажаних до Сибіру й Казахстану (близько 1,5 тис. родин так званих «куркулів»). Репресії були методом здійснення колективізації, способом зміцнення економічної бази нових колгоспів за рахунок селянських земель і майна.

Складовою частиною радянізації була «культурна революція». Велика увага приділялася ліквідації неписьменності населення. Відкривалися нові школи, технікуми й ВУЗи поліпшувалася їхня матеріально-технічна база. Зросла кількість студентів-українців. Ідеологізація та русифікація освіти повинні були сприяти вихованню населення в дусі комуністичних ідеалів. У регіоні було введене безкоштовне медичне обслуговування.

Адміністративно-командні, репресивні методи проведення радянізації викликали різкий опір населення (саботаж, терористичні акції). Організатором боротьби стала ОУН-УПА. Її очолив Роман Шухевич (Тарас Чупринка). На терор ОУН-УПА відповіла терором і підпільною діяльністю. Особливою підтримкою організація користувалася серед сільського населення.

У боротьбі з ОУН-УПА радянська влада використовувала різні методи:

Цілі села проголосували «бандитськими», спалювалися будинки «бандитів», здійснювалася масова депортація селян (близько 200 тис. людей), створювалися «винищувальні загони», використовувалися загони НКВС, армія. Від цієї боротьби потерпало мирне населення, що опинилося між «молотом і ковадлом».