Після того, як у листопаді 1920 р. ціною величезних втрат радянські війська вибили Врангеля з Криму та роз-

Громили основні сили махновських повстанських загонів, громадянська війна в Україні фактично завершилася.

36. Входження України до складу СРСР.

Пройшовши через низку інтеграційних процесів з Російською Федерацією та іншими радянськими республіками, Українська Соціалістична Радянська Республіка - УСРР (з 1937 р. - УРСР) врешті-решт стала складовою частиною новопосталої держави – Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Основними віхами на шляху входження УСРР до складу СРСР були: проголошення в грудні 1917 р. підконтрольної українським більшовикам частини України федеративною частиною Радянської Росії; воєнно-політичний союз радянських республік; договір про воєнний та господарський союз між РСФРР і УСРР (грудень 1920 р.). На принципах останнього - незалежність і суверенність обох держав – й базувалися українсько-російські відносини до грудня 1922р. Концептуальні засади об'єднання радянських | республік на принципах федерації знайшли відображення в Союзному договорі, який був винесений на І Всесоюзний з'їзд Рад(грудень 1922р.). Від української делегації на з'їзді М.Фрунзе виступив із запереченням проекту названого договору, оскільки він різко обмежував правосуб'єктність республік у структурі майбутньої союзної держави. Українську позицію підтримали й інші республіки. Отже, Союзний договір від ЗО грудня 1922 р. не став документом державно-правового значення, оскільки не був ні ратифікований суб'єктами проголошеної (лише проголошеної) федерації, ні схвалений вищою інстанцією в остаточному варіанті. Керівні органи УСРР продовжували працювати над проектом Союзного договору, зосередившись на тих розбіжностях, які були між центром і республіками. З різних причин українське керівництво не хотіло допустити монополії центру на прийняття політичних рішень без погодження з республіками. 26 січня 1924 р, II з'їзд Рад СРСР затвердив першу Конституцію СРСР. У травні 1925 р. IX Всеукраїнський з'їзд Рад затвердив новий текст Конституції УСРР, який закріпив входження радянської України до складу СРСР. Конституційне закріплення СРСР означало, що Українська СРР, як і інші радянські республіки, не тільки фактично, а й формально набула статусу суб'єкта федерації у складі союзної держави. В ній зокрема зазначалося, що "УСРР входить до складу Союзу РСР як суверенна договірна держава. Суверенітет УСРР обмежений лише в межах, зазначених в Конституції і лише в тих галузях, що їх віднесено до компетенції СРСР. Поза тими межами УСРР здійснює свою державну владу самостійно". Проте центр вважав інакше і взяв відвертий курс на унітаризацію союзної держави. При цьому подбав про арсенал правових та інших засобів, здатних звузити сутність радянської федерації настільки, що від неї в наступні роки залишився лише декоративний фасад. Зокрема, центр привласнив право приймати основи законодавства не

тільки стосовно Союзу, а й союзних республік. Та ж Конституція УСРР 1929 р. затверджувалася вищим законодавчим союзним органом. Право виходу з СРСР обумовлювалося "згодою" інших республік - фактично ж самим центром. Послідовно ліквідувалися республіканські наркомати, натомість створювалися об'єднані союзні чи союзно - республіканські. Так, якщо в 1924 р. було п'ять загальносоюзних наркоматів, то в 1939 р.- вже 22. Отже, жорсткою і всеосяжною централізацією всіх сфер суспільного життя, адміністративно - бюрократичною системою управління були зведені нанівець навіть ті рештки державного суверенітету, які залишалися у республіки після її входження до Союзу РСР. Чіткого визначення набула тенденція перетворення республіки з суб'єкта федерації в національний регіон унітарної по суті держави з обмеженою автономією.

37. Україна в період НЕПу.

Неп (нова економічна політика) - політика. заснована на ринкових відносинах, різних формах власності й економічних методів керування народним господарством. Рішення про ії проведення було прийняте на Х з'їзді РКП(б) (березень 1921 р.). Неп розглядали як форму перехідного від капіталізму до соціалізму періоду.

Необхідність заміни політики воєнного комунізму новою економічною політикою була зумовлена економічною та соціально-політичною кризою в країні.

Економічні й соціально-політичні обставини в країні:

Економічна криза: повна руїна, параліч економіки, інфляція;внутрішньополітична криза: селянські заворушення, повстання кронштадтських матросів (весна 1921 р.); криза всередині керівної партії РКП(б).

Неп у сільському господарстві:

Продрозкладка була замінена на продподаток, розмір якого, вдвічі менший за продрозкладку, був заздалегідь відомий селянинові, що посилювало його зацікавленість у підвищенні продуктивності свого господарства; селяни здобули можливість продавати лишки своєї продукції через кооперативні організації чи на ринках; було ліквідовано кругову поруку - кожний селянин платив самостійно.

Неп у промисловості:

Здавання в оренду націоналізованих дрібних і середніх промислових підприємств їхнім колишнім власникам;

проведення децентралізації керівництва промисловістю; переведення багатьох підприємств на госпрозрахунок;

Скасування загальної трудової повинності, формування ринку робочої сили; перехід від зрівняльної заробітної плати до відрядної; залучення іноземного капіталу у формі концесій.

Неп у галузі торгівлі й фінансів:

Відмова від прямого продуктообміну й повернення до приватної торгівлі; поява трьох видів торгівлі - приватної, кооперативної, державної. У великих містах відкриваються торговельні біржі; випуск (з 1922р.) конвертованого червінця, що дорівнював 10 золотим карбованцям і був забезпечений золотом на 25 %; запровадження різних (86 видів) податків як джерела постійного поповнення держбюджету; введення платні за комунальні, транспортні та інші послуги.

Неп у сфері духовності:

Насильне введення марксистської ідеології; Посилення ідеологічного контролю; Введення до Кримінального кодексу статті про відповідальність за переконання; Посилення боротьби з неписьменністю; Активізація антирелігійної компанії; Вислання за кордон відомих представників інтелігенції.

Неп у політичній сфері:

Збереження і зміцнення авторитарної системи; Завершення розгрому опозиційних політичних партій; Політичні судові процеси над опозицією.

В Україні неп був запроваджений пізніше - з 1922 р. Загалом неп відіграв важливу роль у розвитку сільського господарства, а денаціоналізація підприємств промисловості України дозволила швидко відновити промисловість та наситити ринок товарами

Висновок. Під час непу було досягнено високих темпів розвитку країни. У найкоротший термін відновлено господарство країни, різко зріс життєвий рівень населення. Однак неп не міг бути тривалим, бо базувався на двох протилежностях: в економіці панували ринкові відносини, у політиці - адміністративно-командна система, що прагнула підкорити економіку своїм політичним цілям. Реформи в економіці не були доповнені реформами в політичній сфері, а незалежними власниками було важко керувати. Тому в 1929 р. сталінське керівництво відмовилося від НЕПу.

38. Суспільно – політичний розвиток УРСР в період загострення кризи радянської системи (1965 – 1985 рр.)

У політичній сфері брежнєвське керівництво намагалося зберегти існуючий режим, не втратити спадкоємність з владними інститутами попередніх десятиріч. Головними елементами цієї спадкоємності були

ігнорування принципу розподілу влади, збереження декоративного характеру органів народного самоуправління, зміцнення політичного монополізму КПРС. Курс на «стабілізацію», а надалі — консервацію існуючого режиму особливо посилився після серпневого втручання у внутрішні справи Чехословаччини 1968 р. Характерними рисами реалізації цього курсу були:

Підміна справжнього народовладдя формальним представництвом трудівників у радах, обмеження їхньої

Реальної влади.